Основні терміни і поняття страхування

До першої групи належать терміни, пов’язані з загальними умовами здійснення страхування (загальні страхові терміни).

Страховик – це юридична особа будь-якої, визначеної законодавством організаційно-правової форми, що має державний дозвіл (ліцензію) на проведення операцій страхування, що створює і використовує кошти страхового фонду для захисту інтересів страхувальників.

Страхувальник – це юридична або фізична особа, що володіє повною дієздатністю, яка страхує свій власний інтерес або інтерес третьої сторони; сплачує для цього страхові платежі (премії, внески) і має право за законом або договором страхування одержати страхове відшкодування у разі виникнення страхової події (випадку).

До відзначеної групи належать також наступні терміни:

• страховий захист – це економічна категорія, що означає сукупність специфічних розподільних і перерозподільних відносин, пов'язаних із подоланням або відшкодуванням втрат, що наносяться матеріальному виробництву і життєвому рівню населення в результаті непередбачених подій; сукупність перерозподільних відносин щодо подолання і відшкодування збитку, що наносяться конкретним об'єктам;

• страховий інтерес – економічна потреба або зацікавленість брати участь у страхуванні; страхова сума, у якій оцінюється збиток у зв'язку з можливою загибеллю або знищенням майна;

• застрахований – фізична особа, життя, здоров'я і працездатність якої є об'єктом страхового захисту за особистим страхуванням. Застрахований може одночасно бути страхувальником;

• об'єкти і предмети страхування – матеріальні і нематеріальні цінності, предмети страхування;

• страхова відповідальність – обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування або страхову суму в результаті виникнення страхового випадку за певних умов страхування;

• одержувач страхового відшкодування або страхової суми – фізична або юридична особа, якій за умовами страхування надане право на одержання відповідних коштів;

• страхове свідчення – документ, що засвідчує факт страхування майна або особистого страхування.

До другої групи належать терміни, які характеризують страхові відносини, пов'язані з формуванням страхового фонду. Основними термінами в цій групі відносин є такі:

• страхова оцінка – визначення вартості об'єкта для цілей страхування;

• страхове забезпечення – рівень страхової оцінки стосовно вартості майна, прийнятої для страхування. Виражається у відсотках від зазначеної вартості або нормується в грошових одиницях на один об'єкт страхування;

• страхова сума – сума коштів, на яку фактично застраховане майно, життя, здоров'я;

• страховий тариф – виражена в грошових одиницях плата з одиниці страхової суми або процентна ставка від сукупної страхової суми. Є основою для формування страхового фонду (брутто - ставка);

• страхова премія (страховий платіж, страховий внесок) – плата за страхування, що сплачується страхувальником страховику за прийняття страховиком на себе зобов’язання здійснити страхову виплату страхувальнику у разі виникнення страхового випадку, який передбачений договором страхування.

• термін страхування – період часу, протягом якого об'єкти страхування є застрахованими;

• страхове поле – максимальна кількість об'єктів, які можна застрахувати;

• страховий портфель – фактична кількість застрахованих об'єктів або чинних договорів страхування на певній території;

• страховий вік – вікові групи, у межах яких приймаються на страхування громадяни або підлягає страхуванню поголів'я сільськогосподарських тварин.

У третій групі об'єднані терміни, що характеризують страхові відносини, пов'язані з витратою коштів страхового фонду:

• страховий ризик – можливість нанесення збитку від страхового випадку; конкретний страховий випадок, від якого здійснюється страхування за їх страховою оцінкою та ступенем можливості нанесення збитку;

• страховий випадок – подія, що фактично відбулася і в зв'язку з негативними або іншими обговореними наслідками якої можуть бути виплачені страхове відшкодування або страхова сума;

• страховий акт – документ, оформлений у встановленому порядку, що підтверджує факт і причину страхового випадку;

• страховий збиток – вартість цілком загиблої або знеціненої частини ушкодженого майна за страховою оцінкою;

• страхове відшкодування – належна до виплати страхувальнику частина або повна сума збитку;

• страхове сторно – кількість достроково перерваних договорів страхування життя в зв'язку з несплатою чергових внесків;

• страхова рента – регулярний прибуток страхувальника, пов'язаний з одержанням довічної або тимчасової пенсії за рахунок витрати внесеного в страховий фонд одночасного страхового внеску або накопичення визначеної суми коштів регулярними внесками.

Основні галузя страхування

В системі страхування відокремлюють такі галузі страхування: майнове, особисте, страхування відповідальності і страхування економічних (підприємницьких) ризиків, соціальне страхування.

1) Майнове страхування захищає інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням майном і товарно-матеріальними цінностями.

2)Особисте страхування виступає формою соціального захисту і зміцнення матеріального добробуту населення. Його об'єктами є життя, здоров'я, працездатність громадян. Основна частина операцій з особистого страхування здійснюється на добровільній основі.

3) Страхування відповідальності на відміну від майнового й особистого захищає інтереси як самого страхувальника, оскільки збиток за нього відшкодовує страхова організація, так і інших (третіх) осіб, яким гарантуються виплати за збиток, заподіяний унаслідок дії або бездіяльності страхувальника незалежно від його майнового стану. Тим самим, страхування відповідальності забезпечує захист економічних інтересів можливих винуватців шкоди й осіб, яким у конкретному страховому випадку заподіяний збиток.

4) У закордонній страховій практиці широко застосовується страхування економічних (підприємницьких) ризиків. Підприємницька діяльність і страхування – тісно пов'язані категорії ринкового господарства

5) Соціальне страхування – гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок захворювання, втрати працездатності, підтримки материнства та дитинства, а також з охорони здоров'я членів суспільства в умовах безоплатної медицини.

Необхідність соціального страхування зумовлена такими причинами:

- наявністю осіб, які, з огляду на певні обставини, не беруть участі в суспільно-корисній праці, отже, не можуть за рахунок заробітної плати підтримувати своє життя;

- наявністю громадян, які є дієздатними, але не мають можливості реалізувати цю дієздатність.