Порядок погашення банківського кредиту



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Порядок погашення банківського кредиту



Умови погашення кредитів суттєво впливають на фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Порядок погашення кредиту — це спосіб погашення основної йо­го суми і нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю після закінчення терміну кредитної угоди або поступово, частинами. Від­соток нараховується на суму непогашеного кредиту.

За способом погашення позики можуть бути: до запитання, з по­гашенням у відповідний термін, з довгостроковим погашенням.

За позиками до запитання строк повного повернення конкретно не визначається і погашення відбувається на вимогу банку.

Позика може погашатися підприємством не тільки відповідно до кредитного договору, а й достроково (на вимогу кредитора або на бажання підприємства).

За характером погашення кредити поділяються на такі види:

1) дисконтні;

2) позики, які погашаються поступово — щомісячно, щоквар­тально, раз на півроку, щорічно;

3) позики, які погашаються одноразовим платежем після закін­чення терміну позики, тобто підприємство одночасно сплачує банку суму основного боргу та нарахованих відсотків;

4) амортизаційні (здійснюється поступова виплата основного боргу та відсотків рівномірними внесками).

Можуть бути й інші способи погашення, які зазначаються у кре­дитному договорі (наприклад надання підприємству пільгового пе­ріоду кредитування, тобто відстрочки погашення кредиту).

На відміну від звичайних надання дисконтних позик передбачає утримання позикового відсотка (дисконту) під час видачі кредиту.

Законодавством України видачу дисконтних позик заборонено.

За погашення періодичними внесками певна частка основної суми кредиту сплачується однаковими внесками протягом терміну дії креди­тної угоди, а більша частина його — після закінчення терміну кредиту.

За «амортизаційного» погашення основну суму кредиту під­приємства сплачують поступово. Платежі здійснюються однакови­ми сумами регулярно і включають відповідну частину суми основ­ного боргу і відсотків. Погашення однаковими внесками передбачає, що кожен наступний платіж менший за попередній, оскільки відсот­кові виплати з часом знижуються. Інші способи погашення кредиту:

— порядок погашення може бути пов'язаний з доходами від за­ходу, що кредитується (погашення кредиту з перервою, тобто з пільговим періодом, а регулярні внески для погашення здійснюються тільки тоді, коли проект починає давати дохід);

— внески для погашення основної суми кредиту здійснюються нерегулярно й неоднаковими сумами.

Джерелами погашення кредиту, отриманого підприємством, мо­жуть бути:

— виручка від реалізації продукції, що її отримає підприємство в процесі реалізації проекту кредитування;

— виручка від реалізації продукції власного виробництва, не пов'язаного з проектом кредитування;

— інші надходження від господарської діяльності.

Умови погашення кредиту обумовлюються під час підписання договору підприємства з банком, виходячи з:

— цільового спрямування кредиту;

— обсягів та терміну позики;

— порядку та строків надходження коштів на рахунок підприємства;

— сезонності та циклічності виробництва;

— рівня платоспроможності та надійності матеріального забез­печення підприємства тощо.

Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно в і розмірі, передбаченому кредитним договором. Сплата відсотків здійснюється за фактичну кількість днів користування позикою.

Підприємство може звернутись до банківської установи з проханням переглянути графік погашення заборгованості та нарахування відсотків. Банк може зважити на клопотання, якщо підпри­ємство доведе об'єктивну неможливість отримання передбаченого бізнес-планом доходу в обсязі, достатньому для погашення позики. За згодою банку підприємство укладає з ним або додаткову креди­тну угоду, або коригує лише графік зміни термінів часткових платежів.

Дострокове стягнення суми основного боргу та нарахованих від­сотків може статися, якщо підприємство використовує кредит не за цільовим призначенням, подає до банку недостовірну звітність, має суттєві недоліки у веденні бухгалтерського обліку.

За несвоєчасне погашення боргу банк може стягнути з підприєм­ства штраф. За відмови підприємства від сплати боргів банк стягує їх у претензійно-позовному порядку. У разі систематичного невико­нання кредитних зобов'язань банк може порушити стосовно підпри­ємства справу про банкрутство.

Погашення заборгованості за кредит та оплата відсотків за користування ним здійснюється у черговості, яка встановлюється сторонами під час укладання угоди. Відстрочка погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки здійснюється банком у винятко­вих випадках, наприклад у разі виникнення в підприємства тимчасо­вих фінансових труднощів з непередбачених обставин. Цю відстроч­ку оформляють додатковим договором між позичальником та бан­ком. Він є невід'ємною частиною основного кредитного договору. За несвоєчасного погашення боргу і за браком домовленості щодо відстрочки погашення кредиту банк застосовує до підприємства штрафні санкції.

 


Самостійна робота № 6

Тема: Зміст, завдання та методи фінансового планування

План

1. Зміст фінансового планування

2. Методи та завдання фінансового планування

1. Зміст фінансового планування

Планування було прерогативою командно-адміністративної системи. Головна мета фінансового плану підприємства полягає у виявленні невикористованих ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами.

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок висуває високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство.

Сьогодні фінансове планування потребує переведення на нові принципи організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтаціями.

Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.

Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

2. Методи та завдання фінансового планування

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

• устаткування раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

• виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних

засобів.

Фінансове планування дає змогу розв 'язати такі конкретні питання:

які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;

• які джерела їх надходження;

• чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;

• яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

• як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;

• як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупність та самофінансування. У фінансовому плануванні використовується балансовий метод.

Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарського суб'єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший.

Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:

максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

• максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

• мінімум поточних витрат;

• мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

• максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання.

 

 

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

 

 

Закони України:

 

1. Закон України “Про плату за землю” від 19.09.96р. №378/96-ВР.

2. Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 10.02.97р. №75.

3. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. №283.

4. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991р.

5. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991р.

6. Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1992р.

7. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 липня 1991р.

8. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991р.

9. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991р.

10. Закон України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997р. №77/97-ВР.

11. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30 червня 1999р.

12. Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997р. №168/97-ВР.

13. Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 05.02.98р. №83/98-ВР.

14. Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 28.06.99р. №746/99.

15. Положення про строки сплати акцизного збору, подання розрахунку акцизного збору. Затверджено наказом ГДГО України від 25.12.95р. №99.

16. Порядок заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість. Затверджено наказом ДПА України від 30 травня 1997р. №116.

17. Про затвердження форми декларації про прибуток підприємства та порядку її складання. Затверджено наказом ДПА України від 8 липня 1997р. №214.

18. Порядок видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою. Затверджено наказом ДПА України від 12.10.99р. №555.

19. Азаров М.Я. та ін. Все про податки: Довідник .- К.: Експерт-Про,2000.

20. Бандурка О.М. та ін. Фінансова діяльність підприємства. –К .: Либідь,1998.

21. Єфимова О.В. Финансовый анализ.-М.,1996.

22. Фінанси підприємств / За ред. А.Н. Поддєрьогіна.-К.: КНЕУ, 2000

23. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Финансы предприятий.-М.:ИНФРА-М,1999.

24. Фінансовий менеджмент: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. А.М. Поддєрьогін, Л.Д. Буряк, - К.:КНЕУ, 2001

25. Ковалев В.В. Практикум по фінансовому менеджменту. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 288с.

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.218.88 (0.009 с.)