Лекція 11. Міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

1. Міжнародні перевезення вантажів залізничним транспортом

1) Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), 9 травня 1980 р., для України діє на підставі Закону України “Про приєднання України до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ)” від 5 червня 2003 р. № 943-IV із застереженнями. На підставі Конвенції (державами-учасницями) утворено Міжурядову організацію міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ). Основною метою ОТІФ є встановлення єдиного правопорядку для перевезень пасажирів, багажу і вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні між державами-учасницями, а також сприяння застосуванню і розвитку цього правопорядку.

Перевезення у прямому міжнародному сполученні підпорядковуються “Єдиним правилам до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів і багажу (ЦІВ)”, що становлять Додаток A до Конвенції; “Єдиним правилам до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ)”, що становлять Додаток B до Конвенції. Єдині правила ЦІВ і ЦІМ разом зі своїми Додатками є невід’ємною частиною Конвенції.

Додаток А до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (ЦІВ) насамперед встановлює сферу його застосування та винятки із неї. Він складається з 62 статей, які вирішують низку питань, що виникають у результаті здійснення міжнародного залізничного перевезення пасажирів та їх багажу. Так, залізниця зобов’язана здійснювати відповідно до Єдиних правил будь-яке перевезення

пасажирів та багажу, якщо тільки: a) пасажир дотримується Єдиних правил, додаткових положень і міжнародних тарифів; b) перевезення є можливим за наявності регулярного персоналу і транспортних засобів, які задовольняють вимогам звичайного сполучення; c) перевезенню не перешкоджають обставини, яких залізниця не може уникнути і які вона не в змозі усунути. Умови міжнародних тарифів не можуть відрізнятися від Єдиних правил, крім випадків, коли останні це виразно передбачають.

Відповідно до положень додатка А залізниця повинна відповідним чином доводити до відома населення розклади поїздів. У розкладах або тарифах повинні зазначатися обмеження у користуванні певними поїздами бо певними класами вагонів. У його статтях встановлено можливі випадки відмови в перевезенні, порядок займання, надання і резервування місць у поїздах регулюється приписами, які застосовує залізниця. Відповідно до положень зазначеного додатку пасажир має право без додаткової оплати брати з собою в пасажирський вагон легкі для перенесення предмети (ручну поклажу), встановлено перелік речей, що заборонено брати в пасажирські вагони. Забороняється брати: a) речовини і предмети, не допущені до перевезень в якості багажу на підставі статті 18 e), якщо додаткові положення або тарифи не передбачають винятків; b) предмети, що можуть заважати або створювати незручності пасажирам або заподіяти шкоду; c) предмети, заборонені для розміщення в пасажирських вагонах приписами митниць або інших адміністративних органів; d) живих тварин, якщо додаткові положення або тарифи не передбачають винятків.

Міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом. Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) Визнаючи бажаність стандартизації умов, що регулюють договір
міжнародного автомобільного перевезення вантажів, зокрема, в тому, що стосується документів, які застосовуються під час такого перевезення, та відповідальності перевізника,
Домовились про таке: 1. Ця Конвенція застосовується до будь-якого договору
автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за
винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для
перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох
різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною,
незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. 2. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року.
3. Ця Конвенція застосовується також у тому випадку, якщо перевезення, що входять в сферу її застосування, здійснюються державами або урядовими закладами чи організаціями.
4. Ця Конвенція не застосовується: a) до перевезень, які здійснюються відповідно до будь-якої
міжнародної поштової конвенції; b) до перевезень небіжчиків; c) до перевезень обстановки і меблів при переїздах. 5. Договірні Сторони погоджуються не змінювати будь-які з положень цієї Конвенції шляхом спеціальних угод між двома чи декількома Договірними Сторонами, за винятком скасування її застосування до їхніх прикордонних перевезень або дозволу використовувати вантажні накладні, що встановлюють право власності
на вантаж при перевезеннях, які виконуються цілком в межах їхніх територій. Міжнародні перевезення вантажів авіаційним транспортом. Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень підписаної у Варшаві 12 жовтня 1929 року 1. Ця Конвенція застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду. Вона застосовується також доперевезень повітряним судном, що здійснюються авіатранспортним підприємством безоплатно. 2. Для цілей цієї Конвенції "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення, при якому, згідно з визначенням сторін, місце відправлення й місце призначення незалежно від того, чи є перерва у перевезенні або перевантаження, розташовані або на території двох держав-сторін, або на території однієї й тієї самої держави-сторони, якщо погоджена зупинка передбачена на території іншої держави, навіть якщо ця держава не є державою-стороною. Перевезення між двома пунктами на території однієї й тієї самоїдержави-сторони без такої зупинки не розглядається в розумінні цієї Конвенції як міжнародне. 3. Перевезення, яке повинно бути здійснене декількома послідовними перевізниками, для цілей цієї Конвенції вважається єдиним перевезенням, якщо воно розглядалося сторонами як одна операція незалежно від того, чи були оформлені документи у вигляді одного договору чи декількох договорів, і воно не втрачає свого міжнародного характеру виключно в силу того, що один чи декілька договорів повинні бути виконані повністю на території однієї й тієї самої держави. 4. Ця Конвенція застосовується також до перевезень, зазначених у главі V, з урахуванням викладених у ній умов. 4.Міжнародні перевезення пасажирів. Ця Конвенція поширюється на перевізників Сторін, які виконують перевезення пасажирів у міжнародному сполученні автобусами незалежно від країни їх реєстрації, та має для них обов'язкову силу, а також на перевезення пасажирів та їх багажу автобусами, якщо в договорі перевезення зазначено, що перевезення
здійснюється територіями не менш як двох Сторін і пункт відправлення або пункт призначення знаходиться на території однієї із Сторін. 2. Конвенція регламентує умови та правила перевезень,
відповідальність перевізників, порядок подання претензій та позовів. 3. Терміни, що вживаються в Конвенції, мають такі значення: а) "пасажир" - фізична особа, яка на виконання договору перевезення, укладеного від його імені або ним самим, перевозиться за сплату або безоплатно перевізником; б) "перевізник" - юридична або фізична особа, яка здійснює міжнародні перевезення пасажирів і багажу та зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності згідно із законодавством держави місцезнаходження; в) "автобус" - автомобіль, призначений для перевезення пасажирів і багажу, з кількістю місць для сидіння більше ніж сім, з місцем для водія включно; г) "квиток" - документ, який посвідчує право пасажира на користування автобусом та засвідчує укладення договору перевезення між перевізником і пасажиром; д) "багаж" - речі, вантаж, що упаковані для відправлення транспортом і перевозяться окремо від пасажира; е) "багажна квитанція" -документ, який підтверджує прийняття багажу для перевезення.