Складові внутрішнього середовища

- страхові продукти (умови конкретних договорів страхування певного виду),

- система організації продажу страхових полісів і формування попиту,

- гнучка система тарифів,

- власна інфраструктура страховика.

Сутність та особливості функціонування фінансового ринку

Фінансовий ринок – це складна економічна система, що є:

- сферою прояву економічних відносин при розподілі доданої вартості та її реалізації шляхом обміну грошей на фінансові активи.

- сферою прояву економічних відносин між продавцями і покупцями фінансових активів.

- сферою прояву економічних відносин між вартістю і споживчою вартістю тих товарів, що обертаються на цьому ринку.

Сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях, основними з яких є:

1) мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, іноземних інвесторів та трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;

1) реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, та організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

2) перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання;

3) фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та часткової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

4) вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

5) формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

6) страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;

7) операції, пов’язані з експортом-імпортом фінансових активів; інші фінансові операції, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю;

8) кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;

9) розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу тощо.

Структура фінансового ринку

Основними суб’єктами ринку виступають інститути позафінансової сфери, держава, населення, професійні учасники ринку – фінансові інститути та інститути інфраструктури, а також іноземні учасники ринку.

Інститути позафінансової сфери – це юридичні особи, резиденти певної держави, які займаються виробництвом різноманітних товарів та наданням послуг, включаючи фінансові послуги.

Населення виконує на ринку роль інвестора, купуючи ті чи інші цінні папери або запозичуючи кошти на кредитному ринку.

Представниками фінансових інститутів, без яких неможливе функціонування фінансового ринку, є комерційні банки, кредитні спілки, інвестиційні, пенсійні фонди, страхові компанії

Основними видами діяльності фінансових інститутів на ринку є:

• придбання на ринку одних фінансових активів і перетворення їх на інші, які задовольняють певним вимогам (трансформація активів);

• торгівля фінансовими активами за свій рахунок;

• купівля-продаж фінансових активів від імені клієнтів;

• допомога в створенні й розміщенні на ринку нових фінансових активів;

• консультації учасникам ринку щодо інвестування;

• управління активами інших учасників ринку.

Держава виступає на фінансовому ринку позичальником, регулярно розміщуючи на зовнішньому та внутрішньому ринках свої боргові зобов'язання, а також виконує специфічну і дуже важливу функцію – регулювання фінансового ринку.

83. Основними класифікаційними ознаками фінансового ринку є наступні:

1. За умовами передачі фінансових ресурсів у користування фінансовий ринок поділяють на ринок позикового і ринок акціонерного капіталу. На ринку позикового капіталу ресурси передаються на умовах позики на визначений термін та під відсоток за допомогою боргових цінних паперів або кредитних інструментів. На ринку акціонерного капіта лу кошти вкладаються на невизначений термін. При цьому інвестор отримує право на частину прибутку у вигляді дивіденду,

2. За терміном обігу фінансових активів, що можуть бути в обігу на ринку, фінансовий ринок поділяють на грошовий ринок та ринок капіталів.

На ринку грошей здійснюється короткострокове інвестування коштів.

Ринок капіталів призначений для довгострокового інвестування коштів в основний капітал.

3. Залежно від того, які фінансові активи пропонуються для продажу, нові чи емітовані раніше, фінансовий ринок поділяють на первинний та вторинний ринки. Первинний ринок є ринком перших та повторних емісій, на якому здійснюється початкове розміщення фінансових активів серед інвесторів та початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки. На вторинному ринку в обігу є емітовані раніше фінансові активи.

4. Залежно від місця, де відбувається торгівля фінансовими активами, розрізняють біржовий та позабіржовий ринки. Біржовий ринок пов'язують із поняттям біржі як спосібу організації ринку, що сприяє збільшенню мобільності капіталу та виявленню реальних ринкових цін активів. На позабіржовому ринку діють так звані торгово-інформаційні системи.

5. Якщо взяти за характерну ознаку для класифікації поняття глобальності, можна здійснити поділ фінансових ринків на міжнародні та національні.

6. За інституціональною структурою фінансовий ринок поділяється на банківську систему, яка представлена центральним банком, спеціалізованими та універсальними комерційними банками; небанківські кредитні установи: кредитні союзи, факторингові компанії, лізингові компанії та ін; інвестиційні фінансові установи, до складу яких входять: інвестиційні трасти, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, пенсійні фонди, страхові компанії, фінансові компанії.

7. За сегментарною структурою можна класифікувати фінансовий ринок як: грошовий ринок, валютний ринок, ринок позик, фондовий ринок, ринок по хеджуванню ризиків.

84. Ри́нок ці́нних папе́рів (фо́ндовий ри́нок) — частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів.

Фондовий ринок є абстрактне поняття, що служить для позначення сукупності дій і механізмів, що роблять можливими торгівлю цінними паперами. Його не слід плутати з поняттям фондова біржа - організацію, яка надає можливість для здійснення торгових операцій і зведення разом покупців і продавців цінних паперів.

Розрізняють такі РЦП (Фондові ринки):

за сферою поширення - світові, національні, регіональні та місцеві;

за стадією обігу - первинний (первинні угоди купівлі-продажу тільки-що випущених ЦП) і вторинний (подальший обіг ЦП);

за формою організації вторинного ринку – біржовий і позабіржовий (вуличний);

за емітентами - ринок корпоративних ЦП, випущених юридичними особами; ринок муніципальних ЦП, випущених органами місцевого самоврядування; ринок державних ЦП, випущених державою;

Суб'єкти РЦП:

емітенти (компанії, товариства, підприємства, держава) – випускають ЦП;

інвестори (фізичні та юридичні особи) покупці ЦП;

посередники (брокери, ділери, андеррайтери);

органи регулювання (ДКЦПФР, біржі, асоціації брокерів та ділерів тощо);

інфраструктурні учасники (депозитарії, зберігачі, реєстратори, трасти, продавці інформації про РЦП).