Тема: «Збудники бруцельозу, чуми, туляремії та сибірки. Мікробіологічна діагностика зоонозних інфекцій»

Практичне заняття №11

Тема: «Збудники бруцельозу, чуми, туляремії та сибірки. Мікробіологічна діагностика зоонозних інфекцій»

 

Актуальність теми.

Зоонозні інфекції – це захворювання, при яких збудники передаються людині від тварин (хворих або носіїв). У збудників зоонозів відсутній органний тропізм. Епідеміологія зоонозів характеризується різноманітністю механізмів, шляхів та факторів передачі. Збудники зоонозів – це поліпатогенні мікроорганізми, вони здатні вражати велику кількість різних видів тварин. Так, наприклад, збудник чуми – біля 250, туляремії – біля 50 видів. Це надає високу стабільність природнім джерелам і робить їх практично не знищуваними. Більшість зоонозів є природноочаговими захворюваннями.

Для діагностики зоонозів широко застосовують методи експрес-діагностики (РІФ, ІФА, ПЛР, фагодіагностику та ін.), шкірно-алергічні проби з відповідними діагностичними алергенами. Насьогодні лікування більшості зоонозів при своєчасно встановленому діагнозі досить ефективне, так як збудники бактеріальних зоонозів чутливі до антибіотиків. Специфічна профілактика проводиться по епідемічним показникам за допомогою імунізації вакцинами. Специфічна профілактика направлена на санітарну охорону території, щоб не допустити в країну або розповсюдження їх за межі природних джерел, а також на проведення санітарно-ветеринарних заходів.

Збудники зоонозних інфекцій належать до різних родин та родів: збудник чуми - Yersinia pestis, Francisella tularensis - збудник туляремії, бруцели (Brucella melitensis, Brucella abortus, Brucella suis) – збудник бруцельозу у людей, Bacillus anthracis - збудник сибірки та ін. Вказані види бактерій викликають, як правило, інфекційні захворювання, для яких характерними є раптова поява, швидке розповсюдження, масове охоплення населення, важкий перебіг, висока летальність. Інфекційні захворювання з такими характерними ознаками належать до особливо небезпечних інфекцій (ОНІ), чума, крім того, - до карантинної інфекції. Враховуючи високу біологічну небезпеку збудників зоонозів, особливо чуми, сибірки, туляремії та ін., вони розглядаються як потенційні агенти для використання в якості бактеріологічної зброї або засобів біотероризму. В зв’язку з цим мікробіологічні дослідження при вказаних інфекціях проводять у спеціальних режимних лабораторіях, відповідно підготовленим персоналом із суворим дотриманням протиепідемічного режиму.

 

Конкретні цілі.

· Вивчити морфологічні і культуральні властивості збудників зоонозних інфекцій.

· Проаналізувати схеми мікробіологічної діагностики зоонозних інфекцій.

· Провести облік реакції Райта і здійснити постановку реакції Хаддлсона з метою серологічної діагностики бруцельозу.

· Вивчити препарати, які використовують для діагностики, специфічної профілактики і терапії зоонозних інфекцій.

 

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
Анатомія людини	Аналізувати інформацію про будову тіла людини, системи, що його складають, органи і тканини
Гістологія, цитологія, ембріологія	Інтерпретувати мікроскопічну та субмікроскопічну структуру клітини
Медична і біологічна фізика	Трактувати загальні фізичні та біофізичні закономірності, що лежать в основі біологічних процесів
Медична біологія	Пояснювати на молекулярно-біологічному та клітинному рівні закономірності біологічних процесів
Медична хімія	Трактувати загальні фізико-хімічні закономірності, що лежать в основі процесів розвитку клітин

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття.

Термін	Визначення
Антропонозні інфекції	Група інфекційних паразитарних хвороб людини, при яких джерелом та резервуаром інфекції є тільки людина.
Зоонозні інфекції	Група інфекційних паразитарних хвороб людини, при яких джерелом та резервуаром інфекції є інфіковані тварини (хворі або носії).
Сапронозні інфекції	Група інфекційних паразитарних хвороб людини, при яких джерелом інфекції є об’єкти навколишнього середовища. Сапронози – це хвороби, збудники яких мають не тільки хребцевого хазяїна, але й місце розвитку, і резервуар неживого походження (органічні речовини, в тому числі їжа, грунт, рослини).
Карантинна інфекція	Карантинна інфекція (конвенційна) – це інфекція, система інформації та міри профілактики якої обумовлені міжнародними угодами (конвнецією). При виникненні в будьякій точці планети випадків карантинної інфекції вступає в силу, згідно Міжнародних медико-санітарних правил, наступна система: 1) країна направляє у ВОЗ інформацію про випадки виникнення; 2) ВОЗ обробляє данні та направляє їх всім країнам світу; 3) країни світу, отримавши інформацію, приймають рішення відносно особливих противоепідемічних заходів та інформують про це ВОЗ; 4) ВОЗ обробляє данні та направляє їх всім країнам світу. Головним каналом передачі інформації є тижневий епідеміологічний бюлетень «Weekly epidemiological Record» (WER) а також автоматичний телексний зв’язок накопичення та передачі інформації.
Епідемічний процес	Це процес виникнення і розповсюдження серед населення специфічних інфекційних станів – від бессимптомного носійства до маніфестних захворювань, які викликані циркулюючими в колективі збудниками.
Спорадична захворюваність	Це звичайний рівень захворюваності певною нозологічною формою на певній території в певний історичний проміжок часу.
Епідемія	Це рівень захворюваності певною нозологічною формою на певній території в конкретний проміжок часу, який різко перевищує рівень спорадичної захворюваності.
Пандемія	Це рівень захворюваності певною нозологічною формою на певній території в конкретний проміжок часу, який різко перевищує рівень звичайних епідемій.

 

4.2. Теоретичні питання до заняття.

· Поняття про зоонозні інфекції.

· Епідеміологія і патогенез цих захворювань.

· Фактори вірулентності збудників зоонозних інфекцій.

· Особливості лабораторної діагностики чуми, туляремії, бруцельозу, сибірки.

· Морфологічні, тинкторіальні та культуральні особливості збудників чуми, туляремії, бруцельозу, сибірки.

· Препарати, які використовують для діагностики, специфічної профілактики і лікування зоонозних інфекції.

· Профілактичні заходи запобігання зоонозних інфекціям.

Практичні завдання, які виконуються на занятті.

· Дати визначення термінам антропонозні інфекції, зоонозні інфекції, сапронозні інфекції, епідемія, пандемія, епідемічний процес.

· Вивчити мікробіологічні методи діагностики чуми, туляремії, бруцельозу, сибірки та ознайомитись з морфологічними, тинкторіальними та культуральними особливостями цих збудників.

· Здійснити облік реакції Райта, та здійснити постановку РА Хаддлсона на склі.

· Ознайомитись з препаратами, які використовують для діагностики, специфічної профілактики і лікування зоонозних інфекції.

 

Зміст теми.

На практичному занятті студенти вивчають демонстраційні препарати чистих культур збудників чуми, туляремії, бруцельозу, сибірки, а також препарат пунктату з бубону від хворого на чуму; вивчають поживні середовища, які використовують для культивування цих збудників і аналізують особливості характеру росту мікроорганізмів на твердих і в рідких поживних середовищах, що враховують при бактеріологічних методах діагностики. Студенти аналізують методи мікробіологічної діагностики чуми, туляремії, бруцельозу і сибірки. Студенти здійснюють облік реакції Райта, та здійснюють постановку РА Хаддлсона на склі. Вивчають препарати, які використовують для діагностики, специфічної профілактики і лікування антропозооноз них інфекцій. Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.

 

Методи діагностики чуми.

1. Експрес-діагностика (РІФ, РНГА).

2. Бактеріоскопічний метод (мікроскопія мазків, зафарбованих метиленовим синім і за Грамом).

3. Бактеріологічний метод (посів на МПА і в МПБ з стимулятором росту, інкубація при 28^оС, виділення чистої культури і її ідентифікація). Перші випадки захворювання треба підтвердити бактеріологічно. Вказаний метод є найбільш доказовим.

4. Біологічний метод (введення матеріалу в очеревину, або втирання в шкіру морським свинкам, виділення чистої культури і її ідентифікація). Використовують для виділення чистої культури з матеріалу, який забруднений сторонньою мікрофлорою.

5. Серологічні реакції доречно використовувати для ретроспективної діагностики чуми, а також для оцінки ефективності проведеної вакцинації.

Методи діагностики сибірки.

1. Бактеріоскопічний метод (мікроскопія мазків, зафарбованих за Грамом і за Ожешко).

2. Бактеріологічний метод (посів на МПА, КА і в МПБ, виділення чистої культури і її ідентифікація).

3. Алергодіагностика (постановка внутрішньо шкірної алергічної проби з алергеном антраксином).

4. Експрес-діагностика (Реакція термопреципітаціі за Асколі, РІФ).

5. Біологічний метод (інфікування під шкіру білих мишей, морських свинок або кролів з подальшим виявленням збудника в органах тварин).

Таблиця №2.

Питання для самоконтролю.

· Що таке карантинна інфекція?

· Які особливості патогенезу, клінічних проявів чуми, туляремії, бруцельозу, сибірки?

· Дайте характеристику морфологічних, тинкторіальних та культуральних властивостей збудників чуми, туляремії, бруцельозу, сибірки.

· Охарактеризуйте особливості росту збудників чуми, туляремії, бруцельозу, сибірки на твердих і в рідких поживних середовищах, що враховуються при бактеріологічних методах діагностик.

· Які мікробіологічні методи використовують для ретроспективної діагностики чуми, а також для оцінки ефективності проведеної вакцинації?

· Чи можна використати чумний бактеріофаг для профілактики та лікування?

· Які методи є основними для діагностики туляремії?

· Для діагностики якого захворювання використовують РА Райта в пробірках та РА Хаддлсона на склі, в чому суть цих методів?

· Який алерген використовують для постановки реакції Бюрне?

· Для діагностики якого захворювання використовують алергічну пробу з антраксином?

· В яких випадках застосовують реакцію термопреципітації по Асколі?

· Які методи фарбування препаратів можна застосувати при бактеріоскопічній діагностиці сибірки?

· Які препарати використовують для діагностики, специфічної профілактики і лікування зоонозних інфекцій?

 

 

 

Практичне заняття №12

Актуальність теми.

Хламідіози, рикетсіози і мікоплазмози – це різні інфекційні захворювання, збудники яких, маючи певні біологічні властивості (в першу чергу, внутрішньоклітинний паразитизм), можуть довго персисту вати в організмі людини, викликаючи гострі і хронічні процеси, клінічні і безсимптомні інфекції і рецидиви.

Хламідії, рикетсії і мікоплазми відносяться до прокаріотів, але мають певні особливості, які їх відрізняють від звичайних бактерій. Так, рикетсії і хламідії в еволюційно-біологічному аспекті займають проміжне положення між бактеріями і вірусами. Вони, як і віруси, є облігатними внутрішньоклітинними паразитами, мікоплазми не мають клітинної стінки. Ці мікроорганізми важко вирощувати в лабораторних умовах. Все це ускладнює діагностику, профілактику і лікування захворювань, які вони викликають.

На території нашої країни реєструються трансмісивні рикетсіози (ендемічний висипний тиф, хвороба Брілля, Ку-гарячка та інші), хламідійні “орнітози”, трахоми, респіраторні та урогенітальні хламідіози, мікоплазма- і уреаплазма-інфекції. В останній час все актуальніше постають питання діагностики і лікування мікоплазмозів і хламідіозів, які передаються статевим шляхом.

На занятті студентам надається можливість ознайомитись з класифікацією, біологічними властивостями рикетсій, хламідій, мікоплазми, вивчити патогенез, діагностику, профілактику і лікування захворювань, які вони викликають.

Все це зумовлює актуальність теми заняття та спрямоване на формування позитивної мотивації її вивчення.

 

2. Конкретні цілі:

· Вивчити класифікацію і основні біологічні властивості рикетсій, хламідій і мікоплазм, ознайомитись з патогенезом і лікуванням захворювань, які вони викликають.

· Проаналізувати схеми мікробіологічної діагностики рикетсіозів, хламідіозів і мікоплазмозів.

· Ознайомитись з морфологічними і тинкторіальними властивостями рикетсій і хламідій в демонстраційних препаратах.

· Засвоїти методи серологічної діагностики висипного тифу і Ку-гарячки.

· Ознайомитись з препаратами, які використовують для діагностики, специфічної профілактики і лікування рикетсіозів.

 

Класифікація хламідій

Порядок Chlamydiales

 

Родина Chlamydiacea

 

 

Рід Chlamydia

 

Chlamydia trachomatis Chlamydia psittaci Chlamydia pneumoniae

 

Таблиця №1.

Збудники хламідіозів

Види	Захворювання	Серовари
Chlamydia trachomatis	Трахома і паратрахома	A, B, Ba, C
Урогенітальний хламідіоз і пневмонія новонароджених	D, F, G, H, I, J, K
Венерична гранульома	L1, L2, L3
Chlamydia psittaci	Орнітози (первинні патогени тварин)	13 (?)
Chlamydia pneumoniae	Пневмонія, ГРЗ, атеросклероз, саркоідоз, бронхіальна астма	TWAR, AR, KA, CWL

Класифікація мікоплазм

Клас Mollicutes

(mollis-м’який, cutes-шкіра)

 

Порядок Mycoplasmatales

 

 

Родина Родина Родина

Mycoplasmataceae Acholeplasmataceae Spariplasmataceae

 

 

Рід Mycoplasma рід Ureaplasma рід Acholeplasma рід Spairoplasma

 

Таблиця №2.

Питання для самоконтролю.

· Таксономічне положення і основні біологічні властивості рикетсій, хламідій і мікоплазм. Чим відрізняються і що зближує ці мікроорганізми з бактеріями і вірусами?

· Класифікація рикетсій. Історія відкриття. Культивування рикетсій.

· Роль рикетсій в патології людини. Патогенез і імуногенез висипного тифу, хвороби Брілля. Особливості патогенезу Ку-гарячки.

· Методи лабораторної діагностики висипного тифу та Ку-гарячки, їх оцінка. Серологічна діагностика рикетсіозів.

· Які препарати використовуються для діагностики, лікування і специфічної профілактики висипного тифу і Ку-гарячки?

· Які хвороби викликаються хламідіями? Класифікація і біологічні властивості хламідій. Патогенез, імунітет, особливості лабораторної діагностики хламідіозів.

· Які є мікоплазма- і уреаплазма-інфекції? Характеристика збудників, патогенез, діагностика, лікування цих інфекцій.

 

Практичне заняття №13

Актуальність теми.

Патогенні спірохети належать до родини Spirochetaceae, порядку Spirochaetales. Родина складається з 5 родів. Збудники людини належать до 3 родів: Treponema (збудник сифілісу – T.pallidum, збудник фрамбезії – T.pallidum subsp. tenue, збудник пінти - T.carateum); Borrelia (збудник епідемічного поворотного тифу – B.recurrentis, збудники кліщового поворотного тифу – B.persica, B.hispanica та ін.) і роду Leptospira родини Leptospiraceae (збудник лептоспірозу - Leptospira interrogans). Захворювання, які викликають спірохети називаються спірохетозами. Вони мають певні спільні ознаки в патогенезі, клініці та епідеміології захворювань. Так, для спірохетозів характерний циклічний перебіг захворювань, особливо при поворотному тифі з повторними нападами лихоманки. Сифіліс також проходить у вигляді послідовних стадій. Наявність рецидивів спостерігається і при лептоспірозі. При всіх спірохетозах збудник виявляється в крові і тканинах. Поворотний тиф є типовою кров’яною інфекцією, передача якої можлива лише через кровососів (воші, кліщі). При сифілісі спірохети розмножуються в основному в тканинах, а на деяких стадіях перебувають у крові. При лептоспірозі спірохети також виявляють у крові і тканинах. Протягом практичної роботи лікар може зустрітися з різними спірохетозами. За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я кожного року в світі захворює на сифіліс 50 млн. людей, в Європі - 40 тисяч, а число незареєстрованих випадків значно більше. Сифіліс є маркером СНІДу, який спричиняє вірус імунодефіциту людини. Останнім часом набув поширення бореліоз – хвороба Лайма – збудник B.burgdorferi, зареєстровані спорадичні випадки поворотного тифу, широко розповсюджений лептоспіроз в Україні. Тому доцільним і необхідним є проведення практичного заняття, яке присвячене розгляду і засвоєнню студентами патогенезу, принципів лабораторної мікробіологічної діагностики спірохетозів (поворотного тифу, лептоспірозів і сифілісу). Все вище наведене зумовлює актуальність теми заняття та спрямоване на формування позитивної мотивації її вивчення.

 

2. Конкретні цілі:

· Засвоїти біологічні властивості кампілобактерів, гелікобактерів, спірохет, закономірності патогенезу, особливості імунітету, методи діагностики кампілобактеріозів, гелікобактеріозів, сифілісу, поворотного тифу та лептоспірозу.

· Оволодіти методами лабораторної діагностики сифілісу, поворотного тифу та лептоспірозу.

· Вивчити препарати, що використовуються для діагностики, специфічної профілактики та терапії кампілобактеріозів, гелікобактеріозів, спірохетозів.

Матеріали для самоконтролю.

· Яке положення в системі мікроорганізмів займають патогенні звивисті бактерії?

· На які групи поділяють патогенні для людини спірохети?

· Історичні дані про збудників поворотного тифу, сифілісу та лептоспірозів?

· У чому полягають біологічні особливості збудників спірохетозів та критерії диференціації їх від сапрофітних мікроорганізмів такої ж морфології?

· Які є форми поворотного тифу, переносники та патогенез хвороби?

· Патогенез, клінічні форми сифілісу, імунітет.

· Які біологічні властивості у лептоспір?

· Патогенез, клінічні форми, імунітет, специфічна профілактика лептоспірозу, імунітет, специфічна профілактика.

· Який механізм імунітету при захворюваннях, викликаних трепонемами, бореліями та лептоспірами?

· Як можна обґрунтувати принципи мікробіологічної діагностики спірохетозів, лептоспірозів, гелікобактеріозів, кампілобактеріозів і які методи діагностики застосовують?

· Яке теоретичне обґрунтування терапії та профілактики спірохетозів, лептоспірозів, гелікобактеріозів і кампілобактеріозів?

 

Практичне заняття №14

Метод секторних посівів.

 

Метод секторних посівів. Платиновою петлею, діаметром 2 мм, ємністю 0,005 мл, проводять посів сечі (30-40 штрихів) на сектор А чашки Петрі з простим поживним агаром. Після цього петлю пропалюють і проводять 4 штрихових посіва із сектора А в сектор 1 і аналогічним чином – із сектора 1 в сектор 2 і в 3. Чашки інкубують при 37°С 18-24 год., після чого підраховують кількість колоній, що виросли в різних секторах. Визначення ступеня бактеріурії за кількістю виділених колоній проводять згідно таблиці 1.

 

 

Таблиця №1

А	Кількість колоній в секторах	Кількість бактерій в 1мл сечі
1-6	-	-	-	Менше 1000
8-20	-	-	-
20-30	-	-	-
30-60	-	-	-	10 000
70-80	-	-	-	50 000
100-150	5-10	-	-	100 000
Не підрахув.	20-30	-	-	500 000
--«--«--	40-60	-	-	1 млн.
--«--«--	100-140	10-20	-	5 млн.
--«--«--	Не підрах.	30-40	-	10 млн
--«--«--	--«--«--	60-80	Колонії поодинокі	100 млн.

Метод секторних посівів дозволяє не тільки оцінити ступінь бактеріурії, але і виділити збудник захворювання в чистій культурі.

Схема бактеріологічної діагностики гнійно-запальних процесів, спричинених умовно-патогенними мікроорганізмами (опортуністичних інфекцій)

 

Питання для самоконтролю.

1. Задачі клінічної мікробіології.

2. Яка роль нормальної мікрофлори людини в нормі і патології?

3. Які причини розвитку дисбактеріозу? Принципи діагностики і лікування дисбактеріозу.

4. Дати визначення і характеристику УПМ. Які фактори сприяють розвитку захворювань, спричинених УПМ?

5. Які особливості етіології, клінічної картини і мікробіологічної діагностики опортуністичних інфекцій?

6. Внутрішньо лікарняні інфекції. Біологічні властивості госпітальних ековарів бактерій. Які причини наростання і розповсюдження ятрогенних інфекцій в лікарняних закладах?

7. Методи мікробіологічної діагностики опортуністичних інфекцій. Які критерії етіологічної ролі УПМ, виділених при бактеріологічній діагностиці гнійно-запальних і лікарняних інфекцій?

 

 

Практичне заняття №15

Актуальність теми.

Мікроби повсюдно поширені в природі, яка нас оточує. Вони містяться в грунті, воді, повітрі, на рослинах, тваринах, харчових продуктах, предметах, в організмі людини і на поверхні її тіла.

Складні взаємовідносини мікроорганізмів з середовищем, яке обумовлює їх розмноження, розвиток та виживання, вивчає спеціальна біологічна наука – екологія.

Медична мікробіологія – вивчає патогенні мікроби в тісному зв’язку їх з зовнішнім середовищем. Вона встановлює взаємовідношення між різними видами мікробів, виявляє патогенез, шляхи передачі заразних хвороб і розробляє методи знешкодження заразного матеріалу.

Санатарна мікробіологія – розділ медичної мікробіології, яка вивчає мікроорганізми, які знаходяться в оточуючому середовищі і здатні проявляти негативний вплив на стан здоров’я людини. Вона розробляє мікробіологічні показники гігієнічного нормування, методи контрою за ефективністю знезаражування об’єктів оточуючого середовища, виявляє в об’єктах зовнішнього середовища патогенні, умовно-патогенні та санітарно-показові мікроорганізми.

Лікар будь-якого профілю повинен знати, як правильно брати досліджуваний матеріал, доставити його до лабораторії, провести мікробіологічне дослідження, вірно оцінювати його результати.

2. Конкретні цілі:

· Трактувати поняття “санітарно-показові мікроорганізми та роль їх як індикатора при оцінці ступеня контамінації патогенними мікроорганізмами об’єктів зовнішнього середовища, води, ґрунту та повітря.

· Аналізувати якісний та кількісний склад мікробів води, ґрунту, повітря і робити висновки про їх безпечність в епідемічному відношенні.

· Інтерпретувати санітарно - бактеріологічні критерії оцінки водних об’єктів, ґрунту та повітря закритих приміщень.

 

Матеріали для самоконтролю.

· Що вивчає санітарна мікробіологія?

· Значення санітарної мікробіології в діяльності лікаря.

· Санітарно-показові мікроорганізми води, повітря, грунту.

· Методи санітарно-мікробіологічного дослідження води.

· Визначення кількості бактерій-показників фекального забруднення: колі-індекс і колі-титр (методом мембранних фільтрів і бродильним).

· Роль води в передачі інфекційних захворювань.

· Методи визначення мікробного числа повітря.

· Методи санітарно-бактеріологічного дослідження повітря (седиментаційний та аспірацій ний).

· Оцінка санітарного стану закритих приміщень за загальним мікробним обсіменінням, наявністю стафілококів, a- і b-гемолітичних стрептококів.

· Патогенні мікроорганізми, які визначають в грунті.

· Методи санітарно-мікробіологічного дослідженні грунту.

· Мікробне число, колі-титр, титр перфрінгенс грунту.

 

Практичне заняття №16

Література.

Основна:

1. П’яткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та імунологією. Київ. «Вища школа». 1992, 431 с.

2. Борисов Л.Б. Медицинская микробиология, вирусология, иммунология; М.: ООО «Медицинское информационное агентство», 2005, 734 с.

3. Климнюк С. І, Ситник І. О., Творко М. С., Широбоков В. П. – Практична мікробіологія.-Тернопіль, „Укрмедкнига”, 2004, 438 с.

4. Воробьев А. А., Кривошеин Ю. С., Широбоков В. П. Медицинская и санитарная микробиология: учебное пособие.— М., 2008.-462 с.

5. Широбоков В.П., Яновський Д.С., Димент Г.С, Мікробна екологія людини з кольоровим атласом. Навчальний посібник. – К.:ТОВ «Червона рута - Турс», 2009.-312 с.

6. Палій Г. К., Палій В. Г., Мруг В. М. Мікробіологія, вірусологія, імунологія, інфекційні хвороби. Словник / За ред. Г. К. Палія, В. Г. Палій.-Київ: Здоров’я, 2004. 196 с.

Додаткова:

1. Красильников А. П. Микробиологический словарь-справочник.— Минск, 1986.

2. Medical microbiology / edited by Samuel Baron, MD. – 4^th ed. The University of Texas Medical Branch and Galveston, 1996, 1273 p.

3. W.Levinson, E.Jawetz. Medical microbiology and immunology: examination and board review, 6^th ed. The McGraw-Hill Companies, 2000, 582 p.

4. Биргер М.О. Справочник по микробиологическим и вирусологическим методам исследования; М., 1983.

 

 

Практичне заняття №11

Тема: «Збудники бруцельозу, чуми, туляремії та сибірки. Мікробіологічна діагностика зоонозних інфекцій»

 

Актуальність теми.

Зоонозні інфекції – це захворювання, при яких збудники передаються людині від тварин (хворих або носіїв). У збудників зоонозів відсутній органний тропізм. Епідеміологія зоонозів характеризується різноманітністю механізмів, шляхів та факторів передачі. Збудники зоонозів – це поліпатогенні мікроорганізми, вони здатні вражати велику кількість різних видів тварин. Так, наприклад, збудник чуми – біля 250, туляремії – біля 50 видів. Це надає високу стабільність природнім джерелам і робить їх практично не знищуваними. Більшість зоонозів є природноочаговими захворюваннями.

Для діагностики зоонозів широко застосовують методи експрес-діагностики (РІФ, ІФА, ПЛР, фагодіагностику та ін.), шкірно-алергічні проби з відповідними діагностичними алергенами. Насьогодні лікування більшості зоонозів при своєчасно встановленому діагнозі досить ефективне, так як збудники бактеріальних зоонозів чутливі до антибіотиків. Специфічна профілактика проводиться по епідемічним показникам за допомогою імунізації вакцинами. Специфічна профілактика направлена на санітарну охорону території, щоб не допустити в країну або розповсюдження їх за межі природних джерел, а також на проведення санітарно-ветеринарних заходів.

Збудники зоонозних інфекцій належать до різних родин та родів: збудник чуми - Yersinia pestis, Francisella tularensis - збудник туляремії, бруцели (Brucella melitensis, Brucella abortus, Brucella suis) – збудник бруцельозу у людей, Bacillus anthracis - збудник сибірки та ін. Вказані види бактерій викликають, як правило, інфекційні захворювання, для яких характерними є раптова поява, швидке розповсюдження, масове охоплення населення, важкий перебіг, висока летальність. Інфекційні захворювання з такими характерними ознаками належать до особливо небезпечних інфекцій (ОНІ), чума, крім того, - до карантинної інфекції. Враховуючи високу біологічну небезпеку збудників зоонозів, особливо чуми, сибірки, туляремії та ін., вони розглядаються як потенційні агенти для використання в якості бактеріологічної зброї або засобів біотероризму. В зв’язку з цим мікробіологічні дослідження при вказаних інфекціях проводять у спеціальних режимних лабораторіях, відповідно підготовленим персоналом із суворим дотриманням протиепідемічного режиму.

 

Конкретні цілі.

· Вивчити морфологічні і культуральні властивості збудників зоонозних інфекцій.

· Проаналізувати схеми мікробіологічної діагностики зоонозних інфекцій.

· Провести облік реакції Райта і здійснити постановку реакції Хаддлсона з метою серологічної діагностики бруцельозу.

· Вивчити препарати, які використовують для діагностики, специфічної профілактики і терапії зоонозних інфекцій.