Конфлікти у сучасному менеджменті: моделі та концепції

Конфлі́кт — зіткнення або боротьба, ворожі відношення. Конфліктні ситуації вивчає Конфліктологія.

Конфлікт — ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

 

Конфлікт являє собою процес, що розвивається в часі (рис. 1), який можна розділити на кілька періодів. Такими, наприклад, можуть бути: передконфліктний період, конфліктна взаємодія і післяконфліктний період. Напруженість з часом у передконфліктний період (t0 - t1) поступово (1) або лавиноподібно (2) наростає, а потім досягає найбільшого значення в момент кульмінації t2 і спадає. Слід відмітити, що часто конфліктна взаємодія має тривалість (t3 - t1) усього близько 1 хв., А післяконфліктний період може бути більше його в 600-2000 і більше разів. Причому показники результату конфліктів для обох сторін можуть зовсім не містити виграшних показників, тобто один збиток. У тривалих конфліктах часто частка ділового змісту з часом зменшується і починає домінувати особистісна сфера, що і представлено на рис. 2.

Рис. - Зміна співвідношення ділової й особистісної сфер конфлікту

Ігрову модель конфлікту можна представити як поєднання відображення можливих позитивних і негативних альтернатив (ходів) учасників-гравців і варіантів результатів кожної пари ходів у вигляді матриці. Хід обох сторін негативними альтернативами (-/-) свідчать про те, що за допомогою «війн» зрозуміти один одного не можна. Позитивні дії по обидва боки приводять до мирного результату. Варіанти альтернатив (-/+) або (+/-) можуть привести до мирного варіанту згоди, що визначається ланцюжком причинно-наслідкових альтернатив у багатоходової взаємодії.Моделі опису конфліктів у вигляді матриць і графіків є необхідним фундаментом для створення варіанта моделі конфлікту у вигляді гри, отого схематизованого опису взаємодії сторін у конфлікті. Це дозволить користуватися методами і моделями теорії ігор для пошуку оптимальних рішень.

 

111. Структура (цикл) конфлікту та основні форми поведінки у конфліктній ситуації.

Структура (цикл) конфлікту

Форми поведінки:

1. Конкуренція. Цей тип поведінки може бути ефективним, якщо людина наділена певною владою, переконана, що її рішення чи підхід є правильними, і володіє достатнім ресурсом, щоб наполягати на них.

2. Уникання – коли людина ігнорує конфл. ситуацію, не виражає свого ставлення до неї, то цілком можливо, що конфлікт розв'яжеться сам собою. За інших умов людина може повернутися до проблеми тоді, коли відчує готовність до цього.

3. Пристосування передбачає перенесення вирішення проблеми на пізніше. Поступаючись, погоджуючись або жертвуючи своїми інтересами на користь протилежної сторони, індивід може пом'якшити конфліктну ситуацію і відновити гармонію.

4. Співробітництво. Така поведінка спрямована на пошук рішення, яке б задовольняло інтереси всіх сторін.

5. Компроміс. Цей тип поведінки передбачає врегулювання проблеми шляхом взаємних поступок.

112. Рівні конфлікту в організації та їх джерела. Стадії конфлікту: виникнення, передконфліктне становище, назрівання, розростання та хід, остаточний результат.

Рівні конфлікту: нижчий (між працівниками окремого підрозділу, окремої групи), середній (між вищим та нижчим рівнями управління), вищий (на рівні вищих управлінців).

Виникнення та розвиток конфліктів обумовлено дією чотирьох груп факторів: об’єктивних, організаційно-управлінських, соціально-психологічних і особистісних. Перші дві групи факторів носять об’єктивний характер, третя й четверта — суб’єктивний До основних причин винекнення конфлікиів відносять:не задоволення результатом своєї роботи;поведінка керівника; несприятливий психологічний клімат в колективі; особистісні характеристики.

Стадії конфлікту:

1. Передконфліктна ситуаціяЖоден соціальний конфлікт не виникає вмить. Емоційне напруження, роздратування і злість звичайно нагромаджуються протягом деякого часу, передконфліктна стадія іноді затягується настільки, що забувається першопричина зіткнення.

2. Безпосередньо конфліктЦя стадія характеризується, передусім, наявністю інциденту, тобто соціальних дій, направлених на зміну поведінки противника. Це активна, діяльна частина конфлікту.

3. Вирішення конфлікту. Зовнішньою ознакою вирішення конфлікту може служити завершення інциденту. Усунення, припинення інциденту - необхідне, але недостатня умова погашення конфлікту. Часто, припинивши активну конфліктну взаємодію, люди продовжують шукати його причину. І тоді загаслий було конфлікт спалахує знову.Вирішення соціального конфлікту можливе лише при зміні конфліктної ситуації. Ця зміна може приймати різні форми. Але найбільш ефективною зміною конфліктної ситуації, що дозволяє погасити конфлікт, вважається усунення причин конфлікту.

4. Післяконфліктна стадіяНа цій стадії повинні бути зроблені зусилля по остаточному усуненню протиріч інтересів, ліквідована соціально-психологічна напруженість і припинена будь-яка боротьба.