Тема 4. Види забезпечення виконання зобов’язання

Д о д а т к о в и й м а т е р і а л

ЦК України. Глава 49. Ст.ст. 546-597.

Про іпотеку: Закон України від 5.06.03 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003.- №38.- Ст. 313

Про заставу: Закон України від 2.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992.- № 47.- Ст. 642. (З наступними змінами).

Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень: Закон України від 18.11.03 // Відомості Верховної Ради України. - 2004.- № 11. ст. 140. (З наступними змінами).

Про іпотечне кредитування операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати: Закон України від 19.06.03 // Відомості Верховної Ради України –2004.- № 1.- Ст. 1.

Азімов Ч.Н. Забезпечення виконання зобов’язань: Навчальний посібник. - Х.: НЮАУ, 1995.

Пучковская И.И. Ипотека: Залог недвижимости. - Харьков: Консум, 1997.- С.132.

Латынцев А.В. Обеспечение исполнения договорных обязательств. - М.: Лекс-книга, 2002.

Гриджук Д.М., Олійник В.О. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язань. - К.: Оріяни, 2002.

Слюсаревский Н. Имущественный поручитель: поручитель или залогодатель? // Юридическая практика.-2002.- № 13.-С.10

Спасибо-Фатеева I. Порука і гарантія як способи забезпечення зобов’язань // Підприємництво, господарство і право. - 2002.- № 3. С.22-25

Пучковская И.И. Залог ценных бумаг // Проблеми законності: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. - № 60.- 2003.- С.85-93.

Пучковська І.Й. Проблеми застави майнового комплексу підприємства // Вісник Академії правових наук України. - № 1 (32).- Харків: Право, 2003.-
С. 100-107.

Пучковська І.Й. проблеми розвитку іпотеки в Україні // Вісник академії правових наук України. - № 2.- 2002.- с.88-94.

Михальнюк О.В. Відповідальність поручителя за договором поруки // Вісник Верховного суду України. - 2004.- №2.- С.37-42.

 

Завдання

 

13. За договором купівлі-продажу ТОВ “Лідертехніка” зобов’язалося доставити та встановити придбані АТ “Юність” комп’ютери до 10 вересня 2004, які були необхідні останньому для проведення виставки своєї продукції. У договорі було зазначено, що виконання зобов’язання забезпечене неустойкою в сумі 10 000 грн.

Комп’ютери ТОВ “Лідертехніка” доставило лише 20 вересня 2004 року. АТ “Юність” від прийняття їх відмовилося, звернувшись до Господарського суду з позовом до “Лідертехніки” про повернення суми, що складала вартість комп’ютерів – 25000 грн.; стягнення штрафу – 10 000 грн.; відшкодування
40 000 грн. упущеної вигоди, тобто доходів, які воно не отримало через невиконання ТОВ “Лідертехнікою” зобов’язання в строк.

ТОВ “Лідертехніка” позову не визнало, вважаючи, що по-перше, у разі виконання зобов’язання боржником кредитор не має права відмовитися від його прийняття (комп’ютери були ж доставлені через 10 днів); по-друге, у разі несвоєчасного виконання зобов’язання неустойка повинна стягуватися у вигляді пені, а не штрафу за кожен день прострочення у розмірі, встановленому договором. Оскільки сторони у договорі розмір пені не визначили, то й неможливе її стягнення.; по-третє, розмір упущеної вигоди повинно бути доведено та обґрунтовано позивачем і тільки у цьому випадку можна ставити питання про її відшкодування.

Як повинна бути вирішена справа?

 

14. 13 січня 2004р. між банком “Аваль” (кредитор) та ТОВ “Свобода” (позичальник) укладено кредитний договір та додаткові угоди про надання кредиту зі строком погашення до 1 березня 2004 р.

14 січня 2004 р. в забезпечення виконання зобов’язань позичальника банк “Аваль” та ВАТ “Мета” уклали договір застави, згідно якого предметом застави стали 5 авіаційних турбінних двигунів, що належали ВАТ “Мета”.

На 1 березня ТОВ “Свобода” повністю не розрахувалося з банком. Заборгованість складала 23666 грн.

10 жовтня 2004 р. банк “Аваль” звернувся до Господарського суду з позовом до ВАТ “Мета” про звернення стягнення на заставлене майно відповідача. Рішенням Господарського суду від 25 жовтня 2004 р. у задоволенні позову було відмовлено, оскільки згідно зі ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов’язання не пред’явить позову до поручителя, а у даній справі позивач значно перевищив строк подачі позову.

Чи правильно вирішив суд? Хто може виступати заставодавцем? Чи є різниця між правовим положенням поручителя та майнового поручителя?

15. 23 січня 2004р. між ТОВ “Східна зернова компанія” та дочірнім підприємством “Агросоюз” був укладений договір поставки. Строк кінцевого розрахунку за вказаним договором не пізніше 1 червня 2004 р.

Договір поставки був забезпечений договором застави сільськогосподарської техніки від 25 лютого 2004 р. (застава зареєстрована у реєстрі застав рухомого майна інформаційного центру Мінюсту України) та договором застави врожаю від 4 березня 2004 р.

Дочірнє підприємство “Агросоюз” на 1 червня 2004 р. не повністю розрахувалося зі своїм контрагентом, в зв’язку з чим ТОВ “Східна зернова компанія” звернулася до господарського суду Харківської області з вимогою про визнання за нею права власності на предмет застави.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 червня 2004р. позов було задоволено частково. Вимоги позивача щодо передачі заставленого майна у власність позивача суд визнав незаконними, оскільки відповідно ст. 20 Закону України ”Про заставу” у разі, якщо у момент настання строку виконання зобов’язання забезпеченого заставою, воно не буде виконане, заставодержатель набуває лише право звернення стягнення на предмет застави. Суд зауважив, що передача заставленого майна у власність позивача не передбачена чинним законодавством, тому такі вимоги позивача задоволенню не підлягають.

20 червня 2004 р. позивач звернувся з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права. Апеляційна скарга містила наступні аргументи: 1) Ст. 20 Закону “Про заставу” має диспозитивний характер, а тому сторони у договорі застави можуть передбачити окремий порядок реалізації прав заставодержателя; 2) п. 8.3 Роз’яснення ВАС від 24.12. 99 № 02-5 / 602 вказує, що договір застави може містити умову, що визначає можливість та правовий механізм набуття заставодержателем права власності на заставлене майно; 3) механізм передачі права власності на заставлену річ, в принципі, передбачений Інструкцією про проведення виконавчих дій, затверджених Наказом Мінюсту України від 15.12. 99 № 74/5 (п. 1.5): одним з заходів примусового виконання є вилучення майна, зазначеного у рішенні суду, у боржника та передача його стягувачеві.

Яке рішення має прийняти Апеляційний суд?

16. ТОВ “Альянс” (товарний склад) уклав із АТ “Вінсент” договір складського зберігання партії кави. Різке подорожчання високосортної кави призвело до зниження обсягів її продажу і, як наслідок, до збільшення строків зберігання вказаного товару.

Коли представник АТ “Вінсент” прибув для отримання зі складу партії кави, зберігач відмовив у видачі товару, мотивуючи свою поведінку відсутністю оплати за зберігання. Не погоджуючись з такими діями представник поклажодавця вказав, що вартість кави, яка знаходиться на складі значно перевищує суму заборгованості. Тоді зберігач запропонував АТ “Вінсент” отримати товар у певному обсязі, залишивши лише його частину, як за вартістю дорівнює сумі заборгованості, у розпорядженні зберігача.

Як повинна бути вирішена справа?

17. Іванов домовився із Анісімовим про купівлю продаж житлового будинку. В зв’язку з цим Анісімов передав Іванову 3000 грн. як завдаток, отримавши про це відповідну розписку. Але через деякий час Анісімов відмовився від оформлення договору купівлі-продажу, мотивуючи це тим, що усі його цінні речі, які він мав намір продати для виплати за будинок, втрачено під час пожежі, спричиненої ударом блискавки. Інших коштів для купівлі будинку він не мав.

Вважаючи неможливим виконання договору, Анісімов зажадав від Іванова повернення 3000 грн. Коли Іванов відмовився, Анісімов звернувся до юридичної консультації за роз’ясненням його прав.

Чи підлягають вимоги Анісімова задоволенню? Чи зміниться рішення, якщо у розписці не буде слова завдаток?

18. 15 січня 2004 р. між банком “Грант” та ВАТ “Ніневія” був укладений кредитний договір на суму 500 000 грн. Згідно з умовами договору кредит підлягав поверненню 15 березня 2004 р. В забезпечення виконання цього договору між банком “Грант” та ВАТ “Шанс” був укладений договір поруки. Строк припинення поруки договором не визначався.

Оскільки ВАТ “Ніневія” не виконало своїх зобов’язань за кредитним договором, 20 жовтня 2004 р. банк “Грант” звернувся до господарського суду з позовом до ВАТ “Шанс” про стягнення: основної суми боргу за кредитним договором, процентів за користування кредитом, судових витрат, пов’язаних із стягненням боргу.

Яке рішення має прийняти господарський суд?

19. Любімов звернувся до свого приятеля Іванчука з проханням позичити йому 10 000 грн. строком на два місяці. Іванчук погодився на пропозицію, але за умови передачі йому під заставу цінного майна. 12 лютого 2004 р. Іванчук передав Любімову під розписку 10 000 грн. у позику зі строком повернення до 12 квітня 2004 р., а Любімов в свою чергу передав Іванчуку в забезпечення виконання зобов’язання за договором позики комп’ютер вартістю 2 500 грн. та комплект ювелірних прикрас (каблучку та сережки) вартістю 8000 грн. В зазначений термін Любімов не зміг розрахуватися з Іванчуком. А коли 23 серпня 2004 р. Любімов запропонував позичені гроші, Іванчук відмовився їх прийняти, вказавши, що оскільки Любімов не повернув гроші в строк, він став власником переданих речей і вже встиг реалізувати їх спільному знайомому Логвінову.

Любімов вирішив звернутися до юриста і з’ясувати, чи не порушені його права?

Яке роз ’ яснення має він отримати?

20. Бідний 10.01.2004 р. уклав з Карпенком договір позики, за яким передав останньому 30 000 грн. строком на 6 місяців. Договір позики було забезпечено іпотечним договором, за яким іпотекодавцем виступив майновий поручитель Довірченко, а предметом іпотеки – квартира останнього. Іпотечний договір передбачав випуск заставної.

10.03.2004 р. сторони внесли зміни до договору позики щодо строку повернення боргу. Термін виконання договору було перенесено на 10.09.2004 р.

10.8.2004 р. до Довірченка звернувся Щербаков з вимогою сплатити йому 30 000 грн. На що той заявив, що він не знає цього чоловіка і відмовився задовольнити його вимогу. Тоді Щербаков звернувся до суду з вимогою звернути стягнення на квартиру Довірченка і таким чином задовольнити свої вимоги. На підтвердження права Щербаков надав заставну.

У судовому засіданні з’ясувалося що заставну, видану 10.02.2004 р. на ім’я Довірченка, було передано декілька разів за передавальним написом і її останнім власником є Щербаков.

Довірченко звернувся за допомогою до адвоката з наступними запитаннями:

1. Які його права та обов’язки як майнового поручителя? 2. Яка юридична природа заставної, порядок та правові наслідки її видачі? 3. Яким чином повинна здійснюватися передача заставної? 4. Чи впливає зміна основного договору на долю заставної? 5. Як співвідносяться іпотечний договір і заставна?

Дайте відповідь.