Добрими намірами вимощена дорога в пекло

Англійський письменник Вальтер Скотт у романі «Ламермурська наречена» приписав цей вираз богослову Джоржу Герберту, який в одній із книг писав: «Пекло повне добрих намірів і бажань». Значення цього виразу в тому, що від добрих намірів до добрих справ іще далеко, і людей, які мають добрі наміри, але не здійснюють їх, не можна вважати праведниками, тому вони потрапляють не в рай, а в пекло.

Цей фразеологізм вживають тоді, коли мають намір зробити щось, беруть на себе зобов’язання, які можуть не виконати.

До перших півнів

До того, як механічні годинники стали загальнодоступними, нічним часоміром був півень. В Україні його так і називали «будима», бо він будив людей уранці. Упродовж ночі півні співають тричі: вперше — опівночі, вдруге — перед зорею, а втретє — на світанку. Тому, щоб визначити пору ночі, казали: перші, другі і треті півні.

Вислів «до перших півнів» означає до півночі.

Дотла згоріти

Найчастіше зміст цього виразу пов’язують із дієсловом «тліти». Та насправді в ньому йдеться про тло — основу.

Згоріти дотла — згоріти повністю, цілком, до останку, до основи.

Драконівські закони

До нашого часу збереглися уламки кам’яних плит, на яких записані давньогрецькі юридичні закони. Їх зібрав афінський законодавець Дракон, що жив у VII ст. до н. е. Закони Дракона передбачали найвище покарання як за тяжкі, так і дрібні злочини: вбивство, крадіжку, навіть садовини чи городини, за зневагу до загальних цінностей винного прирікали на смерть.

Нині драконівськими називають надзвичайно жорстокі закони, в яких покарання значно перевищує важкість скоєного злочину; а також дуже суворі правила.

Друг пізнається в біді

У байці Езопа «Подорожні і Ведмідь» йдеться про двох приятелів, які подорожували разом. Коли їм зустрівся Ведмідь, один із них швидко видерся на дерево і там сховався. А інший упав на землю і вдав із себе мертвого, затамувавши подих. Ведмідь схилився над ним, але звірі не займають мертвих. Коли Ведмідь відійшов, той, що сидів на дереві, спустившись, спитав товариша, що нашепотів йому звір на вухо, коли обнюхував. У відповідь почув: «Щоб я надалі не подорожував з такими друзями, які тікають при небезпеці».

Байка і стала джерелом вислову «друг пізнається в біді».

Дулю з’їсти (взяти) дулю

Дуля — образливий жест, проте за народними уявленнями вона є оберегом від нечистої сили, чаклунства і хвороб. Якщо, проходячи повз відьму, тримати дулі в кишені і за пазухою, її чари не діятимуть і вона нічого не досягне.

Дулю з’їсти, взяти дулю — нічого не одержати, не дістати.

Еврика!

Вислів приписують грецькому математикові Архімеду (прибл. 287—212 до н. е.). Сіракузький тиран Гієрон доручив йому перевірити, з якого сплаву зроблена його корона. Архімед довго шукав спосіб, як це зробити. Одного разу він вирішив покупатися і заліз у повну по самі вінця ванну. Витіснена його тілом вода полилася через краї. Так Архімед відкрив новий закон («всяке тіло, занурене в рідину, втрачає у своїй вазі стільки, скільки важить витіснена ним рідина»). Навіть забувши одягнутись, із криком «Еврика!» («Я знайшов!») він побіг додому перевіряти цей закон і за його допомогою обчислив співвідношення металів у сплаві, з якого була зроблена Гієронова корона.

Тепер вислів «Еврика!» вживають як вияв радості від несподіваного відкриття.

Егіда. Перебувати (відбуватись) під егідою

Походить вислів із грецької міфології. Егіда — щит верховного бога Зевса, викуваний Гефестом. У центрі егіди була зображена голова Медузи Горгони. Згодом цей щит став атрибутом богині мудрості Афіни і символом її заступницької зверхності над богами й людьми. У виняткових випадках його міг носити також Аполлон.

У сучасному розумінні «під егідою» означає під захистом, заступництвом, патронатом.

Езопівська мова

Давньогрецький поет-байкар Езоп жив у VІ ст. до н. е. Він був рабом, тому не мав права вільно казати те, що думає, зате міг замасковано висловлювати свої думки у байках. Героями його байок були тварини, але вони діяли і мали характери, погляди, звички, як люди.

Такий замаскований спосіб висловлення думок із натяками й недомовками називають езопівською мовою.

Ескулап

У пантеоні давньогрецьких богів за лікування відповідав Асклепій, син бога мистецтв Аполлона. Батько віддав його на виховання кентаврові Херону, від якого Асклепій навчився мистецтва лікування. Він досяг такої майстерності, що міг воскрешати мертвих. За це верховний бог Зевс убив його блискавкою. У латинській мові ім’я Асклепій набуло форми Ескулап. Тепер так іронічно називають лікарів.

Єгипетські кари

За біблійною легендою, ізраїльський народ багато років перебував у рабстві в Єгипті. Почувши стогони і благання євреїв, Бог послав пророка Мойсея, щоб він вивів свій народ із полону. Та фараон не захотів відпускати ізраїльтян, і тоді Бог вирішив налякати його десятьма карами: Він перетворив воду на кров, наслав нашестя жаб, комах, потім собачих мух, моровицю на худобу, запалення з наривами на єгиптян, град і грози, сарану, пітьму, що не прояснювалась кілька днів, смерть на всіх первістків у єгипетських родинах.

Фразеологічний зворот «єгипетські кари» вживають для опису великого нещастя. З цієї самої легенди походить і фразеологізм «єгипетська тьма», що означає непроглядну темряву.

Жереб кинуто

Так мовив римський полководець Юлій Цезар, коли переходив річку Рубікон (див. «перейти Рубікон»). Він сказав його латинською мовою: «alea ava jacta est», процитувавши рядки із комедії давньогрецького драматурга Менандра (342—292 до н. е.), яка звучала так: «Буде кинуто жереб». Цезар розумів, що перехід через річку, яка була кордоном між Галлією та Італією, фактично означав початок громадянської війни. Однак цією фразою підтвердив невідступність від своїх намірів.

Фразеологізм «жереб кинуто» використовують, щоб наголосити остаточність, незворотність рішення чи кроку.

Жива вода

Вода, за народним уявленням, буває чоловіча (дощова, снігова — «небесна» вода) і жіноча (кринична, джерельна, морська — «земна» вода). Небесна вода, поєднавшись із земною, запліднює землю. Пращури вважали воду священною, обожнювали її, освячували в церкві. Особливу силу має йорданська (водохрещенська), стрітенська, благовіщенська, купальська та непочата (взята з криниці перед світанком) вода — її називали живою. Найчастіше вислів «жива вода» використовують у казках на позначення чарівної, цілющої води, що воскрешає і дає богатирську силу.

Жити на широку ногу

У XIV ст. в Західній Європі знатність визначалася довжиною черевика. Дворяни носили черевики завдовжки півтора фута (фут — міра довжини, що становить від 28,3 до 32,48 см), барони — два фути, а князі — два з половиною фута. Тобто багатії та аристократи носили взуття «на велику ногу». Пізніше, замість «жити на велику ногу», стали вживати фразеологізм «жити на широку ногу», тобто розкішно, багато, без жодних обмежень або на найвищому сучасному рівні.

Жовта преса

Цей вираз виник у США. Американський художник Річард Ауткоулту в 1895 р. помістив у декількох нью-йоркських газетах серію малюнків з гумористичним текстом: дитина в жовтій сорочечці висловлювала різні кумедні ідеї. Через деякий час інша американська газета розпочала друкувати серію аналогічних малюнків. Між ними виник спір за право першості на «жовтого хлопчика». Тоді редактор «New York Press» надрукував статтю у своєму журналі, в якій зневажливо назвав обидві газети-конкуренти «жовтою пресою». Фраза стала крилатою і тепер означає низькопробну, скандальну періодику, яка публікує дешеві сенсації.

Жуйку жувати

В одній із народних казок на біблійну тематику розповідається, що коли народився Ісус Христос і лежав у печері в яслах, то віл, якому ті ясла слугували годівницею, і стеблини з них не взяв. Ще й дихав на Немовля, щоб зігріти. А кінь, який стояв з іншого боку ясел, навпаки — тягнув звідти сіно, скільки міг. Отоді Божа Мати і сказала: «Будеш ти, добрий воле, завжди в Бога ситим, а ти, коню, — завжди голодним, хоч і матимеш їжі досхочу».

І справдилися її слова: хоч би скільки кінь їв — завжди голодний, а віл, якщо й голодний, то завжди жуйку в роті жує.

У переносному значенні вислів «жувати жуйку» означає нудно, настирливо повторювати те саме.

Заборонений плід

Фразеологізм тісно пов’язаний із висловом «дерево пізнання добра і зла» і походить з тієї самої легенди.

Заборонене, недосяжне буває особливо привабливим і спокусливим, а вся насолода найчастіше — у порушенні заборон. Заборонений плід — це сильна спокуса, оволодіння якою може призвести до біди.

Заварити кашу

Слово «каша» колись було багатозначним і, окрім страви, позначало ще й велике зібрання людей: весілля, толоку, свято з нагоди хрестин тощо. Згодом ним стали називати метушню, сум’яття, плутанину, безладдя.

У сучасному розумінні «заварити кашу (пиво, халепу)» — затіяти щось дуже складне, клопітне, що загрожує неприємними наслідками.

За великим рахунком

Походження цього вислову пов’язане з німецьким містом Гамбург. Щороку тут відбувалися змагання циркових борців, на яких судді з’ясовували дійсні класи професійної боротьби, на відміну від циркових поєдинків, де часто практикували програші за домовленістю і панував дух наживи. Тому кваліфікацію борців визначали подвійно — за звичайним рахунком і за гамбурзьким, тобто за великим.

Фразеологізм «за великим рахунком» означає по-справжньому, як потрібно, зрозуміло як.

За душею нічого не мати

За народними уявленнями, душа людини міститься в ямочці між ключицями на шиї, тому цю заглибинку теж називали душею. Раніше гроші зберігали зазвичай на грудях, тобто «за душею». Фразеологізм «за душею нічого не мати» означає бідування, коли людина не має ні грошей, ні житла.

Із цим уявленням пов’язані також інші вислови. «Душа навстіж (нарозхрист)» означає, що сорочка на грудях розстібнута і людина не боїться показати, що в неї за пазухою. Згодом цей вислів набув значення: щира, відверта, чистосердечна людина. Виставити душу — розстібнутися, а сховати душу — закутати шию, застібнути комірець.

Зайти в тупик (глухий кут)

Залізничники вислів «зайти в тупик» уживають в прямому значенні: загнати локомотив на колію, яка не має продовження. Тупиком (глухим кутом) називають також вулиці та провулки, які не мають наскрізного проходу.

У переносному значенні фразеологізм «зайти в тупик (глухий кут)» означає потрапити в безвихідне становище.

Закачати (засукати) рукави

Цей вислів з’явився в сиву давнину, коли носили одяг з довгими рукавами: у чоловіків вони досягали майже метра, а в жінок були ще довшими — 130—140 см. Щоб виконувати якусь роботу, їх обов’язково потрібно було закачати, аби не заважали. Мода на рукави змінилася, а вислів зберігся у значенні: ретельно, хвацько взятися за роботу.

Закопати талант у землю

В одній із євангельських притч розповідається про чоловіка, який перед тривалим від’їздом доручив рабам оберігати його гроші: одному дав п’ять талантів (талант — давня єврейська срібна монета), другому — два, а третьому — один. Раби, які отримали п’ять і два таланти, пустили їх у справу, а той, що отримав один талант, закопав його в землю, щоб зберегти. Повернувшись, хазяїн наказав рабам звітувати про майно. Він похвалив тих, хто вклав гроші у справу й отримав прибуток для господарства, і висварив того, хто не скористався можливістю збагатити хазяїна.

Отже, «закопати талант у землю» означає не використати всіх можливостей, не розвивати своїх здібностей, втратити їх.

Записати в аннали

Слово «аннали» походить з латинської мови і означає щорічні записи подій. У давнину в Римі перед будинком верховного жерця щороку виставляли дошки, на яких жерці та працівники магістрату записували імена консулів, відомості про підвищення цін, про війни та перемир’я, перемоги й поразки та інші надзвичайні події. У ІІ ст. до н. е. ці записи було об’єднано у великий літопис.

У сучасній мові слово «аннали» вживають у значенні історичної праці, що покликана зберегти відомості про найважливіші події. «Записати в аннали» — значить записати події в цю історичну працю, щоб увічнити в пам’яті нащадків.

Зарубати на носі

У давнину неписьменні люди носили із собою дощечки, на яких зарубками робили різні позначки, тобто примічали, що потрібно запам’ятати: вели облік боргів, роботи, різного товару тощо. Ці дощечки називали носами, бо їх носили.

«Зарубати на носі» означає запам’ятати, добре засвоїти раз і назавжди.