Художній стиль Стародавнього Риму

Він розвивався в умовах постійних громадських і зовнішніх завойовницьких війн.

Римляни багато перейняли із грецького мистецтва. Але сувора воїнська дисципліна, строга ієрархія обумовили офіційність, парадність, внутрішню холодність стилю.

В архітектурі використовувались грецькі ордери, а також система арок і звідчатого перекриття. З’явились величезні купольні споруди (Колізей, Пантіон), багато прикрашені скульптурою, фресковим живописом, мозаїкою. Прославляючи полководців, споруджували тріумфальні арки і колони з рельєфними зображеннями.

Набуло значного поширення скульптурне мистецтво, особливо скульптурний портрет (особливо часто зображували імператорів).

Римляни освоїли видувне скло (багатий асортимент побутового посуду і прикрас самих чудернацьких форм).

Меблі за конструкцією близькі до грецьких, але виготовлялися із цінних порід деревини, мармуру, багато прикрашалися ліпкою та різьбою.

Одяг теж мав багато подібного з грецьким, але вже кроївся і зшивався голкою. В епоху імперії використовувалися дорогі тканини, переважно з вовни, світлих тонів. В одязі велике значення мали відзнаки власті, прикраси, вінки. В будні римляни носили одяг яскравих кольорів. У чоловіків в якості нижнього одягу використовувалася туніка (сорочка), а в якості верхнього одягу використовувалися різного роду плащі. Найчастіше це була тога, яка являла собою дуже великий шматок тканини з тонкої вовни у вигляді еліпса, сегмента або напів кола розміром 6м Х 1,8-2м., яким спеціальним чином обгортали фігуру людини. Цей одяг перетворював звичайну людину в дивну, таємничу фігуру. Тога приховувала тіло в складних драпіровках. Людина в тозі була схожа і на хмарину, і на мармурову глибу в кам’яних боріздках, і на чудернацьку квітку. Мало того, і на перепелананого немовля, і на покійника в савані, і на якесь ангельське створіння – з обличчям, руками, стопами, але ніби без тіла, закритого крилоподібними складками. Треба відмітити, що тога, хоча й драпірувалася, подібно грецькому гіматію, але вже кроїлася і оброблялася по краям.

В епоху імперії використовувалися дорогі тканини світлих тонів. В одязі велике значення мали відзнаки власті. Костюми доповнювалися прикрасами: перснями, пряжками, медальйонами, вінками. Жіночій одяг: нижній – туніка, верхній – стола, на ноги одягали сандалії і черевики з кольорової шкіри. Костюм доповнювали ювелірні прикраси із золота, перлин та дорогоцінного каміння. Жінки застосовували різні косметичні засоби: есенції, пахучі масла, пудру та ін.

Взуття – у бідноти - тканні обмотки та прості сандалії, у знатних римлян більш закрите шкіряне взуття, у солдат – чоботи.

Романський стиль

В Європі, на території, що колись належала великому, а згодом ослаблому Риму, з переселенням туди варварських племен антична культура поступово перероджується в сільську, далеку від блиску і витонченості. Прикметами нового життя стає убогість, суровий побут і відповідні йому звичаї та традиції. Розкішшю вважається надійний дім, багата їжа і перевірена у справі зброя. До XI ст. палаци, не говорячи вже за звичайні будівлі, не мали ніякого оздоблення, вікна без скла дивилися пустими очницями, земляна підлога посипалася сіном і лапником,. Майже всі меблі заміняли сундуки і ящики. Дорогі речі були рідкістю, сам факт володіння ними піднімав людину в очах суспільства.

Майже 400 років панував у Європі романський стиль. Його назва пішла від використання римських елементів. Це мистецтво раннього середньовіччя. Основна ознака романської архітектури - обороноздатність, важкі, закриті масивні форми (укріплення, замки феодалів, собори, церкви, монастирі із місцевого каміння з масивними стінами і вузькими вікнами-бійницями та банями справляли враження сурової сили і торжества.

Меблі були простої, грубуватої форми – табуретки, стільці, столи, лави, скрині, ліжка, які зміцнювалися кованими металевими накладками і прикрашалися, переважно, рельєфною різьбою, простими візерунками, утвореними рядками із шляпок гвіздків та кольоровими розписними орнаментами.

У V-VIII ст. до н. е. костюм населення Західної Європи явно нагадував ті примітивні види одягу, про які розповідав римський історик Тацит: «Всі германці носять короткі плащі, застебнуті аграфом або простою булавкою. Всі багаті виділялися вузьким одягом, обтягуючим тіло. Вони також закутувалися у звірячі шкури.

Одяг чоловіків складався з двох тунік – нижньої камізи (сорочки) з довгими рукавами, і верхньої – без рукавів або з широкими короткими рукавами. Чоловіки носили штани різної довжини та плащ із застібкою на правому плечі. У чоловіків обов’язковим доповненням були штани, що складалися з двох не зшитих між собою штанин, прив’язаних з боків до спеціального поясу. Штани доповнювалися панчохами (шоссами) з тканини або шкіри, які утримувалися різнокольоровими круглими підв’язками. Верхнім одягом вважалися плаття у вигляді туніки з поясом і різні накидки – від короткого військового плаща до повстяні пелерини з капюшоном. Для парадного одягу знаті використовували пружні шовкові тканини яскравих кольорів, привезені зі Сходу. Церемоніальний одяг прикрашався дорогоцінними пряжками, булавками, усіяними коштовним камінням. Доповненням до костюму був короткий меч і гострий ніж.

Одяг жінок майже нічим не відрізнявся від одягу чоловіків, за виключенням лляних покривал, пофарбованих пурпуром, які вони часом накидають, не закриваючи при цьому голих до плеча рук». Костюм заміжньої жінки нагадував одяг її войовничого чоловіка. Він складався з двох тунік. Основу костюму складала нижня сорочка - каміза. Ці сорочки шили із вовни або льону і прикрашали орнаментами, частіше всього червоного кольору, вишитими або нашитими біля горловини, по краю рукавів і подолу. Натільна сорочка вважалася «другою шкірою», а орнаменту приписувалась магічна сила – він слугував оберегом. Під нижню туніку одягали полотняну сорочку. Носили теплі плащі та хутряні безрукавки із білої тканини та відворотом для обличчя. Всі костюми були видовжені, багатошарові, достатньо щільні.

Взуття – м’які шкіряні або дерев’яні черевики. Головні убори – капелюхи з хутра або капюшони.

Готичний стиль

Епоха перших Хрестових походів на Схід (XI – XIIст.ст.) змінила стиль життя середньовічної Європи і призвела до появи готичного стилю (готики), який проіснував у Європі більше як 300 років. Це був перший в історії загальноєвропейський стиль. «Французькою манерою» називали його французи, а італійці іменували «манера готика», натякаючи французам на їх коріння у варварському племені готів. Характерні риси стилю - єдність й цілісність художніх проявів у всіх видах мистецтва.

Готичний період| в розвитку| середньовічного| мистецтва|, що| охоплював| майже| усі| області| матеріальної| культури| і що| розвивався| на території| Західної, Центральної і частково| Східної Європі з XII по XV століття|. Готика прийшла| на зміну| романському| стилю, поступово| витісняючи| його|. Хоча термін| «готичний| стиль» найчастіше| застосовується| до архітектурних| споруд|, готика охоплювала| також| скульптуру, живопис|, книжкову| мініатюру| і т. д. Готика зародилася| в XII столітті| на півночі| Франції, в XIII столітті| вона| поширилася| на територію| сучасних| Німеччині, Австрії, Чехії Іспанії, Англії. До Італії проникнення| готики дійшло| пізніше|, із сильною трансформацією|, що| привела до появи| «італійської| готики». В кінці| XIV століття| Европу охопила| так звана «інтернаціональна» готика. В|у| країни| Східної Європи готика проникла пізніше| і протрималася| там значно| довше| — аж| до XVI століття|.

Рис.1 Готичний собор в Кутансе, Франція

Готичне мистецтво за формою більш чітке, ніж романське у відображенні життя, природи й людини. У творах мистецтва даного стилю простежується пробудження розуму й почуттів, велике прагнення до прекрасного, зацікавленість до людських почуттів, до краси реального світу. У цей період спостерігається значний розквіт ремесел та торгівлі. Було винайдено нервюрний звід і стрільчасті арки. Легкість нервюр і широке використання арочної конструкції дали змогу значно зменшити товщину опорних елементів, змінити характер покрівлі, каркасних споруд. Готична архітектура характеризується простором, високими баштами, стрімкими колонами, ажурним орнаментом, стрільчастим склепінням і видовженими вікнами у формі троянди, для яких використовували вітражне скло.

Готичний стиль в основному виявився| в архітектурі| храмів|, соборів|, церков|, монастирів| (Дод.А). Розвивався на основі| романської|, точніше| кажучи| — бургундської| архітектури|. На відміну| від| романського| стилю з його| круглими| арками, масивними| стінами| і маленькими вікнами|, для готики характерні| арки із загостреним| верхом, вузькі| і високі| башти| і колони|, пишний| фасад з різьбленими| деталями (вімперги|, тимпани|, архивольти|) і багатоколірні| вітражні| стрілчасті| вікна|. Всі елементи| стилю підкреслюють| вертикаль. По суті| своїй| Готичний стиль, також| як і Романський, перебуває| на службі| церкви|, він| виявився| в архітектурі| храмів|, соборів|, церков|, монастирів|. Також відомі| споруди| будинків| в Готичному стилі|, в основному суспільного| призначення|. Архітектура Готики отримує| нову|, каркасну| структуру. Будівлі тягнуться| вгору| |полягли|. З'являється багате| архітектурне| внутрішнє| і зовнішнє| оформлення|. Основним архітектурним| елементом| стають| стрілчасті| арки і вікна|. Суцільні зводи| замінила| система складних| ребрових| перекриттів| з винесеними| назовні| контрфорсами з аркбутанами|. Часто в тому місці|, де| аркбутан| з'єднувався| з контрфорсом ставили невеликі| декоративні| башточки, так звані пінаклі.

Рис.2 Жінка в еннені.

Усередіні будівлі ребра (нервюри), створюючи звід, спиралися на колони. Пізніше, з розвитком стилю, реброві зводи ставали складніші, пройшовши еволюцію від простого стрілчастого до віялового зводу. Орнамент в обробці в основному з геометричним малюнком, основна фігура - коло|коло|. Малюнок утворюється з декількох кіл, з усіченою спільною плоскістю в точці їх перетину.

Зменшення загальної площі | стін| і збільшення| площі вікон|, за рахунок| каркасної| конструкції|, призвело до того, що| широкого поширення| в обробці| церков| набули| вітражі|. Скульптура Готичного стилю також| перебуває| на службі| церкви|, в основному вона| прикрашає| зовнішні| стіни|. Слідуючи спільним| принципам стилю, скульптура спрямована| у височінь|, має| витягнуті| вгору| пропорції|. | Композиції| будівель стали більш| динамічними|, що| відрізняє| скульптуру Готики від| монументальної| урочистості| Романського стилю.

Винайшли лісопильню. Змінився характер меблів. Основні типи меблів: столи, ліжка, стільці, крісла, скрині, шафи для посуду. У посуді переважно застосовували різні кубки та ножі.

Готична мода, на відміну| від| попередньої| вільної| «сорочкоподібної|» романської|, проявилася в| складному і прилягаючому| крої| одягу|. Подібно до архітектури| цього періоду| готичний| одяг| отримав| вертикальну| спрямованість|: прямовисні| кінці| верхніх| рукавів|, гострі| манжети|, складні| каркасні| головні| убори|, витягнуті| догори атури| (еннени) й гостроносі| черевики цю| тенденцію| підкреслювали|. Атури набули| поширення| в XV ст.| в період| «бургундських| мод». Атури - улюблений головний| убір| знаті|.

Виготовляли еннен| з жорсткого| паперу| або| накрохмаленого| льону|, поверх натягували| шовк| або| іншу дорогу тканину| і прикріплювали| довгу| вуаль. Інколи замість| вуалі| застосовували| невеликий тканинний| шлейф. Популярною була| і повна| драпіровка| еннена| вуаллю|. Також вуаль укріплювали| у|у| формі| складених| крил метелика| за допомогою| металевих| вусиків| і шпильок|. Висота еннена| залежала| від| ступеня| знатності| жінки|. Так, принцеси| носили еннени| метрової| висоти|, придворні| пані| — до 50-60 см. В|у| той же час| діаметр| еннена| диктувався| модою -від| великого до дуже| малого. При вході| в приміщення| жінка в еннені присідала. Жіночій одяг - роба, зшита по фігурі, довга з шлейфом. Плащ – напівкруглий з застібкою на грудях. Крім атурів до жіночих головних уборів відносились хустки, капюшони, які зав’язувалися навколо шиї, горжі (труба з тканини, розширена по краям), туре (капелюх, розрізаний позаду).

Чоловіки, щоб не видаватися малорослими поряд з жінками в енненах, надягали капелюхи у|у| вигляді «цукрових голів». |Найбільш популярним| і дорогим|любим| кольором| був| жовтий|, такий|, що| вважався| чоловічим|. З’явились нові типи одягу: чоловічі штани, які зшивалися з двох шматків за формою тіла і були одночасно за панчохи. Сорочка (каміза) стала коротшою і заправлялася в штани. Зверху одягався колет (коротка куртка з розрізом по середині, зверху – коротший плащ або шуба). З’явився жакет, шкіряний капелюх з полями, або берет.

Взуття – напівчеревики та туфлі з загостреними носками із шкіри або оксамиту без підборів. Іноді довжина носків становила 70 см - для безпеки пересування носки за допомогою золотого ланцюжка кріпилися до ноги на рівні кісточки.

Стиль Ренесанс

Ренесанс, або| епоха| Відродження, як стиль в мистецтві| зародився| в Італії у XIV столітті| у період формування зародків капіталізму і прогресу у різних галузях суспільного життя. Пізніше| він| поширився| на всю Европу. Свою назву| стиль Відродження отримав| від| вияву| цікавості| до античної| спадщини| людства|, гуманітарних| наук і мистецтва| стародавнього| світу|.

Фоном для розвитку| епохи| Відродження послужило декілька| моментів|. Основний з них - це| стрибок| в розвитку| самосвідомості| людства| і піднесення| світської| влади|. Церква вже| не виступає| в ролі| головного замовника| предметів| мистецтва|. багатство| і розкіш| служать| все| більше| для показу положення| знаті|. Розкішній будинок| з багатим| убранням| стає| необхідним| атрибутом високого| соціального| положення| його| власника|. Архітекторами епохи| Відродження будуються| вже| не лише| церкви і громадські| будівлі|, але| і нові| типи| будинків|, такі| як міський| палац| і заміська| вілла|.

Також свою роль в розвитку| людства| зіграли| великі| географічні| відкриття| того часу. У|у| 1492 році| Христофор Колумб відкриває| Америку, в 1498 році| португалець| Васко де| Гама прокладає| морський| шлях| до Індії, у 1519 році| Магеллан здійснює| кругосвітню| подорож|. Технічній прогрес| і наукові| пізнання| також| сприяють| цьому|. Також свою роль в розвитку| людства| зіграли| великі| географічні| відкриття| того часу. У|у| 1492 році| Христофор Колумб відкриває| Америку, в 1498 році| португалець| Васька де| Гама прокладає| морський| шлях| до Індії, у 1519 році| Магеллан здійснює| кругосвітню| подорож|. Технічній прогрес| і наукові| пізнання| також| сприяють| цьому|.

Архітектурна складова| стилю Ренесанс заснована| на пропорціях| і формах класичних| греко| - римських| ордерів|. Проте вона| успадкувала| від| Готичного стилю прагнення| до зайвої| декоративності|, що| істотно відрізняє| її від| архітектури| стародавнього| світу|. Спрямованим вгору| лініям| готики протиставляються| горизонтальне| розчленовування| будівлі|. Дахи стають| плоскі|, шпилі| поступаються| місцем| куполу. Загальні пропорції| будівлі| стають| приземистіші|, засновані| на принципі| "золотого перетину|". Також з'являється| вирішення| фасаду будівлі| у|у| вигляді| декількох| однакових| в архітектурному| плані| блоків|.

Народжується проектування. Для меблів характерна чітка форму та широке використання архітектурних елементів (колон, карнизів, фронтонів). Види: скрині, ліжка, каса - панка (на зразок дивана), шафи для посуду, секретери, столи, стільці, крісла, лавки. Прикраси, різьблення, позолота, мозаїка, інкрустація. Спинки та сидіння з художньо оздобленої шкіри.

Посуд із срібла, золота, фаянсу, скла, майоліки (тарілки, ножі, бокали, виделки, вази).

Одяг – мальовничий, яскравий, з дорогих тканин (для модного одягу)- парча, шовк, оксамит.

Чоловічий костюм складався з штанів-трико, що щільно прилягали до тіла, сорочки, вузької куртки, плаща. На штани-трико одягали наколінні штани і високі чоботи (або м’які туфлі, сандалії, черевики).

Головні убори – маленькі круглі шапочки, шляпи з полями, типу тюрбану, капюшони, обручі.

Жіночий одяг включав – легке плаття роба з прилягаючою гладкою кокеткою, декольте прямокутне, порівняно велике, прикрашалось мереживом та рюшами, рукави підкреслювали розкіш і витонченість вбрання, бюст і талія стягувались корсетом. Зверху одягались довгі плащі на підкладці (без розрізів, іноді з розрізами для рук). Ефект досягався не тільки за рахунок форми, а й декоративного різноманіття тканин та гри кольорів і тіней. Головні убори – берети, шляпи, вуалі, муфти, віяла, сумки з тканин, рукавички. З’явилася нижня білизна і панчохи.

Головною відмінною ознакою одягу даного стилю був комір в складку. Спочатку складки збиралися навколо шиї сорочки, а потім стали відрізною деталлю.

Головні убори – берети, шляпи, вуалі, сітки. Сумки та муфти виготовлялись із дорогих тканин і прикрашались вишивкою та коштовним камінням. Доповнювали туалет поясні кишені та рукавички. Взуття – високі чоботи із світлої шкіри, м’які туфлі, сандалії та черевики. Розвиваються різні типи ренесансного стилю: італійський, іспанський, англійський, німецький, французький та інші.

Художній стиль Бароко

Бароко, що| тяжіло| до урочистого| «великого стилю», в той же час відобразило| уявлення| про складність|, різноманіття|, мінливість| світу|світу|. Бароко властиві| контрастність|, напруженість|, динамічність| образів|, афектація|, прагнення| до величі| і пишноти|, до поєднання| реальності| й ілюзії, до злиття| мистецтв| (міські| і палацово-паркові| ансамблі|, опера, культова| музика|, ораторія|); одночасно| — тенденція| до автономії| окремих| жанрів| (кончерто| гроссо|, соната, сюїта| в інструментальній музиці|).

Світоглядні основи| стилю склалися|, як результат потрясіння|, якими| були в XVIст.| реформація і учення| Коперника. Змінилися уявлення, що існували в| античності,| про світ|, як про розумну| і постійну| єдність, а також| ренесансне| уявлення| про людину|, як про найрозумнішу| істоту. Людина почала усвідомлювати| себе «чимось| середнім| між| всім| і нічим|» за висловом| Паскаля, «тим|, хто| уловлює| лише| видимість| явищ|, але| не здатний| зрозуміти| ні| їх початку, ні| їх кінця|».Епоха бароко| породжує| величезну| кількість| розваг| ради розваг|: замість| паломництва| — променад; замість| рицарських| турнірів| — «каруселі|» (прогулянки| на конях) і карточні | ігри; замість| містерій| — театр і бали-маскаради|. Можна додати| ще| появу| гойдалок| і «вогненних| потіх|» (фейєрверків|). В|у| інтер'єрах місце| ікон зайняли| портрети| і пейзажі|, а музика| з духовної| перетворилася| на приємну| гру| звуку. Епоха бароко| відкидає| традиції| і авторитети| як забобони| і заборони|. Достеменне все те, що| «ясно і виразно|» мислиться| або| має| математичне| вираження|, заявляє| філософ| Декарт. Тому бароко| — це| ще| епоха| Розуму і Освіти. Не випадкове| слово «бароко|» інколи зводять| до позначення| одного з видів| висновків| в середньовічній| логіці| — до baroco|. У|у| Версалі з'являється| перший| європейський парк, де| ідея лісу| виражена| гранично математично|: липові| алеї| і канали| немов| викреслені| по лінійці|, а дерева підстрижені| на зразок| стереометричних| фігур|. Вперше одягнені| в уніформу| армії| епохи| бароко| велику| увагу приділяють «муштрі» — геометричній правильності побудов на плацу.

Пишні і помпезні форми в архітектурі. Все підпорядковано монархії. Пишний одяг і перуки, ненатуральність поз і рухів, вигадливість манер.

Чоловічий одяг складався з сорочки з довгими і широкими рукавами, оздоблених мереживом, камзола, каптана, штанів – кюлотів, які щільно обтягували ноги і торс чоловіків, черевиків з панчохами і трикутного капелюха.

Жіночій одяг включав два плаття - верхнє і нижнє, в якому була вузька талія, вузькі рукава, прикрашені оборками, корсети з китового вуса, черевики на високих підборах.

Жінка бароко| дорожить блідістю| шкіри|, на ній| неприродна, химерна зачіска|, корсет і штучно розширена| спідниця| на каркасі| з китового вуса|. Паньє (фр|. panier| — корзина|кошик|) — каркас з вербових| або| сталевих| лозин або| з пластин китового вуса| для надання| пишноті| жіночій| спідниці|. В|у| Германії і в Росії подібні| каркаси| називалися| фіжмами| (Fischbein| — риб'яча| кістка|, китовий| вус|). Каркас-паньє допомагав| жінці| досягти| модного в епоху| рококо силуету| — «перевернутої| чарочки». Тонка, стягнута| корсетом талія|, прямі| плечі| і бокалоподібна| спідниця| створювали| це| враження|. Паньє пристібалося| на гудзиках| до жорсткого| корсета. Паньє протягом| всієї| досить| тривалої| історії (до 1780 рр|.) багато| разів міняли| не лише| розмір|, але| і форму. Так, в 20-30 рр|. жінки| носили пишні| колоподібні| паньє|.

В|у| 40-х з Англії прийшла| мода на так звані| «паньє з ліктиками|» — овальний| каркас розширював| спідницю| з боків|, при цьому| роблячи| її плоскою спереду| і ззаду|.

В|у| 50-60 рр|. паньє| стають| скромнішими| і знов| набувають| круглої| форми|. У|у| другій| половині| століття| паньє| як би| «розділяється|» на дві| півкупольні| форми, що| спереду з'єднуються| тасьмою| на талії.|

В|у| епоху| Марії-антуанети паньє| стають| до того великими і незручними|, що| їх забезпечують| додатковою| конструкцією| на шарнірах|, а також|. збільшують| величину каретних| дверец|. У кінці| 1780 рр|. паньє| виходять| з моди і| їх замінюють| фо-кю| (faul-cul|) маленькі| підкладні| подушечки, що| надягають| під| спідницю| ззаду|.

Рис. 3 Еволюція каркасу - паньє| До кінця| XVIII ст.| пишні| спідниці| абсолютно виходять| з моди|, поступившись місцем| строгим|суворим| спадаючим| драпіровкам| стилю ампір|.

Рис.4 Танцівниця XVIII століття| в паньє

Рококо

Рококо (фр|. rococo|, від| фр|. rocaille| — декоративна раковина, черепашка, рокайль), рідше| рококо| — стиль в мистецтві| (в основному, в дизайні| інтер'єрів), що| виник| у|у| Франції в першій| половині| XVIII століття, | як розвиток| стилю бароко|.

Рис.5 Інтер’єр у стилі рококо.

Характерними рисами рококо є вишуканість|, велика декоративна навантаженість| інтер'єрів і композицій|, граціозний| орнаментальний| ритм, велика увага| до міфології|, еротичних ситуацій|, особистого комфорту.|

| Меблі рококо відрізняються| за характерними| ознаками. Одна з найяскравіших| — зігнуті| лінії|, зігнуті| ніжки|. Меблі стають| дедалі|полягли| витонченішими| в порівнянні| з тими|, що| були| раніше|. З'являються нові| предмети| меблів|, консольні| столики, секретери|, бюро, комоди|, шифоньєри| та два найбільш| поширених| типа|типу| крісел| — «Бержер» і «Маркіза».

Найвищий розвиток| в архітектурі| стиль отримав| в Баварії. Стиль рококо виразився| блискучим| чином також| у|у| всіх| галузях| художньо-промислових| виробництв|; з особливим| успіхом| він| застосовувався| у|у| виробництві| фарфору, надаючи| своєрідну| витонченість| як формі|, так і орнаментації| | виробів|; завдяки| цьому|, це виробництво зробило свого часу| |величезний| крок| вперед і увійшло| до великої| пошани| в|у| любителів| мистецтва|.

Окрім фарфору — в моді| срібло|. Виготовляються шоколадниці|, супниці|, кавники|, блюда, тарілки| й інше. В|у| цей час|| народжується| кулінарне| мистецтво| в його| сучасному| вигляді|, в|у| тому числі| — мистецтво| сервіровки| столу. Згодом стиль рококо змінився| класицизмом|. Мода епохи| рококо відрізнялася| прагненням| до рафінованості|, витонченості| і навмисного| спотворення| «природних|» ліній| людського| тіла|. Моду рококо прийнято| вважати| за жіночну| моду, оскільки| в цю| епох|у сталося| максимальне| наближення| чоловічої| моди| до типово-жіночих| зразків|.

Деякі дослідники| навіть| називають| XVIII століття| — «століттям| жінок|». Ідеал чоловіка| — витончений| придворний|, франт. Ідеал жінки| — тендітна| струнка манірниця|. В|у| моді| — осина талія|, вузькі| стегна|, тендітні| плечі |. Цей силует| залишався| незмінним| впродовж| всієї| епохи| рококо. Жінки носять| пишні| спідниці| — паньє|, що| створюють| ефект| «перевернутої| чарочки».

Жіноча зачіска зазнала значних змін.| Так, в 1720—1760-х роках| (після| того, як фонтанж| |залишковий| вийшов| з моди|) в моді| була| гладка, маленька| зачіска| з рядами|низками| спадаючих| локонів|. Потім зачіска| почала «зростати|», щоб| в 1770-і| роки| перетворитися| на знамениті| «фрегати|» і «сади|саджай|», які| так любила| Марія - антуанета. Чоловіки спершу| відпускали| з боків| буклі|, а ззаду| носили довгу| косу. Дещо пізніше| до моди| увійшли| білі| напудрені| перуки із закрученими| з боків| буклями, кіскою| і бантом позаду|.Основним типом чоловічого| одягу,| з часів| моди| бароко|, залишався| жюстокор|, але| пізніше| його| стали називати| каптаном|. Жюстокор мав| на початку століття| прямішу| форму, потім| зазнав| еволюції|: його| пілочки| стали ширшими|, як би| стирчали| в різні| боки|. На рукавах були| широкі обшлаги, на кишенях| - величезні| клапани|. Під нього| надягали| камзол. Носили білосніжні| сорочки, мереживні| жабо й шийні| хустки|, вузькі панталони, шовкові панчохи, галстук. На ноги вдягали черевики на невисокому підборі. Як чоловічий головний| убір| популярним залишився трикутної форми капелюх. Жіноче плаття| також| зазнало| подібну| еволюцію|: спершу| воно| було| вужче|,а потім| стало розширюватися| і розширилося| до краю. Парадний туалет доповнювався великою кількістю ювелірних прикрас.|

На самому початку епохи| рококо в моді| був| стиль «ноншаланс»|, тобто| нарочита недбалість|. Епоха рококо принесла моду на пастельні|, приглушені| (у порівнянні| з епохою| бароко|) тони: ніжно-блакитний|, блідо-жовтий|, рожевий|, сіро-блакитний|. Якщо в епоху| бароко| всі| жінки| виглядають| | зрілими| (їм неначе| всім| за тридцять|), то рококо — це| час юних| німф| і пастушок, яким| ніколи| не буде| більше| двадцяти|. Рум'яна і пудра допомагають| всім| пані| виглядати| молодими|, хоча| ці| особи|особи| і перетворюються| на мляві| маски.

Стиль рококо подібний бароко, але більш зручний і елегантний, розкішний і комфортний. Для цього періоду були характерні такі меблі, як стільці, крісла, дивани, шифоньєри, комоди, секретери, столи із зігнутими лініями та випуклими і асиметричними формами. Зменшуються в габаритах, знижуються спинки, стоншуються ніжки, підлокітники. Всі частини меблів характеризуються тонкою різьбою у вигляді коралів, раковин, стилізованих орнаментів. Освоюються нові типи меблів: канапе, шезлонг, бержер (глибоке крісло).

Класицизм

Классицизм| (фр|. classicisme|, від латин. classicus| — зразковий) — художній стиль і естетичне направлення|напрям| в європейському мистецтві XVII — XVIIIст.ст. |Інтерес для класицизму представляє|уявляє| лише|тільки| вічне, незмінне — в кожному явищі він прагне розпізнати лише|тільки| істотні|суттєві|, типологічні риси|межі|, відкидаючи|відкидати| випадкові індивідуальні ознаки. Естетика класицизму додає|надає| величезне значення суспільно-виховній функції мистецтва. Багато правил і канони класицизм бере з|із| античного мистецтва (Арістотель, Горацій).

У архітектурі під класицизмом розуміють архітектурний стиль, поширений в Европі в XVIII — початку XIX ст.ст.|, головною ідеєю|чільною| якого було звернення до форм античної архітектури як до еталону гармонії, простоти, строгості|суворості|, логічної ясності і монументальності. Архітектурі класицизму в цілому|загалом| властива регулярність планування і чіткість об'ємної форми. Основою архітектурної мови|язика| класицизму став ордер, в пропорціях і формах близький до античності, симетрично-осьові|осьові| композиції, стриманість декоративного убранства, регулярна система планування міст.

Рис.6 Великий театр у Варшаві.

Рис.7 Церква Михайла Архангела в Коломне (Росія)

Велика французька революція 1789 р. закріпила у Франції перемогу капіталістичних стосунків над феодальними.

Саме цей ідеал з'явився одним з основних джерел формоутворення костюма. Перш за все|передусім| це позначається в значному спрощенні асортименту шитих виробів, тканин, прикрас|прикрашань|, в появі динамічних форм і сміливого колірного рішення|вирішення|. З|із| костюма зникають|йдуть| шовк, парча, оксамит, дорогі|любі| мережива і прикраси|прикрашання|, каркасна основа, перуки.

У одязі революціонерів — санкюлотів відбивається прагнення до простоти, зручності, лаконічності форм. Відчутно вплив народного костюма. Великого значення набуває символіка кольору|цвіту|, що несе революційно-патріотичні ідеї.

 

 

Рис.8 Зручний й лаконічний одяг санкюлотів

Чоловічий костюм складається з короткої куртки — карманьйоли, надітої|надягнути| поверх білої сорочки, довгих синіх панталонів, оброблених червоною тасьмою, червоного фрігійского| ковпака з|із| національною кокардою. На шиї — кольоровий вільно пов'язаний шарф-галстук|краватка|. Під карманьйолу надягали|надівали| короткий жилет.

У холодну погоду зверху носили плащ упелянд| з|із| товстого сірого або коричневого сукна з|із| коміром і відворотами|закотами| з|із| червоного плюшу.

Таке ж рішення|вирішення| мав жіночий костюм: нижня сорочка і верхня коротка двобортна куртка без корсета, спідниця з|із| синього сукна завдовжки до середини литок прямої вільної форми, призібрана| на поясі, без каркасної основи, на талії — пояс-шарф.

На голові — фетровий капелюх із|із| страусиним пером|пір'їною| і кокардою. Колірне рішення|вирішення| традиційне — червоне, синє, біле; обробка — яскраво-червона тасьма, широкий кант.Обидва костюми — чоловічий і жіночий — лягли|полягли| в основу костюмів посадових і соціальних|громадських| осіб цього періоду.

Рис.9 Жіночий костюм періоду класицизму

 

Французький революційний конвент надавав|надавав| велику важливість формам костюма революційного народу і доручив одному з видатних|визначних| художників|митців| Франції Жаку-Луї Давиду створити проекти національних костюмів третього стану, тобто буржуазії і народних мас. Художник|митець| створює їх під прямим впливом римської класики. Цей вплив позначився в колірному рішенні|вирішенні|, у формі|у формі| доповнень, прикрас|прикрашань|, головних уборів. Білий, синій, червоний кольори|цвіт| — символи свободи, рівності, братерства|братства| — переважають в кольорі|цвіті| курток, жилетів, шарфів, спідниць, головних уборів.

Фрігійські ковпаки з|із| трибарвними|триколірними| кокардами, легкі шарфи, що розвіваються, драпіровані чоловічі плащі і античні жіночі туніки, представлені|уявляти| в ескізах костюмів Давида, були затверджені конвентом як ті, що відобразили|відбивали| ідеал часу. Проте|однак| в життя були втілені|перетворювати| лише їх окремі елементи.

В одязі з’явився фрак, суворих темних кольорів, з стоячим коміром та відігнутими від талії полями, з’явився циліндр. Сорочка з жабо й манжетами. Плаття стало дуже розширене з боків, з вузьким ліфом, глибоким вирізом, каре, обшите оборками. Взуття - туфлі з тканин (оксамиту, атласу, парчі).

Французький костюм періоду революції знаходився|перебував| під впливом класицизму, який стверджує нові естетичні ідеали|подання| і нову форму костюма без каркаса і багатовікової пишноти прикрас|прикрашань|. У жіночому одязі — це тонке муслінове або батистове світле плаття|сукня| без обробки і прикрас|прикрашань|, надягається|надіває| на трико або на голе тіло. Висока лінія талії визначає співвідношення пропорцій короткого ліфа і довгої прямої спідниці: 1: 6 у фас, 1: 6,5 в профіль і 1: 7 з боку спини (завдяки невеликому шлейфу ззаду|позаду|). Силует жіночої фігури вписується у витягнутий прямокутник із|із| сторонами, приблизно рівними ширині плечей, талії, стегон і низу спідниці. М'який ліф з|із| глибоким вирізом, плавно спадаюча, закладена ззаду|позаду| зустрічними складками спідниця, колір|цвіт|, колорит і фактура|фактура-ліцензія| тканини нагадують античний костюм.

Роль гіматія|, палл| і іншого верхнього античного одягу виконують якнайтонші|щонайтонші| індійські шалі з кашеміру. Червоні, блакитні|голубі|, бірюзові, світло-коричневі|ясно-коричневі| з|із| облямівкою орнаменту, вони покривають шию, плечі, виразно завершуючи прекрасний|чудовий| образ|зображення|.

Головні убори також наслідували античній формі — обручі, сітки, діадеми, пишні пов'язки із|із| страусиним пір'ям, оксамитові і шовкові стрічки підтримували зачіски з|із| грецьким вузлом або короткі кучеряві стрижки.

Туфлі — плоскі на низькому каблуці, світлих тонів з|із| шнуруванням із|із| стрічок, що обплітають ногу на зразок грецьких сандалів|сандалій|.

 

Рис. 10. Чоловічий костюм періоду класицизму.

Рис.11. Розвиток жіночого костюму в класичному стилі.

Поряд з|поряд із| існуванням моди, що різко розходиться з|із| колишньою, продовжує розвиватися тенденція, що намітилася раніше, до простоти, зручності, діловитості, характерної для буржуазії цього періоду. Чоловічий костюм включає темний шерстяний|вовняний| фрак, світлий жилет, замшеві кюлоти|.У жіночому костюмі — прямі плаття|сукні| без каркасної основи з|із| вузьким прилеглим ліфом, прямою призбореною| спідницею, короткі, фартухи, нагрудні косинки і шалі, що перехрещуються на грудях і зав'язуються ззаду|позаду|.

Початок XIX ст.|ст.| знаменується промисловим переворотом в Західній Европі, бурхливим зростанням|зростом| продуктивних сил, встановленням буржуазних виробничих стосунків. Потужний|могутній| технічний прогрес, зміни соціального складу суспільства|товариства|, концентрація населення в крупних містах різних європейських країн створюють основу для завершення процесу утворення єдиного європейського міського костюма, який все більше втрачає риси|межі| місцевої і національної своєрідності.

Розвиток моди в XIX столітті|ст.| відбувається|походить| дуже інтенсивно і зачіпає в основному жіночий одяг, тоді як форми чоловічого костюма усе більш стабілізуються. На перше місце|місце-милю| висуваються його практичність, доцільність, строгий|суворий| зовнішній вигляд. Це пояснюється|тлумачить| способом життя, що перш за все|передусім| змінився, новими естетичними ідеалами XIX ст|ст.| і певним положенням|становищем| жінки в буржуазному суспільстві|товаристві|.

Першість в області жіночої моди як і раніше залишається за Францією, чоловічої, — за Англією. Поряд з|поряд із| ускладненням соціальних функцій моди значно розширюється сфера її впливу в суспільстві|товаристві|.

Ампір

Початок XIX ст|ст.| характеризується появою в мистецтві стилю ампір (від французького «імперія»). Він виражав|виказував| естетичні смаки крупної буржуазії й прославляв військові|воєнні| перемоги Наполеона.

Так само як класицизм XVIII століття|ст.|, стиль ампір надихався античними образами|зображеннями|. Характерними елементами орнаменту були античні лаврові вінки, луки|, стріли, пальмові гілки, леви. Щільними симетричними рядами|низками| розташовувалися орнаментальні рельєфи, розписи на нерухомій гладі палацових стін або лакованих меблів, створюючи величну монументальність інтер'єру. Стиль ампір відрізнявся від класицизму більшою статичністю, пишнотою, блиском і помпезністю.

Штучно насаджуваний у Франції імператорською владою стиль ампір, відрізнявся від класицизму в стилі ЛюдовикаXVI холодністю, помпезністю, пишнотою, блиском, напищеністю. Наполеон прагнув до блиску й ореолу слави римських імператорів. Але, якщо Класицизм виник вільно й був орієнтований на демократичні Афіни, то художникам французької Імперії було суворо вказано брати за взірець форми мистецтва Стародавнього Риму. Цій суттєвій відмінності не завжди надають належного значення, коли говорять про Ампір, як вищий і одночасно завершальний акорд класичного напрямку. Примі