Тема 16. Стилі педагогічного спілкування

Уявлення про стиль педагогічного спілкування. Стиль педагогічної діяльності як сукупність індивідуальних особливостей учителя. Психологічні умови становлення індивідуального стилю діяльності педагога. Характеристики індивідуального стилю педагогічної діяльності: змістовні, динамічні, результативні.

Стилі педагогічної діяльності за А.К.Марковою: емоційно-імпровізаційний, емоційно-методичний, помірковано-імпровізаційний, помірковано-методичний. Типологія стилів педагогічної діяльності: діалогічний, альтруїстичний, конформістський, пасивний, маніпулятивний, авторитарно-монологічний, конфліктний (В.Кан-Калік). Порівняльний аналіз різних видів педагогічного спілкування.

Питання і завдання для самоперевірки:

1. Що таке стиль педагогічної діяльності?

2. Які стилі педагогічної діяльності виділяє А.К.Маркова?

3. Назвіть основні ознаки індивідуального стилю педагогічної діяльності.

4. Схарактеризуйте різні стилі педагогічного спілкування.

5. Як впливає характер педагогічного спілкування на психічний розвиток учня?

Література:

1. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. – М., 1987.
2. Кан-Калик В.А., Ковалёв Г.А. Педагогическое общение как предмет теоретического и прикладного исследования // Вопр. психологи. – 1985. - №4.
3. Кузьмина Н.В. Способности, одарённость, талант учителя. – Л., 1985.
4. Леонтьев А.А. Педагогическое общение. – М., 1979.
5. Курганов С. Ю. Ребенок и взрослый в учебном диалоге: Кн. для учителя. М., 1989.

 

Тема 17. Конфлікти в діяльності учителя. Бар’єри педагогічної взаємодії

Рольові конфлікти в діяльності вчителя. Міжособистісні конфлікти. Внутрішні конфлікти особистості та їх вияв у педагогічній діяльності.

Бар’єр як психологічна категоріальна одиниця. Поняття про бар’єр педагогічної взаємодії. Типологія педагогічних бар’єрів педагогічного спілкування (А.Кан-Калік, А.Леонтьєв, А.Мудрик, А.Сергєєва). Смислові бар’єри: причини виникнення, шляхи попередження і подолання негативних наслідків. Бар’єри комунікативної взаємодії вчителя з учнями: форми прояву, шляхи подолання.

Основні терміни і поняття: ідентифікація, комунікативні здібності, комунікативний бар’єр, спілкування, педагогічне спілкування, стереотип, емпатія.

Питання і завдання для самоперевірки:

1. Що таке комунікативний бар’єр?
2. Назвіть основні психологічні характеристики смислових бар’єрів.
3. Назвіть основні групи бар’єрів педагогічного спілкування.
4. Які групи особистісних якостей учителя визначають ефективність педагогічного спілкування?

Теми рефератів (курсових робіт):

1. Особливості комунікативної складової спілкування в педагогічному процесі.
2. Основні механізми міжособистісного сприйняття в педагогічному процесі.
3. Соціально-перцептивні стереотипи і особливості їх прояву в учбовому процесі.
4. Вплив характеру педагогічного спілкування на психічний стан учнів.
5. Дидактогенія як психолого-педагогічна проблема.

Література:

1. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник. М., 1996.
2. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: теория, история, библиография. М., 1996.
3. Бодалев А.А. Личность и общение. М., 1995.
4. Журавлев В.И. Основы педагогической конфликтологии. М., 1995.
5. Климов Е.А. Образ мира в разнотипных профессиях. М., 1995.
6. Леонтьев А.А. Педагогическое общение / Под ред. М.К. Кабардова. 2-е изд., перераб. и доп. М.; Нальчик, 1996.
7. Митина Л.М. Психологическая диагностика коммуникативных способностей учителя: Учеб. пособие. Кемерово, 1996.
8. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. СПб., 1999.
9. Чалдини Р. Психология влияния. СПб., 2001.

 

Інтернет-ресурси:

1. http://www.psy.msu.ru/about/lab/semantec.html Лаборатория психосемантики и общения факультета психологии МГУ.
2. http://www.pirao.ru/strukt/lab_gr/g-obsch.html Группа "Психология общения, развития и реабилитации личности" ПИ РАО.
3. http://www.avpu.ru/proect/sbornik2004/161.htm А. Иванова, Н.Н. Немцова, статья "Общение в педагогическом процессе".

 

Тема 18. Психологічні основи професійної самореалізації учителя

Особистісний спосіб здійснення професійно-педагогічної діяльності. Особистісна динаміка суб’єкта педагогічної діяльності. Педагогічна рефлексія об’єктів праці. Ціннісне переживання і генералізація особистості. Творче переживання і самореалізація особистості в професії.

Педагогічна акмеологія як наука про шляхи досягнення професіоналізму. Становлення акмеологічної позиції учителя. Професіоналізм педагога, критерії професіоналізму (за А.К.Марковою). Психологічна характеристика педагогічної майстерності учителя (за І.А.Зязюном). Психологічні стимули професійного самовдосконалення педагога. Фактори професійної кризи учителя. Професійне вигорання: причини виникнення, шляхи профілактики і подолання.

Питання і завдання для самоперевірки:

1. Проблема педагогічної творчості і самовдосконалення в теорії психології.
2. Психологічні стимули педагогічної самореалізації учителя.
3. Психологічні умови становлення акмеологічної позиції учителя.
4. Психологічна криза як об’єкт психологічного дослідження.
5. Фактори психологічної кризи в педагогічній сфері.
6. Засоби попередження професійного вигорання учителя.

Теми рефератів (курсових робіт):

1. Психологічні умови становлення акмеологічної позиції учителя.
2. Кризи особистості і професійно-особистісна реадаптація учителя.
3. Мотиваційні детермінанти професійно-особистісного самовдосконалення.

Література:

1. Акмеология: Учебник / Под ред. А.А. Деркача. М., 2002.

2. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. – К., 1997.

3. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. СПб., 1999.

4. Теплов Б.М. Избранные труды: В 2 т. М., 1985.

5. Ушинский К.Д. Избранные педагогические сочинения: В 2 т. М., 1974.

 

Семінарське заняття № 1.

Тема: «Педагогічна психологія як самостійна галузь психологічного знання»

Питання для обговорення:

1. Об’єкт і предмет педагогічної психології.

2. Взаємозв’язок педагогічної психології з іншими науками про людину.

3. Мета і завдання педагогічної психології як теоретичної і прикладної наукової галузі.

4. Основні категорії педагогічної психології та їх взаємозв’язок. Діалектична єдність навчання, виховання і розвитку.

5. Структура педагогічної психології. Предмет дослідження психології навчання, психології виховання, психології педагогічної діяльності.

6. Актуальні проблеми педагогічної психології: загальна характеристика, пріоритетність досліджень в світлі реформ сучасної системи освіти.

7. Історія розвитку педагогічної психології як теоретико-експериментальної галузі наукової психології.

Проблемні завдання:

1. Визначте, яке розуміння предмету педагогічної психології витікає з теоретичних позицій біхевіоризму, когнітивної психології, гуманістичної психології?

2. Схарактеризуйте співвідношення понять «розвиток», «виховання», «соціалізація», «становлення» особистості.

3. В чому специфіка учіння як діяльності у порівнянні з іншими її видами (наприклад, працею, грою)?

4. Педагогічна психологія займається вивченням закономірностей процесу засвоєння, але засвоєння знань відбувається в самих різних видах діяльності. Чи означає це, що предметом педагогічної психології є всі види діяльності?

5. Пригадайте зміст основних трьох етапів історичного розвитку педагогічної психології. У таблиці на перетині відповідних етапів запишіть, що є для них спільним і відмінним. Слід орієнтуватися на суттєві ознаки, а не на формальні.

 

	Етап 1.	Етап 2.	Етап 3.
Етап 1.		Спільне	Спільне
Етап 2.	Відмінне		Спільне
Етап 3.	Відмінне	Відмінне

 

6. Визначте, до якого етапу розвитку педагогічної психології відносяться досягнення, представлені у списку:

- Б.Ф.Скіннер висунув ідею програмованого навчання;

- виникнення сугестопедії;

- формування педології;

- експериментальне вивчення научіння (Дж.Уотсон);

- починає розвиватися діагностика в освіті;

- розробка теорії розвивального навчання Д.Б.Ельконіна, В.В.Давидова.

Література:

1. Блонский П.П. Педология: Кн. для преподават. и студ. высш. пед. учеб. заведений / Под ред. В.А. Сластенина. М., 1999.

2. Выготский Л.С. Педагогическая психология. М., 1996.

3. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие. Ростов н/Д, 1997.

4. Крутецкий В.А. Основы педагогической психологии. М., 1972.

 

Семінарське заняття № 2.

Тема: «Методи дослідження в педагогічній психології та їх класифікація»

 

Питання для обговорення:

1. Методологічні проблеми психологічного аналізу освітньої практики. Рівні методологічних знань.
2. Класифікація методів психолого-педагогічного дослідження.
3. Варіативність та історичний характер змісту методології педагогічної психології. Принцип соціально-історичного обумовлення психічного розвитку дитини.
4. Спостереження як основний метод педагогічної психології. Переваги і обмеження, основні вимоги до проведення.
5. Порівняльний аналіз бесіди, інтерв’ю, анкетування в психолого-педагогічних дослідженнях.
6. Експеримент як один з основних методів дослідження педагогічної психології.
7. Лабораторний та природний експеримент у вивченні проблем освітньої практики.
8. Лонгітюдний метод та його застосування у педагогічній психології.
9. Констатувальний і формувальний експеримент: загальна характеристика цілей і завдань дослідження.
10. Формувальний експеримент як перетворювальний, виховуючий, навчаючий метод активного розвитку психіки дитини в освітньому процесі.
11. Експериментальне навчання як різновид формувального експерименту.
12. Аналіз результатів психологічних досліджень по проблемам освіти.

Проблемні завдання:

1. Чим відрізняється метод дослідження від методу розв’язання шкільної задачі?
2. Чим відрізняється природний експеримент від методу спостереження?
3. В чому сутність методу теоретико-експериментального моделювання? Чи потрібен цей метод прибічникам біхевіористичного підходу до навчання? Чому?
4. Пропонується низка положень, що містять різного роду вимоги до методів психологічного дослідження:

- Дослідник сам створює умови для виникнення психологічного явища, яке його цікавить.

- Здобуваються знання про психіку людини, що не залежать (певною мірою) від суб’єктивних якостей дослідника (таких, як позиція, оцінка та ін.).

- Вивчається психологічна діяльність за її об’єктивними проявами.

- Вивчаються об’єктивні причини і умови, від яких залежить дане психічне явище.

- Психіка людини вивчається в умовах стихійної діяльності.

Прочитайте уважно положення і вкажіть ті з них, які містять в собі:

1) вимоги, що характерні лише для експериментальних методів;

2) вимоги, що характерні лише для природного експерименту;

3) загальні вимоги до експериментальних і не експериментальних методів.

Література:

1. Анастази А. Психологическое тестирование. М., 1982. Кн.1, 2.

2. Бодалев А.А., Столин В.В. Общая психодиагностика. СПб., 2000.

3. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. СПб., 1997.

4. Ерофеев А.К. ЭВМ в психодиагностике в высшей школе. М., 1987.

5. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие. Ростов н/Д, 1997.

6. Корнилова Т.В. Экспериментальная психология: теория и методы. М., 2002.

7. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М., 1999.

8. Милграм С. Эксперимент в социальной психологии. СПб., 2000.

9. Практикум по возрастной и педагогической психологии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. А.И. Щербакова. М., 1987.

10. Практикум по педагогике и психологии высшей школы / Под ред. А.К. Ерофеева. М., 1991.

11. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. СПб., 2000.

12. Солсо Р., Джонсон Х., Бил К. Экспериментальная психология: Практический курс. СПб., 2001.

13. Шевандрин Н.И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности. М., 1998.

14. Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы. - М, 1995.

 

Семінарське заняття № 3.

Тема: «Научіння як процес і результат набуття індивідуального досвіду»

Питання для обговорення:

1. Научіння, навчання, учіння – процеси набуття суб’єктом нових способів поведінки і діяльності, їх фіксації і модифікації.
2. Асоціативне та інтелектуальне научіння. Порівняльна характеристика.
3. Біхевіористична концепція научіння.
4. Научіння в теорії когнітивної психології.
5. Гуманістична концепція научіння.

Проблемні питання:

1. Чим відрізняються такі види научіння, як гра, учіння, праця, спілкування?
2. Чим відрізняються когнітивні теорії научіння від біхевіористичних та асоціативно-рефлекторних?
3. Як трактують поняття «научіння», «навчання» і «учіння» А.К.Маркова і Н.Ф. Тализіна?
4. В чому недоліки (обмеження) біхевіористичного підходу до учіння і навчання, якщо ставиться мета – особистісний розвиток дитини?
5. Представники біхевіористичного напрямку, як правило, ведуть дослідження процесу навчання на тваринах. Отримані результати вони використовують для характеристики процесу учіння людини. На які позиції вони при цьому спираються? Чим аргументують правомірність такого переносу?

Література:

1. Брунер Дж. Психология познания. М., 1977.

2. Габай Т.В. Педагогическая психология: Учеб. пособие. М., 1995.

3. Габай Т.В. Учебная деятельность и ее средства. М., 1988.

4. Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка. М., 1985.

5. Ильясов И.И. Структура процесса учения. М., 1986.

6. Ительсон Л.Б. Лекции по общей психологии: Учеб. пособие. Мн.; М., 2000.

7. Ительсон Л.Б. Лекции по современным проблемам психологии обучения. Владимир, 1970.

 

Семінарське заняття № 4

Тема: «Психологічні основи процесу навчання»

Питання для обговорення:

1. Предмет, мета, завдання, структура процесу навчання.
2. Продукт і результат процесу навчання.
3. Функції навчання: освітня, виховна, розвивальна.
4. Учитель як суб’єкт навчання. Об’єкт, предмет, мета, зміст, продукт і результат діяльності учителя.
5. Учень як суб’єкт учбової діяльності. Об’єкт, предмет, мета, зміст, продукт і результат діяльності учня.
6. Взаємозв’язок діяльності учителя і діяльності учня у навчальному процесі.
7. Психологічний зміст навчання з позицій діяльнісного підходу.
8. Розробка проблеми навчання і розвитку у зарубіжній і вітчизняній психології.

Проблемні питання:

1. Що означає наступна фраза: «Дитина являється повноцінним суб’єктом учбової діяльності?». Порівняйте позиції: «учень – об’єкт навчання» і «учень – суб’єкт навчання». За якими ознаками практичний психолог може визначити, в якій позиції знаходиться учень на уроці?
2. Чим принципово відрізняється діяльнісний підхід від біхевіористичного в організації навчально-виховного процесу?
3. Назвіть причини неуспішності у навчанні. Дайте психологічну характеристику невстигаючих. Запропонуйте кілька видів психолого-педагогічної допомоги невстигаючим.
4. Прочитайте цитату: «Замість того, щоби вивчати окремі частини, а потім поєднувати їх разом (метод інтеграції), учень може надати перевагу іншому підходу – одразу зрозуміти суть цілого і у відповідності до цього розвивати окремі частини». Який психологічний принцип покладений в основу такої організації навчання?
5. Розкрийте зміст такого явища, як дидактогенний стрес. Якими є психологічні причини дидактогенії?
6. Сформулюйте свою позицію відносно того, наскільки перспективним, ефективним є дотримання принципу підкріплення («управління поведінкою») у шкільному навчанні. Чи являється даний принцип базовим при особистісно-орієнтованому підході до навчання?
7. У свій час К. Роджерс (психолог-гуманіст) гостро критикував систему освіти США за те, що вона формує у молодого покоління поведінку біхевіористичного типу, через що ігнорується внутрішня пізнавальна діяльність учня, і як наслідок, навчання як свідомий процес зникає [2]. Порівняйте біхевіористичний і гуманістичний підхід до навчання.

Творчі завдання:

1. Укладіть порівняльну характеристику ключових ідей асоціативної теорії, біхевіористичної теорії, теорії гештальтпсихології і розвивального навчання. Які ідеї можуть бути доцільними у розбудові особистісно-орієнтованого освітнього простору?

2. Всесвітньовідомий бразильський психолог-педагог, теоретик педагогіки Пауло Фрейре наголошує на незавершеності як методологічній позиції у дослідженні освітнього процесу: «Як учитель я повинен мати чітке уявлення про те, в чому я задіяний. Мені необхідно знати різні аспекти, сутнісні складові цієї діяльності, які можуть додати впевненості в моїх діях. Найкращим відправним пунктом для цих роздумів буде незавершеність нашої людської природи. Саме в усвідомленні цього криється можливість навчання, отримання освіти. Саме занурення в цю свідомість зумовлює постійний поклик до пошуку, цікавих питань, що ведуть нас не лише до усвідомлення світу, а й до строгого, наукового пізнання його. Ця потреба у пошуку створює здатність до навчання не лише для пристосування до світу, але особливо – для втручання, відтворення й перетворення його. Все це свідчить про нашу здатність до навчання, до завершування нашої незавершеності у такий спосіб, що відрізняє нас від інших ссавців чи рослин» [1].

Напишіть есе на тему «Незавершеність як новий вимір процесу навчання».

3. Цілісність психічної діяльності людини характеризується через поняття духовності. Атрибутивні характеристики духу – свобода і творчість. «Загальним знаменником» цих характеристик являється відкритість. Виходить, що саме у відкритості особистості назустріч світу полягає сутність духовності. Свобода, за М.А. Бердяєвим, передбачає автономію людини як особистості. Напишіть есе на тему «Автономність учня у навчанні як умова його самореалізації».

Література:

1. Фрейре Пауло. Педагогіка свободи: етика, демократія і громадянська мужність/ К.: Вид. дім «КМ Академія», 2004.
2. Роджерс К., Фрейберг Д. Свобода учиться. – М.: Смысл, 2002.
3. Сериков В.В. Образование и личность. Теория и практика проектирования педагогических систем. М.: Логос, 1999.
4. Скиннер Б. По ту сторону свободы и достоинства (Beyond Freedom and Dignity). New York: Knopf., 1971.
5. Фрейре Пауло. Педагогіка свободи: етика, демократія і громадянська мужність/ К.: Вид. дім «КМ Академія», 2004.
6. Фромм Э. Бегство от свободы. Пер. с англ. А. Лактионова. — М.: АСТ: АСТ Москва, 2009. — 288 с.
7. Шостром Э. Человек-манипулятор. Внутреннее путешествие от манипуляции к актуализации. - К.: PSYLIB, 2003.
8. Щедровицький П. Г. Развивающее образование и мыследеятельностная педагагогика // Первые чтения памяти В.В.Давыдова. – Рига-М., 1999.

 

 

Семінарське заняття № 5

Тема: «Психологія учіння і учбової діяльності»

Питання для обговорення:

1. Психологічна сутність учіння. Міждисциплінарний підхід до учіння.

2. Учіння як засвоєння учнями знань і формування у них прийомів розумової діяльності (Н.А.Менчинська, Е.Н.Кабанова-Меллєр, Д.Н.Богоявленський та ін.).

3. Учіння як засвоєння певних видів і способів пізнавальної діяльності. Теорія поетапного формування розумових дій і понять (П.Я.Гальперін, Н.Ф.Тализіна та ін.).

4. Характеристика процесу учіння в теоретичних положеннях гуманістичної психології (А.Маслоу, К.Роджерс).

5. Концепція учбової діяльності в психології як один із підходів до процесу учіння.

6. Структура учбової діяльності.

7. Самостійна робота як вища форма учбової діяльності.

8. Учбові задачі, їх класифікація та етапи розв’язання.

9. Сутність поняття «учбові дії». Види учбових дій.

Проблемні завдання:

1. Проведіть порівняльний аналіз основних концепцій учіння для виявлення особливостей його структурної організації.

2. Чи буде відбуватися засвоєння знань в ситуації, коли є навчання, але відсутнє учіння? Наскільки правомірним в цьому випадку є використання терміну навчання? Який інший термін являється більш доречним?

3. Чи можна стверджувати, що „вміння вчитися ” це інша назва „діяльності учіння ”?

4. Учителі зазвичай говорять, що якщо учень не бажає учитися, то його неможливо навчити. Чи згодні ви з такою думкою? Яку ланку діяльності учіння мають на увазі учителі? Який вихід в цій ситуацій є можливим?

5. Л.С.Виготський говорив, що учитель – не соліст, від успіху якого залежить успіх спектаклю. Який смисл має цей вислів? Яка важлива закономірність педагогічної психології мається на увазі?

6. Широко розрекламований свого часу досвід навчання уві сні (гіпнопедія), як відомо, себе не виправдав. Чому? Як це можна пояснити з точки зору педагогічної психології? Які закономірності педагогічної психології не враховуються в даному випадку

7. Заслугою біхевіоризму є те, що представники цього напрямку вперше звернулися до аналізу реальної практичної діяльності, поведінки. Однак аналіз поведінки, в тому числі учіння, вони проводили за схемою S --- R. Чи можна сказати, що біхевіористи реалізують діяльнісний підхід до учіння?

Творче завдання:

1. Напишіть есе на тему: «Вікові та індивідуальні особливості учбової діяльності».

Література:

1. Выготский Л.С. Педагогическая психология. М., 1996.
2. Габай Т.В. Учебная деятельность и ее средства. М., 1988.
3. Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка. М., 1985.
4. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. М., 1986.
5. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. М., 1996.
6. Ильясов И.И. Структура процесса учения. М., 1986.
7. Леонтьев А.Н. Лекции по общей психологии. М., 2001.
8. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения. М., 1990.
9. Репкин В.В., Репкина Н.В. Развивающее обучение: теория и практика. Томск, 1997.
10. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. СПб., 1999.
11. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учеб. пособие. М., 1998.
12. Формирование учебной деятельности школьников / Под ред. В.В. Давыдова. М., 1982.
13. Эльконин Д.Б. Психология обучения младшего школьника. М., 1974.

 

 

Семінарське заняття № 6

Тема: «Мотивація учіння як смисловий компонент учбової діяльності»

Питання для обговорення:

1. Основні підходи до вивчення мотивації у вітчизняній психології (О.Н.Леонтьєв, В.С.Мерлін, Д.Н.Узнадзе, П.М.Якобсон).

2. Основні підходи до вивчення мотивації в зарубіжній психології (Дж.Аткінсон, Г.Холл, А.Маслоу, Х. Хакхаузен та ін.).

3. Учбова мотивація. Сутність учбових мотивів.

4. Змістові і динамічні учбові мотиви.

5. Полімотивованість учбової діяльності. Внутрішні, зовнішні і особистісні джерела пізнавальної активності.

6. Класифікація учбових мотивів: соціальні, пізнавальні, особистісні.

7. Властивості учбових мотивів: сила і стійкість.

8. Функції учбових мотивів: спонукальна, спрямовуюча і регулююча.

9. Типи ставлень до учіння: негативне, нейтральне і позитивне (за А.К.Марковою).

10. Вивчення мотивації досягнення успіху у вітчизняній і зарубіжній психології.

11. Мотиви уникнення невдач: психологічна характеристика.

Проблемні завдання:

1. Які види мотивів спонукають людину вчитися? Чому мотиви згасають? Що в першу чергу учитель має забезпечити для учнів при організації навчання: мотив чи цілі? Чому?
2. Учень вчиться, оскільки відчуває насолоду від самого процесу учбової діяльності. Визначте вид мотивації, яка рухає учбовою діяльністю учня.
3. О.М.Леонтьєв, говорячи про мотиви, наводить слова Дж. Стюарта Мілля: „Я зрозумів, для того, щоб бути щасливим, людина повинна поставити перед собою будь-яку мету. Тоді, прямуючи до неї, вона буде відчувати щастя, не піклуючись про нього... Такою є „хитра” стратегія щастя”. Про який вид мотивації тут йде мова?
4. К.Роджерс визначив фасилітацію як основну функцію учителя. Запропонуйте розгорнуту характеристику учителя-фасилітатора. Якими є психологічні основи установок, що фасилітують учіння (на матеріалах наукових праць А.Маслоу, К.Роджерса)?

Література:

1. Божович Л.И. Избранные психологические труды. М., 1995.
2. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. 2-е изд. М.; Воронеж, 1997.
3. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. М., 1975.
4. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения: Кн. для учителя. М., 1990. 192 с
5. Матюхина М.В. Мотивация учения младших школьников. М., 1984.
6. Мильман В.Э. Внутренняя и внешняя мотивация учебной деятельности // Вопр. психологии. 1987. № 5.
7. Роджерс К., Фрейберг Д. Свобода учиться. – М.: Смысл, 2002.
8. Сериков В.В. Образование и личность. Теория и практика проектирования педагогических систем. М.: Логос, 1999.
9. Формирование интереса к учению у школьников / Под ред. А.К. Марковой. 1986.
10. Фридман Л.М. Психопедагогика общего образования: Пособие для студентов и учителей. М., 1997.
11. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность: В 2 т. М., 1986. Т. 1, 2.

 

Семінарське заняття № 7

Тема: «Психологія засвоєння знань, умінь і навичок»

Питання для обговорення:

1. Знання і шлях їх засвоєння як передумова розумового розвитку учнів.

2. Властивості знань: системність, узагальненість, усвідомленість, гнучкість, дієвість, повнота, міцність (за І.Я.Лернером, В.М.Полонським та ін.).

3. Активна мислительна діяльність учнів як основа засвоєння знань.

4. Етапи формування знань. Рівні засвоєння знань: репродуктивний і продуктивний (А.К.Маркова).

5. Проблема розуміння у засвоєнні знань. Співвідношення знань і розуміння. Ознаки розуміння.

6. Визначення і співвідношення понять «уміння» і «навичка». Рівні оволодіння уміннями і навичками.

7. Поетапне формування розумових дій і понять (П.Я.Гальперін).

8. Етапи формування розумових дій і понять.

9. Учбові дії, їх характеристики і властивості.

10. Формування загальноучбових умінь і навичок як спеціальна педагогічна задача.

Проблемні завдання:

1. Учень розв’язує задачу у дошки і відчуває утруднення. Учитель пропонує: „Спробуй міркувати вголос”. Яку психологічну закономірність засвоєння знань використовує учитель?
2. В шкільній практиці можна зустріти учнів, які дуже добре знають правила з української мови і усні відповіді мають високі бали. При цьому вони припускаються значної кількості помилок при використанні цих правил на письмі. Поясніть, чому так відбувається? Якої помилки припускається учитель при організації вивчення української мови?
3. Що називають зворотним зв’язком? Яку інформацію необхідно отримати учителю (учню) за допомогою зворотного зв’язку? Наведіть приклади, коли відсутність зворотного зв’язку призводить до серйозних труднощів у навчанні. Чому недостатньо отримати інформацію лише про правильність кінцевої відповіді?
4. Чим пояснюється важливість дотримання принципів гештальтпсихології у навчанні?
5. Ознайомтеся з науковою публікацією «Поисковая активность и проблемы воспитания» (автори: І.С.Коростильова, В.С.Ротенберг). В чому суть феномену «навченої безпорадності»? Як можна запобігти такому негативному явищу освітньої практики?

Література:

1. Аршавский В. В. Поисковая активность и адаптация. М., 1984. 192 с.
2. Божович Л.И. Избранные психологические труды. М., 1995.
3. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. 2-е изд. М.; Воронеж, 1997.
4. Коростелёва И.С., Ротенберг В. С. Поисковая активность и проблемы воспитания // Вопр. психол. 1993. № 4., С. 15-24.
5. Слободчиков В. И. Психологические проблемы становления внутреннего мира человека // Вопр. психол. 1986. № 6. С. 14—22.

 

Семінарське заняття № 8

Тема: «Взаємозв’язок типу навчання і особливостей психічного розвитку дитини»

Питання для обговорення:

1. Соціально-історичні витоки догматичного навчання.
2. Психологічний аналіз пояснювально-ілюстративного (традиційного) навчання. Основні протиріччя традиційного навчання.
3. Доцільність програмованого навчання у психічному і особистісному розвитку учня. Зворотний зв’язок у навчанні.
4. Розвивальний потенціал проблемного навчання. Взаємодія учителя і учня при розв’язуванні проблемної ситуації.

Проблемні завдання:

1. Прокоментуйте слова С.Л.Рубінштейна: «Тип навчання визначає тип психічного розвитку дитини». Яким є взаємозв’язок типу навчання і особливостей психічного розвитку дитини?
2. Назвіть спільні і відмінні риси догматичного і традиційного навчання.
3. Поясніть, чому пояснювально-ілюстративне навчання залишається традиційним для вітчизняної школи?
4. Відомий американський психолог, теоретик рис особистості Г.Олпорт, характеризуючи традиційну систему навчання, писав: «В університеті нас навчали в біхевіористських традиціях, в дусі схеми «S-O-R», де О – це організм, що опосередковує зв’язок між стимулом S і реакцією R. Насправді, ми виявляємо маленьке S і маленьке R, але дуже велике О». Прокоментуйте позицію Г.Олпорта. Сформулюйте своє ставлення до проблеми, на якій наголошує американський психолог.
5. У 70-ті роки ХХ століття в США відмовилися від масштабного впровадження програмованого навчання у загальноосвітній школі. Наведіть аргументи, які обумовили таке рішення.
6. Укладіть порівняльну характеристику ситуації розвитку учня в умовах програмованого і проблемного навчання.
7. Чому проблемне навчання, не зважаючи на його високу продуктивність у психічному розвитку учня, так і не стало традиційним для вітчизняної школи?

Література:

1. Выготский Л.С. Педагогическая психология. М., 1996.
2. Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка. М., 1985.
3. Гурова Л.Л. Психологический анализ решения задач. Воронеж, 1976.
4. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. М., 1996.
5. Дьюи Дж. Психология и педагогика мышления (Как мы мыслим): Пер. с англ. М., 1999.
6. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения. М., 1955.
7. Кудрявцев Т.В. Психология творческого мышления. М., 1975.
8. Кулюткин Ю.Н. Эвристические методы в структуре решений. М., 1970.
9. Лернер И.Я. Проблемное обучение. М., 1974.
10. Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. М., 1972.
11. Махмутов М.И. Проблемное обучение. М., 1975.
12. Оконь В. Введение в общую дидактику: Пер. с польск. М., 1990.
13. Оконь В. Основы проблемного обучения. М., 1968.
14. Пономарев Я.А. Психология творения. М.; Воронеж, 1999.
15. Развитие творческой активности школьников / Под ред. А.М. Матюшкина. М., 1991.
16. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учеб. пособие. М., 1998.
17. Талызина Н.Ф. Теоретические проблемы программированного обучения. М., 1969.
18. Талызина Н.Ф. Управление процессом усвоения знаний. М., 1975.

 

Семінарське заняття № 9

Тема: «Розвивальне навчання: теорії, технології, практика»

Питання для обговорення:

1. Проблема співвідношення навчання і розвитку у зарубіжній психології.
2. Визнання взаємозв’язку навчання і розвитку в працях Л.С.Виготського, В.В.Давидова, Г.С.Костюка, Н.А.Менчинської.
3. Психологічні засади системи розвивального навчання В.В.Давидова, Д.Б.Ельконіна.
4. Концептуальні положення розвивального навчання Л.В.Занкова.
5. Особливості розвитку мислення засобами розвивального навчання.
6. Психологічний характер співробітництва учителя і учнів в умовах спільно-розподільчої діяльності.
7. Особливості комунікації учасників навчального процесу.

Проблемні завдання:

1. Чи тотожні поняття «розвивальне навчання» і «розумовий розвиток»? Дайте їх тлумачення.
2. Прокоментуйте ключові ідеї розвивального навчання:
• «Розвивальне навчання має орієнтуватися на «зону найближчого розвитку»;
• «Найбільш значущою для ефективності навчання є мотивація, зумовлена інтелектуальною активністю та пізнавальними інтересами учнів»;
• «Розвиток особистості дитини полягає в якісні зміні її діяльності»;
• «Розвивальний вплив навчання найбільшою мірою визначається тим, як воно організовано».
3. Чим відрізняється співробітництво учнів один з одним від співробітництва з учителем? Навіщо потрібне співробітництво з однолітками?
4. Відомо, що існують різні точки зору на співвідношення навчання і розвитку. Одна з них: „Між навчанням і розвитком існує взаємний зв’язок…Навчання не лише сприяє розвитку, але й саме залежить від нього. Воно веде за собою розвиток, спираючись на його досягнення. Учні можуть навчатися лише тому, до чого в них є готовність, а вона є наслідком їх загального розвитку, в якому бере участь не лише навчання, але й інші його зовнішні і внутрішні умови.” Дайте психологічну характеристику точки зору автора даного висловлювання.
5. Відомо, що в багатьох країнах широко практикується тестування дітей перед вступом до школи. На яких теоретичних позиціях про співвідношення навчання і розвитку базується дана практика?
6. Відомим є положення Л.С.Виготського про те, що навчання – це всезагальний і необхідний момент розвитку. П.Я.Гальперін і Д.Б.Ельконін також вказували на те, що дитина розвивається лише тією мірою, в якій вона навчається, а це означає, що учіння (і навчання також) - форма розвитку. Чи згодні Ви з такими висновками? Назвіть умови, за яких навчання не веде за собою розвиток.

Література:

1. Ващенко Г. Загальні метолди навчання. Підручник для педагогів. – К.; Українська видавнича спілка. – 1997. – 441с.
2. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. М., 1986.
3. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. М., 1996.
4. Днепров Э.Д. Четвертая школьная реформа в России. М., 1994.
5. Дусавицький А. К. Концепция школы развития личности // Феникс. Инф. – метод. Журнал. – М., 1994. - №1.
6. Занков Л.В. Избранные педагогические труды. М., 1990.
7. Ильясов И.И. Структура процесса учения. М., 1986.
8. Костюк Г.С. Избранные психологические труды. М., 1988.
9. Фурман А.В. Методологический анализ систем развивающего обучения // Педагогика и психологи. – М., 1995. - №1.

Семінарське заняття № 10.

Тема: «Теоретико-методологічні основи виховання»

 

Питання для обговорення:

1. Понятійно-термінологічний апарат психології виховання Категорія виховання як одна з базових в педагогіці і педагогічній психології.
2. Взаємозв’язок процесів виховання, формування, становлення і соціалізації особистості.
3. Біогенна і соціогенна теорії виховання: порівняльний аналіз.
4. Гуманістичний і біхевіористичний підхід у вихованні.
5. Діалогічний підхід у формуванні моральної свідомості.
6. Критерії і показники вихованості і виховуваності (Н.Є.Щуркова, А.К.Маркова).
7. Класифікація методів виховання за Г.Щукіною.

Проблемні завдання:

1. Порівняйте маніпулятивний і гуманістичний підхід у вихованні.

2. Академік І.Д. Бех влучно розкриває сутність лінійного функціонування виховної системи, характеризуючи директивний підхід до виховного процесу: «Директивна педагогіка розглядає виховний вплив за схемою «вимога – сприймання – дія». Однак ця схема не розкриває суттєвих особливостей морального розвитку, не відображає всіх тонкощів реакції індивіда на поставлену вимогу, применшує активну роль особистості в засвоєнні норм. Дана схема не враховує творчого освоєння особистістю моральних цінностей. Поведінка, яка організується за допомогою авторитарних вимог, штовхає дитину на пристосовництво; вона не роз