Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР)

Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) — головний орган з координації економічної діяльності ООН та спеціалізованих установ, пов'язаних з ООН. Важливість цього органу засвідчує той факт, що на нього припадає майже 70 % всіх бюджетних ресурсів, а також персоналу ООН. Членів ЕКОСОР обирають строком на три роки, щорічно по 18 членів. Кожен член Ради має один голос, рішення приймаються простою більшістю голосів.

ЕКОСОР проводить щорічно дві сесії тривалістю в один місяць: у Нью-Йорку і в Женеві. Як один із шести головних органів ООН Економічна і Соціальна Рада має такі функції і повноваження:

—обговорює міжнародні економічні й соціальні проблеми глобального і міжгалузевого характеру і розробляє рекомендації щодо політики з цих проблем для країн-членів і для системи ООН;

— проводить дослідження, складає доповіді, розробляє рекомендації з міжнародних проблем в економічній і соціальній сферах Генеральній Асамблеї, членам Організації та зацікавленим спеціалізованим установам;

— заохочує держави до дотримання прав людини і основних свобод для всіх;

—скликає міжнародні конференції і розробляє для подання Генеральній Асамблеї проекти конвенцій з питань, що входять до її компетенції;

—веде переговори зі спеціалізованими установами відносно домовленостей, угод, що стосуються взаємовідносин цих установ з ООН;

— погоджує діяльність спеціалізованих установ через консультації з ними і надання рекомендацій;

— надає послуги і допомогу (за ухвалою Генеральної Асамблеї) членам ООН, а також спеціалізованим установам на прохання останніх;

— консультує відповідні неурядові організації з питань, які входять до її компетенції.

Протягом року робота ЕКОСОР провадиться в її допоміжних органах: комісіях і комітетах, які регулярно збираються, і подають доповіді і звіти.

Механізм допоміжних органів ЕКОСОР складається з функціональних комісій, постійних комітетів, регіональних комісій, постійних експертних органів. Організаційна структура ЕКОСОР подана на рис. 5.2. Крім того, сімнадцять спеціалізованих установ, пов'язаних з ООН спеціальними угодами про співробітництво і координацію, взаємодіють з нею і одна з одною через координуючий апарат ЕКОСОР. Це самостійні міжнародні організації, створені на основі міжурядових угод, які мають широку компетенцію і працюють у співробітництві з ООН. Спеціалізовані установи користуються самостійністю і мають повну юридичну правоспроможність. ЕКОСОР координує їхню діяльність (див. п. 5.5.2).

 

 

54. Міжнародний суд — головний судовий орган ООН, до юрис­дикції якого входять усі питання, що передаються йому держава­ми, і всі питання, передбачені Статутом ООН і чинними договора­ми і конвенціями. Цей орган складається з 15 суддів, яких окремо обирають Генеральна Асамблея і Рада Безпеки на дев'ять років.Судді обираються за рівнем кваліфікації, а не за національною ознакою.Проте не може бути обрано двоє суддів з однієї країни.Суд міститься у місті Гаага (Нідерланди).Країни-члени мо­жуть передавати на розгляд Міжнародного Суду справи про при­кордонні суперечки, право на рибну ловлю, право на корисні ко­палини та інші спірні питання.Генеральна Асамблея або Рада Безпеки можуть консультуватися з Міжнародним Судом з будь-якого питання. Склад Суду. Міжнародний Суд складається з п'ятнадцяти осіб, які утворюють колегіюнезалежних суддів, обраних незалежно від їх громадянства з числа осібвисоких моральних якостей, що задовольняють вимогам, які висуваються в їхкраїнах для призначення на вищі судові посади, або які єюристами з визнаним авторитетом в галузі міжнародного права.

Кандидати в члени Суду висуваються в кожній державі такзваними «національними групами», що складаються з членів Постійноїпалати третейського суду.Якщо та чи інша держава не бере участі в 
Палаті, то вона утворює національну групу спеціально для висуненнякандидатів в члени Міжнародного Суду.Члени Суду обираються Генеральною 
Асамблеєю і Радою Безпеки з числа осіб, внесених до списку попропозицією національних груп Постійної палати третейського суду.

Суд обирає Голову та Віце-голову на три роки з правом їхпереобрання.Вибори проводяться таємним голосуванням на основі принципуабсолютної більшості.Якщо Голова є громадянином держави -сторони у справі, яка розглядається судом, він поступається головування. Те жправило застосовується як до віце-голові, так і до того з членів суду,який буде покликаний здійснювати функції голови.

Суд абсолютною більшістю голосів, таємним голосуванням обираєсвого секретаря на семирічний термін з правом переобрання.У такому жпорядку обирається заступник секретаря.Функції секретаря суду вельмиобширні і докладно визначені в Статуті та Регламенті Суду.

Крім п'ятнадцяти членів Суду, при розгляді окремих справ можутьбрати участь так звані судді ad hoc (такі арбітражі, якістворюються кожен раз для рішення одного або кількох спірних питань зконкретній справі), то є судді, які обираються відповідно до статті 31 
Статуту за вибором держави-сторони в суперечці, якщо воно не представлено всудовому присутності. У разі якщо у складі судової присутностізнаходиться суддя, що складається у громадянстві одного боку, будь-яка іншасторона може обрати для участі в засіданні в якості судді «ad hoc» заданій справі особа за своїм вибором.Судді «ad hoc» не є постійнимичленами Суду і беруть участь у засіданні лише у конкретних справах длярозгляду, яких вони призначені.Судді «ad hoc» беруть участь врозгляді справи на рівних правах з іншими членами Суду.

 

Функції міжнародного суду.

Сторонами в справах, що розглядаються Судом, можуть бути тільки держави. Суд уповноважений

▪ розглядати правові спори між державами, що пов'язані з порушенням міжнародних договорів і зобов'язань або виникають при їх тлумаченні;

▪ ухвалювати обов'язкові до виконання рішення за всіма спорами, які передаються державами на його розгляд;

▪ давати консультативні, що не мають обов'язкової сили вироку з правових питань на прохання Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки і інших органів ООН з дозволу ГА ООН.

До суду можуть звертатися учасники його Статуту, до числа яких автоматично входять всі члени ООН.Держава, що не є членом ООН, може стати учасником Статуту на умовах, що визначаються у кожному окремому випадку ГА ООН за рекомендацією РБ ООН.Всі держави учасники Статуту Міжнародного Суду можуть бути сторонами в справах, що розглядаються ним.Інші держави можуть передавати на його розгляд справи на умовах, що визначає СБ ООН.Крім того, РБ ООН може рекомендувати передати на розгляд Суду будь-яку юридичну суперечку.

Компетенція Суду поширюється тільки на спори між державами. Суд не може розглядати спори між приватними особами і державою і, тим більше, між приватними особами. Однак і спори між державами можуть розглядатися лише за згодою всіх сторін. Таким чином, компетенція Суду є для держави не обов’язковою, а факультативною

Суд має право давати консультативні висновки з будь-якого юридичного питання, на запит будь-якої установи, уповноваженої робити такі запити. Консультативний висновок Міжнародного суду є лише вираженням думки міжнародних суддів з того чи іншого юридичного питання міжнародного права.

Суд з певними обмеженнями може здійснювати непрямий контроль над законністю рішень міжнародних організацій, виступати як апеляційна інстанція і виносити висновки про перегляд рішень міжнародних адміністративних трибуналів Тлумачення МД і тлумачення норм МП;

 

 

Спеціалізовані установи ООН

Спеціалізовані установи ООН - це самостійні МО, членами яких є практично всі ті держави, які є членами ООН. Це такі організації, які уклавши договір із економічною і соціальною радою набувають такий статус спеціалізованої установи, тобто дана організація функціонує від імені ООН. Завдяки цим установам ООН може розглядати більш важливі питання. На сьогодні існує 15 установ: В теорії МП прийнято поділяти за предметом ведення на три групи:

Осн. ознаки СУ: 1). міжурядовий х-р установчих актів; 2). широка м/н відповідальністьЄ, визначена статутом;3).здійснення д-сті в соціально-економіч. і гуманітар. галузях; 4).наявність зв'язку з ООН.

2 способи членства в СУ: 1) первинне членство,коли держава (Д.) брала участь у виробленні установчого акта організації і ратифікувала його. 2) коли вступ до орг-ції здійсн.ється шляхом приєднання до її установчого акта (члени, що приєдналися).

Структура СУ: вищий орган, що визначає напрям д-сті орг-ції, і виконавчий комітет, що забезпечує її безперервну д-сть між сесіями вищого органу.

Осн. види д-сті СУ: 1. координація д-сті Д.-членівсоц.-ек-них галузях м/н співробітництва; 2. розробка м/н конвенцій і регламентів з метою створення уніфікованих правил і норм регулювання відповідного м/н співробітництва; 3. надання технічної допомоги Д.-м, що розвиваються; 4. інформаційна д-сть; 5. наукова д-сть.

характерні для кожної СУ види д-сті, риси, пов'язані із їх специфікою, цілями і завданнями.

У відповідності зі ст. 57 і 63 Статуту ООН, під егіду ООН і у взаємозв'язок із нею поставлені різноманітні міжнародні установи, створені державами на основі міжурядових угод в економічній, соціальній галузях, сферах культури, освіти, охорони здоров'я й інших. Ці установи є спеціалізованими постійно діючими міжнародними організаціями, що здійснюють свою діяльність на підставі установчих (статутних) документів і угод з ООН.
В даний час існує 16 спеціалізованих установ ООН і МАГ ATE. За сферою діяльності їх можна розділити на дві групи:
1) у галузі економіки — Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО),
Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародна морська організація (ІМО), Всесвітній
поштовий союз (ВПС), Міжнародний союз ефект зв'язку (МСЕ), Всесвітня метеорологічна організація (ВМО), Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ІФАД), Організація Об'єднаних Націй з - промислового розвитку (ЮНІДО);
2) у гуманітарній галузі — Організація Об'єднаних Націй із питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), Міжнародна організація праці (МОП), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).