Елементи економічної безпеки.

економічна безпека є складним і багатоплановим суспільним явищем, яке характеризується різними сутнісними ознаками та формами прояву. З позицій багатоаспектного підходу визначення поняття "економічна без­пека" нерозривно пов'язане з такими поняттями, як:

- "інтереси" (національні, державні, індивідуальні, корпоративні, суспільні та ін.);

- "стійкість" (національної економіки, економічного розвитку, соціаль­но-економічної системи тощо);

- "незалежність" (економіки від зовнішніх ринків, розробка національної економічної стратегії без зовнішнього впливу);

- "відтворення" (головним життєво важливим інтересом в економічній сфері для суб'єкта будь-якого рівня - від особи до держави - є відтворення свого існування).

 

103. Правове регламентування становлення та розвитку економічної безпеки в Україні за хронологією нормативних документів

28.06.1996 Конституція України- Запроваджено до нормативної лексики поняття "економічна безпека"; визна­чено, що забезпечення економічної безпеки (поряд із захистом суверенітету і територіальної цілісності України) є найважливішою функцією держави і справою всього українського народу.

16.01.1997 Концепція (основи державної політики) національної безпеки України- Зазначено, що самозбереження і прогресивний розвиток України як суверенної держави залежать від здійснення цілеспрямованої політики щодо захисту її національних інтересів. Визначено сут­ність поняття "національна безпека", ос­новні об'єкти національної безпеки та принципи її забезпечення; окреслено сут­ність та пріоритетні національні інтереси України, визначено основні загрози на­ціональній безпеці України, в т. ч. в еко­номічній сфері; окреслено основні напрями державної політики національної безпеки України.

5.03.1998 Закон України "Про Раду національної безпеки і оборони України"- Визначено правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структуру, компетенцію і функції.

9.06.2003 Закон України "Про основи національної безпеки України"- Визначено основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сфе­рах життєдіяльності. Подано визначення термінів "національна безпека", "націо­нальні інтереси", "загрози національній безпеці"; визначено правову основу націо­нальної безпеки, об'єкти національної безпеки, суб'єкти, їх функції та принци­пи забезпечення національної безпеки; окреслено пріоритетні національні інте­реси та загрози національним інтересам і національній безпеці України; визначе­но основні напрями державної політики з питань національної безпеки.

12.02.2007 Стратегія національної безпеки України - Зазначено, що подальший розвиток і захист найвагоміших здобутків України потребує чіткої визначеності держави у стратегічних пріоритетах і цілях, які мають відповідати викликам і загрозам XXI ст., її взаємодії з сучасними систе­мами міжнародної і регіональної безпеки. Визначено принципи, пріоритетні цілі, завдання та механізми забезпечення жит­тєво важливих інтересів особи, суспіль­ства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз; конкретизовано засади політики держави у сфері національної безпеки, у тому числі щодо забезпечення прийнят­ного рівня економічної безпеки.

02.03.2007 Методика розрахунку рівня економічної безпеки

України- Визначено специфічний понятійний апарат з використанням невластивих класичній економічній науці термінів: "еко­номічна безпека", "загрози економічній безпеці", "критерії економічної безпеки", "індикатори економічної безпеки", "оп­тимальні значення індикаторів", "поро­гові значення індикаторів", "граничні значення індикаторів", "макроекономічна безпека", "фінансова безпека", "бю­джетна безпека", "валютна безпека", "грошово-кредитна безпека", "боргова безпека", "безпека страхового ринку", "безпека фондового ринку", "зовнішньо­економічна безпека", "інвестиційна без­пека", "соціальна безпека" та ін. Окрес­лено підходи до визначення інтеграль­ного індексу економічної безпеки.

 

Сутність фінансової безпеки

фінансова безпека - захищеність фінансових інтересів на усіх рівнях фінансових відносин; певний рівень незалежності, стабільності і стійкості фінансової системи країни в умовах впливу на неї зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторів, що скла­дають загрозу фінансовій безпеці; здатність фінансової системи держави забез­печити ефективне функціонування національної економічної системи та стале економічне зростання.

Фінансову безпеку будь-якої держави визначають такі фактори:

– рівень фінансової незалежності (при цьому велике значення має розмір зовнішньої фінансової допомоги з боку міжнародних фінансових інституцій, економічних угруповань, урядів окремих країн, обсяг іноземних інвестицій у національну економіку);

– характер фінансово-кредитної політики (як внутрішньої, так і зовнішньої), яку проводить держава;

– політичний клімат у країні;

- рівень законодавчого забезпечення функціонування фінансової сфери.

Фінансова безпека держави має як внутрішній ( визначається досконалістю правової, організаційної та інституціональної бази, а також політичною стабільністю, рівнем ризиків ринкової кон'юнктури, масштабами тіньової економіки та рівнем корупції в державі), так і зовнішній( фінансовий суверенітет країни, незалеж­ність національної фінансової системи від впливу міжнародних фінансово-кре­дитних організацій і транснаціонального капіталу) аспекти.

Фінансова безпека держави включає: бюджетну( стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів), податкову( визначається ефективністю податкової політики держави, яка має оптимально поєднувати фіскальні інтереси держави та індивідуальні, корпоративні інтереси платників податків), боргову безпеку( певний рівень державної внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального спів­відношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, який дає змогу зберегти стійкість фінансової системи країни до внутрішніх і зовнішніх загроз, забезпечити відносну незалежність держа­ви, зберігаючи при цьому економічну можливість країни здійснювати виплати на погашення основної суми і відсотків без загрози втратити суверенітет, одно­часно підтримуючи належний рівень платоспроможності та кредитного рей­тингу), фінансову безпеку банківської системи( сутність полягає у забезпеченні найефективнішого використання ресурсного потенціалу, створенні сприятливих умов для реалізації економічних інтересів банківських установ, попередженні внутрішніх і зовнішніх загроз банківській системі, створенні умов її стабільного й ефективного функціонування), валютну( по-перше, ступінь забезпеченості держави валютними коштами, достатніми для дотримання позитивного сальдо платіжного балансу, виконання міжнародних зобов'язань, накопичення необхідного обсягу валютних резервів, підтримання стабільності національної грошової одиниці; по-друге, стан курсоутворення, який максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках і створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, широкомасштабного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи), грошово-кредитну( такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зростання та підви­щення реальних доходів населення), інвестиційну безпеку( досягнення рівня інвестицій, що дає змогу оптимально задовольняти поточні потреби економіки у капітальних вкладеннях за обсягом і структурою з урахуванням ефективного використання і повернення коштів, які інвестуються, оптимального співвідношення між розмірами іноземних інвестицій у країну і вітчизняних за кордон, підтримання позитивного національного платіжного балансу), фінансову безпеку страхового та фондового ринку( оптимальний обсяг його капіталіза­ції,здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власни­ків, покупців, організаторів торгівлі, торговців, інститутів спільного інвесту­вання, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів і держави загалом).