Тема № 21. Правове регулювання торгівельної діяльності.

За останні роки ринкових перетворень в Україні торговельна діяльність стала одним із найпоширеніших видів господарської (підприємницької) діяльності. В ринкових умовах господарювання, що базуються на принципах свободи підприємництва та договору, торговельна діяльності охопила складну систему економічних відносин, пов’язаних із рухом товарів від виробників до споживачів. Ця діяльність має розповсюдження як серед суб’єктів малого підприємництва та к і серед великих підприємців.

Торговельна діяльність як особливий вид господарської діяльності має самостійний предмет правового регулювання. Особливостям правового регулювання торговельної діяльності присвячено окрему Главу 30 Господарського кодексу України, в якій закріплено основні особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності та детально регламентовано правові механізми її здійснення. Крім Господарського кодексу України порядок здійснення торговельної діяльності регламентується також різними нормативно-правовими актами, в яких передбачено вимоги до порядку продажу товарів у різних сферах торговельної діяльності.

В Господарському кодексі України діяльність, пов’язана із здійсненням продажу товарів, охоплюється поняттям «господарсько-торговельна діяльність». Згідно із ч. 1 ст. 263 ГК України поняттям «господарсько-торговельної діяльності», охоплюється діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Торгівельна діяльність як самостійний предмет нормативно-правового регулювання також може бути визначена як діяльність, пов’язана із продажем товарів виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання на підставі різних цивільно-правових договорів, які передбачають передачу прав власності на такі товари, а також допоміжна діяльність, яка спрямована на забезпечення умов для їх продажу шляхом надання відповідних послуг.

Правові форми здійснення торговельної більш повно розкриваються через класифікацію видів торговельної діяльності. Критерієм для такої класифікації можна взяти закріплений у законодавстві принцип поділу будь-якої господарської діяльності на підприємницьку (комерційну) та непідприємницьку (некомерційну) (ч. 2 ст. 3 ГК України).

Таким чином у відповідності із вказаним поділом господарської діяльності діяльність, пов’язану із продажем товарів, можна поділяти на:

- підприємницьку (комерційну) торговельну діяльність, пов’язану із продажем товарів, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутків;

- непідприємницьку (некомерційну) торгівлю, яка здійснюється без мети одержання прибутку.

Правові наслідки віднесення торговельної діяльності до підприємницької чи непідприємницької діяльності полягає у застосуванні чи незастосуванні до такої діяльності законодавства про підприємництво. При цьому необхідно зазначити, що законодавством у сфері торгівлі встановленні умови віднесення діяльності, пов’язаної із продажем товарів, до підприємницької чи непідприємницької.

Торговельна діяльність як особливий вид економічної діяльності здійснюється у певних правових формах за допомогою системи різних цивільно-правових договорів, що передбачають передачу прав власності на товари від їх виробників, посередників до їх споживачів (договори купівлі-продажу, поставки, міни тощо). Поряд із цим крім договорів, що передбачають передачу прав власності на товари, торговельна діяльність опосередковується різними договорами, спрямованими на забезпечення умов для продажу товарів шляхом надання відповідних послуг. До таких договорів належать зокрема договори про надання виробникам та власникам товарів торгово-посередницьких послуг з їх продажу.

Чинним законодавством встановлено адміністративну відповідальність за здійснення торговельної діяльності в результаті якої одержується неконтрольований державою прибуток (ст. 160-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Необхідність легалізації торговельної діяльності зобов’язує особу, яка здійснює торгівлю, реєструвати свою діяльність. Тому перед тим, як особа почне здійснювати торгівлю, вона повинна зареєструватися в якості суб’єкта підприємницької діяльності, а у випадках передбачених законом отримати ліцензію, торговий патент чи інший дозвільний документ.

Разом із цим не завжди, коли особа буде здійснювати торгівлю вона зобов’язана зареєструватися як суб’єкт підприємницької діяльності. Так, Декрет кабінету міністрів України «Про податок на промисел», закріплює право фізичних осіб, що є громадянами України, іноземних громадяни та осіб без громадянства як тих, що мають, так і тих, що не мають постійного місця проживання в Україні, на здійснення продажу вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів без реєстрації таких осіб як суб’єктів підприємницької діяльності. Таке право особи мають за умови сплати податку на промисел і отримання одноразового патенту на торгівлю. Скористатися правом на одержання одноразового патенту на торгівлю особа може не більше чотирьох разів протягом календарного року. Обов’язок особи реєструватися як суб’єкт підприємницької діяльності у разі здійснення торгівлі передбачений тільки, якщо така особа протягом календарного року чотири рази одержувала одноразовий патент на торгівлю.

Основні питання:

 

1. Особливості приватноправового та публічно-правового регулювання торговельної діяльності.

2. Поняття торгівлі та торговельної діяльності за законодавством України.

3. Торговельна діяльність як вид господарської (підприємницької) діяльності.

4. Ознаки торговельної діяльності.

5. Організаційно-правові форми здійснення торгівельної діяльності

6. Здійснення продажу товарів без державної реєстрації господарської (підприємницької) діяльності.

7. Здійснення продажу товарів в порядку промислу.

8. Поняття та види засобів обліку розрахункових операцій при здійсненні торговельної діяльності.

9. Основні вимоги, що висуваються до суб’єктів торговельної діяльності і правила торговельного обслуговування покупців. Правила торгівлі.

10. Правові основи та порядок проведення перевірок суб’єктів торговельної діяльності.

 

Питання для самоконтролю:

 

1. Поняття торговельної діяльності в нормативно-правових актах України.

2. Принципи здійснення торговельної діяльності.

3. Вимоги до суб’єктів торговельної діяльності.

4. Поняття та види легалізації торговельної діяльності.

5. Особливості легалізації торговельної діяльності без створення юридичної особи.

6. Особливості легалізації торговельної діяльності із створенням юридичної особи.

7. Умови та межі здійснення торговельної діяльності суб’єктами малого підприємництва.

8. Особливості здійснення торговельної діяльності суб’єктами малого підприємництва при виборі спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності.

9. Поняття та види торговельної мережі.

10. Поняття та види торгових об’єктів.

11. Роздрібна торговельна мережа.

12. Оптова торговельна мережа.

13. Торгово-виробнича мережа.

14. Поняття розрахункових операцій.

15. Реєстратори розрахункових операцій.

16. Книги обліку розрахункових операцій та розрахункові книги.

17. Штрихове кодування товарів.

18. Правове регулювання розрахункових операцій у сфері торгівлі.

19. Відповідальність за порушення порядку здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі.

20. Порядок продажу продовольчих товарів.

21. Порядок продажу непродовольчих товарів.

22. Відповідальність за порушення законодавства, що регулює здійснення торговельної діяльності в Україні.

Завдання:

1) Громадянин Іванов І.В. з своїм сином має намір відкрити продуктовий магазин і зайнятися торгівлею безалкогольними напоями.

а). Зробіть правовий аналіз вибору найбільш оптимальної для Іванова І.В. організаційно-правової форми здійснення торговельної діяльності?

б) Розробіть чіткий план дій, які необхідно вчинити для легалізації діяльності Іванова І.В.?

2) На підставі аналізу чинного законодавства про торговельну діяльність визначте перелік документів, які повинні знаходитися у торговому об’єкті.

3) При перевірці працівниками податкового органу діяльності торговельного підприємства було виявлено, що розрахункові документи, які друкувалися через реєстратори розрахункових операцій, не містили інформацію про найменування товару. Працівниками податкового органу було складено акт про використання реєстраторів розрахункових операцій без режиму попереднього програмування найменування товарів.

а) Який порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій?

б) Які вимоги ставляться до розрахункових документів, що друкуються за допомогою реєстраторів розрахункових операцій?

в) Чи є зазначена ситуація порушенням порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій?

4) Продавець не видав покупцеві розрахункового документу посилаючись на те, що магазин належить суб’єкту підприємницької діяльності платнику єдиного податку і стосовно нього не передбачено обов’язкове застосування реєстраторів розрахункових операцій.

а) На кого і в яких випадках покладено обов’язок видавати розрахункові документи при розрахунках із споживачами?

б) Який порядок видачі розрахункових документів?

в) Яка відповідальність встановлена чинним законодавством за невидачу розрахункового документу?

г) Хто відповідно до чинного законодавства може бути притягнутий до відповідальності у зазначеній ситуації?

 

 

Теми рефератів:

1. Поняття та ознаки торговельної діяльності за законодавством України.

2. Порядок здійснення торгівлі без державної реєстрації господарської (підприємницької) діяльності.

3. Правове регулювання розрахункових операцій у сфері торгівлі.

4. Правові основи та порядок проведення перевірок суб’єктів торговельної діяльності.

 

Рекомендовані нормативні акти:

1 – 5, 8, 9, 15 – 19, 21, 23, 25, 30, 36 – 48.

Рекомендована література:

1, 4, 6, 11, 12, 34, 39, 41, 64, 97, 100, 117.