Місцеві фінанси, їх суть і значення в економічному розвитку регіонів

Місцеві фінанси – це система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

В Україні формами місцевих фінансів є фінанси територіальної громади (комунальні фінанси), фінанси Автономної Республіки Крим, фінанси областей та міст – Києва і Севастополя, фінанси міста, фінанси районів, областей, районів в містах, фінанси сел.

Фінансові основи інституту місцевого самоврядування в Україні визначені:

1) Конституцією України (ст. 7, ст. 140 – 146) від 28 червня 1996 р.;

2) Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 р.;

3) Законом України "Про місцеве самоврядування" від 27 травня 1997р.;

4) Законом України "Про систему оподаткування" від 2 лютого 1994 р.

Фінанси місцевих органів влади як система включають декілька основних взаємопов'язанихструктурних елементів: видатки, доходи, способи формування доходів, інститути системи, суб'єкти, об'єкти системи, відносини між суб'єктами системи.

фінансово-економічна база місцевого самоврядування, до якої увійшли:

- природні ресурси, розпорядження якими здійснюється
радами народних депутатів базового рівня;

- місцеве господарство, комунальна та інша власність, яка
є джерелом одержання доходів місцевого самоврядування й
задоволення соціально-економічних потреб населення;

фінансові ресурси (місцеві бюджети, позабюджетні кошти, валютні фонди місцевих рад, кошти територіально-громадського самоврядування).

 

Доходи місцевих бюджетів

Місцеві бюджети – це фонди фінансових ресурсів, що мобілізуються й витрачаються на відповідній території.

Місцеві бюджети – це система фінансових відносин, що складаються між:

- місцевими бюджетами й господарськими структурами,
що функціонують на цій території;

- бюджетами й населенням цієї території;

- бюджетами різних рівнів із перерозподілу фінансових
ресурсів;

- місцевими і державним бюджетами.

Класифікація доходів

За джерелами доходи місцевих органів влади поділяють на податкові доходи, неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі та від господарської діяльності підприємств комунальної власності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу), а також трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня.

За економічною природою доходи місцевих органів влади поділяють на власні, закріплені та регульовані.

Власні доходи – це доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно, на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевими органами влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів та позик.

Закріплені доходи – це одна з форм доходів, переданих місцевим органам влади на стабільній, довгостроковій основі.

Регульовані доходи – це також одна з форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого адміністративного рівня до бюджетів територій нижчого адміністративного рівня.

Міжбюджетні трансферти – кошти, які безоплатно і безповоротньо передаються з одного бюджету до іншого.

Дотація вирівнювання (субсидія) – міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності відповідного бюджету.

Субвенція – цільовий міжбюджетний трансферт, призначений на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який її надав.

Місцеві позики – операції, пов'язані з отриманням коштів на умовах поверненності, платності та строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання перед бюджетом, і операції, пов'язані з поверненням цих коштів до бюджету.

Видатки місцевих бюджетів

Видатки місцевих бюджетів – це економічні відносини, які виникають у зв'язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

Обов'язкові видатки це – видатки, спрямовані на виконання обов'язкових завдань, які покладаються на органи місцевої влади з метою забезпечення певних стандартів послуг у масштабах усієї країни, а також видатки, пов'язані з їхніми борговими зобов'язаннями за кредитами та позиками.

Факультативні видатки – це видатки, що здійснюються для реалізації завдань у межах власної компетенції, а також, так званих, добровільних та факультативних обов'язків.

Кошти поточного бюджету спрямовують на фінансування установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення.

Кошти бюджету розвитку спрямовують на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних із розширеним відтворенням.