Технології штучних нейромереж

Останнім часом у розробці ІС застосовуються елементи штучного інтелекту – нейромережі, де імітується процес опрацювання сигналів і впливів зовнішнього світу живими організмами. Нейронні мережі розглядаються як “новий штучний інтелект”, що містить в собі великі потенційні можливості для переходу комп`ютерних систем на наступний рівень розвитку [3]. Інформаційні системи, в яких використовуються мережі простих перетворюючих елементів (процесорів), що легко адаптуються до виконання різних задач, називаються нейронними мережами. Нейронні мережі не програмуються, а «навчаються» того, як правильно реалізувати конкретну задачу, а отже в них подоланий головний недолік експертних систем. Наприклад, можна прогнозувати ціни для агенції нерухомості на основі нейронної мережі, яку "навчили" на великій кількості реальних продажів того, які фактори впливають на ціну нерухомості, і того, яке відносне значення має кожний з факторів.

Прикладна база нейронних мереж дуже велика: ідентифікація фальшивих кредитних карток, прогнозування змін на фондовій біржі, складання кредитних планів, розпізнавання різних образів, профілактика і діагностика захворювань, спостереження за технічним станом машин і механізмів, автоматичне управління рухом механізмів тощо.

Нейронна мережа є сукупністю простих перетворюючих елементів (нейронів або процесорів), від яких надходять сигнали один до одного через мережеві зв’язки з певними ваговими коефіцієнтами. Для кожного елемента мережі є правило підсумовування поступаючих сигналів (вхідних) і правило обчислення вихідного сигналу, яке називається функцією "активності".

Нейронна мережа "може навчатися" виконанню певної задачі. "Навчання" полягає в змінні значень вагових коефіцієнтів. Величина, на яку повинен змінитись ваговий коефіцієнт, обчислюється на основі певного правила. Існує багато різних правил "навчання". Часто використовуваним є дельта-правилом або правило Відроу-Хоффа (Widrow - Hoff rull), як його ще називають. Воно базується на простій ідеї зменшення різниці між значеннями "бажаного" і біжучого сигналів нейрона, наприклад мінімізації середньоквадратичної похибки.

Багато економічних задач моделюються за допомогою побудови прямих (або кривих) ліній за набором числових даних. Наприклад, можна аналізувати графіки виробництва, продажу товарів, попиту за попередні періоди, щоб оцінити, скільки продукції фірма виробить, продасть та ін. у наступні періоди.

Аналогічні постановки задач можуть виникати при прогнозуванні інфляційних процесів, динаміки курсів валют, котування акцій, інших цінних паперів тощо.

 

 

34. Класифікація ІС в управління підприємством. Корпоративні ІС. Вузькоспеціалізовані ІС. Приклади. Проблеми впровадження.

В умовах ринкової економіки додатковими факторами, які сприяли появі сучасних інформаційних систем в управлінні підприємством, стали все більше зростаюча конкуренція і територіальна роздробленість великих західних і особливо транснаціональних корпорацій.

Перспективні типи інформаційних систем, які побудовані на клієнт-серверній архітектурі, поділяються на 2 основних класа: інтегровані та вузькоспеціалізовані системи.

1-й клас. До інтегрованих систем належать так звані корпоративні інформаційні системи (КІС).

Корпоративними інформаційними системами (КІС) будемо називати інтегровані інформаційні системи, які підтримують всі бізнес-процеси і всі управлінські процеси корпорації (підприємства).

КІС інтенсивно витісняють традиційні АСУП у сфері управління виробництвом, підтримують конкретні бізнес-процеси підприємств, виконуючи найбільш відповідальні функції такі як:

- складання і аналіз консолідованого балансу та аналітичних звітів;

- управління фінансами і персоналом,

- управління собівартістю,

- управління торгівельними операціями, тощо.

Характерною їх особливістю є здатність працювати в територіально розподілених структурах.

В Україні найбільшого поширення набули такі корпоративні ІС:

- система R3 компанії SAP AG;

- система «Галактика» корпорації Галактика;

- BAAN-IV – американсько-голландської компанії BAAN;

- SCALA шведської компанії Bestlutsmodeller AB;

- ORACLE Application – пакет бізнес прикладних програм американської корпорації ORACLE;

- ABD – інформаційна система української фірми «ИНЭК».

2-й клас є досить широким. Сюди можна віднести:

- ІС для автоматизації банківської діяльності;

- ІС, які використовуються в статистиці;

- ІС для фінансового і бухгалтерського обліку, наприклад, 1С:Підприємство, FinExpert, SoNet;

- ІС в маркетингу, наприклад, Project Marketing;

- ІС в інвестиційному менеджменті, наприклад, Project Expert, тощо.

Зауважимо, що кількість різновидів таких систем постійно збільшується, а діапазон функціональних можливостей розширюється.

В свою чергу, інтегровані ІС поділяються на малі, середні та великі (див. табл. 1).

 

Табл.1Класифікація систем управління підприємством(СУП)

	Вузькоспеціалізовані ІС	Інтегровані інформаційні системи(КІС)
Малі	Середні	Великі
Системи управління підприємством	1С:Підприємство, БЕСТ,БЕСТ-4, БЕСТ-Маркетинг, RS-Bank,Office Tools, АВ Офіс 2000,Парус, Компас, Віртуоз, X-DOOR,DeloPro Супер менеджер, Акцент та ін.	Concorde XAL, Інфософт, Navision, Exact, Scala, Галактика, FinExpert, SunSystems, SyteLine, Axapta(Navision гол.)	J.D.Edwards, Platinum SQL,Miracle5	SAP R/3, Baan, Oracle Application
Складність впровадження	До 1 міс.	Поетапне, 4 міс. і більше	Поетапне, 6-9 міс.	Поетапне, складне, 9-12 міс.
Орієнтовна вартість	$200-5000	5-30тис.долл (для вітчизняних), 15-100 тис. долл. (для західних систем)	100 - 200 тис.долл.	100 тис.- 1 млн. долл.

 

Таким чином, згідно табл.1 нині на ринку України можна виділити декілька груп СУП:

Вузькоспеціалізовані інформаційні системи – це фінансово-управлінські системи (здебільшого вітчизняного виробництва), які призначені для ведення обліку по одному або декільком напрямкам:

- кадри;

- бухгалтерія;

- закупки;

- склади;

- продажі;

- фінанси, тощо.

В цьому програмному секторі на нашому ринку домінує пакет «1С Підприємство» російської фірми 1С в основному завдяки своїй невеликій вартості і доступності. Серед його переваг слід відмітити також гнучкість налаштування до особливостей підприємства, зрозумілість інтерфейсу, зокрема для бухгалтера, швидкий прогрес версій.

Український продукт «АБ Офіс 2000», розроблений львівською фірмою «АБ Система», по насиченню, по розробці інтерфейсу, а також по кількості реалізованих функцій (продажі, реалізації, послуги) не поступається системі «1С». До його недоліків слід віднести відсутність належної рекламної компанії та методичних розробок для бухгалтерів щодо його використання, чим певне і пояснюється його відставання по об’ємах продажу.

Другу групу малих інтегрованих систем можна назвати виробничими системами. Для цих систем характерне поетапне впровадження строком до півроку і вартість в діапазоні від 5 до 30 тис. дол. для російських і вітчизняних систем і від 15 до 100 тис. дол. - для західних в залежності від конфігурації.

Малі інтегровані системи об’єднують в собі як фінансово-управлінські, наприклад, Finexpert), так і виробничі системи: Інфософт, Concorde XAL, Scala, Navision.

Більш детально особливості цього класу будуть розглянуті далі на прикладі системи «Галактика».

До середніх і великих інтегрованих систем належать виробничі системи, призначені в першу чергу для управління і планування виробничого процесу, хоча в них глибоко розроблені і функції обліку. Ці системи орієнтовані на використання на одному або декількох типах підприємства. В них практично завжди використовується технологія клієнт-сервер, що передбачає роботу з великими об’ємами даних і запитів і дозволяє оптимізувати інтенсивність їх передачі.

Так, третя група середніх інтегрованих систем менш за інші представлена на українському ринку, оскільки за вартістю ці продукти наближаються до великих систем (від 100 до 200 тис.дол.), а по функціях мало відрізняються від систем попередньої групи. Однак, система «Miracle 5» має декілька успішних впроваджень на наших підприємствах. Продукти американської фірми Platinum Software також відомі у нас і використовуються для автоматизації фінансового і управлінського обліку, бюджетного планування, торгівлі, маркетингу і продажів. Існують версії цього продукту для малих і середніх підприємств. Продукти цієї групи, зазвичай, впроваджуються поетапно строком від півроку до року.

Четверта група великих інтегрованих систем розрахована на великі холдингові компанії, фінансово-промислові групи і транснаціональні компанії.. Для цих систем характерне складне поетапне впровадження строком від 1 року і більше. Їх вартість знаходиться в діапазоні від 100 тис. до 1 млн. дол. в залежності від конфігурації. Більш детально особливості цього класу будуть розглянуті далі на прикладі системи «R/3» німецької фірми SAP AG.

Серед вітчизняних (українських, російських) КІС, представлених на ринку в Україні, до класу інтегрованих можна віднести такі: «Інфософт», «Галактика», «Finexpert». Відразу відмітимо, що вартість проекту на їх базі значно нижче, ніж при використанні будь-яких західних КІС, але при цьому з точки зору функціональності, як відмічають спеціалісти, вітчизняні дещо слабші.

Для західних компаній стало очевидним, що ядром КІС має бути нова методика управління підприємством, що регулюється новими промисловими стандартами. І такі промислові стандарти були розроблені і введені в дію в багатьох західних компаніях, що почали впровадження інформаційних систем.

Відмітимо, що лише небагато зарубіжних систем, що пропонуються в Україні, відповідають своєрідним світовим стандартам якості у даній предметній області: 1)MRP (Material Requirements Planning) - планування потреб в матеріалах; 2) MRP II (Manufacturing Resource Planning) – виробництво і управління ресурсами; 3)ERP (Enterprise Resource Planning t) – управління ресурсами підприємства, що представляють собою набори перевірених на практиці розумних принципів, моделей і процедур управління та контролю, які сприяють підвищенню показників фінансово-економічної діяльності підприємства.

Впровадження корпоративних систем

Для успішного впровадження корпоративної системи на підприємстві повинні бути створені відповідні умови. Зупинимося стисло тільки на найважливіших моментах.

Перше і головне, на підприємстві повинна в тому або іншому вигляді працювати адміністративна система управління, яка б забезпечувала досягнення основних економічних цілей. Якщо такої системи немає або вона існує в неявному (неврегульованому) вигляді, то немає предмету для автоматизації. Іншими словами, адміністративне управління первинне, а інформатизація вторинна. У виняткових випадках на нових підприємствах система адміністративного управління може створюватися одночасно із закупівлею інформаційної системи або навіть під конкретну корпоративну систему.

Друге питання пов'язане з тим, за що і скільки платити. На жаль,традиції вітчизняних бізнесменів і чиновників привели до того, що за програмне забезпечення (ПЗ) і консультації (консалтинг) вони морально не готові платити. Адже саме ці компоненти вимагають великих інтелектуальних ресурсів для впровадження продукту. Схема фінансування великих проектів по автоматизації зазвичай зводиться до того, що значна частина витрат йде на устаткування, небагато на ПЗ і нічого на консалтинг, навчання, методичне забезпечення. В результаті підприємство залишається без програмного і методичного забезпечення, тобто без двох найважливіших компонент інформаційної системи.

В той же час, по оцінках західних експертів, середня західна фірма витрачає на корпоративну програмну систему близько 30% всієї суми, стільки ж складають витрати на її впровадження (в основному консалтинг і перенавчання персоналу) і 40%, що залишилися,- це устаткування, мережа і системне ПЗ. У західних компаніях «прийнято» витрачати на автоматизовану систему до 10% свого річного обороту.

Крім того, все більшої актуальності набуває розрахунок вартості експлуатації інформаційної системи, оскільки багато фірм, у тому числі і MicroSoft, вимагають періодичних платежів заліцензії і програмні продукти.

Нарешті, третє питання пов'язане з економічним ефектом від впровадження інформаційної системи і терміном її окупності. Зазвичай вважають, що інформаційні проекти носять витратний характер, оскільки вимагають великого вкладання коштів, а негайного ефекту не дають. Невеликий виняток становлять гірничорудні підприємства, де в результаті налагодження елементарного обліку корпоративні системи окупаються за лічені місяці. Тому у нас КІС купують не для того, щоб краще працювати, а для того, щоб «не померти», або тому, що «так всі роблять». У західних компаніях термін окупності цих систем також виявився досить великим (в середньому 5-6 років), але, проте, там йдуть на витрати тому, що інакше зараз працювати не можна.

З цієї точки зору вкладання в інформаційну систему слід розглядати, перш за все, як вкладання в інфраструктуру підприємства. Адже коли будується новий цех, ніхто не може відразу сказати, який прибуток він принесе. Окрім чисто економічного ефекту впровадження інформаційної системи має і великий соціальний ефект, оскільки це вкладання в свій власний персонал, в підвищення його кваліфікації.

Таким чином, упроваджувати інформаційну систему має сенс тоді, коли підприємство готове для переходу на якісно новий рівень роботи і цей якісний рівень не можна вимірювати тільки кількісними мірками. Дійсно, як виміряти в грошовому еквіваленті зменшення часу ухвалення рішень, отримання раніше недоступної інформціїі (даних), оптимізацію бізнес-процесів?

Крім того, якщо мале підприємство може дозволити собі задовольнятися мінімальним прибутком без всякої автоматизації, сподіваючись на те, що завтра у нього все одно буде «хліб з маслом», то велике підприємство собі цього дозволити не може, оскільки завтра воно може залишитися взагалі без прибутку.

Наведемо основні етапи впровадження корпоративних систем. Фахівці компанії Sterling Group виділяють такі:

• Дослідження (інжиніринг) підприємства і створення його економічної моделі;

• Аналіз і алгоритмізація фінансових і господарських процесів;

• Створення прототипу інформаційної системи на базі моделі підприємства;

• Створення технічної інфраструктури (корпоративна обчислювальна мережа);

• Встановлення і запуск корпоративної програмної системи;

• Супровід системи.

Та все ж ключову роль при впровадженні КПС грає не інформаційний відділ, а вище керівництво компанії, оскільки тільки воно може бути «ініціатором» і «локомотивом» реформ, і лише воно може забезпечити керованість процесу впровадження.