І. Мазепа та його роль в історії української державності.

Іван Мазепа – Людина, Політик, Легенда: Бібліографічний покажчик (370 років від дня народження Івана Степановича Мазепи (1639 – 1709), гетьмана України)/Управління культури і туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації; Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д.І.Чижевського; Укладач: Нельга О.Е.- Кіровоград, 2009. -....с

 

Бібліографічний покажчик приурочений 370-й річниці від дня народження славетного гетьмана України Івана Степановича Мазепи. До покажчика включено бібліографічні описи матеріалів про життя, політичну і громадську діяльність видатного українця, які зберігаються у фондах Кіровоградської ОУНБ ім. Д.І.Чижевського, а також електронні ресури Інтернету (всього 449 записів).

 

Видання розраховане на науковців, студентів та викладачів вищих та середніх навчальних закладів, широке коло читачів, кого цікавить постать гетьмана Мазепи.

 

Над підготовкою видання працювали:

Оксана Нельга

Світлана Приймак

Редактор: Валентина Козлова

Відповідальна за випуск: Олена Гаращенко

 

Від упорядника

 

Бібліографічний покажчик "Іван Мазепа - Людина, Політик, Легенда" містить понад 400 друкованих праць - книжок, статей з тематичних збірників і журналів, альбомів, у тому числі української діаспори, опублікованих в Україні та країнах близького та далекого зарубіжжя.

 

Запропонований покажчик має на меті об'єктивно відтворити образ одного з найзнаменитіших і найскладніших суспільно-політичних діячів України – гетьмана Івана Мазепи. До цього нас зобов’язує велика кількість інтерпретацій та оцінок. З цього приводу хочу навести слова В.Шевчука "У нашій історії немає такого діяча, про якого б так багато, так суперечливо, навіть полярно судили нащадки; так само жоден із них не має такої широкої, я б сказав, романтичної слави, при тому слави всеєвропейської".

 

Враховуючи різноманітні оцінки постаті й діяльності гетьмана Мазепи різними авторами праць про нього та його добу і даючи можливість читачам самим розібратися в їх об'єктивності, до покажчика включені всі праці без будь-якого їх відбору та характеристик, які є у фондах Кіровоградської ОУНБ ім. Д.І.Чижевського.

 

Покажчик складається з двох частин. Перша - це історична спадщина Івана Мазепи, друга - матеріали про його життя і діяльність. В другій частині окремо виділено теми "Образ Мазепи в художній літературі та літературознавстві", "Образ Мазепи в мистецтві" та інші.

 

Бібліографічні записи розташовані в алфавітному порядку з наданням порядкового номера кожній позиції. Більшість праць переглянуто de visu. Деякі описи супроводжуються анотаціями. Для зручності пошуку необхідної інформації є іменний покажчик, складений за зведеним російсько-українським алфавітом.

 

Подані бібліографічні матеріали в жодному разі не вичерпують проблематику пов'язану з укладанням наукової бібліографії про гетьмана Івана Мазепу та його добу.

 

Покажчик розрахований на науковців, викладачів вузів і технікумів, вчителів і студентів, широкі кола громадськості України, які свідомо цікавляться історією рідної землі та її визначними діячами.

 

Передмова

 

МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ – гетьман України (1687-1709 рр.); видатний державно-політичний і культурний діяч кінця XVII – поч. XVIII ст. Народився 20 березня 1639 р. у с. Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області). Належав до родини відомої правобережної української шляхти. Початкову освіту отримав у школі Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колегіум та Єзуїтську колегію у Варшаві. Протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де здобув блискучу європейську освіту, досвід європейського політичного та культурного життя. Знав кілька іноземних мов. Формування національно-політичних переконань І.Мазепи відбувалося під час служби при гетьманах П.Дорошенкові та І.Самойловичеві, які мали програми відродження самостійної і соборної української держави.

 

І.Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років (8081 днів). Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури.

 

На початку XVIII ст., в умовах Північної війни (1700-1721), гетьман І.Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави.

 

Помер у ніч з 21 на 22 вересня 1709 р. у с. Варниця поблизу м. Бендери. Похований у монастирі Св. Георгія (Юрія) м. Галац (Румунія).

 

Вагомий внесок, зроблений Іваном Мазепою у розбудову української козацько-гетьманської держави та її культури, полягає в наступному:

 

І. Державно-політична діяльність

 

Завдяки дипломатичному хисту Мазепа зумів налагодити стосунки як з царівною Софією та фактичним керівником московського уряду кн. В.Голіциним, так і з їх наступником – царем Петром І, що врятувало Україну від можливих руйнацій після державного перевороту в Московській державі 1689 р.

 

Незважаючи на заборону міжнародних дипломатичних зносин, зафіксовану у „Коломацьких статтях” – угоді між Україною та Московською державою, підписаною під час обрання Мазепи гетьманом, він мав численні зв’язки з монархічними дворами Європи, зокрема, Веттінів у Польщі, Гіраїв у Криму та ін.

 

З метою оборони південних кордонів побудував фортеці на півдні України, зокрема, Новобогородицьку та Ново-Сергіївську на р.Самара.

 

Прагнучи знайти опору серед козацької старшини Лівобережної України, Мазепа дбав про забезпечення її представників маєтностями, про що свідчать гетьманські універсали Василю Борковському, Прокопу Левенцю, Михайлу Миклашевському, Івану Скоропадському та ін. В той же час І.Мазепа захищав інтереси простих козаків та посполитих, що було зафіксовано універсалами від 1691, 1692, 1693, 1701 років та інших, в яких регулювалися питання оподаткування та відробіток („панщина”).

 

Вихований у принципах меркантилізму, Мазепа в різні способи сприяв розвиткові економіки держави, насамперед промисловому виробництву та торгівлі.

 

ІІ. Підтримка освіти та культури

 

Усвідомлюючи значення освіти для розбудови держави, Мазепа постійно опікувався навчальними закладами. Зокрема, його коштом будувалися корпуси Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму, які пізніше також були збагачені сучасними на той час бібліотеками й рідкісними рукописами.

 

Для розвитку культури того часу велике значення мали заходи гетьмана щодо видання творів української літератури, зокрема творів Афанасiя Заруднього, Дмитра Туптала, Григорiя Двоєслова та багатьох iнших.

 

Опосередковано діяльність Мазепи позначилася i на розвитку архітектури та образотворчого мистецтва, що дало пiдставу вченим-мистецтвознавцям говорити про виникнення в Українi наприкінці XVII – на початку XVIII ст. унiкального стилю - “мазепинського бароко”. Крім того, цілеспрямована політика І.Мазепи призвела до загального відродження, яке позначилося не лише на розвиткові усiх галузей мистецтва, але й в сферi філософії, теології, суспільних та природничих наук.

 

ІІІ. Меценатська діяльність

 

Коштом І.Мазепи було збудовано, реставровано та оздоблено велику кiлькiсть церковних споруд. Найвідомішими з них були будiвлi в таких монастирях, як Києво-Печерська Лавра, Пустинно-Миколаївський, Братський Богоявленський, Кирилiвський, Золотоверхо-Михайлiвський, Чернiгiвський Троїцько-Iллiнський, Лубенський Мгарський, Густинський, Батуринський Крупницький, Глухiвський, Петропавлiвський, Домницький, Макошинський, Бахмацький, Каменський, Любецький, кафедральні собори у Києвi - Святої Софiї, Переяславi та Чернiговi, церкви в Батуринi, в Дiгтярiвцi та iншi.

 

Крiм будiвництва нових або перебудови старовинних храмiв княжої доби, гетьман робив церквам коштовні подарунки. Серед них - iкони, хрести, чашi, митри, ризи, дзвони, срiбнi домовини для святих мощей, богослужбовi книги, виготовлені з коштовних матеріалів, оправленi та оздобленi золотом, срiблом, коштовним камiнням, парчею, оксамитом та шовком.

 

Гетьман І.Мазепа також опiкувався станом православної церкви за межами України. Серед подарункiв, зроблених Мазепою iноземним православним патріархатам, найбільш відомим є срiбна плащаниця, що зберiгається у вiвтарi грецького православного собору Воскресіння при Гробi Господньому в Єрусалимi i використовується лише в особливо урочистих випадках. Iншим вiдомим дарунком було Євангелiє 1708 р., переписане та оздоблене гравюрами коштом для богослужбового вжитку православних сiрiйцiв м. Алепо. Крiм цих подарункiв, гетьман видiляв певнi кошти на милостинi та допомогу православним християнам за кордоном.

 

Загалом, за підрахунками козацької старшини, зробленими одразу після смерті І.Мазепи, за 20 років свого гетьманування гетьман на меценатські цілі витратив щонайменше 1 110 900 дукатів, 9 243 000 злотих та 186 000 імперіалів.

 

ІV. Репрезентація Мазепою України у світі

 

Гетьман І.Мазепа є найбільш відомим в Європі та Америці представником України. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, шість скульптур. Серед найбільш відомих творів - гравюри І.Мигури, І.Щирського, Д.Галяховського, Л.Тарасевича, М.Бернінгротга; портрети невідомих художників XVII – початку XVIII ст., що зберігаються в музеях України; полотна історико-легендарного змісту відомих художників А.Деверія, Ю.Коссака, Л.Булянже, Г.Верне, Т.Жеріко, Е.Делакруа, Є.Харпентера, М.Геримського; поетичні та прозові твори Дж.Байрона, В.Гюго, Ю.Словацького, О.Пушкіна, Ф.Булгаріна, Г.Асакі; музичні інструментальні та оперні твори П. Сокальського, К.Педротті, Ш.Пурні, Дж.В.Гінтона, Ф.Педреля, П.Чайковського, М.Гранваль, Ф. Ліста, Ж. Матіаса, О.Титова, С.Рахманінова.