Виникнення інтернет-технологій.

Причини й передумови створення Інтернету

Мережеві комп'ютерні комунікації виникли в результаті синтезу двох самостійних і змістовно взаємопов’язаних компонентів: комп'ютерної технології й мережевої архітектури. Історія технології мережевих комп'ютерних комунікацій, її зародження і розвиток пов'язані з найважливішими політичними процесами і явищами другої половини XX в. Самі вони з’явилися як побічний продукт соціально-політичної епохи, а Інтернет сьогодні стає новим фактором, що визначає контури політичного і громадського життя майбутнього.

Найважливішою рушійною силою науково-технічного прогресу здавна виступала військова справа, вдосконалювання засобів і способів ведення війни. Військово-промисловий комплекс першим усвідомив важливість обчислювальної техніки, і в другій половині XX в. система національної безпеки залишалася головним двигуном розвитку комп'ютерних технологій. Це було пов’язано з:

1. шифруванням й дешифруванням секретних повідомлень;

2. балістичними розрахунками для ракетної техніки;

3. моделюванням глобальних термоядерних конфліктів.

Таким було коло завдань, що вирішувалися першими електронно-обчислювальними машинами.

 

Новий виток гонки озброєнь, що почався з появою міжконтинентальної балістичної ракети, поставив американське оборонне й зовнішньополітичне співтовариство перед необхідністю радикальних рішень, пов'язаних з переглядом національної військової доктрини, реформуванням структури збройних сил, зміною пріоритетів у бюджетному фінансуванні, і т.д.

Одним з таких рішень стало створення при Міністерстві оборони США Агентства передових дослідницьких проектів (ARPA). Завдання: здійснення науково-технічного прориву.

ARPA отримало:

1. право уникати формальних бюрократичних процедур узгодження й утвердження дослідницьких проектів

2. карт-бланш на залучення будь-яких диваків з їхніми божевільними ідеями, аби тільки це допомогло перебороти бар'єри існуючих технологій, зробити революцію в області комп'ютерних технологій.

Однак гіганти комп'ютерної індустрії та обслуговуюче їх наукове співтовариство зовсім не були зацікавлені в такій революції. Їх цілком влаштовувала ситуація, коли комп'ютери перших поколінь коштували мільйони доларів, займали площі в кілька сотень квадратних метрів і вимагали постійного обслуговування декількох десятків фахівців з науковими ступенями.

 

ARPA зробило ставку на молодих хакерів (хакерів у початковому змісті цього слова – одержимих молодих ентузіастів, що не визнають авторитетів, захоплених пошуком елегантних нетриві­альних рішень складних технічних ситуацій, які бажали створювати нові технології там, де інші намагалися вдосконалювати морально застарілі). Так, у стінах секретних військових лабораторій відбулося дивне поєднання інтересів ВПК і покоління бунтарів-шестидесятників.

 

Перше стратегічне завдання ARPA: вирішення проблеми виживання систем управління збройними силами в ситуації термоядерної війни.

Друге стратегічне завдання: ще в 1950-ті роки корпорація RAND зайнялася розробкою надсекретних сценаріїв третьої світової війни, в умовах якої пріоритетною метою ворожих ракет ставала інфраструктура стратегічних комунікацій: командні центри, лінії зв'язку, приймачі й передавачі і т.д. Найбільш уразливим елементом таких систем був центральний комп'ютер, що забезпечував функціонування всіх інших компонентів і підсистем.

Співробітник RAND П. Беран припустив, що проблема виживання будь-якої комунікативної системи в умовах ядерної війни може бути вирішена за допомогою децентралізації функцій підтримки системи в робочому стані. Замість ієрархічної архітектури центрів управління системами комунікацій, що відтворює ієрархічну організацію військової машини, він запропонував схему, що взагалі не припускає керуючих центрів.

Ключова ідея: «інформаційні повідомлення повинні бути розбиті на рівні частини, які в мережі пересилаються по будь-якому функціонуючому маршруту в пункт призначення, де знову збираються в єдине ціле». Це рішення лягло в основу технології «пакетування», на якій побудовані інтернет-комунікації.

В 1968 р. ARPA оголосило конкурс на розробку технічного рішення географічно розподіленої комп'ютерної мережі. В основу проекту, запропонованого Л. Робертсом і Р. Каном, співробітниками Массачусетського технологічного інституту (MIT), закладалася схема «пакетування».

В 1969 р. були введені в дію перші чотири вузли, що утворили мережу ARPANET, що стала предтечею сучасної глобальної мережі.

 

Еволюція, яку зробила технологія електронно-обчислювальних машин, виявилася другим необхідним компонентом, що породив сучасні мережеві комп'ютерні комунікації.

До кінця Другої світової війни в США вже діяли перша електромеханічна обчислювальна машина «Марко-1» і ціле сімейство електронних машин ENIAC

ENIAC — електронний числовий інтегратор і обчислювач – був створений в 1946 р. в університеті штату Пенсільванія.

На початку 1960-х Енгельбарт публікує статтю «Нарощування людського інтелекту», що попадає в руки Дж. Ліклайдера (в 1962 р. очолив технічний відділ обробки інформації ARPA)

Ліклайдер залучив Енгельбарта до роботи над надсекретними оборонними проектами, пов'язаними зі створенням нових комп'ютерних дисплеїв для системи ППО США. Коли було створено ARPA, Ліклайдер зміг переконати керівництво агентства в тім, що нові ідеї в області комп'ютерних технологій мають безпосередню значимість для протиракетної оборони.

ARPA фінансує Енгельбарта, дослідницький колектив якого за час своєї роботи створив такі епохальні комп'ютерні технології, як текстовий процесор, гіпертекстова система, цифрове відео, відеоконференції і пристрій введення графічної інформації типу «миша». Один з учнів Ліклайдера, А. Сазерленд за контрактом в ARPA розробляв напрямок комп'ютерної графіки. Перехід від текстової роздруківки до графічного дисплея виявився одним із ключових подій в історії еволюції способу взаємодії людини та комп'ютера.

 

У технології комп'ютерів перших поколінь було два «слабких місця»:

1. черга до оператора, що здійснював ввід програми в машину

2. географічна дистанція між користувачем і комп'ютером, між одним комп'ютером та іншим.

В MIT зусилля ентузіастів, фінансованих ARPA, були спочатку зосереджені на технології «розподілу часу», що дозволяла багатьом користувачам прямо взаємодіяти із центральним комп'ютером через термінал, минаючи звичну живу чергу до оператора, який здійснював ввід програм. Зі створенням технології «розподілу часу», що вирішила першу із двох проблем, виникла ідея щодо другої проблеми: якщо можна з'єднати термінал користувача з комп'ютером у сусідньому приміщенні за допомогою мідного проводу, чому б не прокласти провід довжиною кілька тисяч кілометрів, з'єднавши користувачів з комп'ютерами й комп'ютери один з одним у різних містах? Мережева технологія «пакетування» виявилася природною відповіддю на це питання.

Політична історія XX в. сприяла тому, що розвиток технологій комп'ютерних мережевих комунікацій вийшов на якісно нову траєкторію.

В той час як в 1968 р. перший прототип мережі ARPANET почав функціонувати й розвиватися, війна у В'єтнамі вже значною мірою політизувала відносини Пентагону й наукової еліти, що співробітничала з ARPA. Колишні зірки ARPA уже створювали власні компанії й керували дослідницькими лабораторіями, коли нове покоління першопрохідників вирішило довести почату справу до кінця: перетворити комп'ютери із промислових обчислювальних машин і наукових робочих станцій у розумних помічників «для всіх інших». Цього разу ініціатива у розвитку мережевих комп'ютерних технологій перейшла до приватного сектора

В 1969 р. П. Маккаллах, виконавчий директор компанії Xerox, заявив про намір перетворити її в «інформаційного архітектора майбутнього». Він ініціював будівництво багатомільйонного суперсучасного інформаційно-обчислювального дослідницького комплексу в Каліфорнії, що отримав назву Palo Alto Research Center (PARC), якому призначено було стати одним з наріжних каменів у заснуванні легендарної Силіконової долини. Керувати науковими дослідженнями Xerox запросив Р. Тейлора, А. Кея та ряд інших зірок ARPA.

PARC у 1970-х роках відроджував ідеї Енгельбарта, Ліклайдера і їхніх послідовників про створення досить потужних, компактних і недорогих комп'ютерів, здатних зайняти місце на робочому столі кожного користувача, - персональних комп'ютерів (PC).

 

Виникнення Інтернету

Працюючи над прототипами персональних комп'ютерів майбутнього, ветерани ARPA у той же час бажали зберегти той персональний комунікаційний взаємозв'язок, що вони відкрили для себе, користуючись закритою службовою мережею ARPANET. І вони створили високошвидкісну мережу Ethernet, що зв'язала всі робочі комп'ютери в комплексі будинків PARC. Ідея локальної мережі – LAN(Local Area Network) – народилася із цього першого досвіду. Тут же було розроблено технологію, що дозволяє з'єднати різні локальні мережі за допомогою шлюзового комп'ютера із загальнонаціональними мережами, подібними ARPANET. Міжмережева – Іnternet – технологія, розроблена в PARC, стала одним з основних каталізаторів утворення сучасної глобальної мережі.

Центрами притягання нових ідей в 1970-ті роки стають не надсекретні військові лабораторії або офіси промислових гігантів, а студентські клуби й пивні бари. У Менло-Парку (Каліфорнія) був заснований студентський комп'ютерний клуб до складу засновників якого входили С. Джобс й С. Возня к.

Заснувавши в 1976 р. компанію Apple, вони 1 квітня того ж року «випустили на ринок» перший у світі персональний комп'ютер Apple I.

Презентація першого у світі ПК відбулася в клубі Homebrew Computer («Комп'ютер домашнього виробництва/Домашній комп’ютер» – Лікарчук), серед завсідників якого був студент Стенфордського університету Білл Гейтс

1977 р. компанія Apple випустила повноцінну серійну модель персонального комп'ютера Apple II.

Революція персональних комп'ютерів (PC) являла собою субкультурний прорив, що наступив через десять років після бурхливої епохи 1960-х. С. Джобс провів кілька років в Індії. Результат – створення програмного пакета Lotus 1-2-3

 

З 1970-х років мережеві комп'ютерні комунікації стають найбільш швидкозростаючими та швидко розвиваючими технологічним.

Чималу роль у цьому процесі зіграла операційна система UNIX, розроблена в лабораторіях Белла в 1969 р., одночасно з появою ARPANET. UNIX дозволяла будь-якому комп'ютеру автоматично підключатися й обмінюватися даними за допомогою модему з будь-яким іншої UNIX-комп'ютером; тим самим була створена доступна мережева альтернатива для мільйонів комп'ютерів, що не має підключення до високошвидкісних і дорогих мереж, подібних ARPANET.

В 1983 р. група програмістів з Каліфорнійського університету, фінансована ARPA, розробила нову версію UNIX, сумісну з інтернет-протоколами (TCP/IP). Особливості:

1. операційна система UNIX була безкоштовною для всіх потенційних користувачів, оскільки її розробка фінансувалася з державного бюджету.

2. локальні мережі, побудовані на базі UNIX, стали швидко поширюватися по усьому світі: в університетах, коледжах і організаціях. Сумісність програмних протоколів давала їм можливість здійснювати комунікації один з одним і з великими національними мережами, такими як ARPANET.

На той час організаційні й фінансові витрати, пов'язані з функціонуванням ARPANET, вийшли за рамки можливостей ARPA. На початку 1980-х років ініціативу бере на себе Національний науковий фонд США (NSF), що запропонував амбіційний проект по об'єднанню в мережу національних супер­комп'ютерів з метою збільшення їх сукупної обчислювальної потужності й створення нових додатків.

Відповіддю на ці вимоги й став новий мережевий проект NSFNET, що зв'язав суперкомп'ютерні центри між собою й зі співтовариствами їхніх користувачів. NSFNET запрацював у 1986 р. і став основним інфраструктурним компонентом сучасного Інтернету. Мережа ARPANET була врочисто закрита й демонтована в березні 1990 р.

У 1990 р. в Інституті по вивченню елементарних часток у передмісті Женеви запрацював перший веб-сервер. Технологія WWW (World Wide Web) — найбільш популярний на сьогоднішній день сервіс Інтернету — була створена Т. Бернес-Лі та Р. Кейо.

В 1993 р. з'явився популярний веб-браузер Netscape Navigator, що зробив Всесвітню павутину доступної для мільйонів користувачів.

Мережа ставала усе більш значимим ресурсом, і користувачі найрізноманітніших сфер діяльності стали вимагати доступу до неї, навіть якщо їхня робота не мала прямого відношення до наукових досліджень. Мережеві комунікаційні технології встали на той же шлях дифузії, що двома десятиліттями раніше проробили комп'ютерні технології: спочатку вони мали військове значення, незабаром довели свою значимість та доступність для вчених і дослідників, потім для великого бізнесу, пізніше для малого бізнесу і, нарешті, для простих громадян. З 1993 р., у міру того як інфраструктура Інтернету частково приватизувалася, були зняті останні обмеження на комерційне й приватне використання глобальної мережі Інтернет.

З самого початку найважливіші компоненти й популярні додатки мережевих комп'ютерних комунікацій виникали скоріше всупереч, ніж завдяки задумам замовників і спонсорів, «паразитуючи» на технологіях, створюваних для інших цілей.

Електронна пошта – один з найстарших і найбільш популярних донині сервісів Інтернету - з'явилася завдяки «зловживанню службовим становищем» і «нецільовому використанню технічних засобів». Співробітники та «грантоотримувачі» ARPA, що працювали в різних наукових і дослідницьких організаціях, створюючи систему, що дозволяє декільком десяткам або сотням програмістів на своїх робочих місцях прямо взаємодіяти із центральним сервером, закладали основу під перші віртуальні громади. Рано або пізно в них виникла б ідея, не встаючи через стіл, обмінюватися з колегами думками й знахідками за допомогою своїх терміналів. Електронна пошта з'явилася завдяки саме такій потребі, як побічний продукт основного проекту.

Глобальна мережа Usenet була створена групою студентів університету Північної Кароліни, що шукали доступний за ціною спосіб комунікації між окремими комп'ютерними співтовариствами, що не володіли в той час дорогим і обмеженим доступом до високошвидкісних національних мереж, таким як ARPANET.

BBS (Bulletin Board System) створили в 1979 р. аматори із Чикаго, яким набридло їздити один до одного через все місто, щоб перенести програми з одного комп'ютера на інший. BBS - найбільш простий і дешевий мережевий сервіс: досить установити на домашньому комп'ютері спеціальну, як правило, доступну програму й підключити його до телефонної мережі, щоб кожний бажаючий, знаючий номер вашого телефону, зміг установити віддалений доступ і скористатися інформаційними ресурсами вашого комп'ютера. Технологія BBS широко використовувалася на початку 1990-х років у некомерційному сегменті Інтернету, виявившись незамінним інструментом для правозахисних, активістських (у тому числі екстремістських) рухів і організацій.

І сьогодні аматорська технологія BBS відроджується у новій, більш передовій формі WI-FI (бездротового мережевого доступу). Завдяки зусиллям ентузіастів найбільші мегаполіси світу огортаються мережею локальних вузлів, що надають будь-якому бажаючому, що перебуває в межах зони охоплення даного вузла, вільний доступ в Інтернет по радіомодему.

Найбільш значимим технічним атрибутом подібних аматорських мереж залишається їхня виняткова здатність до виживання (виживаність) в умовах зовнішніх ворожих дій — у точній відповідності із первісним задумом фахівців корпорації RAND. При послідовному виведені з ладу однієї за іншою ланок мережі комунікація може забезпечуватися завдяки безлічі альтернативних маршрутів, а мережева структура залишиться практично невразливою. Саме цю гнучкість мережевої архітектури мав на увазі один з піонерів нових технологій Дж. Гілмор, формулюючи свій класичний афоризм: «Мережа інтерпретує цензуру як перешкоду і просто обходить її».