Напрямки податкової політики Європейських країн

- Зниження податкових ставок при одночасному скороченні податкових пільг з метою сти­мулювання;

- Зменшення прогресивності і перехід до поміркова­но пропорційного оподатковування доходів;

- Сти­мулювання окремих пріоритетних секторів економіки, зокрема, дрібного бізнесу, внутрішньо-фірмових;

- Регулювання зовнішніх ефектів, наприклад, стимулю­вання споживання екологічно чистіших видів палива;

- Підвищен­ня, відповідно до концепції нейтральності, ролі непрямих податків.

Зусилля органів ЄС зосередилися на двох головних напрямках: на гармонізації ставок ПДВ і впровадженні акцизних зборів; на уніфікації податків на доходи від цінних паперів і депозитів у банківських установах.

Європейські країни можна розділити на три групи в залежності від діючих у них систем оподаткування прибутку, які розрізняються за способами оподатковування частки, що розподіляється, і частки, що не розподіляється:

1) у Нідерландах, Швеції, Швейцарії, Люксембурзі та Іспанії діє класична система, відповідно до якої частина прибутку, що розподіляється, і частина прибутку, що не розподіляється, обкладаються за єдиною ставкою, що призводить до подвійного оподатковування доходу (ця система також діє в США, Австралії і Новій Зеландії);

2) у Великобританії, Франції, Канаді, Бельгії, Данії, Ірландії, Італії застосовується, так звана, система умовного нарахування, при якій до всього прибутку застосовується єдина ставка податку, але при виплаті дивідендів сплачена компанією частка податку акціонерам компенсується (нині ця система зазнає серйозної критики, оскільки, з одного боку, надає можливості для маніпуляцій з акціями і дивідендами, з іншого боку, створює перешкоди
для діяльності ТНК);

3) в Австрії, Фінляндії, Греції і Норвегії вищеназвані частини
прибутку обкладаються за різними ставками. Аналогічна система
використовується в Японії.

Значну частину державних доходів у всіх країнах формують непрямі податки – ПДВ і акцизи.

Процес гармонізації ПДВ і акцизів чітко прослідковується в зменшенні середнього відхилення по непрямих податках у ЄС з 6,2 до 5,0, що перевищує аналогічні показники по Європі в цілому і країнах ОЕСР. Найменші відхилення в зоні євро практично по всіх видах податків, з одного боку, показують високий ступінь інтегрування економік цих країн, з іншого боку, дозволяють зробити висновок про те, що процес бюджетної конвергенції, який не має безпосередньо на меті вирівнювання податкових структур, проте робить на них вплив не менший, ніж цілеспрямована гармонізація.

 

120. Перспективи інтеграції фінансів в державах ЄС
Перерозподіл фінансів придбав особливу важливість, коли в ЄС почали вступати відносно бідні країни.
Перерозподіл коштів у ЄС проводиться з розрахунком на багаторічну перспективу. Фінансова вага проблем і викликів, пов'язаних із процесом розширення, повною мірою проявиться в 2007-2013 роках. Сценарії, розроблені незалежними дослідницькими групами до лютого 2004 року, коли були опубліковані плани Європейської Комісії на 2007-2013 роки, враховували широкий набір можливостей, включаючи радикальні реформи сільськогосподарського сектора і витрат на проведення політики єдності. Нижче приведені три помірних і два радикальних сценарії перерозподілу засобів серед країн-членів ЄС на період 2007-2013 років. Ці сценарії відбивають ту дискусію, що розгорнулася щодо розмірів бюджету Євросоюзу.
Перший сценарій ідентичний пропозиціям Єврокомісіі. Він відштовхується від нинішньої (2000-2006 рр.) структури витрат. Витрати, спрямовані на підвищення конкуренції в Європі вважаються першочерговими.
Другий сценарій припускає, що переможе точка зору країн-донорів, що пропонують обмежити бюджет ЄС 1% від його ВВП.
Третій сценарій стосується розмірів бюджету ЄС, являє собою компроміс між пропозиціями Єврокомісіі і країн-донорів. Структура витрат подібна першому і другому сценаріям.
Четвертий і п'ятий сценарії описують шлях радикальних реформ. Обидва вони припускають, що шість країн-донорів процвітають у скороченні бюджету ЄС до 1% ВВП ЄС.
У п'ятому сценарії, за назвою "більше єдності", витрати на проведення цієї політики залишаються без змін, а зменшуються витрати на "розвиток ЄС".
Для бідних країн-членів найбільш важливим є те, наскільки доступними для них виявляться трансферти по лінії "політики єдності". Єврокомісія пропонує, щоб такі трансферти розподілялися між новими і старими членами приблизно нарівно. У першому і п'ятому сценаріях передбачається, що нові члени ЄС зможуть одержувати в рік трансфертів у розмірі приблизно 4% від їх ВВП, Мальта і Чехія по 3%, Кіпр і Словенія близько 2% свого ВВП. В другому сценарії всі ці країни змушені будуть задовольнятися скромними 2%, а інші, бідніші, одержать близько 3% від усього ВВП.
Головний висновок нашого дослідження полягає в тому, що, якщо шість основних країн-донорів процвітають в зменшенні бюджету ЄС до 1% ВВП Євросоюзу, наслідки такого зменшення будуть дуже серйозні, незважаючи на заяви про те, що витрати на підтримку нових країн-членів скорочуватися не будуть. А це може призвести до серйозної кризи Союзу вже найближчим часом.