Полякам так і не вдалося здобути укріплений козачий табір повстанців.

Зрештою, справу вирішив не бій, а суперечки серед козаків. Помірковані

Запоріжці під приводом Мих.Дорошенка вступили в переговори з поляками. 25

Жовтня 1625 року була підписана Куруківська угода, за якою козацький

Реєстр – 6 тис., решта, приблизно 40 тис. козаків повинні були повертатися

До своїх панів. Реєстрові козаки обирали гетьмана, але затверджувати його

Мав король, проживати вони мали право лише на державних землях. Звичайно,

Така угода не влаштовувала ні шляхту, ні козацько-селянські маси. Новий

Вибух в Україна був не за горами.

b) Повстання під приводом Тараса Федоровича (Трясила) (1630 - 1631 рр.)

Уряд Речі Посполитої знову посилює тиск на козаків, не кажучи вже про

Широкі маси селян та міської бідноти, намагається обернути козаків у

Підданих польської шляхти, своє вірне знаряддя. У своїй політиці уряд Речі

Посполитої спирався на урядівську політику частини козацької старшини, а

Також використовував суперечності між реєстровими козаками і запорожцями.

На той час гетьманом був Грицько Чорний, бо Михайло Дорошенко загинув у бою

Під Бахчисараєм. В 1628 році Г.Чорний став справжнім прихильником Речі

Посполитої і намагався викоренити “своєвільне” козацтво. Це й послужило

Приводом до нового повстання. В 1629 році запорожці обрали гетьманом

Досвідченого і відомого успішними морськими походами Тараса Федоровича

(Трясила). А вже наступного 1630 року він очолив козацько-селянське

Повстання. До повстанців приєдналися і реєстрові козаки. Слід зауважити, що

В 20-30 роках національно-визвольний рух перемістився на Лівобережну

Україну. Це обумовлювалось насамперед тим, що там, де раніше відбувався

Колонізаційний процес, завершився термін надання пільг слобожанам, після

Чого їх примушували відбувати панщину. Тому слобожани втікали, поповнювали

Ряди запорозького козацтва, а під час повстання ставали його учасниками.

Повстання охопило Полтавщину, Київське Полісся і Запоріжжя. Повсталі козаки

Нападали на панські маєтки, вбивали власників, управителів, орендарів,

Шинкарів. Головні бої відбулися під Переяславом. Найкровопролитнішим був

Бій 15 травня 1630 року, названий “Тарасовою ніччю”, коли козаки вщент

Розгромили добірне шляхетське військо С. Конецпольського. Він змушений був

Йти на переговори, наслідком яких було підписання 8 червня 1630 року мирної

Угоди, що встановила реєстр у 8 тисяч козаків. Обурений діями урядовців,

Яких було чимало серед козацької старшини, Тарас Федорович з 10 тисячами

Козаків рушив на Січ. Незважаючи на підписання мирної угоди в Переяславі,

На Україні ще довгий час водбувалися заворушення, велась козацька війна

Проти королів, але в 1631 році повстання поступово пригасає.

c) Повстання під керівництвом Івана Сулими (1635 рік)

Російсько-польська війна 1632-1634 рр. закінчилася перемогою Речі

Посполитої і підписанням мирного договору. Після цього уряд Речі

Посполитої знову посилив тиск на козаків. Оскільки Османська Імперія та

Кримське ханство безперервно скаржилися на козаків, які постійно

Здійснювали напади на їх володіння, погрожували війною Речі Посполитій.

Було вирішено приборкати козаків. З цією метою сейм Речі Посполитої ухвалив

Побудувати на берегах Дніпра фортецю. Вона мала перепиняти втікачів на Низ,

Перекрити головний шлях постачання запорожців провіантом і боєприпасами.

Незабаром французький інженер Боплан підшукав зручне місце для фортеці: на

Правому березі Дніпра, біля першого порогу (Кодацького), трохи нижче того

Місця, де Самара впадає до Дніпра. В середині літа 1635 року фортеця була

Повністю готова. Вона отримала таку ж назву, як і поріг, тобто Кодак, і її

Одразу ж зайняв польсько-шляхетський гарнізон. Для козаків новозбудована

Фортеця була наче більмо на оці, бо серйозно перешкоджала їхнім діям і

обмежувала можливості боротьби проти Речі Посполитої. Вихід був один –

Зруйнувати цю фортецю, піти на нове повстання проти польської шляхти. Цю

Операцію очолив гетьман Війська Запорізького Іван Сулима. Іван Михайлович

Сулима походив із старовинного українського шляхетського роду, який сягав

Корінням аж у XIII ст. Він народився в с.Рогоші Любецького староства на

Чернігівщині, служив у 1615 році у переяславських маєтностях польського

Гетьмана С.Жолкевського. Але вже в 1621 році бачимо його на чолі морського

Походу. В 1628 році він перший став козацьким гетьманом, у травні 1629 року

Організував черговий похід козаків на Крим і дістався під Перекоп.

Достовірно відомо також, що римський папа Павло V Боргезе нагородив Сулиму

Золотою медаллю за визволення християнських невільників з турецької неволі.

Такий досвідчений воїн, яким був Іван Сулима, блискуче розробив і план

Взяття Кодака. Він вирішив скористатися відсутністю коронного війська й

Частини реєстровців, які воювали зі шведами в Прибалтиці. У серпні 1635

Року однієї тихої ночі козаки непомітно вдерлися до фортеці і швидко

Оволоділи нею, перебивши гарнізон. Після цього вони зруйнували фортецю.

Взяття фортеці розпочало нове козацьке повстання, яке тривало недовго, бо

Невдовзі завершилась війна у Прибалтиці і коронне військо рушило на

Україну, готуючись до боїв з повстанцями. Злякавшись цього, частина

Старшини вирішила видати Сулиму уряду Речі Посполитої і захопила його

Разом із 5 сподвижниками та відправила до Варшави, де вони були страчені.

Однак боротьба триває.

d) Повстання 1637-1638 рр.

Невдовзі після страти І.Сулими уряд Речі Посполитої відбудував Кодак,

А потім почав “очищати” реєстр Війська Запорізького від бунтівників. Це і

Стало приводом до нового повстання, керівником якого був спочатку полковник

Реєстровів Павло Михнович Павлюк (Бут). Це повстання охопило Лівобережну та

Правобережну Україну. Селяни швидко вливались у ряди повстанців, громили

Своїх панів. На початку червня 1637 року Павло Бут разом з повсталими

Нереєстровцями захопив у Корсуні артилерію і перевіз її на Січ. 3 липня

Року на раді в Каневі Павлюк виступив з програмою боротьби проти

Польської шляти за фактичне відокремлення від Речі Посполитої козацьких

Земель, починаючи від Києва до пониззя Дніпра. Після ради Павлюк послав на

Лівобережну Україну 3 тис. загін під командуванням Павла Скидана та Семена

Биховця, який зайняв Переяслав і заарештував старшин-зрадників. Незабаром

Загони повстанців оволоділи Черкасами, Корсунем, Білою Церквою, взяли під

контроль велику територію на Подніпров‘ї та Лівобережній Україні, і скрізь

До них приєднувалися селяни та міська біднота. Сам коронний гетьман Микола

Потоцький, мусив визнати, що на Україні “все до останнього покозачилося…тут

Як хлоп, то й козак”.

Першу битву біля Сахнового мосту через Рось повстанці виграли, але 16

Грудня 1637 року вони були обложені карателями М.Потоцького під Кумейками

(між Черкасами та Каневом). Зав‘язалася жорстока битва. Повстанці успішно

Відбили 3 штурми, виявивши неабияку мужність. Лише під час четвертого

Штурму карателям пощастило, бо їм вдалося підпалити козацькі вози з

порохом. Розлігся страшний вибух, який вніс сум‘яття в ряди повстанців.

Частина з них втекла, а частина, якою командував Дмитро Гуня, знов укріпила

Табір і під прикриттям ночі розпочала організований відступ. Потоцький не

Насмілився їх наздоганяти, а через 2 дні рушив проти загонів Павлюка і

Зумів їх оточити під Боровицею в 100 км від Кумейок. Під час облоги

Карателі розпочали переговори про мир. 24 грудня 1637 року повстанці

Вирішили припинити опір, але їхні вожді всупереч обіцянкам були

Заарештовані і відправлені у Варшаву. Там, у лютому 1638 року Павлюк був

Страчений. Скидан і Гуня пробилися на чолі невеликого загону на Запорожжя.

Тим часом карателі заливали кров‘ю всю Україну. За Ординацією 1638 року

Значно урізалися права реєтрового козацтва. Вцілому Ординація 1638 року

Була спрямована проти інтересів народних мас і породила нову хвилю протесту

На Україні. У відповідь на жорстокі репресії козаки обрали на Січі нового

Гетьмана Яцика Острянина, який закликав український народ до продовження

боротьби і почав очищати Подніпров‘я і Лівобережя від карателів. Крім нього