Переяславська рада та «Березневі статті».

У Переяславі відбулася 8 (18) січня 1654 р. старшинська рада, а згодом генеральна військова рада. У ній взяли участь представники козацтва Київського, Чернігівського та Брацлавського полків та жителі Переяслава. Не було представників від селян, міщан (крім Переяслава) та духовенства.Під час публічної церемонії гетьман і козацька старшина присяглися на тім, «щоб бути їм із землею і городами під царською великою рукою невідступно». Після зачитання царської грамоти гетьманом старшина та посли пішли до Успенського собору, де духовенство мало привести їх до присяги. Однак Б.Хмельницький зажадав, щоб посли першими принесли присягу від імені царя, що мало б забезпечити Україні збереження її прав, а також було б ствердженням союзу між обома державами. Боярин В. Бутурлін відмовився присягати від імені царя, посилаючись на те, що цар не присягає своїм підданим. Ніякого письмового договору в Переяславі укладено не було. Після тривалої наради і враховуючи слова Бутурліна, які гетьман і старшина тлумачили як рівнозначні присязі царя, українська сторона склала присягу. Всього у день Переяславської Ради присягу склали 284 особи. Від імені царя гетьману було вручено грамоту та знаки гетьманської влади: військовий прапор (хоругву), булаву та шапку.Після від'їзду Бутурліна козацька старшина з гетьманом узялися за вироблення умов договору. Було вирішено віддати Україну під протекторат Московської держави зі збереженням основних прав і вільностей Війська Запорозького; було написано проект договору у формі петиції до царя з 23 пунктів, якого привезли в Москву наприкінці березня 1654 р. переяславський полковник П. Тетеря і військовий суддя Самійло Зарудний.

Основні засади статей: 1) Україна увійшла до складу Росії на правах широкої автономії; 2) Україна займала територію Київського, Брацлавського, Чернігівського воєводств, частини Уманського; мала республіканську форму правління; 3) встановлений 60-тисячний козацький реєстр; введена платня старшині; 4) збережено місцеву адміністрацію, що збирала податки для царської казни; 5) підтверджувались права і привілеї володіння Запорозького війська та української шляхти; 6) підтверджувалось право війська Запорозького обирати гетьмана; 7) гетьман міг вести переговори з іншими державами, крім Польщі та Туреччини; 8) царські воєводи не втручались у внутрішні справи України; 9) зберігались права київського митрополита; 10) встановлювались військові застави на кордоні України з Польщею та у фортеці Кодак.

 

89. Полководці Б. Хмельницького. (на вибір декілька)

Богун (Федоренко) Іван (? —1664). Кальницький, потім вінницький полковник, активний учасник і герой Визвольної війни. Виходець з дрібної української шляхти. Відзначився у боях під Вінницею в лютому — березні 1651 р. Особливо великим був його внесок у битві під Берестечком у червні — липні 1651 p., коли кримський хан, підступно захопивши у полон Хмельницького, залишив українське військо без головнокомандуючого і вождя. Козацький табір було оточено великими силами польського воєначальника М. Калиновського. Богун узяв на себе командування, організував оборону табору, а потім, проклавши гатки через непролазні багнища, вивів полки з оточення.Не погодившись із рішенням Переяславської ради про перехід України під російський протекторат, Богун разом зі своїм полком вирушив на Правобережжя. Однак він не побажав визнати владу і польського короля. 1659 р. підняв повстання проти прибічника Речі Посполитої гетьмана Виговського і польських властей. Зазнав переслідувань і ув'язнення у фортеці в Мальборку. Але 1663 р. польський король Ян Казимир, збираючись у похід на Лівобережну Україну, звільнив Богуна й доручив командувати військом правобережного гетьмана Тетері. Та він не захотів воювати ні проти власного народу, ні проти Росії. На поч. 1664 р. поляки звинуватили його в таємних зносинах з ворогом і розстріляли біля м. Новгорода-Сіверського. Нечай Данило (? — 10 II 1651) Сподвижник Б. Хмельницького, герой Визвольної війни, брацлавський полковник (1648— 1651) На першому етапі Визвольної війни піднімав селянські повстання на Правобережній Україні. Нечай відзначився у Пилявецькій битві (1648) Командував козацькою кіннотою, яка у травні 1649 р завдала під Межибіжжям поразки польському війську. Козаки Нечая розпочали широкомасштабну Зборівську битву 1649 р. і зробили великий внесок у перемогу повстанського війська Коли силам Речі Посполитої вдалося захопити Поділля, він 1649 р не раз піднімав проти них Брацлавщину Нечай очолив переможний похід козацького війська на Молдову, здобув її столицю Ясси у вересні 1650р, після чого польський сателіт, молдавський господар В Лупул, уклав дружній союз із козацькою Україною На початку лютого 1651 р польське військо, підступно порушивши перемир'я, вдерлося на Брацлавщину При обороні м Красного Нечай виявив велику мужність і загинув у бою з ворогом, що мав кількаразову чисельну перевагу. Кривоніс (Перебийніс) Максим (? — 1648) Черкаський полковник, герой Визвольної війни. На початку Визвольної війни Кривоніс був уже досвідченим козаком-запорожцем, уславився в походах на Туреччину й Крим У перші дні Визвольної війни пристав до Хмельницького, зробився його найближчим другом і сподвижником Брав участь як проводир Черкаського полку в усіх головних бойовищах з польсько-шляхетським військом 1648 р Особливо показав себе в битвах біля Пилявців і Старокостянтинова. В останній керовані ним козаки знищили 8-тис. загін німецьких найманців Під час облоги Львова полк Кривоноса здобув штурмом Високий Замок, ключове укріплення міста, примусивши коменданта піти на капітуляцію Кривоніс належав до демократичного крила козацької верхівки, виступав проти її збагачення Раптово помер у листопаді 1648 р під час облоги польського м Замостя В народі довгий час жила впевненість, що Кривоноса отруїли польські пани.