Тарифні та нетарифні інструменти регулювання міжнародної економічної діяльності України

Методи регулювання можна розділити на: тарифні (митні), що ґрунтуються на використанні митних тарифів; нетарифні - квоти, ліцензії, субсидії, демпінг та ін. Тарифні методи за суттю є економічними і діють через ринковий механізм, вони спрямовані наздешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансовірезультати діяльності учасників ЗЕД.Нетарифне регулювання - це комплекс заходів обмежено-заборонногопорядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішнійринок країни.Тарифне регулювання

Митний тариф — це податок, який установлюється на імпорт товарів з метою підвищення їхньої ціни на ринку країни-імпортера та забезпечення безпосередніх надходжень до державного бюджету.

Мотиви використання митного тарифу:

а) захист національного товаровиробника

б) наповнення державного бюджету країни.

Види по методу нарахування на:- адвалорні (нараховуються у відсотках до митної вартості);- специфічні - (нараховуються в твердій сумі до одиниці виміру ваги, площі, об'єму і т.д.);- змішані - об'єднують і адвалорні, і специфічні.

За часовим принципом:

· постійні — стягнення, які не змінюються залежно від кон’юн­ктури та інших обставин;

· змінні — стягнення, які змінюються у разі зміни кон’юн­ктури, умов торгівлі, зокрема сезонні стягнення, які застосовуються для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру, передусім сільськогосподарською.

За характером:

· антидемпінгові — стягнення, які застосовуються у випадках ввезення на територію країни товарів за ціною нижчою, ніж нормальні для її ринку ціни;

· компенсаційні — стягнення, які застосовуються до товарів, під час виробництва яких використовуються субсидії.

Нетарифне регулювання

Нетарифні інструменти регулювання міжнародної торгівлі — це засоби адміністративного обмеження та впливу на умови міжнародної торгівлі та конкуренції з боку держави.

Нетарифні інструменти можна класифікувати так:

2) кількісні обмеження визнач. Кількість і номенклатуру товарів, дозволених для ввозу та вивозу. Це Ліцензії, квоти, добровільне обмеження експорту.

Ліцензування — це видача дозволів на здійснення експортно-імпортних та транзитних операцій у тих випадках, коли відповідні вільні операції не допускаються. --------2види

· Генеральна ліцензія — дозвіл на вільне ввезення, вивезення або перевезення певного товару (групи товарів відповідно до списку), яка діє протягом певного часу (як правило, року).

· Індивідуальна (разова) ліцензія — це дозвіл на ввезення, вивезення або перевезення певного товару, який є дійсним протягом обмеженого терміну часу (до року).

Квотування — це обмеження державною владою ввезення або вивезення товарів через установлення певної кількості або граничної суми на певний період часу.

- добровільне обмеження експорту –форма квот, яка вводиться самим експортером під загрозу застосування імпортером санкцій такого характеру, наслідки яких будуть для експортера неприйнятними.

3) участь держави в операціях міжнародної торгівлі, передусім — державні закупівлі товарів, субсидування виробництва;

4) запровадження паратарифних та адміністративних імпортних формальностей (установлення вимог до товаросупровідних документів, застосування товарних класифікаторів, методик оцін­ки митної вартості товарів)

5) застосування стандартів та вимог, які пов’язані з охороною здоров’я, технікою безпеки, екологічними критеріями та ін. (санітарні, епідеміологічні, особливі вимоги до пакування, маркування товарів тощо);

6) застосування кількісних та валютно-цінових обмежень щодо ввезення (вивезення) товарів;

7) використання обмежень щодо умов та механізмів здійснення платежів.