Формування Української держави в ході національної революції під проводом Б. Хмельницького.

Ознаки. Політична влада: її уособлювала козацька старшина. На вершині її ієрархічної піраміди був гетьман. Вищим законодавчим органом влади була Загальна Рада. Вища виконавча влада належала кошу. Розподіл владних повноважень був умовним.

Військо: його чисельність у період визвольної війни досягла 100-150 тис. Формувалося воно на принципах добровільності.

Фінансова система та податки: був створений фінансовий орган – Державний скарб Війська Запорозького. Генеральний підскарбій керував фінансами козацького війська, розподілом грошових і натуральних податків.

Політично-адміністративний устрій: його утворював своєрідний старшинський уряд: військова рада, Рада генеральної старшини, полкова і сотенна адміністрація, курінні і городові отамани.

Суд і судочинство, правова система: продовжували діяти Литовські статути, Магдебурзьке право, посилювався вплив козацького звичаєвого права. З’явилося нове джерело права – гетьманські універсали.

Чітко окреслена територія. Однак вона не була стабільною через військово-політичну ситуацію.

Зміни соціально-економічного устрою: була ліквідована велика земельна власність польської шляхти. Відбулись зміни в структурі землеволодіння: селянсько-козацьке дрібне землеволодіння стало основним. Козацтво перетворилося на привілейований стан суспільства.

Міжнародні зв’язки: Українська держава вже в перший рік свого існування здобула широке міжнародне визнання. Вона закріпилась на міжнародній арені, як суверенна, незалежна держава.

На думку деяких істориків українська державність з яскраво вираженими етнічними рисами в середині XVII ст. існувала вже у завершеному вигляді.

 

Зовнішня політика Богдана Хмельницького.

Україна – Росія: економічна підтримка України Росією;1654 р. Переяславська рада;спільні дії українських і російських військ проти Польщі.

Україна – Кримське ханство: відносини викликали необхідність мати допомогу у війні з Річчю Посполитою і прагнення не допустити переходу татар на бік Польщі.

Україна – Османська імперія: дипломатичні зв’язки, які необхідні для боротьби з Польщею;Б. Хмельницький шукав підтримки султана;Туреччина наполягала на підданстві України.

Україна – Молдавія, Валахія, Трансільванія: спроба Б. Хмельницьким створити антипольський союз закінчився невдачею;1653 р. утворення Молдавією, Валахією, Трансільванією антиукраїнського політичного союзу.

Україна – Англія: міжнародні зв’язки Олівера Кромвеля і Богдана Хмельницького;антикатолицька спрямованість відносин.

Україна – Австрія: підтримка Речі Посполитої. Спроба використати Україну в боротьбі з Туреччиною і схилити Б. Хмельницького до миру з Польщею.

Україна – Швеція: спроба створити спільний союз в умовах припинення Росією воєнних дій проти Речі Посполитої на кінцевому етапі визвольної війни.

Україна активно затверджувалася на міжнародній арені. Для збереження держави доводилося проводити гнучку зовнішню політику й шукати союзників серед близьких і далеких країн.

 

Корсунська битва.

16 травня 1648 р. Одна з найяскравіших перемог повстанського війська над армією Речі Посполитої на початку Визвольної війни. Гетьман М. Потоцький, довідавшись про поразку його війська у битві під Жовтими Водами, де потрапив у полон його син Стефан, прибув 10 травня з головними силами з Черкас до Корсуня й фортифікував табір поблизу міста. Туди вирушив з військом Б. Хмельницький. Вдавшись до воєнних хитрощів (до противника було підіслано одного з козаків з дезинформацією), він виманив польське військо з добре укріпленого табору. Залишивши напризволяще частину обозу, загони Потоцького почали відступати до Білої Церкви. В урочищі Гороховій Діброві поблизу Корсуня вони потрапили у засідку. В тил Потоцькому вдарив Хмельницький з козацькою кіннотою і татарською ордою, а з флангів польське військо атакували козаки під проводом М. Кривоноса. Противник зазнав нищівної поразки. Серед багатьох тис поляків у полон потрапили М. Потоцький та його заступник, польний гетьман М. Калиновський. Разом з іншими знатними особами Хмельницький подарував їх кримському ханові Повстанці здобули чимало зброї, припасів, різного добра. Корсунська битва знаменувала собою небувалий доти розмах визвольної боротьби.

 

Битва під Пилявцями.

13 вересня 1648 р. Одна з найбільших перемог селянсько-козацького війська над польським на першому етапі Визвольної війни. Після поразок у битві під Жовтими водами і Корсунській битвах уряд Речі Посполитої вирішив раз і назавжди покінчити з повстанням під проводом Б Хмельницького. Покласти йому край мало 40-тис військо на чолі з Д. Заславським, М. Остророгом і С. Конецпольським. У перших днях вересня 1648 р. воно вирушило на Волинь. Назустріч йому пішла 80-тис селянсько-козацька армія Хмельницького. Біля с. Пилявці(міжмм. Літином і Старокостянтиновом) на Поділлі війська зустрілися Хмельницький наказав збудувати укріплений табір, у якому засіла піхота. Поряд, в іншому таборі, розташувалася козацька кіннота під командуванням М. Кривоноса. Повстанські й польські сили розділяла р. Пилявка (Іква). Битва розпочалася вранці, коли поляки заволоділи греблею, що сполучала обидва береги. Але під вечір військо Хмельницького відбило цей ключовий стратегічний пункт. Не витримавши сильного артилерійського вогню і навального удару козацької кінноти, поляки кинулися втікати. Ватажки, пани та шляхта, переодягнені простими селянами, бігли попередую Повстанці переслідували їх майже до самого Львова. Військо Хмельницького захопило величезні трофеї. Одних гармат виявилося понад 100. Внаслідок Пилявецької битви було визволено від польського панування Поділля і Волинь.