Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Символіка чисел в українській міфології.Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Ставлення до числа у світі замовлянь також не тотожне сучасному. Сучасне число — знак кількості, числення операція кількісна. Передбачається, що рахуються предмети однорідні й одноякісні, якщо ні — різниця між ними нехтується. П’ять коней — це п’ять однакових коней, неподібність між ними нас не цікавить. Природно, при такому підході два предмети відрізнятимуться від трьох лише характеристикою «більше — менше». У світосприйманні міфологічному число — показник не іншої кількості, а іншої якості предмета. Один кінь і двоє коней — це не «більше — менше» коней, а два істотно різних бачення об’єкту, два неоднакові символи. Те саме є вірним і для інших «чисел. Числа в сучасних рахунках — знаки, за допомогою яких ділиться на частини однорідний і тотожний простір. Числа в замовляннях — семантично багаті «титули» і «властивості» дійових осіб: знаки їхньої ієрархічної цінності. Саме тому нумерологічний ряд у замовляннях жодним чином не означає простого поштучного нарощування «того ж самого»: внаслідок цього в замовляннях інакше трактується й нумерологічний ряд. Числа від 1 до 4 символічні всі без винятку. Їхня символічність багатопланова і складна. В той же час вона надзвичайно стійка: зберігається не лише в різних текстах замовлянь, а й у різних жанрах фольклору: загадках, приказках, повір’ях та інших і в різні наступні епохи, з різними формами світосприймання. Навіть коли фольклор замінила література, а язичництво — християнська релігія, навіть коли символіка малих чисел уже не усвідомлювалась так повно й безпосередньо, як раніше, — практично вона ніколи не деформувалася, зберігаючи в цілості своє смислове ядро. Числа вищі від 4 символічні або не всі, або принаймні дуже неоднаково за інтенсивністю. Наприклад, із символіки замовлянь, репрезентованих у цій книжці, майже випадають 5, 6, 8, 9 (крім формули тридев’ять). Вони непорівнянні з символічним потенціалом числа 1. Заодно ця символічність набагато однозначніша, ніж у 1, 2, 3, 4, і набагато менш універсальна в жанровому сенсі. Вона ж і менш стійка у часі. З чисел, вищих від 10, символічні лише деякі. Всі вони дістають свою символіку від простого числа, яке їх утворює. Водночас з’являється дещо в світі «перших чисел» неможливе: деякі числа стають синонімами інших». Так, значення дуже багато», «вся повнота чогось», а також «межа зліченності» передаються замовляннях з рівним успіхом через 7 12 33, 40, 77. Доказ цьому — те, що названі числа правлять за атрибути тих самих предметів чи персонажів, причому в аналогічних ситуаціях.
Один Один — включає в себе значення: · центральний, серединний; · такий, що вміщує всіх собі подібних, репрезентативний; · найдієвіший, потужний, «магічний»; · верховний, найвищий, «царський», «княжий», володарний. Гіпотетично можна гадати, що число 1 і його символіка не «первісні», а постали з двох логіко-магічних операцій: заміщення й вичленування. Під заміщенням розуміємо ту саму магічну «частину замість цілого», де функцію частини (при цілому — множині, роді, виді) саме й виконував один суб’єкт або предмет. Це демонструє палеолітична еволюція ведмежого культу. Спочатку вшановувались і з священною, магіко-продуктивною метою зберігались частини ведмедя (передусім голова й передні лапи). Лише згодом стали виготовляти глиняну болванку: одного ведмедя в цілому. Як частина заміщувала «всього ведмедя» і навіть «усіх ведмедів», так пізніше один ведмідь міг сприйматися як весь ведмежий рід, згущений в одній подобі. Якби не така «репрезентативність», не магічні повноваження одного, вершити обряди перед єдиним «ведмежим ідолом» не було б резону. Вичленування співвіднесене із процедурою вибору і значенням обрання. Те, що особливо відзначене, особливо ж і придатне для міфосюжету і ритуалу. «Один» з «багатьох» (будь-якого числа) — це той, хто особливо повинен «бути» або так само імперативно повинен «не бути». Діє і магія за аналогією: «один» повинен звідати долю, яка була рокована «багатьом» («добру» або «злу», примноження або знищення, для того, щоб уберегтись від останнього, можлива «священна жертва» — треба умертвити, знищити одного заради примноження й торжества життя у всіх інших). З появою Світової Горизонталі, а пізніше Світової Вертикалі «один» набуває значення: «такий, що не має протичлена опозиції» (або: протиставлений усім опозиціям). Топографічно таким «одним» є центр. Центр рівною мірою протиставлений як опозиції «ліве — праве», так і «верху — низу». Цілком логічно символіка «одного» взяла на себе й символіку центру. Так «центральне», «верховне», найбільш священне і найбільш повновладне в архаїчній міфології стали суміщатися, а «один» остаточно набув значення «божественного» або «царственого» числа, та особи, яку воно визначає: Суперечливе співвідношення «один — пара». В принципі всяку непарність, «лишку» світова архаїка схильна ототожнювати з невпорядкованим, нестійкодинамічним, а тому небезпечним, «лихим» началом. Чіт, парне число символізується за протилежністю: як начало впорядковане, в позитивному сенсі непорушне, отже, корисне, «добре».
Два Два — охоплює значення: · пара, чіт, двоїстість (бінарність); · протиставлення одному непарному (за формулою: три — це два плюс один); · множення, збільшення (за формулою: два — це один плюс один); · дроблення, несправжність, позірність. Символіка числа «два» також тривалий час розвивалася в надрах міфу і магії. Відомо, що в багатьох мовах (зокрема й давніх слов’янських) є форми двоїни. Ця двоїна була б просто безглуздою надмірністю, якби позначала просто «дві штуки» того ж самого предмета (троїни світова лінгвістика практично не знає). Двоїна та її форми прикладалися виключно до парних предметів: очей, вух, рук, ніг та ін. Очевидно, саме парність і є одним із празначень числа «два». Але значення парності, прямо пов’язане з принципом симетрії, легко могло перейти в значення двоїнності: зіставлення і протиставлення двох об’єктів, що мають єдине «надзначення», але різні значення диференціальні (в просторі, скажімо — займати різні сторони відносно центру). Від цього йдуть у замовляннях образи двох братів, одного небесного, другого земного: в магічних обрядах — дві застосовувані речовини, з яких одна належить «макрокосмосу» (вода, вогонь), друга «мікрокосмосу» (кров, молоко). Значення «близнята», також співвіднесене з парністю, в свою чергу, породило різні наступні його тлумачення і протилежні оцінки. Близнята споконвіку викликали у людей підвищені емоції: переживалися як щось надзвичайне. Народження близнят вважалося особливим, віщим знаменням, нерідко — загрозливим. Звідси й звичай виганяти, вбивати, рокувати в жертву одного чи двох близнят. Але нерідко це було знамення добре: звідси легенди й міфи про близнюків — засновників людського роду взагалі або даного роду-племені, міста, царської династії. Логіка тривоги, яку викликали близнята, — та сама, що й тривоги, яку породжували діти з фізичними дефектами. І перше, й друге — відхилення від норми: або в бік надміру, або в бік нестачі. Близнята — це «надто багато» людини, новонароджені без якоїсь частини тіла — це «надто мало». Проте відхилення означає певне вирізнення. Тому в процесі культурної еволюції, зберігаючи давній тривожний обертон, явище близнят і відповідне число «два» стали оцінювати й позитивно. Наступні значення, що належать до символіки «двох», демонструють цю вібруючу амбівалентність. З одного боку, всяке збільшення числа в замовляннях (подвоєння, потроєння і тому подібне) розуміється як збільшення буття: незаперечної присутності, повновладдя, існування й «істотності» (дивіться «Символіку діянь»). З другого боку, подвоєння тлумачиться як розщеплення цілісного суб’єкта: на його «істинну» — і «неістинну», підмінну, позірну іпостасі. Три Три — включає в себе значення: · тричленна вертикальна модель світу, а значить, «весь світ» за вертикаллю, сукупність царств верхнього, середнього, нижнього; · динамічний цикл змін (наприклад: дитинство, юність — зрілість — старість, ранок — день — ніч, місяць-молодик — підповня — повня і тому подбіне); · ліве плюс праве — центр (ширше: формула «два плюс один»); · збільшення, посилення, виражена магічність, священність (дивіться вище). «Три» (як і «два», як і «один») — надзвичайно «дійовий», місткий і універсальний для світової культури символ. Засвоєння поняття (і символу) «два» внесло в архаїчну свідомість ідею двоїнності, дало широку можливість класифікації всесвіту на основі парних протиставлень. Засвоєння поняття (і символу) «три» зміцнило, по-перше, символіку центру. По-друге, воно створило умови для формування динамічної моделі світобудови. По-третє, воно посилило спочатку поцінувальну, а потім і етичну диференціацію протилежних сторін цієї світобудови. В той же час, об’єднуючи їх, число і символ «три» внесли в людське світорозуміння зачатки діалектики: боротьби та єдності протилежностей. При цьому всередині символічного простору кожного новозасвоєного числа (2 — після 1, 3 — після 2 і 1) можна розрізнити не зовсім розчинені, автономні «території» попередніх чисел. Так, значення числа «один (вибраний, протиставлений іншим) і два» (парний, менш сакральний, аніж «один») включаються, але не розчиняються до кінця в символіці числа «три». Це стає цілком очевидним, коли «три» трактується за формулою — «два плюс один». Наприклад, дві сестри та один брат (або навпаки), три сини (дочки, царівни і так далі), з яких один — чудесний (варіанти: головний, найсильніший, позитивний і тому подібне), а двоє інших — «безчудесні», профанні або хоча б менш чудесні. Ця формула працює на повну силу в казці. Але і в замовляннях одна з трьох рослин, істот, речовин нерідко буває основним магічним засобом, а дві інші йому лише акомпанують. Чотири Чотири — основні значення: · чотиричленна горизонтальна модель світу, чотири сторони світу, «весь світ» за горизонталлю; · дворазова парність (за формулою: «два плюс два»); · множення, збільшення (як і 2, 3 та інші числа, більші від 1). «Чотири» в прямо названому числовому вигляді трапляється в замовляннях рідко, частіше воно має нечислове вираження (4 предмети — без згадки самого числа). Таким чином ми знову бачимо, що якісне, конкретне значення чисел первинне, кількісне, абстрактне їхнє значення вторинне. Чотиричленна горизонталь у замовляннях виражена слабко. Можна припускати, що це — пізніше надбання міфологічної думки, і в архаїчний прасвіт воно не потрапило. Топографія замовлянь адекватніше описується за формулою: «три на три», або ще точніше: «пара плюс центр» (верх — низ — центр, ліве — праве — центр) Спроба ж чотиричленної просторової орієнтації дає круговий обхід з центром: сонце попереду, місяць збоку, Божа Матір (імовірно, християнізований заступник зірки) позаду, а голе зерно на долоні, тобто посередині (порівняйте архаїчні орнаменти слов’ян: крапка в чотирикутному ромбі, що розшифровується насінина в полі, плід в утробі, але й ширше — як будь-який священний Центр у всеохопному просторі). З наступних простих чисел прокоментуємо тільки «сім». Сім Сім — символ, також посталий із певних несимволічних, біофізичних властивостей. Символізацію числа «три» пояснено кібернетично: «три» — мінімальна кількість повторів, яка сприймається як значуща, як «сигнал», а не «шум». (Два повтори можуть бути сприйняті як випадковий збіг). Символізацію числа «сім» біофізики виводять з властивостей людської пам’яті: сім знаків — максимальний об’єм «миттєвого» усного запам’ятовування та відтворення. Оскільки ж в архаїчних культурах всяке знання запам’ятовувалось і передавалось усно, то, очевидно, саме цим пояснюється стабільне значення «семи» як «усієї можливої кількості», «межі», нарешті, просто «як завгодно багато». В цьому значенні («багато») «сім» дуже часто протиставляється «одному» («єдиному», «обраному», «відзначеному»). У багатьох замовляннях «сім» (і інші числа із значенням «багато») як атрибут підкріплюється іншим атрибутом кревністю («брати», «сестри»). Кревність у замовляннях розуміється як включення в якусь єдину групу, так що «сім» і «брати» («сестри») — також значною мірою синоніми (порівняйте також риму замовлянь «сім» — «всім»: рима в архаїчному фольклорі обов’язково фіксує певний стійкий зв’язок понять) Всі інші «великі числа» несуть аналогічне значення: «багато», «дуже багато», «всі, скільки б їх не було». При цьому перевага віддається кратним або «подвоєним» числам (6 = 2 × 3, 9 = 3 × 3, 12 = 3 × 4, «тридев’ять», «тридесять», 33, 77, «сорок сороків» та інші).
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-25; просмотров: 291; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.118.144.199 (0.007 с.) |