I. У якому рядку всі слова є застарілими?

1. Розмова, суфікс, сокіл, блакить, рейтинг.

2. Почуття, лексика, модальність, мармур, мушля.

3. Свобода, літо, комедіант, форель, фонетика.

4. Урядник, писар, ратай, свічадо, рекрут.

5. Ручка, хмара, самотність, нейрон, каламбур.

IІ. У якому рядку всі слова є діалектизмами?

1. Какаду, фієста, забуття, оселедець, фантастика.

2. Телефон, киптар, цукерки, соната, мікрофон.

3. Комедія, джерело, термос, контроль, мандарин.

4. Путня, раятися, бесаги, когут, ріпа.

5. Лист, коромисло, предикат, барабуля, сумка.

ІІІ. Вкажіть речення, в якому наявна застаріла лексика.

1. Вітер заснув, затих і тільки зрідка колишеться се­ред земного листя (Б.Грінченко).

2. Дорога круто пішла вгору — до вершини перевалу залишалося не більш п'яти кілометрів (Р.Іваничук).

3. Телефон у квартирі у мене торохтів, наче коробка з сірниками, яка котиться з височезних сходів (В.Коротич).

4. Скуту зимою природу голубило по-весняному радісне сонце, всіваючи віття дерев "сльозами" (Р.Бурлака).

5. Місяць був ясний, блискучий, як золотий турецький ятаган (Г.Тютюнник).

IV. У якому рядку всі слова є історизмами?

1. Життя, зустріч, кадило, радник, піїт.

2. Комір, суддя, бунчук, палій, струм.

3. Директор, воротар, школяр, дослід, трамвай.

4. Стенографія, дівчина, простір, політика, мірошник.

5. Рать, отаман, гетьман, голота, смерди.

V. У якому реченні використаний авторський неологізм?

1. Сонце шалено кружилося навколо гарячого променя-вісі, і, наче нічого нікому не було (С.Касьянова).

2. Поглянь, товаришу, поглянь, як грають ниви злотостеблі (М.Рильський).

3. Вікна були застелені коцами так, що жоден промінчик від двох великих часових не міг про­рватися надвір (Л.Сеник).

4. Годинника у них не було, та якби й був, то нікому б не зарадив, бо ліхтарі давно погасли (Ф.Бурлака).

5. Тепло, тихо, ні вітерцю, ні хмариночки, небо синє, а сонце не бліде, не осіннє, навіть припікає (М.Білкун).

VІ. Установіть відповідність між значеннями слів лівого та правого стовпчиків:

Аосоруга; Босавула; Втовмач; Гфільварок; Ґ шопа; Дплеєр.

1виселок; 2програвач; 3 царина; 4відраза; 5перекладач; 6тенети; 7 покрівля; 8 прикажчик.

Сучасна українська літературна мова, ІІ курс

Практичне заняття № 6

Підсумкова контрольна робота: диктант, лексикологічний аналіз слів

Практичні завдання

1. Опрацювати (стисло законспектувати) наукову розвідку Л. Масенко «Усні форми побутування мови. Явище вульгаризації мовлення» (додається): Незалежний культурологічний часопис „Ї” [Електрон. ресурс]. – 2004. – число 35. – Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/ n35texts/masenko-usni_formy.htm. – Заголовок з екрану.

1. Підготуватися до підсумкової контрольної роботи, виконати лексикологічний аналіз виділених слів (за схемою):

…Так от, назву Україна дали нашій землі наші предки, нашою мовою... Природно, що не в розумінні окраїни... Цього слова та ще з таким значенням тоді не існувало. Воно уведено до української мови у XX столітті для її зближення з російською. Але в ті часи широко вживалось слово, яке живе й досі, це дієслово "украяти" ("вкраяти"). Слово означало "виділити", "відірвати", "відокремити". І досі в українській мові існує вираз "вкраяти хліба" (тобто виділити, відокремити частину хліба). І досі існують слова "кравець", "краяти" сукню, "викроїти" годинку тощо... Але зовсім не в розумінні околиці, а в значенні виділення, відокремлення. Так само, як хліб, матерію або час, можна "украяти" землю.

Так само, як вкраяний хліб зветься окрайкою, украяна (тобто відокремлена від решти, виділена з-поміж інших) земля, буде зватись Україною (Вкраїною). Ми й сьогодні вживаємо слово "країна", утворене від слова краяти, як загальну назву виокремлених з загалу земель. За своєю рідною землею зберігся термін - Україна (Вкраїна), з пізнішим переносом наголосу на "ї" - Укра ї на. Однак у Шевченка часто зустрічаємо й первісний варіант наголосу: "Я так її люблю, мою Укр а їну убогу...".

Отже, назва нашої землі, нашої держави і нашої тисячолітньої традиції - "Україна" - означає буквально - "земля, виділена для нас із загалу, відокремлена від решти", коротше - "наша власна земля".

Термін "Україна" дуже давній, ймовірно, давніший, ніж термін "Русь", хоча в офіційному київському літописі його вперше згадано лише у XII ст. Причиною замовчування є те, що літописець був на княжій службі, а князі з певних причин популяризували термін Русь. Колись П.Куліш писав: "по-письменськи Мала Росія, а по народному Україна". У словарі української мови Бориса Грінченка наведено таку цитату з давньої історії України: "Настав інший порядок на Вкраїні, як почали князьки-русь її оберігати, з неї собі данину брати і своєю, руською землею її називати". Реставруючи світогляд наших далеких предків, маємо припустити, що в давнину слово Україна найімовірніше несло в собі таки зміст: "земля, виділена нам Богом...".

Уривок з книги Олексія Братко-Кутинського «Феномен України» (К., 1996. – 304 с.)

Схема лексикологічного аналізу слова

1.Аналізоване слово.

2.З'ясувати значення, в якому слово виступає в реченні (тексті).

3.Визначити, однозначне слово чи багатозначне; якщо багатозначне, назвати інші його значення (прямі й переносні).

4.Визначити, чи слово вільне, чи фразеологічно зв’язане.

5.Назвати синонімічний ряд, до якого воно належить і яке місце в цьому ряду займає.

6.Дібрати антонім до аналізованого слова (якщо є).

7.Яке слово за походженням.

8.Визначити, чи слово активного вжитку, чи пасивного запасу (архаїзм, історизм, неологізм).

9.Охарактеризувати стилістичні властивості слова (стилістично нейтральне, книжне, розмовно-побутове, професійно-термінологічне, діалектне, жаргонне), емоційно-експресивне забарвлення.

Модуль самостійної роботи № 1:

 

1. Основні типи переносних значень слів.

2. Джерела синонімії.

3. Стилістичне використання омонімів.

4. Іншомовні запозичення в лексиці української мови.

5. Діалектизми, неологізми, архаїзми та історизми в лексиці української мови.

6. Експресивно-емоційна лексика: жаргонізми, арготизми.

7. Лексикографічний аналіз слів.

Підсумкова тека

Контроль знань студентів здійснюється на практичних заняттях, а також у вигляді самостійної і контрольної письмових робіт.

 

Запитання до контрольної підсумкової роботи:

1. Визначити предмет і завдання лексикології української мови.

2. Дати характеристику слова як основній одиниці лексичної системи.

3. Розкрити відношення слова і поняття.

4. Охарактеризувати номінативну функцію слова.

5. Розкрити поняття лексеми. Визначити основні типи лексичних значень слів в українській мові.

6. Розкрити поняття моносемії слова. Навести конкретні приклади.

7. Визначити особливості слів-термінів.

8. Розкрити поняття полісемії, навести приклади.

9. Пряме й переносне значення слова.

10. Основні типи переносних значень слів.

11. Омоніми. Розмежування омонімії та полісемії.

12. Повні (лексичні) та часткові (лексико-граматичні) омоніми.

13. Омофони, омоформи, омографи.

14. Міжмовні омоніми.

15. Стилістичне використання омонімів.

16. Пароніми в українській мові. Особливості вживання паронімів.

17. Синоніми та їх основні типи. Евфемізми як різновиди синонімів.

18. Поняття про синонімічний ряд.

19. Джерела синонімії.

20. Стилістична роль синонімів.

21. Загальні та контекстуальні антоніми. Стилістичне використання антонімів.

22. Склад лексики української мови з погляду походження. Старослов’янізми у складі української мови.

23. Співвідношення спільнослов’янської, спільносхіднослов’янської та власне української лексики.

24. Іншомовні слова в українській мові.

25. Лексика української мови з погляду вживання. Активна і пасивна лексика.

26. Діалектизми, неологізми, архаїзми та історизми в лексиці української мови.

27. Лексика української мови з експресивно-стилістичного погляду.

28. Загальновживана, міжстильова, розмовно-побутова лексика.

29. Книжна лексика. Термінологічна лексика. Експресивно-емоційна лексика, жаргонізми, арготизми.

30. Лексикологічний аналіз слів.

 

 

Сучасна українська літературна мова, ІІ курс, ІІ ЗМ

Практичне заняття № 1

Фразеологія як розділ мовознавства. Типи фразеологічних одиниць

План

1. Поняття про фразеологію як розділ мовознавства.

2. Типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення та єдності; фразеологічні сполучення; фразеологізовані сполучення слів.

3. Співвідношення між лексичним значенням слова та значенням фразеологізму.

Практичні завдання

1. Користуючись фразеологічним словником української мови, поясніть значення поданих фразеологічних зворотів:

Ні пава ні ґава; перейти дорогу (комусь); перейти рубікон; перейти дорогу уповні; червоною ниткою (проходить); виссати з пальця; варитися у власному соку; тихою сапою; вискочити, як Пилип з конопель; вискочити на сухе; собака на сіні; аж носом баньки дме; дібрати розуму; на всі заставки; мати спичку в носі; мати плечі; мати халепу; секрет полішинеля; аж серце крається; убратися з дранки в перепиранку; яблуко розбрату.

2. Доберіть до російських фразем українські відповідники, з’ясуйте їх значення:

Шито-крыто; строить глазки; сами с усами; принимать участие; бить баклуши; не стоит выеденного яйца; до корней волос; куда глаза глядят; на произвол судьбы; с бухты-барахты; ты ему про Ивана, а он тебе про болвана; на тебе, Боже, что мне не гоже; хороша парочка – баран да ярочка!

3. Запишіть по 10-15 фразеологічних зворотів з опорними словами голова, рука, сім.

4. Тестування:

I. У якому рядку наведені словосполучення є фразео­логізмами?

1. Хотіти їсти; швидко втекти; говорити навмисне; уважно дивитися.
2. Дотепний чоловік; покірна людина; балакуча жін­ка; вродлива дівчина.
3. Пропустити повз вуха; писана красуня; кипіти від злості; хапати дрижаки.
4. Надокучати товаришеві; дорога річ; повісити паль­то; кипить вода.
5. Гнути залізо; піймати рибу; дбайливо доглядати; зазнати поразки.

IІ. У якому рядку правильно наведено синонімічний від­повідник до російського фразеологічного звороту "держать нос по ветру"?

1. Тримати справу під сукном.
2. Тримати носа за вітром.
3. Тримати себе в руках.
4. Тримати порох сухим.
5. Тримати кермо влади.

ІІІ. У якому уривку з творів Лесі Українки вжито фра­зеологізми?

1. Править хтось малим човенцем, стиха весла підіймає, і здається, що з весельця щире золото спадає.
2. Дорога довга. Чагарі, долини, на небі палкому ніде ні хмарини, ми йдемо, спочинку ні хвилини.
3. Та що се ти мені байки плетеш, на глум здіймаєш чи смієшся в вічі? Нема ніде нічого, а вона якогось дуба смаленого править та обіцяє груші на вербі!
4. З вітром весняним сосна розмовляла, вічно зелена сосна, там я ходила, все вислухала, що говорила вона.
5. "Мамо, іде вже зима, снігом травицю вкриває, в гаю пташок вже нема... Мамо, чи кожна пташина в вирій на зиму літає?" — в неньки спитала дитина.

IV. Який фразеологізм вжито у значенні "сердитися"?

1. Роззявити рота.
2. Копилити губи.
3. Розв'язати язика.
4. Не сходити з уст.
5. Мовити до діла.

V. У якому рядку правильно наведено синонімічний відповідник до російського фразеологічного звороту "вить веревки с кого-то"?

1. Заводити знайомство з кимось.
2. Завдавати поразки комусь.
3. Заварити кашу.
4. Брати за живе.
5. Сукати мотузки з когось.

VІ. Який з наведених фразеологізмів має значення "нісенітниця, дурниця"?

1. Сон рябої кобили.
2. Сон у руку.
3. Сон морить.
4. Сонне царство.
5. Спати без задніх ніг.

VІІ. Який фразеологізм вжито у значенні "бути кволим, немічним"?

1. Життя вирує.
2. Жити тин об тин.
3. На ладан дихає.
4. Жити чужим хлібом.
5. Життєве море.

VІІI. У якому рядку правильно пояснено значення фразео­логізму "розводити антимоніі"?

1. Розводити кімнатні рослини.
2. Розводити риб в акваріумі.
3. Обдурити когось.
4. Говорити багато зайвого.
5. Бути у поганому настрої.

IХ. Який фразеологізм вжито у значенні "затіяти якусь неприємну, копітку справу"?