Статут Аудиторської палати України від 21 червня 2007 року N 180

2. Положення про Комісію Аудиторської палати України зі стандартів та практики аудиту від 14 лютого 2008 р. №187/5.2

3. Положення про Комісію Аудиторської палати України з моніторингу та законодавчого регулювання аудиту від 23.04.2009 № 201/6

4. Положення про Комітет з контролю за якістю аудиторських послуг від 20.05.2010 № 215/9

5. Положення про регіональні відділення Аудиторської палати України 31.03.2011 № 229/12

6. Положення про Комісію Аудиторської палати України з зовнішніх зв’язків та інформаційного забезпечення аудиту від 14 лютого 2008 р. №187/5.4

7. Положення про Комісію Аудиторської палати України з контролю якості та професійної етики 20.05.2010 № 215/9

8. Положення про Секретаріат Аудиторської палати України від 25 березня 2010 р. № 212/5

9. Регламент Аудиторської палати України 27.01.2011 № 227/5

10. Положення про Комісію з сертифікації та освіти аудиторів Аудиторської палати України 14.02.2008 № 187/5.1

11. Інші нормативні документи АПУ і САУ.

Регулювання діяльності аудиторів і аудиторських фірм здійснюється на основі наступних нормативно-правових актів (Додаток В):

1. Положення про постійне удосконалення професійних знань аудиторів України 21.05.2010 № 217

2. Положення про сертифікацію аудиторів 31.03.2011 № 229/14 (Додаток Д)

3. Положення про забезпечення незалежності аудитора 30.06.2011 № 232/9

4. Положення про порядок подання звітності від 23.12.2010 №224/11

5. Рішення Про застосування Міжнародних стандартів аудиту видання 2006 року від 30.11.2006 №168/7

6. Інструкція щодо складання звітності за формою № 1 – аудит (річна) „Звіт аудиторської фірми(аудитора) про надані послуги” 23.12.2010 № 224/8

7. Порядок проведення перевірок матеріалів скарг, які надходять до Аудиторської палати України,щодо недотримання аудиторськими фірмами та аудиторами законодавства України, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів, рішень Аудиторської палати України при наданні ними аудиторських послуг 20.05.2010 № 215/9

8. Порядок ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів 14.07.2010 № 219/4

9. Звіт аудиторської фірми (аудитора) про надані послуги 23.12.2010 № 224/8

10. Інструкція про порядок розгляду звернень, що надходять до Аудиторської палати України від 15.11.2007 № 184/2

11. Положення про постійне удосконалення професійних знань аудиторів України 21.05.2010 № 217

12. Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обов’язків від 15.11.2007 № 184/4

13. Положення з національної практики контролю якості аудиторських послуг 30.06.2011 № 232/9

14. Методичні рекомендації з рейтингування аудиторських фірм України 26.10.2006 № 167/5

15. Положення про зовнішні перевірки системи контролю якості аудиторських послуг від 26.05.2011 № 231/12

16. Рішення від 27 вересня 2007 року N 182/5 Про затвердження Переліку послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми)

17. Інші нормативні документи, затверджені АПУ і САУ.

Суб’єкти аудиторської діяльності, порядок сертифікації та внесення до реєстру АПУ

 

 

Суб'єктами аудиту (від латин. Subectum – покладено в основу) виступають носії прав і обов'язків - аудиторські фірми, приватнопрактикуючі аудитори, які здійснюють аудиторську практику в Україні згідно чинного законодавства. Аудиторська діяльність – це один з видів підприємницької діяльності, суб'єктами якої можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Рис. 2.2 - Суб'єкти аудиторської діяльності

Фізичні особи

Фізичними особами, які займаються аудиторською діяльністю, можуть бути громадяни України, що мають кваліфікаційний сертифікат на право здійснення аудиторської діяльності на території України. Згідно Закону України “Про аудиторську діяльність” аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в союз. Для здійснення аудиторської діяльності одноособово аудитор повинен, при наявності діючого сертифікату аудитора, зареєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності у виконавчому комітеті міської, районної ради державної адміністрації за місцем проживання даного суб'єкта і в Аудиторській палаті України як суб'єкт аудиторської діяльності.

Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, що є одночасно заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи – платника податків і інших обов'язкових платежів і документів, які підтверджують внесення плати за державну реєстрацію.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки в Реєстр суб'єктів підприємницької діяльності і видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з поставленим ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків і інших обов'язкових платежів.

У п'ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації направляють екземпляр реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному органу державної податкової інспекції і органу державної статистики і подають відомості про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності в органи Фонду соціального страхування і Пенсійного фонду України.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності і копія документа, що підтверджує взяття його на облік в державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків в будь-якому банку України і інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності і за згодою банків в порядку, що встановлюється Національним банком України.

Повідомлення про відкриття або закриття рахунків в банках суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний надіслати державному податковому органу, в якому він обліковується як платник податків і зборів (обов'язкових платежів). Таке повідомлення протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку (враховуючи день відкриття або закриття) подається особисто або надсилається на адресу відповідного державного податкового органу з повідомленням про вручення.

 

Юридичні особи

Юридичними особами аудиторської діяльності є аудиторські фірми, створені на основі будь-яких форм власності (за винятком відкритих акціонерних товариств). Законом України “Про аудиторську діяльність” передбачені особливі умови створення аудиторських фірм:

· загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фірми, які не є аудиторами, в статутному капіталі не може перевищувати 30%;

· у аудиторській фірмі повинен працювати хоча б один сертифікований аудитор;

· керівником фірми може бути тільки сертифікований аудитор.

 

На замітку

Стосовно частки капіталу Директива 8 ЕЄС від 1984 р. приписує, що не менше 51% статутного капіталу аудиторської фірми повинно належати атестованим аудиторам. У зв’язку з цим у Франції не менше 75 % статутного капіталу аудиторської фірми повинно належати внесеним у реєстр контролерам-ревізорам, в Англії – не менше 65 %, в Німеччині – 100 %.

 

Для здійснення аудиторської діяльності аудиторська фірма повинна бути зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній раді міст Київ і Севастополь, державній адміністрації і в Аудиторській палаті України як суб'єкт аудиторської діяльності.

Порядок реєстрації юридичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності юридичні особи подають такі документи:

Ø рішення власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;

Ø статут, якщо це необхідно для створення організаційної форми підприємництва;

Ø реєстраційна картка встановленого зразка, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію;

Ø документ, підтверджуючий сплату власником (власниками) внеску в статутний капітал суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

Ø документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію.

При підготовці установчих документів слід пам'ятати, що Закон України “Про аудиторську діяльність” забороняє аудиторам безпосередньо займатися торгівельною, посередницькою і виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій і доходи від інших корпоративних прав.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які мають бажання займатися аудиторською діяльністю, повинні зареєструватися в Аудиторській палаті України.

Аудиторська фірма – це юридична особа, яка відповідає ознакам аудиторської фірми за законом України “Про аудиторську діяльність”.

Приватнопрактикуючий аудитор – це фізична особа, яка зареєстрована як приватний підприємець, має діючий сертифікат аудитора, включений в Реєстр Аудиторської палати України і одноособово здійснює аудиторську діяльність відповідно до чинного законодавства.

 

Отже, суб'єктами аудиту є фізичні (аудитори) і юридичні особи (аудиторські фірми), діяльність яких направлена на здійснення на договірних засадах контролю інформації фінансової звітності з метою встановлення її відповідності вимогам законодавства, нормативним актам і обліково-економічній політиці підприємства.

 

 

Сертифікація аудиторів

Сертифікація — визначення кваліфікаційної придатності кандидата на здійснення аудиторської діяльності через перевірку відповідності його освіти та досвіду роботи вимогам Закону України “Про аудиторську діяльність” і складання ним кваліфікаційного іспиту.

 

Сертифікат – офіційний документ, який засвідчує право громадянина України на здійснення аудиту підприємств і господарських товариств (серія «А»), банків (серія «Б») на території України.

 

Згідно ст.10 Закону України «Про аудиторську діяльність» право на отримання сертифікату мають громадяни України, які мають вищу економічну або юридичну освіту (не нижче освітнього рівня спеціаліста і магістра), певні знання з питань аудиту, фінансів, економіки та господарського права, досвід роботи не менше трьох років підряд на посаді бухгалтера, ревізора, юриста, фінансиста, економіста, асистента (помічника) аудитора. Наявність необхідного обсягу знань встановлюється шляхом проведення письмового кваліфікаційного іспиту.

 

На замітку

Директиви ЄЕС приписують країнам-учасницям забезпечувати належну кваліфікацію аудиторів, рівень якої визначається спеціальним екзаменом чи/та наявності відповідного рівня освіти. Вимагається також певний практичний стаж роботи, в основному 3 роки (тільки в Німеччині – 6 років, а в Греції – 11 років).

 

Відповідно до Положення про сертифікацію аудиторів для отримання допуску до сертифікації кандидат подає до Аудиторської палати України (в одному примірнику) або до Регіонального відділення Аудиторської палати України (в двох примірниках) такі документи:

- заяву за встановленою формою;

- копію диплома, завіреного в установленому порядку;

- копію трудової книжки, завірену в установленому порядку;

- документ про оплату сертифікації.

У разі відсутності зауважень щодо поданих документів Комісія з сертифікації та освіти аудиторів Аудиторської палати України та Комісії з сертифікації аудиторів регіональних відділень Аудиторської палати України приймають рішення про надання дозволу кандидату на участь в іспиті, що оформлюють протоколом засідання Комісії з сертифікації та освіти аудиторів Аудиторської палати України або комісій з сертифікації аудиторів її регіональних відділень.

Іспити проводяться в два етапи: перший — письмове тестування (або тестування на ПЕОМ) за переліком запитань, затверджених АПУ; другий — письмове розв’язання ситуаційного завдання. До другого етапу допускаються кандидати, які набрали не менш як 70 % правильних відповідей за результатами тестування. Перший етап іспитів можуть проводити Аудиторська палата України або її регіональні відділення, а другий етап — тільки Аудиторська палата України. Кандидати мають право вибору місця складання першого етапу кваліфікаційного іспиту (регіональне відділення Аудиторської палати України або безпосередньо Аудиторська палата України).

Кандидати, екзаменаційні роботи яких оцінені:

- у 60 і більше балів — здобули право на отримання сертифіката аудитора;

- у 50 — 59 балів — здобули право на повторне складання другого етапу кваліфікаційного іспиту на загальних умовах в термін до одного року;

- у 49 і менше балів — є такими, що не склали кваліфікаційний іспит і мають право на повторне складання іспиту на загальних умовах не раніше як через рік.

За результатами складання іспитів Аудиторська палата України затверджує протоколи Комісії з сертифікації та освіти аудиторів Аудиторської палати України та Комісій з сертифікації аудиторів її регіональних відділень та приймає рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката.

Результати першого етапу кваліфікаційного іспиту повідомляють кандидатам протягом двох тижнів. Одночасно особам, що успішно склали іспит, повідомляють час і місце проведення другого етапу кваліфікаційного іспиту. Результати другого етапу кваліфікаційного іспиту повідомляють упродовж одного місяця.

Сертифікат містить такі реквізити:

- серію та номер сертифіката;

- прізвище, ім’я та по батькові аудитора;

- дату, номер рішення Аудиторської палати України про видачу сертифіката;

- дату, номер рішення Аудиторської палати України про продовження дії сертифіката;

- термін чинності сертифіката.

Датою видачі сертифіката вважається дата прийняття Аудиторською палатою України відповідного рішення.

Термін чинності сертифіката — п’ять років.

Сертифікацію аудиторів на здійснення аудиту банків (серія Б) здійснює Національний банк України.

 

На замітку

У Франції атестація і ліцензування аудиторської діяльності підлягає державному регулюванню. Так, претендент на здійснення аудиторської діяльності повинен направити необхідні документи в Регіональну Компанію за місцем проживання. Після відповідної перевірки справа передається в Національну Компанію, яка направляє її в Міністерство юстиції, де після розгляду справ усіх претендентів Міністерство юстиції оголошує список допущених до екзаменів. Призначення членів екзаменаційної комісії проводиться Постановою Міністерства фінансів.

 

 

Подовження терміну дії сертифікату аудитора

Аудитори, термін чинності сертифіката яких закінчується не раніше від трьох і не пізніше від одного місяця до закінчення цього терміну, повинні подати до Секретаріату Аудиторської палати України (в одному примірнику) чи до регіонального відділення (у двох примірниках) такі документи:

- заяву про подовження дії сертифіката встановленого зразка (додаток 2);

- копію трудової книжки, завірену в установленому порядку;

- сертифікат, термін дії якого закінчується;

- витяг із Свідоцтва про щорічне обов’язкове удосконалення професійних знань (за період чинності сертифіката);

- документ про внесення плати за подовження сертифіката.

- Секретаріат АПУ розглядає представлені документи на предмет їх відповідності вимогам Положення про сертифікацію аудиторів і передає кваліфікаційним комісіям АПУ, які розглядають їх і приймають рішення.

- Для подовження терміну чинності сертифіката комісії з сертифікації призначають складання аудитором кваліфікаційного іспиту у разі:

- підтвердження аудитором у періоді після отримання сертифіката досвіду практичної роботи за фахом (аудитором) менше ніж два роки;

- невиконання вимог щорічного удосконалення професійних знань;

- прострочення аудитором встановлених термінів для подання документів на подовження дії сертифікатів до Аудиторської палати України або її регіональних відділень;

- наявності незаперечних претензій до аудитора з боку Аудиторської палати України або державних органів контролю щодо здійснення аудиторської діяльності;

- застосування до аудитора відповідних стягнень щодо обмеження здійснення аудиторської діяльності.

 

На замітку

В Росії кваліфікаційний атестат аудитора видається терміном на три роки особі, що пройшла атестацію. Атестат видається протягом місяця з дня прийняття комісією рішення про його видачу. Він втрачає силу, якщо особа, яка його одержала, протягом двох років не почала працювати аудитором. Строк може бути продовжений до 3 років за заявою аудитора при відсутності претензій до нього і несуттєвих змін законодавства РФ.

 

Без складання аудитором кваліфікаційного іспиту або проходження співбесіди дія сертифіката подовжується, якщо аудитор працював за фахом (аудитором) не менше трьох років протягом терміну чинності сертифіката, щороку обов’язково удосконалював професійні знання за програмою, затвердженою Аудиторською палатою України, та не мав не скасованих стягнень.

Аудитори, які працювали за фахом (аудитором) від двох до трьох років або за сумісництвом не менше від трьох років, щороку обов’язково удосконалювали професійні знання за програмою, затвердженою Аудиторською палатою України, для подовження терміну чинності сертифіката проходять співбесіду в Комісії з сертифікації та освіти аудиторів Аудиторської палати України або в комісіях з сертифікації аудиторів її регіональних відділень. В разі позитивних результатів співбесіди комісії з сертифікації готують для затвердження рішенням Аудиторської палати України протоколи про продовження терміну чинності сертифіката на наступних п’ять років. При негативних результатах співбесіди комісії з сертифікації призначають складання кваліфікаційного іспиту згідно з Порядком проведення кваліфікаційного іспиту для отримання сертифіката.

 

На замітку

Чинним у Франції Кодексом професійної етики передбачена обов’язковість підвищення кваліфікації обсягом не менше 40 годин на рік. Дотримання цієї вимоги ретельно контролюється Регіональними Компаніями, які одержують від комісарів з рахунків щорічні звіти про професійну діяльність, які включають інформацію про час, затрачений на підвищення кваліфікації.

 

Видачу сертифікатів, термін чинності яких подовжено згідно з рішенням Аудиторської палати України, здійснює Секретаріат Аудиторської палати України. У сертифікатах зберігаються початковий номер та серія сертифіката; дата та номер рішення Аудиторської палати України про видачу сертифіката; термін чинності сертифіката, а також проставляють номер протоколу Аудиторської палати України, дату і термін, на який подовжено чинність сертифіката.

 

Порядок внесення до Реєстру аудиторських фірм і аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги

Аудиторські фірми в Україні створюються на загальних законодавчих засадах. Як будь-які інші суб'єкти господарювання, вони повинні пройти державну реєстрацію, відкрити рахунок, зареєструватися в місцевій податковій інспекції, органах соціального страхування і інших установах, передбачених чинним законодавством.

Аудиторській фірмі необхідно мати спеціальний дозвіл АПУ. Цей дозвіл аудиторські фірми отримують шляхом їх реєстрації, тобто включення їх в загальнодержавний реєстр аудиторських фірм і аудиторів-суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про аудиторську діяльність” Аудиторська палата України веде Реєстр аудиторських фірм і аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги.

Згідно п. 2.1. Положення про Реєстр аудиторських фірм і аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги, затвердженого рішенням Аудиторської палати України від 31.10.2000 р. (протокол № 95) зі змінами і доповненнями, крім заяви суб'єкта підприємницької діяльності для підтвердження даних, необхідних для внесення до Реєстру, новостворені суб'єкти аудиторської діяльності – аудиторські фірми подають в Секретаріат Аудиторської палати України нотаріально завірені копії статутних документів.

 

Реєстр аудиторських фірм та аудиторів – база даних, що містить інформацію про аудиторські фірми та аудиторів, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізичні особи – підприємці.

 

Рішення щодо включення заявника до Реєстру, продовження терміну чинності Свідоцтва, виключення з Реєстру або про відмову щодо включення до Реєстру приймається АПУ. Аудиторські фірми та аудитори, які зареєстровані як фізичні особи – підприємці, мають право на здійснення аудиторської діяльності лише після включення їх до Реєстру.

Свідоцтво про включення в реєстр суб'єктів аудиторської діяльності, зразок якого встановлюється АПУ, видається на 5 років.

До Реєстру аудиторських фірм та аудиторів можуть бути включені:

1. Аудиторські фірми – юридичні особи, які створені згідно з чинним законодавством та відповідають вимогам статті 5 Закону України «Про аудиторську діяльність», а саме:

а) установчими документами передбачено виключно аудиторську діяльність;

б) загальний розмір частки засновників (учасників), які не є аудиторами, у статутному капіталі не перевищує 30 відсотків;

в) керівником є аудитор.

2. Аудитори, які зареєстровані відповідно до законодавства як фізичні особи-підприємці.

 

На замітку

У Швеції аудиторські фірми – це товариства з солідарною відповідальністю чи зареєстровані акціонерні товариства. Для реєстрації товариства з солідарною відповідальністю вимагається, щоб із його засновницького договору випливало, що діяльність компанії не включає нічого іншого, крім професійного аудиту і супутньої з ним діяльності, і члени товариства є затвердженими чи уповноваженими аудиторами.

 

Для включення до Реєстру заявник подає до АПУ такі документи:

1. Аудиторська фірма:

· заяву про включення до Реєстру;

· реєстраційну картку;

· копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену в установленому законодавством порядку;

· копії установчих документів, засвідчені в установленому законодавством порядку;

· копії сертифікатів аудиторів – засновників (учасників) фірми та керівника фірми;

· копію довідки ЄДРПОУ;

· витяг з наказу про призначення керівником фірми аудитора, засвідчений печаткою аудиторської фірми;

· відгук на подані документи Уповноваженого представника АПУ в регіоні;

· документ про внесення плати за включення до Реєстру.

 

2. Аудитор:

· заяву про включення до Реєстру;

· реєстраційну картку;

· копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену в установленому законодавством порядку;

· копію сертифіката аудитора;

· відгук на подані документи Уповноваженого представника АПУ в регіоні;

· документ про внесення плати за включення до Реєстру.

 

Про суб'єктів аудиторської діяльності до Реєстру вносяться такі дані:

Ø найменування аудиторської фірми (ПІБ аудитора – фізичної особи-підприємця);

Ø ідентифікаційний код/ номер заявника;

Ø дата початку аудиторської діяльності (дата отримання першої ліцензії або Свідоцтва);

Ø адреса фактичного місцезнаходження, номери контактних телефонів, факсу, електронної пошти, веб-адреса;

Ø інформація про державну реєстрацію;

Ø інформація про засновників (для аудиторів – ПІБ, номери сертифікатів та дати їх отримання, ідентифікаційний номер, адреса; для юридичних осіб – найменування, ідентифікаційний код, частка в статутному капіталі);

Ø посада та ПІБ керівника аудиторської фірми, номер та дата видачі сертифіката;

Ø кількість працівників, у тому числі перелік сертифікованих аудиторів з зазначенням серії та номерів сертифікатів;

Ø наявність та місцезнаходження філій, представництв або відділень, кількість працюючих в них сертифікованих аудиторів з зазначенням номерів їх сертифікатів.

 

Реєстр ведеться АПУ в електронній формі. Інформація Реєстру є відкритою для користувачів.

Перелік аудиторських фірм та аудиторів, які включені до Реєстру, публікується АПУ у кінці кожного року в засобах масової інформації, а також регулярно оновлюється на веб-сайті АПУ.

Суб'єкти аудиторської діяльності наділені відповідними правами, мають обов'язки, обумовлені Законом України “Про аудиторську діяльність”, і несуть відповідальність за неякісне виконання аудиторських послуг.

Інформація Реєстру аудиторських фірм та аудиторів може бути використана для:

§ здійснення соціологічного спостереження, організації вибіркових спостережень разового характеру з питань організації аудиту, напрямків діяльності аудиторів, кількості і вартості замовлень і т.п.;

§ отримання нормативно-довідкової інформації, що використовується в ході проведення аудиту і надання аудиторських послуг;

§ забезпечення єдиних принципів ідентифікації всіх суб'єктів аудиторської діяльності при їх взаємодії у межах держави;

§ використання інформації в наукових дослідженнях;

§ створення основ для забезпечення оприлюднення і відкритості інформації про діяльність суб'єктів аудиторської діяльності в межах чинного законодавства.

 

Виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів

Підставами для прийняття АПУ рішення про виключення аудиторської фірми або аудитора з Реєстру є:

§ заява аудиторської фірми (аудитора);

§ невідповідність правового статусу юридичної особи вимогам статті 5 Закону України «Про аудиторську діяльність»;

§ закінчення терміну чинності сертифіката аудитора фізичної особи – підприємця;

§ неналежне виконання своїх професійних обов’язків, а саме: порушення вимог Закону України «Про аудиторську діяльність», стандартів аудиту, норм професійної етики аудитора;

§ неподання аудиторською фірмою (аудитором) в установлений АПУ термін звіту про надані послуги за минулий рік (форма № 1 – аудит) або зазначення у звіті недостовірної інформації;

§ надання недостовірної інформації в документах аудиторської фірми (аудитора), що подані до АПУ, яка стала відома АПУ після внесення заявника до Реєстру;

§ ненадання необхідних документів для продовження терміну чинності Свідоцтва в визначений термін;

§ вчинення аудиторською фірмою (аудитором) перешкод при здійсненні АПУ контролю за дотриманням вимог Закону України «Про аудиторську діяльність», стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів або не проходження аудиторською фірмою (аудитором) зазначеного контролю у визначений АПУ термін без поважних причин.

Виключення аудиторської фірми (аудитора) з Реєстру з анулюванням Свідоцтва здійснюється на підставі рішення АПУ. Рішення АПУ щодо виключення аудиторської фірми (аудитора) з Реєстру підлягає опублікуванню в засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті АПУ. Рішення АПУ щодо застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень можуть бути оскаржені до суду.

 

 

Міжнародні стандарти аудиту

 

Стандартизація в аудиторській діяльності визначається необхідністю забезпечення її якості. Окрім цього, вона допомагає аудиторам у вирішенні конкретних ситуацій.

Поняття «стандартизація» можна потрактувати двояко. З одного боку, стандартизація є процесом формування єдиних принципів (правил), які регулюють ті або інші сторони людської діяльності. З іншого боку, під стандартизацією можна розуміти розробку нормативних документів, що закріплюють ці єдині принципи регулювання діяльності.

Близький до поняття «стандартизація» (і за звучанням, і за значенням) термін «стандарт» теж можна розглядати двояко. З одного боку, стандарти – це і є сформульовані принципи і правила, що регулюють діяльність. З іншого боку, стандартами можна називати нормативні документи, які закріплюють ці принципи й правила.

Таким чином, між поняттями стандарт і стандартизація можна встановити смислову відповідність: стандартизація – це процес формування стандартів.

 

Стандарти аудиту – це нормативні документи, що регулюють єдині базові вимоги, які ставляться до здійснення й оформлення аудиту та супутніх послуг, а також до оцінки якості аудиту, яких повинні дотримуватися всі аудитори у своїй професійній діяльності. Аудитор, що допускає в своїй практиці відступи від стандартів, повинен бути готовий пояснити причину цього.

 

Основна мета упровадження стандартів полягає в поширенні прогресивних технологій, прийомів і методів роботи, вироблених кращими представниками даної професії на всю професію в цілому. Стандарти служать не тільки інструментом регулювання аудиту, але також і інструментом підвищення якості роботи, і саму стандартизацію можна розглядати як вельми ефективну форму впровадження прогресивних технологій.

Стандарти відіграють дуже важливу роль в аудиті й аудиторській діяльності (рис. 2.3)

 

На замітку

Дотримування вимог стандартів дозволяє знизити вірогідність судових позовів до аудиторських фірм з приводу якості аудиту. Позиції аудиторських фірм у разі таких позовів посилюються, оскільки західний досвід показує, що основна лінія захисту аудиторських фірм у суді – у разі позовів як з боку клієнта, так і з боку інших користувачів аудиту – полягає в доказі того, що вони працювали за міжнародними (або національним) стандартами аудиторської діяльності. Дієвість цієї лінії захисту вперше підтвердили англійські й американські суди, які, як правило, відхиляли позови клієнтів до аудиторів, якщо тим вдавалося довести, що вони в своїй роботі чітко дотримувалися загальноприйнятих стандартів. А довести або спростувати останнє твердження навіть у наших умовах досить-таки неважко, враховуючи можливість залучення авторитетних аудиторів, вітчизняних об'єднань аудиторів, кваліфікованих судових експертів.

 

Рис. 2.3 Значення стандартів в аудиторській діяльності

Стандарти встановлюють загальний підхід до проведення аудиту, масштаб аудиторської перевірки, види звітів аудиторів, методологію аудиту, а також базові принципи, яких повинні дотримуватися всі представники цієї професії незалежно від умов, в яких проводиться аудит.

 

Підходи до реалізації вимог міжнародних стандартів аудиту

На міжнародному рівні розробкою професійних вимог аудиторської діяльності займаються декілька організацій, зокрема Міжнародна федерація бухгалтерів (International Federation Accountants - IFAC), створена в 1977 р. У сучасних умовах в IFAC входять 129 національних бухгалтерських організацій, які представляють 92 країни. Згідно з політикою IFAC, кожна країна повинна бути представлена тільки однією організацією, загальноприйнятою в цій країні, як найавторитетнішою і визнаною в законодавчому порядку. Деякі країни, наприклад Великобританія, представлені в IFAC декількома професійними організаціями бухгалтерів. У межах цієї організації розробкою міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг займається Рада з міжнародних стандартів аудиту та надання впевненості (РМСАНВ) Міжнародної федерації бухгалтерів.

РМСАНВ розробляє:

1. Положення з міжнародної практики аудиту (ПМПА).

2. Положення з міжнародної практики завдань з огляду (ПМЗО).

3. Положення з міжнародної практики супутніх послуг (ПМПСП).

4. Міжнародні стандарти контролю якості (МСКЯ).

Міжнародні стандарти аудиту на сьогоднішній день – це певний уніфікований орієнтир, який країни з розвинутою ринковою економікою застосовували і застосовують під час розробки своїх національних аудиторських стандартів.

На замітку

Зазначимо, що деякі країни приймають міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг як національні стандарти, не вносячи в них змін, оскільки вважають, що вони цілком відповідають специфіці й менталітету їх країни. Так, наприклад, в Канаді, Великобританії і США, що мають свої національні стандарти, міжнародні стандарти аудиторськими фірмами беруться тільки до відома. Водночас в інших країнах, наприклад, в Австралії, Бразилії, Голландії, Росії, Індії та ін., міжнародні стандарти використовують як база для розробки власних подібних стандартів. У країнах, де вирішено не розробляти власні стандарти (Малайзія, Нігерія, Кіпр, Фіджі та ін.), міжнародні стандарти сприймаються як національні. Саме цим шляхом розвитку йде стандартизація аудиторської діяльності в Україні.

 

В практиці аудиторської діяльності є видимими два підходи до реалізації вимог Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг в трансформаційної економіки:

1. Перший підхід полягає у визнанні міжнародних стандартів як національних.

2. Другий припускає розробку оригінальних документів, у яких вимоги міжнародних стандартів враховуються по суті, а формою ці документи можуть істотно відрізнятися від міжнародних стандартів.

 

В 2003 році Аудиторська палата України ухвалила рішення про прийняття Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг в якості Національних стандартів аудиту з 1 січня 2004 року. Прийняті Міжнародні стандарти Міжнародної федерації бухгалтерів в якості Національних стандартів аудиту підлягають обов’язковому застосуванню суб’єктами аудиторської діяльності (Додаток Е).

 

Принципова структура міжнародних стандартів аудиту та їх класифікація

Всім стандартам аудиторської діяльності властива однакова структура. Спочатку йдуть досить уніфіковані «Загальні положення», потім – розділи змістовного характеру (число їх не лімітоване) і, за необхідності або доцільності, практичні додатки. Прийнята принципова структура стандарту наведена в таблиці 2.1.

У розділі «Загальні положення» або, як його прийнято називати відповідно до Міжнародних стандартів аудиту, «Вступ» формулюється мета і завдання стандарту, об'єкт стандартизації і сфера застосування стандарту. Пункти 1 і 2 цього розділу викладають відповідно мету і завдання даного стандарту. Крім того, у цьому розділі містяться визначення аудиторських термінів і їх коротка характеристика. У разі необхідності перший розділ розкриває питання кваліфікації й опису різних об'єктів, що використовуються в подальшому викладі.

Таблиця 2.1