Поняття про економічну культуру. Критерії (показники) рівня економічної культури.

Економічна культура як продукт економічної освіти. Необхідність і суть концепції неперервної економічної освіти.

Теорії ефективного управління. Навчання як ключове завдання управління.

 

 

Економічні знання та їх класифікація.

Економічна освіта – це: Формування економічних знань; Засвоєння досвіду соціально-економічної дійсності; Формування вмінь та навичок господарської діяльності.

Які шляхи підвищення економічної освіти, отримання економічних знань? 1) Початкові економічні знання людина отримує з власного життєвого досвіду: сім’я, загальна середня освіта; 2) Професійно (підвищення кваліфікації, ротація кадрів); 3)Процес економічної освіти у спеціальних навчальних закладах: університети, коледжі, ліцеї, технікуми....

Методика розглядає шляхи та засоби передачі знань. В даному випадку це будуть економічні знання.

Економічні знання

– сукупність категорійних понять, що стосуються становлення, розвитку та функціонування економіки, дії об’єктивних законів і закономірностей, а також практична здатність їх широкого застосування.

Економічні знання за своїм змістом, характером належать до абстрактних знань, оскільки об’єктом вивчення є економічні явище, економічна закономірність, економічний закон та специфіка їх вияву.

Групи економічних знань:

І. Економічні знання загально пізнавального характеру (основи економіки, основи економічних знань).

ІІ. Економічні знання фундаментального характеру (політекономія, економічна теорія, мікро- і макроекономіка).

ІІІ. Економічні знання конкретно галузевого призначення (економіка с/г, промисловості, маркетинг, менеджмент).

Економічні знання, на відміну від інших, мають свій певний життєвий цикл, який розвивається за таким алгоритмом: Набуття знань Þ Зростання і нагромадження Þ Зрілість Þ Насичення і адаптація Þ Віддача і спад.

Тривалість життя економічних знань 10 – 15 років; в критичній ситуації їх вистачає на 2 – 3 роки.

Як свідчить досвід: 1) асами підприємництва та стратегічного менеджменту можуть стати тільки 2-5% людей; 2) великі підприємці 8-10% 3) дрібними підприємцями 20%; 4) звичайні люди, які мають набуті в школі такого обсягу знань, щоб стати економічно культурними людьми 70%.

Рівні засвоєння економічних знань.

Фактологічний – засвоєння окремих фактів економічної дійсності. Емпіричний – засвоєння економічних фактів аналізом на життєвому рівні. Понятійний – засвоєння основних економічних понять. Умовно-професійний – засвоєння і розуміння закономірностей економічних явищ процесів їх взаємозв’язку. Професійний – засвоєння всіх понять економіки на високому теоретичному рівні.

Вміння використовувати засвоєні знання для аналізу ситуацій і реальних економічних явищ.

У розвинутих країнах професійний рівень економічної освіти можна отримати в університетському чи не університетському секторі освіти.

Університет (лат. – сукупність) – навчальний заклад, що має складну структуру і веде підготовку спеціалістів найвищої кваліфікації.

Найстаріший університет Європи – Болонський (1088р.), у Росії – 1755р. (Ломоносов), у Римському університеті 1303р. – найбільша кількість студентів: 180 тис. у 1990р.

Характерним для університетської освіти є: немає жорсткої професійної орієнтації; широка фундаментальна підготовка; більше самоосвіти, ніж обов’язкових занять, 2/3 годин – самостійна робота; демократичний стиль стосунків, але в основі – авторитет професорського складу.

До неуніверситетськогосектору відносяться: технікуми; коледжі; ліцеї.

Головна особливість цих навчальних закладів – це практична професійна орієнтація.

Що необхідно вміти викладачу економічних дисциплін: навчити можна лише тому, що знаєш сам; викладач повинен знати для чого і як реалізується економічне виховання і освіта; економічний світогляд і сума практичних навиків повинна бути значно більшою, ніж у слухачів; рівень підготовки викладача повинен постійно вдосконалюватись у відповідності до розвитку суспільства.

Результатами економічної освіти є: засвоєння слухачами сукупності закономірностей і принципів суспільного життя; готовність до подальшого використання отриманих знань; вміння аналізувати, приймати рішення; робити висновки; порівнювати; раціонально організовувати працю... для досягнення найбільш високих результатів діяльності.

 

Особливості економічних знань.

Особливостями економічних знань є: 1) Абстрактний характер фундаментальних економічних категорій, законів. 2) Логічний зв’язок, взаємозалежність економічних категорій і понять (від простого до складного). 3) Кількісна характеристика конкретних економічних явищ в динамиці. 4) Насиченість специфічними термінами. 5) Наявність формул, розрахунків. 6) Формування економічного мислення. 7) Інтегрованість економічних знань.

 

Задачі.

Типова навчальна задача – при рішенні якої студент засвоює найбільш характерні для даної спеціальності види дій.

Задачі можуть бути: навчально-пізнавальні; з практичним змістом; дослідницькі (складні).

Люба задача повинна включати – невідоме (мета), необхідні умови, які конкретизують зв’язок між ними, відоме (дано).

Завдання.

Типи завдань: 1) завдання на відтворення визначень, понять, законів, змісту, теорії; 2) завдання на перевірку засвоєння плану, схем, складених на основі теоретичних положень; 3) завдання по складанню схем, графіків, таблиць, діаграм, на основі теорії; 4) завдання на порівняння, доведення, розпізнавання, обгрунтування; 5) завдання на реконструкцію цілого по частинам.

Семінар

Семінар – урок систематизації та закріплення знань. Це вид навчального заняття, на якому викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, по яких студенти / учні готують тези виступів на основі індивідуально виконаних завдань.

® Тема

П і д г о т о в к а

® Мета: – узагальнити, систематизувати,

– проконтролювати, оцінити знання

® Інформація: необхідна література, матеріали

лекцій

® Форма, метод проведення: – вільна – реферативна

– змішана

– нетрадиційна

® План заняття

® Дидактичні матеріали: питання, факти, ситуації,

приклади

® Визначення в часі: по кожному елементу заняття

® Попередня консультація

Х і д

® Вступ (мета, тема, відповіді на питання)

® Дискусія, обговорення

® Підсумки, оцінка, рекомендації

Практичне заняття – вміння та навички використовувати здобуті знання.

Це вид навчального заняття, на якому викладач організує розгляд окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, формує вміння та навички їх практичного використання шляхом відповідно сформованих завдань.

1) Тема

2) Мета: – закріплення знань шляхом активного повторення матеріалу; – самостійне використання отриманих знань для виконання певних дій; – встановлення зв’язку теорії з практикою; – знайомство з методами і засобами науки в її практичному використанні; – набуття початкових експериментальних навичок; – набуття навичок самостійного рішення науково-практичних питань.

3) Інформація; 4) Методи проведення; 5) План заняття; 6) Дидактичні матеріали: – інструкції, вказівки, рекомендації; – задачі, вправи, документація

Аналіз навчального заняття: 1) де, коли, хто проводить; 2) предмет, тема, мета; 3) вид заняття та методи роботи; 4) оцінка ефективності роботи викладача: – володіння матеріалом; – не володіння матеріалом; – деякі труднощі... 5) оцінка ефективності роботи групи навчання; 6) які труднощі виникли, як вдалося їх подолати; 7) задачі, висновки, поради.

 

Нові технології навчання.

В останній час педагогічні технології надзвичайно розповсюджені.

Технологія – (грец. “знання про майстерність”) у педагогічній літературі не існує єдиного визначення “педагогічна технологія”. Розглянемо деякі: Упорядкована система дій, виконання яких призводить до досягнення поставленої мети; Конструювання навчального процесу з гарантованим досягненням мети; Педагогічна техніка; Сукупність навчальних ситуацій, у яких реалізується педагогічна система; Технічні і технологічні питання дидактики.

У сучасних умовах існує велика кількість індивідуальних технологій (оригінальних) навчання. Серед них: модульна система навчання, яка тісно пов’язана з рейтинговою системою оцінки успішності навчання.

Модульна система передбачає розбивку предмета на окремі блоки – модулі.

Модуль – це закінчений блок інформації (функціонально завершена частина навчального матеріалу). На вивчення модуля відводиться певне число занять і передбачаються різні види звітності (які оцінюються в балах): Знання теорії; Вирішення типових задач; Розв’язання індивідуальних завдань; Творчі завдання (нестандартні, більш складні).

Основна мета впровадження цієї системи: ритмічна систематична робота, яка перевіряється систематично протягом всієї роботи (за рахунок поточного контролю), а отже, відпадає потреба у підсумкових видах контролю.

Крім цього, модульна система навчання використовується як принципово новий підхід до організації навчання.

Ще основна мета модульної системи – це змінити роль викладача і учня в навчальному процесі. Викладач з носія інформації перетворюється в консультанта, а навчається студент/учень модульною програмою, яка включає в себе: Основну інформацію по даній темі; Визначення мети цієї теми; Збірник вправ, завдань по даній темі; Інформацію у вигляді порад.

Кількість лекцій дуже мала і носить установчий характер. На консультаціях та залікових заняття зустрічаються студент з викладачем.

 

Поняття про економічну культуру. Критерії (показники) рівня економічної культури.

Основу суспільного розвитку складає економічна культура. Рівень економічної культури в різних країнах різний. Зараз існує біля 200 суверенних країн. З них 140 відносяться до слаборозвинених, 7 виготовляють 50% всіх матеріальних цінностей. Це обумовлено більш високим рівнем економічної культури.

Економічна культура

– відображення в свідомості людей стану економічного життя, сукупність засвоєних економічних знань і досвіду накопичених суспільством, які сприяють активній трудовій і суспільній діяльності.

Складові економічної культури.

 

 

Великий вплив на економічну культуру має економічне мислення, яке складається під впливом сім’ї, середовища, національного менталітету. Одним з проявів економічної культури є рівень економічних знань, освітній потенціал.

Освітній потенціал – це: загальна освіта; широка професійна підготовка; високий культурно-технічний рівень.

Працівник, що має високий освітній потенціал, може брати активну участь в управлінні виробництвом, вирішувати складні економічні завдання, але освітній потенціал не є незмінним.

За 50 тис.р. – змінилось 800 поколінь людей. 650 поколінь – у печерах, останні 6 поколінь – друковане слово, 2 покоління – електричний двигун.

Тому сучасне суспільство притримується концепції безперервної освіти.

Концепція безперервної економічної освіти.

1) нова економічна епоха – це епоха інформації (постіндустріальна). Вона базується на знаннях; 2) НТП збільшує частку тих галузей і спеціальностей, які потребують високої освітньої підготовки; 3) Розвинені країни, які не мають запасів сировини, вибрали своєю національною стратегією процес освіти. 1/3 приросту ВВП забезпечується інвестиціями в галузі освіти, рентабельність яких складає від 12 до 24%.

Темпи соціально-економічних змін в житті зараз в 6 разів вищі, ніж в кінці минулого століття.

Швидкими темпами йде зміна знань. На поч. 20 ст. знань, які отримувала людина вистачило б на все життя.

Концепція неперервної економічної освіти грунтується на необхідності існування в суспільстві певного рівня загальної економічної культури.

закладається база економічних знань, мислення, поведінки.

Загальноосвітня школа

 

 

Економічне навчання (освіта) – процес зміни економічної поведінки людей.

Економічна поведінка складається з:

	– спрямована на підвищення свого добробуту

Мотивація

 

– відображає економічні зв’язки та відносини між суспільними, виробничими та особистісними суб’єктами

Мислення

 

Вчинків

– базуються з одного боку на національних традиціях, а з іншого - на спеціальних знаннях та вміннях

 

В результаті високих темпів соціально-економічного розвитку відбувається не тільки фізичне і моральне старіння матеріальної бази, а і людей.

Людину можна характеризувати як морально застарілу якщо її кругозір, пристосованість і придатність до змін обмежені настільки, що вона не в змозі справитись із ситуаціями і рішеннями яких вимагає процес роботи.

Оптимальний час, коли людина працює з повною віддачею 5-7 років (в стабільних умовах).

Причини морального старіння: зміни середовища; рутинність роботи; незацікавленість і підвищенні кваліфікації; невідповідність особливостей людини займає мій посаді. Але це явище можна віднести до контрольованих факторів діяльності. Тому його потрібно завчасно попереджувати.

Сучасні моделі управління вважають: майже кожна людина має збільшувати потенціал для особистого та професійного розвитку і в міру подорожчання людських ресурсів стає все більш необхіднішим задіяти цей потенціал.

Що потрібно працедавцям: здатність і бажання вчителя; багатосторонність і гнучкість; добрі навики спілкування (як ви розмовляєте, слухаєте, розумієте); навики до вирішення проблем і творче мислення; здатність працювати з іншими.

Керівник – це теж вчитель. Характеристика керівника, що вміє навчати: створює в колективі “+” середовище для навчання; допомагає аналізувати потреби співробітників у навчанні; дає складні доручення; систематично оцінює співробітників; знає сильні і слабкі сторони підлеглих; усвідомлює цілі, що потребують зусиль; допомагає іншим планувати розвиток їх кар’єри; вживає заходів, щоб уникнути морального зношення; вміло висловлює свою оцінку.

Т.ч., однією з функцій управління є розвиток людини, який пов’язаний з підвищенням рівня економічної освіти, економічної культури.

Розвиток людей – ключовий елемент ефективної управлінської діяльності.

Навчання

Управління

 

		Функції

 

 

 

	Розвиток людини

..............................

 

 

В результаті:

– зростання зацікавленості у праці

– більш високі результати роботи

– виявлення кандидатів на підвищення

– збільшення життєвої енергії і

створення сприятливого клімату

– постійне підвищення стандартів

 

 

На це питання відповідає: Методика викладання економіки.