Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Символіка чисел в українській міфології.

Поиск

Ставлення до числа у світі замовлянь також не тотожне сучасному. Сучасне число — знак кількості, числення операція кількісна. Передбачається, що рахуються предмети однорідні й одноякісні, якщо ні — різниця між ними нехтується. П’ять коней — це п’ять однакових коней, неподібність між ними нас не цікавить. Природно, при такому підході два предмети відрізнятимуться від трьох лише характеристикою «більше — менше». У світосприйманні міфологічному число — показник не іншої кількості, а іншої якості предмета. Один кінь і двоє коней — це не «більше — менше» коней, а два істотно різних бачення об’єкту, два неоднакові символи. Те саме є вірним і для інших «чисел. Числа в сучасних рахунках — знаки, за допомогою яких ділиться на частини однорідний і тотожний простір. Числа в замовляннях — семантично багаті «титули» і «властивості» дійових осіб: знаки їхньої ієрархічної цінності. Саме тому нумерологічний ряд у замовляннях жодним чином не означає простого поштучного нарощування «того ж самого»: внаслідок цього в замовляннях інакше трактується й нумерологічний ряд.

Числа від 1 до 4 символічні всі без винятку. Їхня символічність багатопланова і складна. В той же час вона надзвичайно стійка: зберігається не лише в різних текстах замовлянь, а й у різних жанрах фольклору: загадках, приказках, повір’ях та інших і в різні наступні епохи, з різними формами світосприймання. Навіть коли фольклор замінила література, а язичництво — християнська релігія, навіть коли символіка малих чисел уже не усвідомлювалась так повно й безпосередньо, як раніше, — практично вона ніколи не деформувалася, зберігаючи в цілості своє смислове ядро.

Числа вищі від 4 символічні або не всі, або принаймні дуже неоднаково за інтенсивністю. Наприклад, із символіки замовлянь, репрезентованих у цій книжці, майже випадають 5, 6, 8, 9 (крім формули тридев’ять). Вони непорівнянні з символічним потенціалом числа 1. Заодно ця символічність набагато однозначніша, ніж у 1, 2, 3, 4, і набагато менш універсальна в жанровому сенсі. Вона ж і менш стійка у часі.

З чисел, вищих від 10, символічні лише деякі. Всі вони дістають свою символіку від простого числа, яке їх утворює. Водночас з’являється дещо в світі «перших чисел» неможливе: деякі числа стають синонімами інших». Так, значення дуже багато», «вся повнота чогось», а також «межа зліченності» передаються замовляннях з рівним успіхом через 7 12 33, 40, 77. Доказ цьому — те, що названі числа правлять за атрибути тих самих предметів чи персонажів, причому в аналогічних ситуаціях.

 

Один

Один — включає в себе значення:

· центральний, серединний;

· такий, що вміщує всіх собі подібних, репрезентативний;

· найдієвіший, потужний, «магічний»;

· верховний, найвищий, «царський», «княжий», володарний.

Гіпотетично можна гадати, що число 1 і його символіка не «первісні», а постали з двох логіко-магічних операцій: заміщення й вичленування.

Під заміщенням розуміємо ту саму магічну «частину замість цілого», де функцію частини (при цілому — множині, роді, виді) саме й виконував один суб’єкт або предмет. Це демонструє палеолітична еволюція ведмежого культу. Спочатку вшановувались і з священною, магіко-продуктивною метою зберігались частини ведмедя (передусім голова й передні лапи). Лише згодом стали виготовляти глиняну болванку: одного ведмедя в цілому. Як частина заміщувала «всього ведмедя» і навіть «усіх ведмедів», так пізніше один ведмідь міг сприйматися як весь ведмежий рід, згущений в одній подобі. Якби не така «репрезентативність», не магічні повноваження одного, вершити обряди перед єдиним «ведмежим ідолом» не було б резону.

Вичленування співвіднесене із процедурою вибору і значенням обрання. Те, що особливо відзначене, особливо ж і придатне для міфосюжету і ритуалу. «Один» з «багатьох» (будь-якого числа) — це той, хто особливо повинен «бути» або так само імперативно повинен «не бути». Діє і магія за аналогією: «один» повинен звідати долю, яка була рокована «багатьом» («добру» або «злу», примноження або знищення, для того, щоб уберегтись від останнього, можлива «священна жертва» — треба умертвити, знищити одного заради примноження й торжества життя у всіх інших).

З появою Світової Горизонталі, а пізніше Світової Вертикалі «один» набуває значення: «такий, що не має протичлена опозиції» (або: протиставлений усім опозиціям). Топографічно таким «одним» є центр. Центр рівною мірою протиставлений як опозиції «ліве — праве», так і «верху — низу». Цілком логічно символіка «одного» взяла на себе й символіку центру. Так «центральне», «верховне», найбільш священне і найбільш повновладне в архаїчній міфології стали суміщатися, а «один» остаточно набув значення «божественного» або «царственого» числа, та особи, яку воно визначає:

Суперечливе співвідношення «один — пара». В принципі всяку непарність, «лишку» світова архаїка схильна ототожнювати з невпорядкованим, нестійкодинамічним, а тому небезпечним, «лихим» началом. Чіт, парне число символізується за протилежністю: як начало впорядковане, в позитивному сенсі непорушне, отже, корисне, «добре».

 

Два

Два — охоплює значення:

· пара, чіт, двоїстість (бінарність);

· протиставлення одному непарному (за формулою: три — це два плюс один);

· множення, збільшення (за формулою: два — це один плюс один);

· дроблення, несправжність, позірність.

Символіка числа «два» також тривалий час розвивалася в надрах міфу і магії. Відомо, що в багатьох мовах (зокрема й давніх слов’янських) є форми двоїни. Ця двоїна була б просто безглуздою надмірністю, якби позначала просто «дві штуки» того ж самого предмета (троїни світова лінгвістика практично не знає). Двоїна та її форми прикладалися виключно до парних предметів: очей, вух, рук, ніг та ін. Очевидно, саме парність і є одним із празначень числа «два».

Але значення парності, прямо пов’язане з принципом симетрії, легко могло перейти в значення двоїнності: зіставлення і протиставлення двох об’єктів, що мають єдине «надзначення», але різні значення диференціальні (в просторі, скажімо — займати різні сторони відносно центру). Від цього йдуть у замовляннях образи двох братів, одного небесного, другого земного: в магічних обрядах — дві застосовувані речовини, з яких одна належить «макрокосмосу» (вода, вогонь), друга «мікрокосмосу» (кров, молоко).

Значення «близнята», також співвіднесене з парністю, в свою чергу, породило різні наступні його тлумачення і протилежні оцінки. Близнята споконвіку викликали у людей підвищені емоції: переживалися як щось надзвичайне. Народження близнят вважалося особливим, віщим знаменням, нерідко — загрозливим. Звідси й звичай виганяти, вбивати, рокувати в жертву одного чи двох близнят. Але нерідко це було знамення добре: звідси легенди й міфи про близнюків — засновників людського роду взагалі або даного роду-племені, міста, царської династії. Логіка тривоги, яку викликали близнята, — та сама, що й тривоги, яку породжували діти з фізичними дефектами. І перше, й друге — відхилення від норми: або в бік надміру, або в бік нестачі. Близнята — це «надто багато» людини, новонароджені без якоїсь частини тіла — це «надто мало». Проте відхилення означає певне вирізнення. Тому в процесі культурної еволюції, зберігаючи давній тривожний обертон, явище близнят і відповідне число «два» стали оцінювати й позитивно.

Наступні значення, що належать до символіки «двох», демонструють цю вібруючу амбівалентність.

З одного боку, всяке збільшення числа в замовляннях (подвоєння, потроєння і тому подібне) розуміється як збільшення буття: незаперечної присутності, повновладдя, існування й «істотності» (дивіться «Символіку діянь»). З другого боку, подвоєння тлумачиться як розщеплення цілісного суб’єкта: на його «істинну» — і «неістинну», підмінну, позірну іпостасі.

Три

Три — включає в себе значення:

· тричленна вертикальна модель світу, а значить, «весь світ» за вертикаллю, сукупність царств верхнього, середнього, нижнього;

· динамічний цикл змін (наприклад: дитинство, юність — зрілість — старість, ранок — день — ніч, місяць-молодик — підповня — повня і тому подбіне);

· ліве плюс праве — центр (ширше: формула «два плюс один»);

· збільшення, посилення, виражена магічність, священність (дивіться вище).

«Три» (як і «два», як і «один») — надзвичайно «дійовий», місткий і універсальний для світової культури символ. Засвоєння поняття (і символу) «два» внесло в архаїчну свідомість ідею двоїнності, дало широку можливість класифікації всесвіту на основі парних протиставлень. Засвоєння поняття (і символу) «три» зміцнило, по-перше, символіку центру. По-друге, воно створило умови для формування динамічної моделі світобудови. По-третє, воно посилило спочатку поцінувальну, а потім і етичну диференціацію протилежних сторін цієї світобудови. В той же час, об’єднуючи їх, число і символ «три» внесли в людське світорозуміння зачатки діалектики: боротьби та єдності протилежностей.

При цьому всередині символічного простору кожного новозасвоєного числа (2 — після 1, 3 — після 2 і 1) можна розрізнити не зовсім розчинені, автономні «території» попередніх чисел. Так, значення числа «один (вибраний, протиставлений іншим) і два» (парний, менш сакральний, аніж «один») включаються, але не розчиняються до кінця в символіці числа «три». Це стає цілком очевидним, коли «три» трактується за формулою — «два плюс один». Наприклад, дві сестри та один брат (або навпаки), три сини (дочки, царівни і так далі), з яких один — чудесний (варіанти: головний, найсильніший, позитивний і тому подібне), а двоє інших — «безчудесні», профанні або хоча б менш чудесні. Ця формула працює на повну силу в казці. Але і в замовляннях одна з трьох рослин, істот, речовин нерідко буває основним магічним засобом, а дві інші йому лише акомпанують.

Чотири

Чотири — основні значення:

· чотиричленна горизонтальна модель світу, чотири сторони світу, «весь світ» за горизонталлю;

· дворазова парність (за формулою: «два плюс два»);

· множення, збільшення (як і 2, 3 та інші числа, більші від 1).

«Чотири» в прямо названому числовому вигляді трапляється в замовляннях рідко, частіше воно має нечислове вираження (4 предмети — без згадки самого числа). Таким чином ми знову бачимо, що якісне, конкретне значення чисел первинне, кількісне, абстрактне їхнє значення вторинне.

Чотиричленна горизонталь у замовляннях виражена слабко. Можна припускати, що це — пізніше надбання міфологічної думки, і в архаїчний прасвіт воно не потрапило. Топографія замовлянь адекватніше описується за формулою: «три на три», або ще точніше: «пара плюс центр» (верх — низ — центр, ліве — праве — центр) Спроба ж чотиричленної просторової орієнтації дає круговий обхід з центром: сонце попереду, місяць збоку, Божа Матір (імовірно, християнізований заступник зірки) позаду, а голе зерно на долоні, тобто посередині (порівняйте архаїчні орнаменти слов’ян: крапка в чотирикутному ромбі, що розшифровується насінина в полі, плід в утробі, але й ширше — як будь-який священний Центр у всеохопному просторі).

З наступних простих чисел прокоментуємо тільки «сім».

Сім

Сім — символ, також посталий із певних несимволічних, біофізичних властивостей. Символізацію числа «три» пояснено кібернетично: «три» — мінімальна кількість повторів, яка сприймається як значуща, як «сигнал», а не «шум». (Два повтори можуть бути сприйняті як випадковий збіг). Символізацію числа «сім» біофізики виводять з властивостей людської пам’яті: сім знаків — максимальний об’єм «миттєвого» усного запам’ятовування та відтворення. Оскільки ж в архаїчних культурах всяке знання запам’ятовувалось і передавалось усно, то, очевидно, саме цим пояснюється стабільне значення «семи» як «усієї можливої кількості», «межі», нарешті, просто «як завгодно багато». В цьому значенні («багато») «сім» дуже часто протиставляється «одному» («єдиному», «обраному», «відзначеному»).

У багатьох замовляннях «сім» (і інші числа із значенням «багато») як атрибут підкріплюється іншим атрибутом кревністю («брати», «сестри»). Кревність у замовляннях розуміється як включення в якусь єдину групу, так що «сім» і «брати» («сестри») — також значною мірою синоніми (порівняйте також риму замовлянь «сім» — «всім»: рима в архаїчному фольклорі обов’язково фіксує певний стійкий зв’язок понять)

Всі інші «великі числа» несуть аналогічне значення: «багато», «дуже багато», «всі, скільки б їх не було». При цьому перевага віддається кратним або «подвоєним» числам (6 = 2 × 3, 9 = 3 × 3, 12 = 3 × 4, «тридев’ять», «тридесять», 33, 77, «сорок сороків» та інші).



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-25; просмотров: 291; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.37.129 (0.012 с.)