Тема 11. Перевезення. Транспортне експедирування

Д о д а т к о в и й м а т е р і а л

ЦК України. Глави 64, 65. Ст.ст. 908-935.

Про транспорт: Закон України від 10. 11. 1994 р. з наступ. зм. та доп. // Відомості ВР України. - 1994. - № 51. - Ст. 446; Голос України. – 1995. – 11 січня.

Про залізничний транспорт: Закон України від 04. 07. 1996 р. з наст. зм. та доп. // Відомості ВР України. - 1996. - № 40. - Ст. 183; Голос України. – 1996. – 13 червня.

Про автомобільний транспорт: Закон України від 05. 04. 2001 р. // Відомості ВР України. - 2001. - № 22.- Ст. 105; Офіційний вісник України. – 2001. - № 17. – Ст. 719.

Кодекс торговельного мореплавства України, прийнятий 23. 05. 1995 р. // Відомості ВР України. - 1995. - № 47-52. - Ст. 349; Голос України. – 1995. – 12-13 липня.

Повітряний кодекс України, прийнятий 04. 05. 1993 р. // Відомості ВР України. - 1993. - № 25. - Ст. 274.; Голос України. – 1993. – 11 червня.

Статут залізниць України: Затв. постановою КМ України від 06. 04. 1993 р. № 457 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 14. - Ст. 548; Урядовий кур’єр. – 1998. – 25 червня.

Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів: Затв. наказами Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644; від 20.08.2001р. № 542; від 28.05.2002 р. № 334; від 09.12.2002 р. № 873; від 18.04.2003 р. № 299 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 48. – Ст. 2108.; Офіційний вісник України. – 2001. - № 37. – Ст. 1721; Офіційний вісник України. – 2002. - № 28. – Ст. 1345; Офіційний вісник України. – 2003. - № 3. – Ст. 88; Офіційний вісник України. – 2003. - № 29. – Ст. 1495.

Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Мінтрансу України від 28.07.1998р. № 297. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 40. - Ст. 1506.

Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом, затверджений постановою КМУ від 19.03.1997р. № 252 з наст. змін. та доп. // Офіційний вісник України. – 1997. – число 12 (книга 1). – Ст. 167.

Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, затверджений постановою РМ СРСР від 15. 10. 1955 р. № 1801 // Транспортне право України / Укл. В. В. Сунцов. -X.: Консум, 1998. - С. 256-325.

Статут автомобільного транспорту, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969р.// Транспортне право України / Укл. В. В. Сунцов. -X.: Консум, 1998. -С. 110-163.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 8. – Ст. 312.

Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.07.2003р. № 568 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 36. – Ст. 1958.

Правила повітряних перевезень вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2003р. № 793 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 46. – Ст. 2407.

Правила надання населенню послуг з перевезення міським електротранспортом: Затв. постановою КМУ від 22.04.1997р. № 386 з наст. змін. та доп. // Офіційний вісник України. – 1997. – №17. – Ст. 66.

Тимчасове положення про місячне планування та організацію перевезень експортних, імпортних та транспортних вантажів залізничним, морським та річковим транспортом, затверджене постановою КМ України від 17. 05. 1993 р. № 357 // ЗПУ України. -1993. - № 10. - Ст. 217.

Про транспортно-експедиторську діяльність: Закон України від 01.07.2004 р. // Юридичний вісник України. – 2004. – № 33.

Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею: Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 // Юридичний вісник України. – 2002. – Серпень. - № 31; Бухгалтерская газета. – 2002. – Август. - № 47 – 48.

Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають при перевезень вантажів автомобільним транспортом: Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 21. 07. 1992 р. № 01-6/856 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. - № 3.

Станюк Р. Транспортно-експедиційні послуги // Юридичний вісник України. - 2002., 5-11 жовтня (№ 40).- С.8.

Красько И. О договоре экспедиции // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000.- № 6. С.24-25.

Завдання

73. Донецька залізниця звернулась в господарський суд з позовом до ВАТ “Вантажтранс” про стягнення плати за користування вагонами, оскільки на протязі місяця Залізниця на під’їзні колії, власником яких є ВАТ “Вантажтранс”, подавала вагони під навантаження і розвантаження вантажів. В судовому засіданні було встановлено, що фактично ВАТ “Вантажтранс” у вказаний період будь-яких вантажів не отримував та не відвантажував, а вагони використовувалися його контрагентами.

Суд першої інстанції позов задовольнив, мотивуючи тим, що ВАТ “Вантажтранс” як власник під’їзних колій повинен вносити плату за користування вагонами.

Апеляційна інстанція рішення скасувала і постановила нове, яким в позові відмовила, мотивуючи тим, що власник під’їзних колій повинен сплачувати Залізниці плату за користування вагонами для власних потреб, тобто тоді, коли він є вантажовласником. Постанову було оскаржено в касаційному порядку.

Яке рішення повинна винести касаційна інстанція? Чи змінилося б рішення суду, якби між Залізницею, власником під ’ їзних колій та контрагентом – безпосереднім користувачем вагонів було укладено трьохсторонній договір, який покладав би обов ’ язок по внесенню плати за користування вагонами безпосередньо на контрагента?

 

74. На адресу трикотажної фабрики залізницею надійшло дві партії товарів. У першій партії, що прибула на станцію призначення на 10 днів пізніше передбаченого триденного терміну доставки, вантаж виявився пошкодженим. В другій партії товару була виявлена недостача. На підставі комерційних актів, складених при одержанні вантажу, фабрика звернулась до суду і зажадала від залізниці відшкодування збитків і сплати штрафу за прострочення доставки вантажу в сумі 10 178 грн. В судовому засіданні було встановлено, що за перевезення кожної партії вантажу було сплачено провізну плату в розмірі 516 грн.

В господарському суді представник залізниці пояснив, що дана ситуація виникла в зв'язку з аварією потягу, який перевозив вантаж, тому залізниця повинна бути звільнена від відповідальності. Окрім того, на його думку, слід врахувати, що позивач не подав претензії до залізниці про стягнення завданих збитків.

Чи є підстави для задоволення вимог фабрики? Розберіть доводи сторін.

75. До ЗАТ “Древінвест” було відправлено залізницею ліс-кругляк. Вантаж на станцію призначення не прибув. Вважаючи вантаж загубленим, на підставі п. 117 Статуту залізниць України ЗАТ “Древінвест” пред'явило претензію до залізниці про відшкодування 58 000 грн. - вартості вантажу. Залізниця відхилила претензію, посилаючись на п. 135 Статуту, вказавши, що вантаж видано ТОВ "Піраміда", до якого і належить пред'явити претензію про відшкодування вартості вантажу.

ЗАТ “Древінвест” подало позов до суду. В суді доказів про переадресування вантажу сторони не надали. Рішенням суду залізницю було звільнено від відповідальності, а вартість загубленого вантажу стягнуто з ТОВ "Піраміда".