Підготовка, розміщення і переміщення підрозділів тилу

Зміст і об'єм заходів щодо підготовки тилу залежать від умов переходу батальйону до оборони, можливою часу переходу противника в наступ, завдань своїх підрозділів, наявності і стану сил і засобів тилу, характеру місцевості, пори року, погоди та інших факторів конкретної обстановки.

Підготовка тилу батальйону включає наступні заходи:

- доукомплектування підрозділів тилу особовим складом, транспортними засобами та технікою служб тилу;

- підготовка особового складу, забезпечення його майном згідно норм, проведення занять, інструктажів щодо його дій в ході виконання завдань;

- створення запасів матеріальних засобів у встановлених розмірах;

- підготовка техніки тилу, її технічне обслуговування, ремонт та доукомплектування запасними частинами, інструментом та приладдям;

- евакуація з підрозділів тилу поранених, хворих та несправної техніки тилу.

Особлива увага звертається на підготовку особового складу, транспортних засобів та іншої техніки тилу до тривалих дій в умовах постійного впливу противника.

Розміщення тилу мб в обороні повинно відповідати задуму майбутнього бою і забезпечувати: виконання завдань, які поставлені перед тилом в умовах ведення активних і маневрених бойових дій. Підрозділи тилу викопують свої завдання, як правило, в районах бойових дій підрозділів, до складу яких вони входять.

Райони для розміщення підрозділів тилу батальйону повинні відповідати наступним вимогам:

1) знаходитись в стороні від плануємого напрямку головного удару противника і напрямку: запланованих контратак підрозділів батальйону та в важко доступ них для танків районах;

2) бути на безпечній відстані від можливих об'єктів ядерного удару противника з урахуванням організації їх надійного захисту, оборони і охорони;

3) наявність і максимальне використання захисних та маскуючих властивостей місцевості;

4) мати під'їзні шляхи та розташовуватись поблизу доріг;

5) задовольняти санітарно-гігієнічним нормам і протиепідемічним вимогам та виконання вимог пожежної безпеки.

6) забезпечувати кращі умови для організації оборони та охорони.

Для розміщення підрозділів тилу, як правило, використовуються не зайняті військами надійні споруди та укриття.

З метою виключення одночасної поразки одним ядерним вибухом малої потужності двох підрозділів роти забезпечення їх доцільно розташовувати розосереджено. При цьому взаємне віддалення може бути між в (водами

1,5-2 км, відділеннями - до 200 м. Відстань між автомобілями повинно бути 25-30 м. При такому порядку розміщення загальна площа району для рзаб складе до 1,5 кв.км. При цьому, роти забезпечення мб (тб) першого ешелону розміщуються в районі оборони батальйонів, як правило - за другим ешелоном (резерву батальйону на відстані до 3-4 км від переднього краю і являються елементом бойовою порядку батальйонів.

Вихід підрозділів тилу в призначені райони і їх розгортання при завчасній підготовці оборони здійснюється одночасно і виходом бойових підрозділів мб. При переході до оборони в ході бойових дій сили і засоби батальйонного тилу перегруповуються у відповідності з бойовою і тиловою обстановкою, що склалася.

Враховуючи імовірність зараження противником районів розміщення батальйонного тилу радіоактивним та отруйними речовинами, призначається, а при можливості, і підготовлюється запасний район розміщення рзаб Віддалення запасного району від основного повинне бути не менше 500 м. Зміна району розміщення рзаб проводиться за розпорядженням заступника командира батальйону з МТЗ. Коли підрозділам рзаб загрожує безпосередня небезпека, виведення в запасний район проводиться розпорядженням командира рзаб з подальшої доповіддю заступнику командира батальйону з МТЗ.

Захист, оборона та охорона тилу

У обороні, коли противник буде постійно впливати всіма засобами ураження на бригадний тил, важливе значення набуває його захист, оборона та охорона. Вона організується па загальних підставах, але особлива уваг приділяється інженерному обладнанню районів розміщення, протиповітряній і протитанковій обороні рзаб, готовності до локалізації, гасіння пожеж і проведення інших заходів щодо ліквідації па тилових об'єктах наслідків застосування противником ЗМУ.

Захист батальйонного тилу від зброї масового ураження включає комплекс заходів, в тому числі хімічного та інженерного забезпечення. Він організується та здійснюється з метою послаблення дії ядерної, хімічної та бактеріологічної (біологічної) зброї противника по підрозділам тилу, зберегти їх боєздатність та забезпечив успішне виконання поставлених їм завдань у випадку радіоактивного, хімічного та бактеріологічною (біологічного) зараження.

Заходи по захисту від зброї масового ураження плануються, організуються та здійснюються в повному обсязі при підготовці та в ході бойових дій як при застосуванні, так і без застосування зброї масового ураження.

Основними заходами по захисту тилу бригади від зброї масового ураження в обороні є:

1) розосередження підрозділів тилу та періодична зміна районів їх розміщення;

2) інженерне обладнання і маскування районів розміщення підрозділів тилу:

3) використання захисних та маскуючих властивостей місцевості;

4) попередження підрозділів тилу про безпосередню загрозу та початок застосування противником зброї масового ураження, а також про свої ядерні удари;

5) оповіщення підрозділів тилу про радіоактивне, хімічне та бактеріологічне (біологічне) враження місцевості, атмосфери та про райони пожеж, завалів, розпушень, затоплень;

6) контроль зараженості особовою складу та техніки тилу, запасів матеріальних засобів, їжі, вол та інші заходи.

Що стосується інженерного обладнання, то потрібно акцентувати увагу на великому його об'ємі робіт Загалом, об'єм робіт по інженерному обладнанню районів розміщення може скласти для: взводу матеріального забезпечення - 1700 м³, роти забезпечення батальйону - до 3-4 тис. м³.

Тому, за основу треба брати найбільш доцільне розосередження, максимальне використання захисних властивостей місцевості та інженерні споруди, що раніше займалися військами, проводити ретельне маскування використовуючи для цього не тільки табельні, але і підручні засоби. Загалом же район розміщення тилу обладнується з розрахунку: для особового складу щілини - на весь особовий склад; перекрита щілина – одна на відділення; бліндаж - один на взвод: сховище - одне на роту: для техніки і матеріальних засобів - укритті котловинного типу і укриття у вигляді зразок в крутостях висот, ярів і лощин. При необхідності пригодиться обвалування транспортних засобів та іншої техніки, а також запасів матеріальних засобів, викладених на грунт. В першу чергу підготовлюються укриття для особового складу.

Виявлення радіаційної і хімічної обстановки здійснюється хімічними спостережними постами, що виставляються в районі розміщення рзаб.

На випадок тривалого знаходження підрозділів тилу в заражених районах вживаються заходи, які сприяють зниженню рівня зараженості особового складу і матеріальних засобів. З цією метою сховища обладнуються фільтровентиляційними агрегатами, матеріальні і транспортні засоби закриваються брезентами і підручнимі матеріалами, створюються запаси дезактивуючих і дезінфекуючих речовин.

Всі підрозділи рзаб забезпечуються шанцевим інструментом, приладами для дезактивашї, дегазації дезінфекції матеріальних, транспортних засобів і місцевості, в укриттях створюються запаси води і продовольства.

Для захисту від впливу світлового випромінювання і від запалювальних засобів в районах розміщення батальйонного тилу вживаються такі протипожежні заходи, ял обкопування вогненебезпечного майна, вогнезахисна обробка споруд і об'єктів, очищення території від предметів що запалюються та інші роботи. Створюються протипожежні групи і дозори в складі команд по ліквідації наслідків застосування ЗМУ.

Для наземної оборони з особового складу рзаб формуються підрозділи (відділення) по бойовому розрахунку чисельністю до 10-12 чоловік кожне, склад яких постійно уточнюється. Кожному підрозділ) визначаються позиції і сектори для оборони, місця збору і порядок дій особового складу по бойовій тривозі.

Протиповітряна оборона тилу організується за єдиним планом в масштабі батальйону і бригади.

Протитанкова оборона органів тилу досягається розміщенням їх в недоступних для танків районах та їх ретельним маскуванням. На танконебезпечних напрямках можуть встановлюватися протитанкові загородження і мінні поля. Для знищення броньованих машин противника, що прорвалися в район розміщення батальйонного тилу, використовуються ручні протитанкові гранатомети, що є в підрозділах тилу.

Охорона тилу здійснюється шляхом виставлення постів і виділення парних патрулів. Патрулювання звичайно здійснюється по периметру районів розміщення підрозділів тилу. У нічний час охорона посилюється шляхом виділення додаткових патрулів і нічних постів. На особливо загрозливих напрямах можуть виставлятися сторожові пости.

Кількість постів визначається важливістю об'єктів, характером місцевості, часом, станом погоди та прийнятим способом охорони. На пунктах водопостачання краще виставляти 3-зміпний пост. Охорону об'єктів чатові здійснюють шляхом патрулювання або наглядом з визначеного місця. При організації охорони тилових об'єктів шляхом патрулювання чатовому наділяється ділянка місцевості довжиною до 2 км в денний час та 1 км вночі. В містах та в лісі, а також під час активних бойових дій призначаємий чатовому марі; рут значно зменшується та може складати вдень - до 500 м, вночі - до 200-300 м, що веде до збільшення кількості постів оборони. Якщо виходити з того, що довжина маршруту по периметру району розміщення взводу роти забезпечення не більше 2 км, то для охорони такого підрозділу в нормальних умовах потрібно мати до 3-х трьохзмінних постів та додатково двох-трьох постів вночі.

Охорону об'єктів тилу спостереженням чатові можуть здійснювати з окопів, щілин, природних укрить, а вдень та при наявності нормальних умов місцевості - із спеціально обладнаних вишок.

Обмежена кількість особового складу в підрозділах тилу ускладнює організацію охорони та вигукує часто обмежуватись окремими чатовими спостерігачами та особами добового наряду. В цих умовах сторожові пости в підрозділах тилу краще лише намічати та виставляти для посилення охорони з появою загрози нападу противника.

Зменшення чисельності особового складу, задіяного в обороні об'єктів тилу, підвищення її надійності може бути досягнуто застосуванням технічних засобів спостереження, сигналізації та загороджень. Для цієї мети можуть бути використані прилади нічного бачення, телевізійна апаратура дистанційної дії. електросигнальні прилади. Технічні засоби сигналізації краще встановлювати на такій відстані від меж охороняємого об'єкту, щоб попередити вихід противника на позицію для ураження вогнем з автоматів, а також забезпечити рухомим резервним групам своєчасний вихід на загрозливий напрямок. Так відстань може бути від 1 до 1,5 км.

При необхідності посилення безпосередньої охорони на підступах до району розташування підрозділів тилу встановлюють на загрозливих напрямках дії противника вартову охорону (вартові пости, секрети) та дозори. Склад вартового посту може призначатися від 2-3 осіб до відділення. Йому призначається позиція на відстані до 1,5 км від охороняємого об'єкту, яке забезпечує кругове спостереження та ведення вогню.

Секрети можуть виставлятись на деякий час вночі або в умовах поганої видимості. Склад секрету 2-3 чоловіка.

Дозори від підрозділів тилу виставляють при загрозі нападу противника з метою своєчасного його виявлення та визначення його намірів. Вони виконують свої завдання спостереженням та оглядом найближчих підступів до об'єктів тилу та можуть діяти на віддаленні 2-3 км від них.

Охорона автомобільних колон при підвозі матеріальних засобів та евакуації здійснюються нарядом, який знаходиться на автомобілях та веде кругове спостереження. Кожний водій також зобов'язаний охороняти наданий йому автомобіль та вантаж. В ході руху може, крім того, виділятись похідна охорона від взводу (роти) дозорна машина.

Таким чином, підготовка, розміщення та переміщення підрозділів тилу, а також його захист, оборона та охорона є елементами організації тилового забезпечення, що спрямовані на рішення питань матеріального забезпечення.