Концепції та підходи до проведення аудиту

Ціль та завдання аудиту. Характеристика завдань з надання впевненості

Об'єкт і предмет аудиту

Класифікація і характеристика основних класифікаційних груп аудиту

Професійна етика аудитора та етичні принципи

Проблеми і перспективи розвитку аудиту в Україні

 

Нормативна база

Закон України «Про аудиторську діяльність» N 3126-XII від 22 квітня 1993 року (в редакції Закону України від 14 вересня 2006 року N 140-V)

Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року зі змінами і доповненнями

Цивільний кодекс України (зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 19 червня 2003 р. №980-(V))

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV

Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг

 

 

Сутність аудиту, історичні аспекти його становлення і розвитку

 

Аудитор - латинське слово, що має дуже давнє коріння і означає «слухач» або «той, що вислуховує». У Німеччині так називали молодих фахівців, присутніх при виробництві судових справ, але не мали права голосу. У Франції під час Другої Імперії аудитори були присутні на засіданнях Держради з метою підготовки з них чиновників високого рангу. В духовних школах і в низці світських навчальних закладів аудиторами називали учнів, призначених вчителем для вислуховування уроків своїх товаришів. У ряді держав аудиторами звали засідателів судів.

Але найчастіше аудиторами називали осіб, які обіймали військово-судові посади. Так у Росії це звання було за прикладом Польщі введено Петром I в 1716 році. У військовому статуті і «Табелі про ранги» аудитори були зараховані до військових чинів і до введення військово-судової реформи 1867 року утворювали собою вищі ревізійні військові суди в Росії. Починаючи з 1867 року, слово аудитор в цьому розумінні почало зникати.

Але приблизно в цей же час економічні перетворення, що відбувалися в ряді країн, наповнили його новим змістом. Законодавчо аудит було започатковано у Великій Британії, де вперше були прийнято закон, що вводив обов’язковість аудиторської перевірки і встановив вимоги до якості її проведення.

 

На замітку

В середині 19 сторіччя було створено безліч акціонерних товариств. Їх організатори часто вдавалися до шахрайств, пов'язаних зі складанням фальсифікованої звітності, в якій, як правило, штучно завищувався прибуток. Це дозволяло засновникам, в основному через підставних осіб, продавати знецінені папери за високими цінами. Подібні афери, які отримали велике поширення, негативно відбивалися на стані ринку цінних паперів. Інвестори боялися купувати акції, а це, у свою чергу, заважало розвитку країни: економічні крахи та банкрутства слідували одне за одним. Відомий юрист того часу Рудольф Ієгер вважав, що акціонерні товариства розорили більше людей, ніж всі війни разом узяті. Після того, як Ієгер озвучив подібну думку, невелика група досвідчених бухгалтерів заявила, що вони рекомендують купувати акції тільки тих підприємств, звітність яких ними підписана.

Довіра суспільства до бухгалтерів і бухгалтерії в ті роки була безмежною. Підприємці, купуючи акції, стали питати звітність тих підприємств, у які вони вкладали гроші. Якщо вони бачили, що звітність підписана бухгалтерами, яких вони стали іменувати аудиторами, інвестори були спокійні, оскільки знали, що у разі обману можна буде пред'явити позов аудиторам, які підтвердили недостовірну звітність. Основними рисами особистості аудитора в той період були його бездоганна порядність, чесність і незалежність.

Так, в очах суспільства аудитори та аудиторські компанії стали виступати певною мірою гарантами економічної надійності підприємств.

 

 

Пізніше подібні закони було прийнято також в інших країнах: у Франції в 1867р., в США - після Великої депресії у 1937р. У більшості країн Європи аудиторська діяльність отримала розвиток тільки у ХХ сторіччі.

З того часу змінювалися лише деякі підходи до трактування даного терміну, але загальне його поняття лишалося незмінним.

Розвиток аудиту в Україні започатковано після розпаду Радянського Союзу та створення незалежної держави. Правові основи незалежної аудиторської діяльності були закріплені з прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність» № 3125-ХІІ від 22.04.1993р. в редакції № 140-V від 14.09.2006р.

Міжнародний досвід і його адаптація в умовах становлення аудиту в Україні підтверджують, що його виникнення було обумовлено низкою економічних факторів, а саме:

відокремленням власника від безпосереднього управління власністю;

необхідністю незалежного та кваліфікованого підтвердження інформації, яка представляється власнику суб’єктами управління;

потребою в такій кваліфікованій допомозі у кожного члена суспільства у статусі інвестора (акціонера), а також інших категорій користувачів інформації (ділових партнерів, банків, персоналу підприємства);

зацікавленістю держави в інформації про дійсний фінансовий стан підприємства недержавного сектора економіки, не збільшуючи при цьому власного контролюючого апарату за рахунок бюджету.

Вищезгаданий закон містить визначення терміну «аудит».

 

Аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

 

Проте таке визначення не є єдиним та безперечним. Майже кожен дослідник намагається звернути увагу на нову грань цього поняття і наводить для цього власне його визначення.

З терміном «аудит» тісно пов'язаний термін «аудиторська діяльність», визначення якого запропоновано статтєю 3 Закону України «Про аудиторську діяьність».

 

Аудиторська діяльність - це підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг

 

Очевидним є те, що «аудиторська діяльність» трактується більш широко ніж саме поняття «аудит».

Таким чином, аудиторська діяльність повинна забезпечити захист інтересів власників, сприяти формуванню довіри між учасниками ринкових відносин, враховуючи, що їх інтереси часто не співпадають.

Нині аудит виділений у самостійну сферу комерційної ді­яльності і є комплексом професійних послуг з підготовки та надання рекомендацій у сфері обліку та економіки, фінансів і права, а також допомоги з їхнього практичного застосуван­ня, що дає можливість клієнту використовувати найкращі способи адаптації управлінського середовища в конкретній ринковій ситуації.

 

 

1.2 Концепції та підходи до проведення аудиту

 

В теорії аудиту необхідність його розвитку розглядалась з різних точок зору. У Великій Британії і США найбільш визнаними є три підходи: теорія потенційного або існуючого інвестора, теорія агентів, теорія мотивації.

Сутність першої теорії полягає у тому, що будь-який інвестор навіть при наявності необхідного рівня знань у сфері фінансового обліку та аналізу не може бути упевненим у достовірності показників фінансовій звітності, бо він не знайомий з системою бухгалтерського обліку, на підставі даних якої складається фінансова звітність. Підтверджуючи публічну фінансову звітність, аудитор виступає гарантом взаємовідносин між компанією та інвесторами.

Теорія агентів (або управляючих) пояснює необхідність аудиту, спираючись на історичні факти незалежної перевірки звітів управляючих по замовленню землевласників. Розглядаючи управляючих, як агентів власника, ця теорія вказує на потенційний конфлікт їх інтересів, в якому роль третейського судді виконує аудитор. Отримуючи аудиторський висновок, який підтверджує результати діяльності представлені в фінансовій звітності, управляючий підсилює довіру до неї власників та поліпшує своє власне становище.

Теорія мотивації не суперечить вищеназваним підходам й враховує в більшій ступені психологічні моменти. Існую точка зору, що менеджери більш відповідно віднесуться до складання звітності, якщо будуть знати про обов’язковість її перевірки незалежними аудиторами. Це знижує ризик виникнення помилок і сприяє забезпеченню інтересів користувачів цієї звітності.

Загальною рисою перелічених підходів є ті положення, що для нормального функціонування ринкових відносин необхідна об’єктивна інформація. Однак тільки об’єктивності недостатньо для прийняття обґрунтованих рішень, тоді як кожний користувач інформації (кредитор, менеджер, покупець, акціонер і т.п.) переслідує свої інтереси, у зв’язку з цим бухгалтерська інформація повинна бути релевантною. Роль аудитора полягає у тому, що він оцінює інформацію, яку призначено для користувачів з позиції об’єктивності і релевантності.

В своєму становленні та розвитку аудит пройшов три еволюційні етапи, що зумовили різні підходи до проведення аудиту:

- аудит підтверджуючий;

- аудит системно-орієнтований;

- аудит зон ризику.

Сутність першого підходу полягає в тому, що аудитор підчас виконання завдання дублює дії бухгалтера, а потім порівнює результати отримані ним та показники звітності, сформованої бухгалтерією підприємства. Такий підхід до проведення аудиту панував в розвинених країнах до 40-вих років 20 століття. Зі збільшенням обсягів господарських операцій і різким побільшенням підприємств змога перевіряти всі господарські операції втрачалася і в арсеналі аудиторів з'явився метод аудиторської вибірки.

За об'єктивних причин (диверсифікація капіталу, поява транснаціональних підприємств та підприємств корпоративного типу і, як наслідок, для ефективного управління ними організація спроможних систем внутрішнього контролю) у середині 40-вих років двадцятого століття став можливим системно-орієнтований підхід до проведення аудиту, що передбачає попередню оцінку аудитором рівня ефективності функціонування системи внутрішнього контролю підприємства-клієнта. Такий підхід дає змогу аудитору зменшити обсяг вибірки при належному рівні гарантії аудиторської думки.

Третій – ризик-орієнтований підхід до проведення аудиту полягає у попередній оцінці ризиків діяльності та оцінці найбільш суттєвих статей фінансової звітності і виходячи з цього визначається обсяг аудиторської вибірки та стратегія аудиту. Інакше кажучі ризик-орієнтований підхід до організації аудиту включає використання даних системи управління ризиками при плануванні аудиту і управління ризиками власної діяльності.