Відродження Б. Хмельницьким української державності.

Відродження Б. Хмельницьким української державності.

Переможні битви 1648—1649 pp. Під Жовтими водами, Пилявцями, Корсунем, унаслідок яких значна частина українських земель була звільнена від польської влади, сприяли утвердженню Української козацької держави під назвою «Військо Запорозьке». Історики дали цій державі умовну назву — Гетьманщина. Швидка організація державного життя на визволених територіях засвідчила, що Національно-визвольна війна відкрила широку перспективу для майбуття українського народу. Як відомо, остаточну мету визвольних змагань козацтва Богдан Хмельницький вбачав у відродженні Української держави. Найвищим законодавчим органом держави стала Генеральна рада — загальна рада всього війська. Керувати всіма справами внутрішнього врядування й зовнішньої політики гетьманові допомагав уряд — генеральна старшина, що фактично виконувала функції кабінету міністрів і водночас — генерального військового штабу.

Згідно з умовами Зборівського договору 1649 р. Гетьманщина складалася із земель колишнього Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств та обіймала 200 тис. кв. км — від р. Случі на заході до московського кордону на сході та від басейну Прип'яті на півночі до степової смуги на півдні. Столицею та гетьманською резиденцією став Чигирин.

Гетьманська держава мала одну з найсильніших у тогочасній Європі армій.У козацькій державі діяла своя система судочинства. Вона складалася з Генерального суду, полкових і сотенних судів.

Від перших місяців Національно-визвольної війни Богдан Хмельницький зосередив особливу увагу на дипломатичній діяльності, спрямованій на зміцнення міжнародного становища козацької України, прагнув дипломатичного визнання Гетьманщини європейськими державами.

З цією метою наприкінці лютого — на початку березня 1648 р. було укладено військово-політичний союз із Кримським ханством.

Було встановлено дружні відносини з Валахією, католицькою Венецією, розпочато пошуки способів порозуміння зі Швецією. Особливе місце посідали відносини з Туреччиною. Утвердження Української козацької держави — Гетьманщини — відбувалося на тлі глибоких зрушень у господарському й суспільному житті. Було ліквідовано велике й середнє світське землеволодіння, фільварково-панщинну систему господарювання, кріпацтво. Безперечним завоюванням козацької держави стала особиста свобода абсолютної більшості селян і міщан

Історичне значення козацько-гетьманської держави.

Народження з Запорізької Січі Гетьманської держави було логічним продовженням формування нації і державності. Виняткову роль в цьому відіграв гетьман Богдан Хмельницький. При ньому держава набула всіх ознак республіканського демократичного устрою.

В середовищі козацької еліти вперше було чітко сформульовані функціональні основи національної державної ідеї – право українського народу на створення власної держави в етнічних межах проживання, незалежність і соборність Української держави, генетичний зв'язок козацької держави з Київською Руссю, спадкоємність кордонів, традицій, культури княжої доби,.

В процесі національно-визвольних змагань у світогляді козацької еліти відбулася еволюція від ідеї козацької автономії до створення суверенної незалежної держави, В основу державотворчого процесу було покладено модель військового територіального поділу та систему організації публічної влади Запорізької Січі. З часом під впливом обставин у житті козацької держави посилилися тенденції переростання демократії в авторитизм, а республіки в монархію,

 

Початок лібералізації суспільного життя в україні 50-60 роки ХХст.

Відродження Б. Хмельницьким української державності.

Переможні битви 1648—1649 pp. Під Жовтими водами, Пилявцями, Корсунем, унаслідок яких значна частина українських земель була звільнена від польської влади, сприяли утвердженню Української козацької держави під назвою «Військо Запорозьке». Історики дали цій державі умовну назву — Гетьманщина. Швидка організація державного життя на визволених територіях засвідчила, що Національно-визвольна війна відкрила широку перспективу для майбуття українського народу. Як відомо, остаточну мету визвольних змагань козацтва Богдан Хмельницький вбачав у відродженні Української держави. Найвищим законодавчим органом держави стала Генеральна рада — загальна рада всього війська. Керувати всіма справами внутрішнього врядування й зовнішньої політики гетьманові допомагав уряд — генеральна старшина, що фактично виконувала функції кабінету міністрів і водночас — генерального військового штабу.

Згідно з умовами Зборівського договору 1649 р. Гетьманщина складалася із земель колишнього Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств та обіймала 200 тис. кв. км — від р. Случі на заході до московського кордону на сході та від басейну Прип'яті на півночі до степової смуги на півдні. Столицею та гетьманською резиденцією став Чигирин.

Гетьманська держава мала одну з найсильніших у тогочасній Європі армій.У козацькій державі діяла своя система судочинства. Вона складалася з Генерального суду, полкових і сотенних судів.

Від перших місяців Національно-визвольної війни Богдан Хмельницький зосередив особливу увагу на дипломатичній діяльності, спрямованій на зміцнення міжнародного становища козацької України, прагнув дипломатичного визнання Гетьманщини європейськими державами.

З цією метою наприкінці лютого — на початку березня 1648 р. було укладено військово-політичний союз із Кримським ханством.

Було встановлено дружні відносини з Валахією, католицькою Венецією, розпочато пошуки способів порозуміння зі Швецією. Особливе місце посідали відносини з Туреччиною. Утвердження Української козацької держави — Гетьманщини — відбувалося на тлі глибоких зрушень у господарському й суспільному житті. Було ліквідовано велике й середнє світське землеволодіння, фільварково-панщинну систему господарювання, кріпацтво. Безперечним завоюванням козацької держави стала особиста свобода абсолютної більшості селян і міщан