ЗМ 7 Політика та етнонаціональні відносини



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ЗМ 7 Політика та етнонаціональні відносини



Семінарське заняття №7

Тема: Етнонаціональні відносини й національна політика

Мета:

- знати: національно-етнічний зміст політики та політичну складову етнонаціональних відносин, принципи і механізми їх формування, здійснення та взаємодії; основні принципи і механізми визначення і здійснення етнонаціональної політики; основні проблеми вдосконалення етнонаціональних відносин в Україні

-вміти: самостійно аналізувати зміст етнонаціональних відносин, кваліфіковано оцінювати вплив політики на ці відносини; орієнтуватися в системі етнонаціональних відносин та відповідально визначати власну поведінку в цих відносинах

План:

1. Поняття, структура і зміст етнонаціональних відносин.

2. Принципи, методи і механізми визначення і здійснення етнонаціональної політики.

3. Проблеми вдосконалення етнонаціональних відносин в Україні.

4. Національно-етнічні питання в програмах політичних партій України.

Теми рефератів:

1. Співвідношення понять «народ» і «національна меншина»:

етнологічний та правовий зміст.

2. Співвідношення принципу самовизначення народу з принци­пом територіальної цілісності (в світлі європейських документів).

3. Рамкова конвенція про захист прав національних меншин (документ Ради Європи).

4. Основні причини етнонаціональних конфліктів.

5. Характеристика етнічного складу населення України та Одеського регіону.

Питання для самоперевірки:

1.Основні категорії етнонаціональних відносин: етнос, народ, нація, національні меншини тощо.

2. Національний склад населення України на сучасному етапі.

3. Правові документи з питань етнонаціональних відносин в Україні.

4. Правові документи з питань етнонаціональних відносин: свігова та європейська практика.

5. Види автономій. Культурно-національна автономія.

6. Причини етнаціональних конфліктів та шляхи їх вирішення.

Література:

1. Арутюнян Ю. В. Этносоциология: учебное пособие для вузов / Арутюнян Д. В., Дробижева А. М., Сусокалов А. А. — М., 1999.

2. Вступ до етнополітології. Науково-навч. посібник / Картунов О, В. — К., 1999.

3. Етнічний довідник: У 3-х част. — К,, 1997.

4. Касьянов Г. В. Теорія нації та націоналізм. Монографія. — К., 1999.

5. Конституція України. — К., 1996.

6. Мала енциклопедія етнодержавознавства, — К., 1996.

7. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та націо­нальний виміри: Енциклопедія / Ред. Ю. Римаренко. — К., 1998.

8. Основи етнодержавознавства. — К., 1996.

9. Пірен М. І. Етнополітичні процеси в сучасній Україні: навч. посібник. — К.: УАДУ, 1999.

10. Про національні меншини в Україні. Закон України // Голос України, 1992, 18 липня. Або ж: Многонациональный Одесский край: образ и реальность. Документы. Очерки. Материалы. Т. 1. — М.„ 1997. — С, 132-335.

11. Римаренко Ю., Шкляр Л., Римаренко С. Етнодержавознавство. Теоретико-метологічні засади: Підручник- — К., 2001.

12. Степаненко В. Перспективи громадянської нації. Етнополітика як стратегія демократичної консолідації в Україні // Віче. — 2002. — № 5. — С. 62-65.

13. Шелест Д. С., Юрченко М. М. Політико-правові основи етнодержавотворення в Україні. — Од., 1999.

14. Холод В. Політологія :Підручник – Суми ВТД «Університетська книга», 2006,- С. 416-434 .

15. Этнос и политика: Хрестоматия. — М., 2000.

ЗМ 8 Особистість і політика. Політичне лідерство.

Семінарське заняття №8

Тема: Особистість і політика: політичний елітизм та політичне лідерство.

Мета:

- знати:значення особистості як об’єкту і суб’єкту політики, процес політичної соціалізації, як засвоєння особистістю упродовж життя політичних знань, цінностей, норм суспільства, до якого вона належить; особливості політичної діяльності; місце і призначення політичної еліти; характерні особливості та класифікацію політичних лідерів.

- вміти: аналізувати роль особистості як об’єкта і суб’єкта політики; орієнтуватися в провідних концепціях визначення поняття еліта; аналізувати політичну еліту сучасної України; характеризувати феномен політичного лідерства як процесу міжособистісної взаємодії, в ході якого авторитетні особи, наділені реальною владою або можливостями політичного впливу на людей.

План:

1. Особистість та політична діяльність.

2. Політичний елітизм, основні концепції еліт.

3. Політичне лідерство: характерні риси, основні функції, класифікація політичних лідерів.

4. Сучасна практична політологія.

Теми рефератів:

1. Політичні еліти в сучасному суспільстві.

2. Специфіка формування політичної еліти в Україні.

3. Теорія лідерства у світовій та вітчизняній суспільній думці.

4. Політичні портрети видатних діячів сучасності.

5. Сучасні політичні технології.

6. Класичні теорії еліт (Г. Моска, В. Парето, Р. Міхельс).

7. Концепція «національної аристократії» В. Липинського.

Питання для самоперевірки:

1. Схарактеризувати біхевіористичний підхід до поведінки людини у політичній сфері.

2. Визначити загальне та відмінне в поняттях політична участь та політична соціалізація.

3. Як співвідносяться політика соціалізації і політичне відчуження?

4. Проаналізуйте вислів У. Черчилля « Як що ви не цікавитися політикою, то вона цікавиться вами!»

Література:

1. Авцинова Г. В. Политическое лидерство // Государство и право. — 1993. — № 8.

2. Вебер М, Политика как призвание и профессия // Избранные произведения. — М., 1990.

3. Журавський В., Кучеренко О., Михальченко М. Політична еліта Украї­ни: теорія і практика трансформації. — К., 1999.

4. Кравченко М. Макиавелли: технология эффективного лидерства //Социологические иссяедования. — 1993. — № 6.

5. Липинський В. Листи до братів — хліборобів. — К., Філадельфія, 1995.

6. Макиавелли Н. Государь. Избранные сочинения. — М.: Художественная литература, 1992.

7. Миле Р. Властвующая злита. — М, 1959.

8. Михельс Р. Социология политической партии в условиях демократии // Диалог. — 1990. — № 3, 5, 7, 9, II, 13. — 1991. — № I, 3.

9. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла. Соч. в 2-х т. — М., 1991. — Т. 1, — Отд. 9.

10. Обличчя влади. Політична еліта Росії. — К., 2002.

11. Ортега-і-Гассет X. Бунт мас. Вибрані твори. — К.: Основи, 1994.

12. Пахарев А. Д. Политическое лидерство и лидеры. — К., 2001.

13. Платон. Государство, Соч. в 3-х т. — М,, 1971. — Т. 3. —- Ч. І. — Кн. 5, 8.

14. Політологія / Підручник під ред. О. В. Бабкиної. — К., 1999.

15. Такер Р, Политическая культура й лидерство в Советской России. От Ленина до Горбачева // США: Экономика, политика, идеология, — 1990. — № 1.

16. Томенко М., Олійник В. Партійна еліта України. — К., 2000.

17. Холод В. Політологія :Підручник – Суми ВТД «Університетська книга», 2006,- С. 238-274 .

ЗМ 9 Політична культура

Семінарське заняття №9

Тема: Політична культура.

Мета:

- знати: сутність, місце і роль політичної культури в життєдіяльності суспільства; основні типи і структурні елементи політичної культури, механізм їх формування та вдосконалення;

- вміти: кваліфіковано і відповідально здійснювати свої особисті і політичні права; відрізняти різні типи прояву політичної культури і визначати свою політичну поведінку у комунікаціях; передбачувати вірогідні наслідки взаємодії носіїв різних типів політичної культури.

План:

І. Поняття, сутність і зміст політичної культури. Структура політичної культури

2. Фактори і механізми формування і розвитку політичної культури.

3. Типологія політичної культури.

4. Проблеми вдосконалення політичної культури українського суспільства

Теми рефератів:

1. Західні концепції сутності політичної культури.

2. Концепція політичної культури В. Липинського.

3. Особливості молодіжної політичної субкультури.

Питання для самоперевірки:

1. Як на вашу думку, співвідносяться національна свідомість і менталітет?

2. Поясніть сутність понять деідеологізація та реідеологізація.

3. Назвіть основні чинники, що визначають політичну культуру сучасного українського суспільства. До якого типу належить остання?

4. З’ясуйте сутність розбіжностей в розумінні понять політичної та громадянської культури.

5. В чому полягає корінна відмінність між демократичною політичною культурою і тоталітарною?

6. За яких підстав виокремлюється молодіжна політична субкультура? Що саме для неї найхарактерніше?

Література:

1. Бебік В. М. Політична культура сучасної молоді, — К., 1996.

2. Буцевицький В. Проблеми політичної культури в Україні в процесі дер­жавотворення // Нова політика, 1999. — № 1.

3. Білецький М. Загроза нової «ідеократії» // Політологічні читання, — 1994. № 4.

4. Гавриленко І. Чи потрібна державна ідеологія // Віче. — 1996. — № 4,

5. Гаєвський Б. Політична свідомість народу України та національна ідея. Кн. Сучасна українська політологія. — К., 1999. — С. 140-162.

6. Колесніков А. Маніпулятори свідомості // Наука і суспільство. — 1995. № 5-6.

7. Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації. — К., 1999.

8. Мігула І. Політичні ідеології: порівняльний аналіз. — К.: Українська ерспектива. — 1997.

9. Ольшанський Д. В. Посттоталитарное сознанне и его лидеры // Вестник МГУ. Сер. 12. — 1995. — № 1.

10. Полохало В. Політологія посткомуністичних суспільств в Україні і Росії (До методології політичного аналізу) // Політична думка. — 1998, — № 13.

11. Рудакеаич О. Ментальність і політична культура української нації // Розбудова держави. — 1995. — № 10.

12. Шморгун О. Національна ідея в контексті загальносоціологічного ана­лізу // Розбудова держави. — 1998. — № 11-12.

13. Холод В. Політологія :Підручник – Суми ВТД «Університетська книга», 2006,- С. 293-310 .

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-12-12; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.174.50 (0.008 с.)