Український автономістський рух.

Українське дворянство, не дивлячись на поділ України на російську і австрійську окупаційні території намагалося боротися за відновлення автономії. Українці вимагали від царського уряду повернення гетьманства. В Україні зявляються патріотичні гуртки, що об’єднують однодумців, які плекали мрії про відновлення давнього ладу.

Серед найбільш патріотично налаштованих представників української громадськості вирізнялась постать Василя Капніста. У 80-х роках 18 ст. він був відомий як поет і користувався авторитетом серед дворянства Полтавщини. У 1782 р. Василя Капніста обрали головою дворянства Київського Намісництва, це друга постать після губернатора. За вільнодумство до існуючого ладу Капніста у Києві називали Василькою Пугачовим.

У 1783р. Капніст написав “Оду на рабство”, в якій виступив проти поневолення України російським царизмом. У 1787 р. Василь Капніст очолив групу аристократів-автономістів, яка розробила проект відновлення козацького війська. Але цей проект був провалений в Петербурзі земляком–українцем графом Олекандром Безбородьком.

Василь Капніст пішов на рішучий крок, встановивши безпосередні зв’язки з пруcським двором, вважаючи, що прусський уряд прагнув нової війни з Росією. У квітні 1791р Василь Капніст прибув до Берліна і домігся зустрічі з міністром закордонних справ Герцбергом. Він представився посланцем поневоленого російським урядом, доведеного до відчаю українького народу, і запитав, чи можна сподіватися на допомогу Прусії, якщо українці піднімуться на боротьбу з гнобителями. Та обіцянки від міністра він не добився.

Після війни 1812-1814 рр. посилилася реакція, що викликала в Україні нову хвилю боротьби за державність. Починають зароджуватись перші таємні організації - масонські ложі.

У 19 ст. масонські ложі набирають політичного характеру.

У 1817 – 1819 рр. такі організації виникли у Києві, Одесі, Полтаві, Житомирі, Камянець-Подільському. Найбільшого значення мала полтавська ложа під назвою “Любов до істини” (1818р), членами якої були Котляревський, Тарновський, Лукашевич. 182Х рр. в Україні з’являються таємні політичні гуртки, які використовують досвід масонських лож. Одним із перших був заснований у 1819 р. гурток “Малоросійське Таємне Товариство”. Головою його був Василь Лукашевич. Мета товариства – здобути незалежність України і з’єднати її з Польщею. Програмний доумент мав назву “Катехизис автономіста”.

Одним із центрів суспільно–політичного руху України після діяльності декабристів став Харківський університет (1805р). Там поширювались революційні ідеї декабристів, гуманістичні теорії утопічного соціалізму і природного права. У 1826 р. в Харківському університеті виник таємний політичний гурток. Тут читали і поширювали заборонені твори, самі писали революційні вірші та памфлети. Панівною була ідея повернення прав народові, що належать йому від природи. На початку 1827 р. царські власті викрили і розгромили цей гурток.

Другим центром поширення прогресивних ідей в Україні стала гімназія вищих наук, заснована у Ніжині 1820 року князем Безбородьком. Учні таємно видавали журнали і альманахи “Північна зірка”, “Метеор літератури ”, тощо. У гімназистів була своя таємна бібліотека вільного читання, якою відав гімназист Гоголь–Яновський, майбутній великий письменник. Вільнодумство було поширене і серед ніжинських професорів. У 1827 р. створено таємний гурток прогресивних професорів, який підтримували передові гімназисти: Гоголь, Прокопович, Висоцький та інші. Микола І наказав у 1830р професорів-вільнодумців позбавити посад і відправити на заслання. Діяльність перших гуртків мала велике значення в згуртуванні нового покоління борців проти самодержавно-кріпосницького ладу, але в ній помітні риси дворянської обмеженості, відсутність чітко визначеної організації та радикальної програми.