Управління технологічними процесами.

Технологічні процеси, до якої категорії вони не ставилися, безперервно розвиваються слідом за прогресом наукової і технічної думки.

Можна виділити три етапи такого розвитку.

Перший етап, заснований на ручних технологіях, був відкритий неолітичної революції, що дала людям вогонь і вміння обробляти камені. Тут головним елементом таких технологій була людина, і ті пристосовувалися до його можливостям.

Другий етап почався з промислової революції кінця XVHI - початку XIX ст., Яка відкрила епоху традиційних механізованих технологій. Їх вершиною конвеєр, тобто лінія спеціалізованого обладнання, призначеного для серійної або масової збирання складних стандартизованих виробів. Нарешті, друга промислова революція (сучасна НТР) ознаменувала перемогу автоматизованих технологій, основними формами яких сьогодні є:

1) автоматична потокова лінія, керована комп'ютером. Вона являє

систему універсального, спеціалізованого, багатоцільового обладнання,

розміщеного по ходу технологічного процесу, що доповнюється засобами

транспортування та складування продукції та відходів, зміни орієнтації.

Лінії бувають одно-або багатопредметні, зі штучної або многодетальной обробкою,

з безперервним або переривчастим рухом;

2) гнучка виробнича система (ГПС), основою якої служить регульований

комп'ютером технологічний процес.

ГВС складається із сукупності гнучких виробничих модулів (верстатів з числовим

профаммним керуванням і роботизованих комплексів), допоміжних

пристроїв (завантажувальних, транспортних та ін.), інформаційної підсистеми.

Всі ці елементи об'єднуються в єдиний автоматизований комплекс,

аж до рівня підприємства.

Автоматизація знову змінює місце людини у виробничій системі: він

виходить з-під влади техніки і технології, а ті пристосовуються не просто

до його можливостях, але до того, щоб забезпечити для нього максимально зручні,

комфортні умови роботи.

Управління складським забезпеченням виробництва.

Складське господарство являє собою важливий об'єкт виробничого менеджменту. Основними завданнями складського господарства є:

• своєчасне забезпечення виробництва сировиною, матеріалами,

обладнанням, запасними частинами, комплектуючими виробами;

• забезпечення збереження матеріальних цінностей на складах;

• зниження витрат, пов'язаних із здійсненням складських операцій і

змістом складів;

• підвищення продуктивності праці та поліпшення умов праці робітників, які обслуговують склади.

У процесі виконання цих завдань складське господарство здійснює такі функції:

• акумулювання матеріальних ресурсів в необхідних обсягах і номенклатурі,

достатніх для стійкої ритмічності процесу виробництва;

• належне зберігання та облік предметів праці і готової продукції;

• планомірне, безперебійне і комплектне постачання цехів і ділянок матеріальними ресурсами;

• підготовка матеріалів до їх безпосереднього споживання;

• відвантаження готової продукції споживачам;

• різні види вирівнювання збережених запасів готової продукції.

Склади є одним з найважливіших елементів системи складського господарства. Це будівлі, споруди і різноманітні пристрої призначені для приймання, розміщення і зберігання надійшли на них товарів, підготовки їх до споживання і відпуску споживачу. Об'єктивна необхідність у спеціально обладнаних місцях для утримання запасів існує на всіх стадіях руху матеріального потоку, починаючи від первинного джерела - сировини і закінчуючи споживачем. Цим пояснюється наявність великої кількості різноманітних видів складів, які на промислових підприємствах мають різне призначення, зокрема:

• склади покупних комплектуючих;

• склади матеріалів (сировини) допоміжного і виробничого

призначення);

• склади напівфабрикатів;

• проміжні виробничі склади;

• склади готової продукції.

У системі розподілу і збуту продукції розрізняють централізовані і децентралізовані склади.

Перші - це здебільшого заводські склади або так звані центральні склади. Децентралізовані склади орієнтовані, з точки зору їх обсягів, на вимоги клієнтів і кількість збережених товарів.

Склади класифікуються і за іншими ознаками.

• У широкому діапазоні варіюються розміри:

• Склади можуть мати різні конструкції: розміщуватися в окремих приміщеннях (закриті); мати тільки дах і одну, дві або три стіни (напівзакриті).

• в так званих відкритих складах може створюватися і підтримуватися спеціальний режим, наприклад, температура, вологість.

• Склад може призначатися для зберігання товарів, відходів підприємства (склад індивідуального користування)

• може умовах лізингу здаватися в оренду фізичним чи юридичним особам (склад колективного користування).

• за ступенем механізації складських операцій: немеханізовані, механізовані, комплексно-механізовані, автоматизовані та автоматичні.

Складські операції можна умовно звести до двох груп - власне

складські або система складування (вивантаження, приймання вступників вантажів, розміщення і зберігання продукції, відпуск її споживачам і т. п.);

допоміжні виробничого характеру (розпакування, сортування, комплектування, збірка матеріалів і виробів, пакування готової продукції і т. д.).

Обсяг цих операцій визначається параметрами складської системи.

Робота складського господарства планується. Мета планування - забезпечити діяльність складського господарства в тісному взаємозв'язку з роботою всього підприємства. В якості планових і фактичних показників, що характеризують роботу складського господарства, застосовуються такі, зазначені в табл. 4.

 

Таблиця 4

Показники для планування і оцінки ефективності роботи складу

№ п/п	Показники	Порядок розрахунку
1.	Готовність до постачання	Кількість задоволених запитів
		Загальне число запитів
2.	Достатність	Наявна кількість
Передбачаєма потреба
3.	Зв'язаний капітал	Середня вартість складського наявності
Відсоток на капітал
4.	Частка витратна на складування	Складські витрати
Оборот
5.	Рівень втрат часу	Необхідний (потрібний) час
Потреб виробництва
6.	Квота помилкових поставок	Чисельність неповних (помилкових) доставок
Загальна кількість поставок
7.	Частота обороту	Використання
Наявність на складі
8.	Рівень використання площ	Корисний об'єм складу
Площа, зайнята складом
9.	Наявність на складі	Вимірюється як середній стан в кількісному, вартісному виразі по видах або групах товарів
10.	Рівень використання обсягів	Обсяг товарів, що складуються
Корисний об'єм складу
11.	Використання за період часу	Вимірюється кількістю або у вартісному вираженні

Постачання виробництва необхідними матеріальними ресурсами є початковим ланкою виробничого процесу, а збут готової продукції - його завершенням. Під матеріально-технічним постачанням підприємства розуміється процес забезпечення його всіма видами матеріально-технічних ресурсів у необхідний термін і в обсягах, необхідних для нормального здійснення його виробничо-господарської діяльності. Від організації постачання, своєчасності надходження матеріальних ресурсів у виробництво в необхідних асортименті, кількості та належної якості в значній мірі залежать рівномірний і ритмічний випуск готової продукції, її якість та ефективність діяльності колективу підприємства.

Основним завданням підприємства з організації та управління матеріально-технічним постачанням є своєчасне, безперебійне і комплектне постачання виробництва всіма необхідними матеріальними ресурсами для здійснення виробничого процесу в точній відповідності до затверджених планових завдань. При цьому сам процес постачання має здійснюватися при мінімальних транспортно-складських витратах і найкращому використанні матеріальних ресурсів у виробництві.

У практиці роботи підприємств розрізняють дві форми постачання: транзитну та складську.

При транзитній формі постачання підприємство отримує сировину та матеріали безпосередньо від підприємств, їх видобувних, облагороджувальну або виробляють. Застосування цієї форми економічно виправдано у всіх випадках, коли потрібне на даний проміжок часу кількість сировини і матеріалів одно транзитній нормі або більше її.

Складська форма постачання, при якій необхідні матеріальні ресурси підприємство отримує з баз і складів постачальницько-збутових організацій, економічно доцільно використовувати для матеріалів, які споживаються в невеликих кількостях.

Як відомо, матеріально-технічне постачання і збуту в масштабі народного господарства являють собою дві сторони єдиного процесу товарного обігу засобів виробництва. Тому деякі види господарських договорів можуть бути лише умовно віднесені до постачання або збуту. Вони можуть одночасно слугувати для одного господарського органу правовою формою матеріально-технічного забезпечення, для іншого - формою збуту, реалізації продукції.

Крім цих форм постачання, в даний час набули широкого поширення і інші форми і методи забезпечення підприємства матеріальними ресурсами: через товарно-сировинні біржі; аукціони; конкурси; спонсорство; оптові закупівлі; регулярні закупівлі дрібними партіями; постачання виробництва за запитами; власне виробництво і др.

Докладні форму (метод) забезпечення матеріально-технічними ресурсами підприємство вибирає, виходячи з особливостей ресурсів, тривалості його отримання, кількості пропозицій, якості і ціни, ресурсу та інших факторів. При визначенні форми забезпечення підприємства ресурсами слід вивчати надійність постачальника і рівень конкурентоспроможності продукції, що випускається їм продукції.

У відносинах з постачальниками слід дотримувати кілька основних принципів:

1. Звертатися з постачальниками так само, як і з покупцями своєї продукції.

2. Не забувати демонструвати на ділі спільність взаємних інтересів.

3. Знайомити постачальника зі своїми планами. Особливо бути в курсі його ділових операцій.

4. Враховувати у діловій практиці інтереси постачальника.

5. Дотримуватися прийняті на себе зобов'язання.

6. Прагнути до підтримки стабільних ділових контактів з постачальником.

Управління матеріально-технічним постачанням виробництва.

Постачання підприємств сировиною, основними та допоміжними матеріалами, іншими видами матеріально-технічних ресурсів здійснюється відділами матеріально-технічного забезпечення.

До функцій відділу матеріально-технічного постачання відносяться:

1. Планування потреби підприємства в матеріально-технічних ресурсах, необхідних для функціонування основних і допоміжних виробництв, а також для експлуатаційного та капітального будівництва.

2. Складання заявок і специфікацій на потреби матеріально-технічні ресурси та подання їх у відділи матеріально-технічного постачання та планові відділи вищих органів.

3. Здійснення всієї оперативної діяльності з реалізації планів постачання (укладання договорів, отримання матеріальних ресурсів у відповідності з виділеними фондами та за договорами з постачальниками та ін.)

4. Приймання, розміщення, зберігання, підготовка до відпуску і відпуск матеріально-технічних ресурсів цехам і службам підприємства.

5. Встановлення спільно з планово-економічним, технічним і фінансовим відділами підприємства обгрунтованих диференційованих норм запасів матеріально-технічних ресурсів і доведення цих норм до працівників складів; регулювання розмірів запасів і контроль за їх станом.

6. Участь у розробці організаційно-технічних ресурсів, заміни дефіцитних сировини і матеріалів менш дефіцитними.

7. Організація контролю за витрачанням матеріально-технічних ресурсів цехами, службами за їх призначенням.

8. Ведення оперативного обліку надходжень матеріально-технічних ресурсів на підприємство, їх відпустки цехам і службам, стану виробничих запасів.