Організація як складова управлінської діяльності. Форми навчання з економіки.

Організувати – це створити певну структуру, яка забезпечить досягнення мети.

Форма організації навчання повинна впорядковувати процеси викладання і учіння і їх елементи (суб’єкти, предмети, продукти) по ознакам: кількості, розташування у просторі, реалізація в часі.

Організаційна форма навчання – це цілеспрямована організація спілкування в процесі взаємодії вчителя та учня, яка характеризується: 1) розподілом навчально-організаційних функцій (лекція – вчитель розповідає, ми слухаємо, тобто різні ролі: на екзамені, семінарі навпаки); 2) підбором і послідовністю елементів навчальної роботи (хід заняття різний); 3) режимом: часовим і просторовим.

В сучасних умовах навчальний процес реалізується в наступних формах:

 

	Навчальні заняття
		Виконання індивідуаль-них завдань

 

Форма організації навчання – це засоби організації педагогічного процесу. Із зміною суспільства змінювалась і форма навчання.

1. Індивідуальне – найстаріша форма (характерна Стародавній Греції).

2. Індивідуально-групова – характерна для середньовічної школи.

3. Класно-урочна – Я.Штурм, Я.А.Коменський: 1) учні приблизно однакового розвитку (віку) та рівня освітньої підготовки об’єднані практично на весь період навчання в клас-групу постійного складу; 2) клас навчається по єдиному навчальному плану і єдиним навчальним програмам; 3)основна форма організації учбового процесу – урок по конкретному учбовому предмету, встроєний в розклад занять. Тривалість уроку регламентується уставом освітніх закладів з урахуванням гігієнічних норм; 4) урок планує, організовує і веде вчитель.

4. Мангеймська система – Й.А.Зіккінгер (1858 – 1930рр.) Німеччина. Мангеймська система – диференціація навчальним шляхом поділу учнів на основі психометричних обстежень: середні класи (50 – 60%); класи малоздібних (20 – 30%);

Особливості: малоздібні (не закінчують школи – 4 роки); розумово відсталі (додаткова програма – 4 роки); обдаровані – 6 років (далі не вчаться в середній школі); середні – 8 років.

5. Белл-Ланкастерська система – Белл, Ланка стер, ХVІІІ ст., поч.. ХІХ ст.

Белл-Ланкастреська система – вчитель не проводить заняття зі всім класом, він дає інструкцію старшим як вчити молодших, організовує навчання за допомогою старших. На Україні це відбувається в мало комплектних школах.

6. Дальтон-план – Елен Паркхерат (поч.. 20 ст.)

Дальтон-план – виключаються класи, завдання дається кожному учневі: 1) завдання на 1 день з певного предмету; 2) завдання диференційовані та індивідуальні; 3) вчитель нічого не розказує, а лише консультує; 4) в кінці дня – оцінка кожному учневі.

7. Метод проектів – Дьюї, У.Кілпатрік (1871 – 1965)

Головна ідея – вчити тільки тому, що треба в житті. Вимога цієї форми – дати гарну професію, яку можна застосувати в житті. Для уроку характерно: встановлений час; постійний склад учнів; однаковий рік і освітній рівень; фіксований розклад; урок вирішує 3 основні задачі: освітня, розвиваюча, виховна.

8. Бригадно – лабораторна система (1920 – 1925 рр. СРСР).

9. План Трампа - Трампа, 1956 – 1961 рр.

Суть: розподіл по групах учнів: великі групи (100 – 150 учнів) – 40% часу (лекції, конференції, диспути); малі групи (10 15 учнів) – 40%; самостійна робота – 20%.

Навчальне заняття – форма організації навчання, при якій викладач в межах точно встановленого часу з постійним складом учнів одного віку по затвердженому розкладу вирішує певні навчально-виховні задачі.

Основні вимоги до навчального заняття

 

 

Виховні Дидактичні

 

Психологічні Гігієнічні

 

Навчання економічним наукам передбачає використання навчальних занять різних видів, які можна об’єднати в типологічні групи.

Типологічні групи навчальних занять (по дидактичним цілям)

Тип ІІ

 

Економічні знання, які мають певну специфіку найкраще вивчати під час лекції, семінарів та практичних занять.

Лекція (лат. Leetio) означає читання.

Лекції поділяються (за своєю структурою) на: вступні; тематичні; заключні; оглядові; установчі.

Але якою не була б лекція вона повинна включати: 1) постановка пізнавального завдання (що буде вивчатись); 2) мотивація (чому це треба вивчати); 3) відбір змісту, послідовність викладання; 4) використання методичних засобів (як вивчати).