Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №11.

 

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Rickettsia	Rickettsia (R.) – рід паразитичних бактерій з родини Rickettsiaceae, зазвичай мають коковидну форму розміром 0,3-0,6 х 0,8-2 мкм, але зустрічаються паличкоподібні і ниткоподібні клітини. Клітинна стінка побудована за типом грамнегативних бактерій. Здатні розмножуватись тільки в цитоплазмі чутливих клітин. В лабораторних умовах R. культивуються в жовтковому мішку курячого ембріона, культурах клітин (HeLa, HEp-2, Дейтройт-6), а також на лабораторних тваринах (мишах). Паразитують на кровоносних комахах (вошах, блохах, кліщах). Деякі види, патогенні для ссавців, викликають у них гострі інфекційні захворювання – риккетсіози.
Риккетсіози	Риккетсіози – група гострих інфекційних трансмісивних захворювань, збудниками яких є представники родини Rikcettsiaceae. В залежності від біологічних властивостей збудника, клінічної картини і епідеміології виділяють такі групи захворювань: 1. Епідемічний висипний тиф (вошивий; збудник R.prowazekii), спорадичний висипний тиф (рецидив епідемічного, збудник той же самий), ендемічний висипний тиф (блошиний, збудник – R.typhi). 2. Гарячка цуцу-гамуши (збудник R.tsutsugamuchi). 3. Група плямистих гарячок: Скалистих гір (збудник R.rickettsii), Марсельської гарячки (збудник R.conorii), Кліщовий рикетсіоз Північної Азії (збудник R.sibirica), Квінслендський кліщовий тиф (збудник R.australis), Оспоподібний рикетсіоз (збудник R.akari). 4. Гарячка Ку (збудник Coxiella burnetti). 5. Окопна гарячка (збудник R.guintana). При епідемічному висипному тифі резервуаром інфекції є людина, при всіх інших рикетсіозах – тварини (пацюки, інші гризуни, собаки, рогата худоба). Зараження людини відбувається через укус або втирання фекалій інфікованих комах. Тільки гарячка Ку може передаватися через об’єкти зовнішнього середовища.
Висипний тиф	Висипний тиф (реакція Вейля), (епідемічний, вошивий) – гостра особливо небезпечна інфекція, збудником якої є R.prowazekii. Збудник відноситься до роду Rickettsia, порядку Rickettsiales і характеризується притаманними їм властивостями. Розмножуються в цитоплазмі ендотелія судин, мононуклеарів людини і епітелії шлунка вошей людини. В штучних умовах добре розмножується в жовтковому мішку і в культурі фібробластів курячих ембріонів, викликає гарячку у морських свинок при внутрішньочеревному зараженні. У пацієнтів, які хворіли на висипний тиф, бувають рецидиви, які називаються хворобою Брілля. Рецидиви можуть виникати через десятки років після основного захворювання. В мікробіологічній практиці для діагностики застосовують серологічні реакції: Вейля-Фелікса (діагностичний титр 1:200 і вище), аглютинації з рикетсіями (діагностичний титр 1:100 і вище), непрямої аглютинації (діагностичний титр 1:160 і вище), РІФ, РЗК (діагностичний титр 1:80 і вище). Найбільш специфічні результати дає РЗК. Крім діагностичних титрів також треба орієнтуватись на збільшення титру антитіл.
Ку-гарячка	Ку-гарячка – гостре інфекційне захворювання людини і тварин, що викликається Coxiella burnetti, яка відноситься до родини Rickettsiaceae. Людина заражається від великої і дрібної рогатої худоби, сумчастих крис та інших тварин повітряно-крапельним і аліментарним (частіше через молоко) шляхами. Серед тварин інфекція передається іксодовими кліщами. Для зараження людини цей шлях не характерний.
Вейля-Фелікса реакція	Вейля-Фелікса реакція – це РА з сироватками хворих на висипний тиф. Діагности кумом в цій реакції є ОХ-19 Proteus vulgaris, який має загальні зі збудниками висипного тифу антигени. Діагностичний титр 1:200 і вище. Застосовують для серодіагностики висипного тифу, але чутливість і специфічність Вейля-Фелікса реакції нижча РА з рикетсіями.
Mycoplasma	Mycoplasma – рід дрібних аспорогенних грамнегативних аеробних або анаеробних мікроорганізмів з родини Mycoplasmataceae, які не мають ригідної клітинної стінки. Поліморфні: зустрічаються сферичні, еліпсовидної форми, розмірами 150-350 нм, а також ниткоподібні форми, довжиною в декілька мкм. Розмножуються на складних середовищах, температура культивування - 37°С. Для розмноження мають потребу в стеролах, а також в інших ростових факторах. На твердих середовищах утворюють дрібні (від 10 до 500 мкм в діаметрі) круглі з витягнутим в центрі колонії. В клітинних
	культурах розмножуються на поверхні клітин. Стійкі до пеніциліну, цефалоспоринам, але чутливі до тетрациклінів і еритроміцину. Паразитують на слизових оболонках сечостатевого і респіраторного шляхів. Мікоплазмові інфекції – захворювання людини, які викликають M.pneumoniae, M.hominis та інші. M.pneumoniae обумовлює гостру небактеріальну інтерстиціальну і перибронхіальну пневмонію і бронхіоліт. Діагностика складається з виділення та виявлення збільшення титру антитіл в РЗК, РИФ, РПГА та реакції імунної інгібіції мікоплазм. Збудника на ранніх стадіях хвороби можна виділити з глотки і промивних вод бронхів. Ріст на середовищах виявляють на 5-6 день після посіву матеріалу. Культуру ідентифікують за морфологією, характером росту на поживних середовищах і за допомогою серологічних тестів. M.hominis – викликає гострі ангіни і респіраторні захворювання, зазвичай без підвищення температури; простатити, уретрити. M.(Ureaplasma) urealyticum (колишня назва – Т-штами) виділяється при простатитах і негонорейних уретритах. Утворює дуже дрібні колонії (біля 40 мкм), потребує для росту додавання сечі, гідролізує сечовину.
Хламідії	Хламідії – це дрібні бактеріоподібні нерухомі аспорогенні безкапсульні грамнегативні облігатно-внутрішньоклітинні паразити ссавців і птахів з класу рикетсій. Описані одна родина і один рід, який включає 2 види: Ch.trachomatis – збудник трахоми, кон’юнктивіту з включеннями і венеричної гранульоми і Ch.psittaci – збудник пситакозу і орнітозу. У циклі розвитку можна виділити не меньше як 2 стадії існування хламідій, які відрізняються одна від іншої морфологією, властивостями, функціями: Стадія елементарного тільця – має овоїдну форму, розмірами 0,3х0,5 мкм, клітинна стінка у неї товста, ригідна, нуклеоід компактний, цитоплазма містить багато рибосом. Метаболізм різко знижений – це стадія спокою, призначена для переходу від одного хазяїна до іншого; елементарні тільця мають інфекційні властивості. В клітини хазяїна проникають шляхом фагоцитозу. В фагосомах інфікованих клітин елементарне тільце переходить в вегетативну стадію (репродуктивну), яка має назву “Ініціальне тільце”. Воно характеризується сферичною формою, діаметром 1,5-1 мкм, тонкою оболонкою, має фібрили нуклеоіду і рибосомальні елементи. Спочатку ініціальне тільце росте, потім ділиться на дочірні клітини, які знову діляться. Особини
	кінцевого поділу перетворюються в елементарні тільця, які розташовуються в цитоплазмі у вигляді мікроколоній, оточених загальною мембраною (хламидою). Інфікована клітина на цьому етапі гине, руйнується, елементарні тільця виходять назовні і фагоцитуються новими клітинами. Обидві форми грамнегативні. За Романовським-Гімза елементарні тільця фарбуються в червоний колір, ініціальні – в голубий. Метаболізм хламідій схожий з метаболізмом бактерій за виключенням того, що хламідії не здатні утворювати макроергічні сполуки (АТФ, НАДФ), це робить їх енергетично залежними від господаря. Всі хламідії добре ростуть на курячих ембріонах, особливо в жовточному мішку, деякі штами – в культурі клітин. Хламідії чутливі до дезінфектантів, особливо до формаліну, фенолу, а також до тетрациклінів, еритроміцину, левоміцетину. До сульфамідів чутлива Ch.trachomatis, але стійка Ch.psittaci. Викликає у хазяїна гострі і хронічні, клінічні та безсимптомні інфекції.
Трахома	Трахома – гострий або хронічний кератокон’юнктивіт людини, викликаний хламідіями, який закінчується утворенням рубців і нерідко сліпотою. Збудник – Сh.trachomatis має таку ж морфологію і онтогенез, як і інші хламідії.

 

4.2. Теоретичні питання до заняття.

· Таксономічне положення і основні біологічні властивості рикетсій, мікоплазм і хламідій, що зближує їх з бактеріями і вірусами.

· Методи культивування рикетсій, хламідій, мікоплазм.

· Роль рикетсій в патології людини. Патогенез і імуногенез при висипному тифі. Хвороба Брілля. Особливості патогенезу Ку-гарячки. Профілактика і лікування.

· Методи лабораторної діагностики висипного тифу та Ку-гарячки. Їх оцінка. Серологічна діагностика рикетсіозів.

· Класифікація хламідій, хвороби, які вони викликають. Патогенез, імунітет і особливості лабораторної діагностики хламідіозів.

· Мікоплазма- і уреаплазма-інфекції. Характеристика збудників. Патогенез, діагностика і лікування цих інфекцій.