Діяльність якого гетьмана можна характеризувати, спираючись на подану карту.

 

а) Б. Хмельницького б) І. Виговського

в) Д. Многогрішного г) І. Самойловича

 

44. Перша Малоросійська колегія діяла в Україні у:

а) 1720-1730 рр.; б) 1722-1727 рр.;

в) 1725-1727 рр.; г) 1726-1734 рр.

 

45. Малоросійська колегія, створена указом Петра І, була:

а) найвищим фінансовим та адміністративним органом Малоросії після ліквідації козацького самоврядування в Гетьманщині;

б) апеляційною установою в судових справах, які розглядалися в судах Гетьманщини, контрольним фінансовим органом, а пізніше й найважливішою фіскальною та адміністративною інстанцією, яка могла діяти без відома Генеральної канцелярії;

в) вищою судовою інстанцією Гетьманщини та контрольно-наглядовим органом, основним завданням якого було не допускати зносин козацької старшини з іноземними державами і попереджати антицарські змови;

г) контрольно-наглядовим органом Гетьманщини за діяльністю запорозьких козаків.

 

46. Правління гетьманського уряду – це:

а) колегіальний орган, створений Петром І для управління Козацькою державою (Гетьманщиною) і збирання податків у царську казну, який складався з російських військових та чиновників високого рангу;

б) колегіальний орган з росіян та українців, створений царем при гетьманові Д.Апостолові для контролю за його діяльністю та роботою місцевої адміністрації (полкової і сотенної);

в) колегіальний орган, створений царицею Анною Іванівною для управління козацькими землями (Гетьманщиною), що складався з представників російського уряду та козацької старшини;

г) колегіальний орган з росіян та українців, створений царицею Катериною ІІ для контролю за діяльністю гетьмана та козацької старшини.

 

47. Друга Малоросійська колегія, створена Катериною ІІ, управляла Україною в:

а) 1722-1724 рр.; б) 1762-1775 рр.;

в) 1764-1786 рр.; г)1776-1790 рр.

 

48. Останній наказний гетьман України:

а) К.Розумовський; б) П.Калнишевський;

в) Д.Апостол; г) П.Полуботок.

 

49. Запорізька Січ була остаточно ліквідована:

а) 1763 р.; б) 1770 р.; в) 1775 р.; г) 1778 р.

 

50. Останній кошовий отаман Запорозької Січі:

а) К.Розумовський; б) П.Калнишевський;

в) Д.Апостол; г) П.Полуботок.

 

51. Запорозька Січ була остаточна зруйнована російською царицею Катериною ІІ, тому що:

а) імператриця ненавиділа українців, а запорожці уособлювали в собі їхні кращі якості та були стійкими прихильниками української автономії;

б) вона перестала бути військовим захистом Півдня після занепаду Кримського ханства й Османської імперії, але зберігала свій демократичний устрій, була опорним пунктом „бунтівників” та перешкодою колонізації Північного Причорномор’я;

в) вона була потенційною союзницею татар під час неминучих російсько-турецьких воєн за вихід до Чорного моря;

г) не сплачувала вчасно податки до царської казни.

 

52. Гетьманування Кирила Розумовського:

а) 1750-1764 рр.; б) 1754-1764 рр.;

в) 1748-1764 рр.; г) 1753-1768 рр.

 

 

53. Правління гетьманського уряду в Лівобережній Гетьманщині було створено після смерті гетьмана:

а) Івана Скоропадського; б) Івана Мазепи;

в) Данила Апостола; г) Павла Полуботка.

 

54. Прогресуюча феодалізація українського суспільства в Гетьманщині та на Слобожанщині наприкінці ХVІІ – у ХVІІІ ст. виявилася у:

а) зростанні старшинського та монастирського землеволодіння, посиленні особистої залежності селян від поміщиків, поступовому обмеженні „прав та вольностей” станів України та підпорядкування Київської митрополії Московському патріарху;

б) зростанні старшинського і монастирського землеволодіння та посиленні особистої залежності селян від землевласників, впровадженні податків на козацький стан;

в) посиленні особистої залежності селян від поміщиків, руйнуванні станової демократії і концентрації влади в руках державної бюрократії та російських царів, впровадженні податків на козацький стан;

г) посиленні особистої залежності селян від поміщиків, впровадженні податків на козацький стан.

 

55. Гетьманування Д.Апостола:

а) 1709-1725 рр.; б) 1727-1734 рр.;

в) 1725-1735 рр.; г) 1729-1740 рр.

 

56. Характерні риси промислового розвитку України наприкінці ХVІІ – у ХVІІІ ст. (виберіть неправильну відповідь):

а) порівняно повільний розвиток мануфактурного виробництва і ремесел

б) швидке формування класу підприємців-капіталістів із міського бюргерства, козацтва та великих землевласників і класу найманих робітників – із збіднілих вільних селян та козаків

в) заснування мануфактур переважно поміщиками

г) використання на багатьох мануфактурах дармової праці кріпаків

 

57. На кін. ХVІІ ст. землі Правобережної України, які перебували в складі Речі Посполитої, були:

а) багатолюдним, економічно розвиненим, багатим та квітучим краєм;

б) майже безлюдним, економічно занедбаним та поруйнованим краєм;

в) густозаселеним, але економічно відсталим і бідним краєм;

г) слабозаселеним, але економічно розвинутим краєм.

 

58. Гетьманство була остаточно скасоване указом Катерини ІІ у:

а) 1763 р.; б) 1764 р.; в) 1775 р.; г) 1783 р.

 

59. Замість гетьмана, посада якого була скасована Катериною ІІ, управляти Малоросією почала (о):

а) Генеральна військова канцелярія;

б) Малоросійська колегія;

в) Правління гетьманського уряду;

г) Гетьманська комісія.

 

60. Царський указ про закріпачення селян на Лівобережній та Слобідській Україні був прийнятий:

а) у 1760 р.; б) у 1762 р.; в) у 1781 р.; г) у 1783 р.

 

61. Лівобережна Україна – це:

а) історична назва частини України у складі Російської держави в др. пол. ХVІІ-ХVІІІ ст.;

б) історична назва частини України у складі Речі Посполитої в др. пол. ХVІІ-ХVІІІ ст.;

в) назва держави, створеної Б.Хмельницьким;

г) назва історичної області, підконтрольна Оттоманській Порті в др. пол. ХVІІ-ХVІІІ ст.

 

62. Слобідська Україна (Слобожанщина) – це:

а) історична область, заселена польськими селянами, починаючи з 30-х рр. ХVІІ ст., територія якої охоплювала сучасні центральні області України;

б) історична область, заселена українськими козаками та селянами, починаючи з 30 -х рр. ХVІІ ст., територія якої охоплювала сучасні Харківську, частину Сумської, Донецької, Луганської областей України;

в) історична область, заселена російськими селянами, територія якої охоплювала сучасні Івано-Франківську та Львівську області України;

г) назва історичної області на Кримському півострові у ХVІІІ ст.

 

63. Українські землі у складі Австрійської імперії називали:

а) Південною Україною; б) Таврією;

в) Західноукраїнськими землями; г) Наддніпрянською Україною.

 

64. Коліївщина – це:

а) селянсько-козацьке повстання 1768 р. на Лівобережній Україні проти панування Російської імперії, очолюване М.Залізняком та І.Гонтою;

б) селянсько-козацьке повстання 1768 р. на Правобережній Україні проти панування Російської імперії, очолюване М.Кривоносом та О.Довбушем;

в) селянсько-козацьке повстання 1768 р. на Правобережній Україні проти панування Речі Посполитої, очолюване М.Залізняком та І.Гонтою;

г) селянсько-козацьке повстання 1768 р. на Правобережній Україні проти панування Речі Посполитої, очолюване М.Кривоносом та О.Довбушем.

 

65. Коліївщина – повстання, що було кульмінаційною точкою руху:

а) козацького; б) гайдамацького;

в) опришківського; г) селянського.

 

66. Керівниками Коліївщини 1768 р. були:

а) запорожці М.Залізняк та І.Гонта;

б) сотники надвірних козаків Верлан та І.Гонта;

в) запорожець М.Залізняк та сотник надвірних козаків І.Гонта;

г) запорожець М.Залізняк та сотник надвірних козаків Верлан.

 

67. Перші згадки про опришківський рух припадають на:

а) кін. ХV ст.; б) ХVІ ст.;

в) поч. ХVІІ ст.; г) кін. ХVІІ ст.

 

68. Опришки діяли:

а) на Лівобережжі; б) на Правобережжі;

в) на Слобожанщині; г) в Галичині, Буковині та на Закарпатті.

 

69. Рух гайдамаків у ХVІІІ ст. розпочався:

а) на Лівобережжі та Слобожанщині;

б) на Правобережній Україні;

в) в Галичині та Закарпатті; г) на Буковині.

70. Найбільші повстання гайдамаків придушували:

а) польські війська;

б) російські війська;

в) польські та російські війська;

г) польські війська та загони татар.

 

71. Причини розгортання та посилення гайдамацького руху:

а) підтримка руху російським урядом, який прагнув таким чином ще більше послабити Польщу;

б) постійне збільшення соціальної напруги через зростаючу сваволю шляхти та ксьондзів, посилення соціального, релігійного та національного гноблення селян і міщан Правобережжя;

в) сусідство із Кримським ханством, що постачало зброю і керівників гайдамацьким загонам;

г) підтримка руху правлячими колами Гетьманщини (старшина розраховувала таким чином реалізувати давні плани об’єднання з „обох боків Дніпра”).

 

72. На поч. ХХ ст. у складі Російської імперії перебували такі українські землі:

а) Слобожанщина, Лівобережжя, Закарпаття, Буковина;

б) Слобожанщина, Лівобережжя, Буковина;

в) Слобожанщина, Південь, Закарпаття, Буковина;

г) Слобожанщина, Лівобережжя, Правобережжя.

 

73. “Південне товариство” виникло в Україні:

а) у 1818 р.; б) у 1821 р.; в) у 1823 р.; г) у 1824 р.

 

74. Керівник Південного товариства декабристів:

а) П.Пестель; б) М.Борисов;

в) М.Драгоманов; г) М.Костомаров.

 

75. Програмний документ Південного товариства декабристів на Україні:

а) “Конституція” М.Муравйова;

б) “Руська правда” П.Пестеля;

в) “Книга Буття українського народу” М.Костомарова;

г) “Закон Божий” П.Куліша.

 

76. У програмному документі Південного товариства передбачалося:

а) створення двох українських „держав” у складі конституційної Росії;

б) збереження цілковитої політичної єдності українських і російських земель у майбутній Російській республіці;

в) створення незалежної Української держави в складі слов’янської федерації;

г) надання українським землям статусу автономії у конституційній Росії.

 

77. У 1825 р. декабристи мали на Україні чотири управи:

а) Київську, Тульчинську, Васильківську та Слов’янську в Новограді-Волинському;

б) Тульчинську, Васильківську, Кам’янецьку та Слов’янську в Новограді-Волинському;

в) Київську, Кам’янецьку, Полтавську та Слов’янську в Новограді-Волинському;

г) Тульчинську, Васильківську, Полтавську та Слов’янську в Новограді-Волинському.

 

78. Повстання Чернігівського піхотного полку в Україні, організоване декабристами, відбулося:

а) 14-25 грудня 1825 р.;

б) 29 грудня 1825 р. – 3 січня 1826 р.;

в) 7-15 січня 1826 р.;

г) 9-15 січня 1826 р.

79. Т.Шевченко був учасником:

а) Кирило-Мефодіївського товариства;

б) Південного товариства;

в) Одеської громади;

г) Руської трійці.

80. Діяльність культурно-освітнього гуртка “Руська трійця” на західноукраїнських землях припадає на:

а) 1847-1848 рр.; б) 1861-1863 рр.;

в) 1830-1837 рр.; г) 1865-1870 рр.

81. Учасники гуртка „Руська трійця”:

а) М.Шашкевич, І.Вагилевич, Т.Шевченко;

б) М.Шашкевич, М.Драгоманов, Т.Шевченко;

в) М.Шашкевич, І.Вагилевич, Я.Головацький;

г) П.Куліш, Т.Шевченко, Я.Головацький.

 

82. „Руською трійцею” називали:

а) таємний гурток революційно налаштованих студентів Львівського університету;

б) таємну терористичну організацію на Галичині;

в) український альманах, який вийшов у Будапешті в 1837 р.;

г) трьох товаришів – учнів греко-католицької семінарії у Львові.

 

83. Кирило-Мефодіївського товариство діяло в Україні:

а) 1833-1837 рр.; б) 1846-1847 рр.;

в) 1848-1849 рр.; г) 1861-1963 рр.

 

84. Програмний документ Кирило-Мефодіївського товариства це:

а) „Книга буття українського народу (Закон Божий)”;

б) „Катехизис автономіста”;

в) „Кобзар”;

г) „Руська правда”.

 

85. Основними цілями, викладеними у програмних документах Кирило-Мефодіївського товариства були:

а) ліквідація самодержавства та кріпосного права, національне визволення України, утворення на демократичних принципах федерації слов’янських народів з центром у Києві;

б) ліквідація самодержавства, кріпосного права та утворення незалежної Української держави;

в) скасування кріпосного права, перетворення Російської імперії у конституційну монархію, в якій Україна матиме право на національно-культурний розвиток;

г) ліквідація самодержавства та кріпосного права, збереження “єдиної та неподільної” Росії, в якій право на самовизначення матиме лише польський народ.

 

86. Члени Кирило-Мефодіївського товариства розраховували реалізувати свою програмну мету шляхом:

а) організації народних мас на революційну збройну боротьбу;

б) тривалої і наполегливої просвітницької діяльності й утвердження християнської етики;

в) провокування війни з Росією західноєвропейських держав;

г) здійснення військового перевороту.

 

87. Виберіть серед наведених положень ті, що розкривають наслідки реформ 60-70-х рр. ХІХ ст. у Російській імперії для соціально-економічного життя населення України:

а) забезпечили провідну роль поміщицьких господарств у виробництві сільськогосподарської продукції та торгівлю нею;

б) стимулювали розгортання ринкових відносин;

в) загальмували формування ринку робочої сили;

г) забезпечили соціальну рівність селян.

 

88. Кріпосне право в під російській Україні було ліквідоване в:

а) 1848 р.; б) 1853 р.;

в) 1861 р.; г) 1864 р.

89. Реформа 1861 р. забезпечила селянам східноукраїнських земель:

а) особисту свободу;

б) отримання земельних наділів за справедливою ціною;

в) збільшення земельних наділів за рахунок “відрізків”;

г) негайну ліквідацію всіх повинностей.

 

90. Після проведення реформи 1861 р. економіка Наддніпрянської України:

а) розвивалася повільними темпами;

б) переживала добу бурхливого зростання;

в) занепала;

г) суттєво не змінилася.

 

91. Земська реформа була проведена у:

а) 1861 р.; б) 1864 р.; в) 1870 р.; г) 1874 р.

 

92. Виборні органи місцевого самоврядування, що створювалися у підросійській Україні після реформи називали:

а) управами; б) земствами;

в) гминами; г) думами.

 

93. Земства на східноукраїнських землях:

а) збирали державні податки і займались організацією економічного життя селянства (економічною просвітою, створенням та підтримкою кредитних і постачально-збутових кооперативів, громадських крамниць тощо), здійснювали цензуру місцевих видань та спектаклів, здійснювали статистичний аналіз;

б) збирали державні податки, займались організацією економічного життя селянства (економічною просвітою, створенням та підтримкою кооперації тощо), забезпеченням початкової освіти населення, упорядкуванням доріг, утриманням пошт;

в) займалися організацією економічного життя (економічною просвітою, створенням, підтримкою благодійних організацій тощо), забезпеченням початкової освіти селян та їх медичним обслуговуванням, утриманням пошт, упорядкуванням доріг, збором статистичних даних;

г) збирали державні податки, займалися упорядкуванням доріг, утриманням пошт, здійснювали статистичний аналіз.

 

94. Міська реформа була здійснена у:

а) 1861 р.; б) 1864 р.; в) 1870 р.; г) 1874 р.

 

95. Органи самоврядування на східноукраїнських землях, які створювалися відповідно до Міського положення:

а) земства; б) гмини;

в) думи; г) ради.

 

96. Судовою реформою Олександра ІІ на східноукраїнських землях запроваджувалися:

а) формальна рівність всіх перед законом, становий суд, участь у судових засіданнях присяжних засідателів;

б) формальна рівність всіх перед законом, публічний суд, участь присяжних засідателів у судових засіданнях;

в) залежний від державної адміністрації становий суд, відкриті судові засідання, участь у них присяжних засідателів;

г) становий суд та закриті судові засідання.

 

97. Військова реформа Олександра ІІ запроваджувала на східноукраїнських землях:

а) рекрутські набори серед усіх верств населення на військову службу терміном 6-7 років;

б) рекрутські набори серед селян на військову службу терміном на 25 років;

в) загальну військову повинність усіх громадян з 20-річного віку та дійсну військову службу терміном 6-7 років;

г) рекрутські набори серед селян та міщан на військову службу терміном на 10 років.

 

98. Для сільського господарства українських земель у др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст. характерними були:

а) напівнатуральне селянське господарство, феодально-кріпосницьке господарство, капіталістичне господарство, фермерське господарство;

б) напівнатуральне селянське господарство, капіталістичне господарство, коопероване фермерське господарство;

в) напівнатуральне селянське господарство, капіталістичне господарство, фермерське господарство з елементами кооперації, господарство, яке ґрунтувалося на відробітковій системі;

г) феодально-кріпосницьке господарство, напівнатуральне селянське господарство, капіталістичне господарство.

 

99. Селянська община в під російській Україні була остаточно зруйнована в результаті:

а) діяльності земств; б) аграрної реформи П.Столипіна;

в) першої світової війни; г) реформи 1861 р.

 

100. Політика російського уряду в ХІХ – на поч. ХХ ст. була спрямована на:

а) підтримку та розвиток усіх галузей промисловості в Україні;

б) гальмування розвитку тих галузей промисловості України, які створювали конкуренцію російським;

в) гальмуванням розвитку всіх галузей промисловості в Україні;

г) підтримкою харчової та переробної галузей промисловості.

 

101. Валуєвський циркуляр був прийнятий у:

а) 1850 р.; б) 1860 р.; в) 1863 р.; г) 1869 р.

 

102. Таємний Валуєвський циркуляр забороняв:

а) видання українською мовою педагогічної, церковної, наукової літератури та підручників, крім художніх творів;

б) діяльність українських політичних партій;

в) заняття агітаційно-пропогандиською діяльністю;

г) користуватися у побуті українською мовою.

 

103. Емський указ був прийнятий у:

а) 1856 р.; б) 18 63 р.; в) 1874 р.; г) 1876 р.

 

104. Основні заборонні положення Емського указу Олександра ІІ (виберіть неправильну відповідь):

а) проголошував, що „малороссийского языка не было и быть не может”;

б) театральні вистави та публічні декламації українською мовою;

в) навчання будь-яких шкільних дисциплін українською мовою;

г) ввіз до Російської імперії україномовних творів з-за кордону.

 

105. Українська інтелігенція називала „громадами” створювані в др. пол. ХІХ ст.:

а) господарські організації, метою яких був спільний обробіток землі та збут сільськогосподарської продукції;

б) культурно-освітні організації, які ставили своєю метою поширення національної ідеї шляхом видання книг, журналів, проведення вечорів тощо;

в) політичні організації, що ставили своєю метою відродження української державності;

г) громадські організації, які ставили собі за мету покращення соціального становища українців.

 

106. Відновлену в Києві на початку 70-х років ХІХ ст. зусиллями В.Антоновича, М.Драгоманова, О.Русова та інших українофілів таємну культурно – просвітницьку організацію називали:

а) Кирило-Мифодіївським братством;

б) Старою громадою;

в) Товариством тарасівців;

г) Новою громадою.

107. Напрямком діяльності українських громад було:

а) вивчення української історії та народної культури;

б) поширення прокламацій та листівок із антиурядовими заявами;

в) підготовка національно-визвольного повстання в Україні;

г) організація мітингів та маніфестацій.

 

108. Культурницький, а далі й політичний рух др. пол. ХІХ ст., що об’єднував в основному українську ліберально та національно орієнтовану світську й духовну інтелігенцію Галичини, Буковини та Закарпаття, називають:

а) москвофільським (русофільським);

б) народовським;

в) ліберальним;

г) радикальним.

 

109. Мовно-літературний, а далі й політичний рух др. пол. ХІХ ст., що об’єднував в основному консервативно і проросійськи орієнтовану духовну й світську українську інтелігенцію Галичини, Буковини та Закарпаття, називають:

а) москвофільським (русофільським);

б) народовським;

в) ліберальним;

г) радикальним.

 

110. Пропагандистська діяльність під гаслом “ходіння в народ” була характерна для:

а) русофілів; б) громад;

в) масонських лож; г) народників.

 

111. Громадсько-політичний рух останньої чверті ХІХ ст., започаткований молодшим поколінням української світської інтелігенції, яке було опозиційно налаштоване як до влади, так і до існуючих у краї громадсько-політичних течій і сповідувало ідеї соціалізму, називають:

а) москвофільським; б) народовським;

в) ліберальним; г) радикальним.

112. Називаючи Галичину „українським П’ємонтом”, національно-орієнтована інтелігенція останньої третини ХІХ – початку ХХ ст. хотіла:

а) підкреслити, що цей край може й має виконати роль плацдарму національного руху, стати для українців тим, чим був П’ємонт для італійців;

б) нагадати, що консерватизм та провінційність галичан можуть спричинитися до таких же проблем для національного руху, які колись існували в П’ємонті;

в) переконати народ у тому, що цей край матиме в майбутньому таку ж славу, яку має П’ємонт – край високої освіти та мистецьких досягнень;

г) виокремити історичну долю цього краю, як таку, що нагадує історичну долю італійського П’ємонту.

 

113. Українські землі в кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. входили до:

а) Російської імперії, Речі Посполитої, Туреччини;

б) Російської імперії, Австро-Угорщини;

в) Австро-Угорщини, Російської імперії, Туреччини;

г) Речі Посполитої та Туреччини.

 

114. Емігранти із західноукраїнських земель наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. в пошуках кращої долі вирушали:

а) на Далекий Схід та в Середню Азію;

б) в країни Центральної та Південної Азії;

в) в країни Північної та Південної Америки;;

г) на африканське Середземномор’я.