Зміст практичних занять з дисципліни

ВСТУП

 

Мова – явище суспільне, вона живе, розвивається й функціонує в суспільстві, оскільки є засобом спілкування людей. Форма існування мови – мовлення, тобто різноманітне використання мови людьми в усіх сферах громадського й особистого життя.

Сучасна українська літературна мова є однією з важливих форм організації свідомості народу. Вона втілює багатовікове надбання життєвого досвіду мільйонів людей, який виявляється в культурі усного й писемного мовлення в різних сферах суспільного побуту, під час вирішення різноманітних інтелектуальних і практичних завдань, що постають перед кожною людиною.

Нині, в період активної розбудови української державності, до майбутніх фахівців ставляться високі вимоги, які полягають не лише в досконалому знанні фаху, а й у рівні володіння українською мовою, вільному користуванню нею в усіх галузях. Вдумлива робота з навчальними посібниками, словниками, уважне ставлення до кожного слова, щоденні вправи для розвитку мовних навичок – запорука успіху у вивченні української мови професійного спрямування.

Мовна культура є основною ознакою загальної культури людини. Вона істотно впливає на рівень творчого потенціалу фахівця, є вагомим чинником його професійної майстерності; виявом мовної культури у майбутній професійній діяльності стають знання наукового та офіційно-ділового стилю. Вміння спілкуватися мовою професії сприяє засвоєнню спеціальних дисциплін, підвищує ефективність праці, допомагає орієнтуватися у професійній діяльності та ділових контактах.

Пропоновані методичні рекомендації, адресовані студентам усіх спеціальностей денної форми навчання, допоможуть правильно організувати самостійну роботу з підготовки до практичних занять з дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)”. Крім загальних рекомендацій, вони містять також зразки тестових завдань за різними темами курсу.

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Предметом вивчення дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)” є мова фахової галузі, представлена двома функціональними стилями (науковим та офіційно-діловим), вимоги до складання й оформлення наукових і ділових документів.

Мета дисципліни – ознайомити студентів із нормами сучасної української мови в професійному спілкуванні, підвищити загальну та мовну культуру майбутніх спеціалістів харчової промисловості, сформувати практичні навички професійного усного й писемного спілкування, а також виховувати студентів як носіїв української мови.

Завдання дисципліни – допомогти студентам опанувати лексичні, орфоепічні, граматичні й стилістичні норми сучасної української мови, сформувати в них базовий рівень володіння професійною мовою для засвоєння матеріалу галузевих дисциплін, а також навчити їх основ наукової роботи та ведення ділової документації.

У результаті вивчення й засвоєння основних положень дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)” студент повинен:

Знати:

· етапи розвитку української літературної мови, становлення фахової термінології;

· державний стандарт на оформлення ділових документів та вимоги до композиції наукових робіт;

· основні мовні засоби й прийоми нормування наукових текстів і ділової документації.

Уміти:

· володіти нормами літературної мови;

· користуватися всіма її засобами незалежно від умов спілкування, мети й змісту мовлення;

· користуватися фаховими монографічними, навчальними та довідковими виданнями, різними видами словників;

· вести наукові дослідження в обраній галузі;

· складати різні ділові документи.

 

ЗМІСТ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ

“УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)”

 

Заняття №1. Поняття документа. Призначення та класифікація.

1. Науковий стиль. Наукова робота. Призначення та класифікація.

2. Офіційно-діловий стиль. Поняття документа. Класифікація. Вимоги до мови ділових паперів.

 

ФІКСОВАНІ ВИСТУПИ

Українська літературна мова, основні етапи її розвитку.

Література: [6, 7, 8, 9, 17,18].

Історія українського правопису.

Література: [7, 8, 12, 17, 21, 25, 27, 30].

Українська мова серед інших мов світу.

Література: [4, 7, 11, 18, 20].

Мова і професія.

Література: [4, 7, 8, 12, 14, 15, 17, 20].

 

Методичні рекомендації

Перше заняття має на меті перевірити початковий рівень мовних знань студентів першого курсу. Слухачі виконують вступну контрольну роботу, яка складається з таких головних компонентів: редагування речень, переклад словосполучень, характерних для наукового та офіційно-ділового стилю, з російської мови на українську; утворення кличного відмінка від поданих імен і по батькові, прикметників від поданих назв, форми родового відмінка чоловічого роду ІІ відміни.

Для підготовки до другого питання студентові слід звернутися до наукових праць та навчальних посібників теоретичного спрямування, зокрема до тих, які стосуються поняття наукового стилю, його підстилів та жанрів, наукової роботи, її призначення та класифікації. Мова наукового стилю застосовується для викладу результатів наукових досліджень про людину, суспільство, явища природи, техніку. Головна його мета – дати об'єктивну інформацію, збудити інтелект читача, збагатити його новими фактами. Науковий стиль повинен забезпечити ясність, точність, логічність і доказовість викладу, тому він має ряд рис, які відрізняють його від інших функціональних стилів. Це насамперед наукова термінологія – сукупність слів і словосполучень, що є точними назвами понять; переважне вживання іменників та прикметників порівняно з дієсловами; переважання різних типів складних речень над простими.

У науковому стилі відповідно до особливостей викладу матеріалу виділяють такі підстилі: власне науковий, науково-навчальний, науково-популярний, науково-технічний. Ці підстилі реалізуються в таких жанрах: монографія, дисертація, автореферат, стаття; лекція, підручник, посібник; доповідь, реферат, курсова (дипломна) робота тощо.

Ключові слова: науковий стиль, його підстилі та жанри; наукова робота, вступ, основна частина, висновки.

Третє питання охоплює теоретичний матеріал, пов'язаний з документом як основною одиницею офіційно-ділового стилю, різноманітними визначеннями документа, його складовими частинами, вимогами до мови ділових паперів. Офіційно-діловий стиль обслуговує сферу офіційного спілкування (усного й писемного), що виявляється в організації й оформленні зв'язків між органами влади, установами, громадянами, міжнародних стосунків у галузі політики, економіки, культури. Крім загальної для всієї мови комунікативної функції, через діловий стиль реалізується й така функція, як інформативно-настановча. Саме ці основні функції стилю визначають його специфічні риси: уніфікованість, точність формулювань, стислість вислову, логічність і аргументованість викладу, відсутність емоційно-експресивних мовних зворотів, мовної індивідуальності автора.

В українській літературній мові вирізняють такі підстилі офіційно-ділового стилю: законодавчий, дипломатичний, адміністративно-канцелярський. Відповідно до цього поділу жанри реалізації ділового стилю такі: закон, указ, статут, постанова, конституція; конвенція, комюніке, нота, протокол, ультиматум; заява, резюме, довідка, службові записки, службові листи, доручення, договори тощо.

Головною одиницею офіційно-ділового стилю є документ (лат. documentum – взірець, доказ, посвідчення). Найбільш поширене визначення цього терміна – результат відображення конкретної інформації на спеціальному матеріалі за визначеним стандартом чи формою (див. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2002). З класифікацією документів, вимогами до їх мови можна ознайомитися за навчальними посібниками, довідниками.

Ключові слова: офіційно-діловий стиль, підстилі та жанри; документ; реквізит, формуляр, бланк, штамп; класифікація документів.

 

Заняття №2. Найтиповіші наукові тексти.

Документація з особового складу.

1. Анотація. Тези. Конспект. Типові мовні конструкції та звороти.

2. Заява. Автобіографія. Наказ. Резюме. Типові мовні конструкції.

3. Правопис власних назв українського й іншомовного походження.

 

ФІКСОВАНІ ВИСТУПИ

ЗАПИТАННЯ ДО САМОКОНТРОЛЮ

1. Українська літературна мова. Основні етапи її розвитку.

2. Становлення української літературної мови як мови державної. Сфера її функціонування.

3. Стилі сучасної української літературної мови.

4. Мова і професія.

5. Науковий стиль. Мовні засоби. Призначення.

6. Призначення та класифікація наукових праць.

7. Офіційно-діловий стиль. Мовні засоби, призначення.

8. Поняття документа. Призначення та класифікація.

9. Вимоги до мови ділових документів.

10. Складові частини документа. Реквізити. Бланк. Формуляр-зразок.

11. Правила викладання матеріалу й логічної побудови тексту наукового та офіційно-ділового стилів.

12. Правила скорочень у наукових працях та службових документах.

13. Писемне професійне спілкування, його функції.

14. Лексичні норми української мови у професійному спілкуванні.

15. Термін у професійному тексті. Вимоги до вживання термінів у мові наукового та офіційно-ділового стилю.

16. Іншомовні слова у науковій та діловій мові. Правила вживання.

17. Словоформи у текстах наукових праць і ділових документів. Відмінкові форми іменників та прикметників.

18. Особливості вживання числівника у професійному тексті.

19. Займенник у науковому та офіційно-діловому стилях.

20. Дієслівні форми у професійному мовленні.

21. Вибір прийменника у мові професійного спілкування.

22. Синтаксичні норми української мови у професійному спілкуванні.

23. Культура професійного спілкування. Мовний етикет української науки та ділових стосунків.

24. Види та жанри усного професійного спілкування.

25. Загальні вимоги до усного професійного спілкування.

26. Жанри публічних виступів.

27. Дискусія. Структура дискусії.

28. Читання цифрових даних у науковій або діловій доповіді.

29. Стилістичні норми української мови у професійному спілкуванні.

30. Анотація, тези та конспект. Структура, типові мовні звороти.

31. Реферат як наукова робота. Структура, особливості оформлення.

32. Відгук, рецензія. Призначення, структура, типові мовні звороти.

33. Наукова робота. Структура тексту, особливості викладу матеріалу.

34. Заява. Різновиди заяв. Призначення, реквізити.

35. Автобіографія. Структура тексту. Реквізити.

36. Характеристика як службовий документ. Структура тексту.

37. Наказ щодо особового складу. Реквізити, мовні звороти.

38. Контракт про прийняття на роботу. Реквізити.

39. Резюме як документ щодо особового складу. Реквізити.

40. Службове листування. Різновиди службових листів. Реквізити.

41. Довідка як інформаційний документ. Різновиди довідок. Реквізити.

42. Доповідна, пояснювальна, службова записки. Реквізити.

43. Протокол. Різновиди протоколів. Структура тексту. Реквізити.

44. Витяг з протоколу. Структура тексту. Реквізити.

45. Ухвала як розпорядчий документ. Реквізити.

46. Інструкція як розпорядчий документ. Реквізити.

47. Положення як організаційний документ. Реквізити.

48. Статут як організаційний документ. Реквізити.

49. Договір. Різновиди договорів. Структура тексту. Реквізити.

50. Доручення як обліково-фінансовий документ. Види доручень.

51. Особисті доручення. Реквізити.

52. Акт як обліково-фінансовий документ. Реквізити.

53. Оголошення як довідково-інформаційний документ. Реквізити.

54. Звіт як довідково-інформаційний документ. Реквізити.

55. Трудова угода. Реквізити.

56. Правила ведення телефонної розмови.

57. Правила підготовки та виголошення наукової доповіді.

58. Лекція. Сприйняття лекційного матеріалу.

59. Вербальні та невербальні засоби у професійному спілкуванні.

60. Суржик як мовна проблема.

 

4. ЗРАЗКИ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА, ЇЇ НОРМИ ТА СТИЛІ

І. 1. Державна мова – це:

а) закріплена традицією чи законодавством мова, вживання якої є обов'язковим в органах державного управління та діловодства; б) єдина національна мова українського народу;

в) найважливіший універсальний засіб спілкування; г мовна система без іншомовних запозичень.

 

2. Літературна мова реалізується:

а) в усній і писемній формах; б) в сучасній українській мові й територіальних діалектах;

В) у дотриманні мовних норм; г) у повсякденному спілкуванні.

 

3. Українська мова належить до групи:

а) західнослов'янської; б) південнослов'янської;

в) східнослов'янської.

4. Українська мова є державною відповідно до статті Конституції:

а) 5; б) 9;

в) 10; г) 12.

 

5. Основною ознакою наукового стилю є використання:

а) діалектизмів; б) образних слів;

в) застарілих слів і неологізмів; г) термінології.

 

6. Мова часопису “Древо познания” є виявом підстилю:

а) власне наукового; б) науково-публіцистичного;

в) науково-навчального; г) науково-популярного.

 

7. Офіційно-діловий стиль – це:

а) мова ділових паперів; б) єдність художніх засобів та форм їх вираження;

в) письмове знаряддя, яке використовувалося в часи середньовіччя; г) мова професійного спілкування.

 

8. Сукупність правил вимови і наголошування слів визначають норми:

а) орфоепічні; б) орфографічні;

в) морфологічні; г) стилістичні.

 

9. Нормативним є таке слововживання:

а) вільна вакансія, написати свою автобіографію, захисний імуні-тет; б) вакансія, написати свою біографію, імунітет;

в) вакансія, написати автобіографію, імунітет; г) вільна вакансія, написати автобіографію, імунітет.

 

10. Основоположником сучасної української літературної мови вважають:

а) І.Котляревського; б) Т.Шевченка;

в) Лесю Українку; г) І.Франка.

 

11. Джерелом української наукової термінології є мови:

а) грецька та латинська; б) латинська та англійська;

в) англійська та грецька.

 

12. Традиційно виділяють 5 стилів мовлення. Вкажіть зайвий:

а) розмовно-побутовий; б) художній; в) виробничий;

г) публіцистичний; ґ) офіційно-діловий; д) науковий.

 

13. Монографія – це:

а) ґрунтовна наукова праця, в якій досліджено одне питання, тема; б) іменний напис на подарунку;

в) колективна наукова праця, в якій досліджено різні питання; г) докладний запис виступу на зборах.

 

14. Запис підручника (посібника), що має одного автора, оформлено правильно:

а) І.Р.Вихованець “Граматика української мови. Синтаксис”: Підручник, К., Либідь: 1993. – 368с. б) Шевчук С.В. Ділове мовлення: Модульний курс. – К.: Літера, 2003. – 448 с.

в) І.П.Ющук. – Практикум з правопису української мови, Четверте видання. – К.: “Либідь”, 2000, С.45.

 

15. Текст – це:

а) організований за законами даної мови завершений комунікативний акт;

б) складне синтаксичне ціле; в) речення, поєднані між собою.

 

ІІ. Доповніть твердження:

1. Володіти мовою своєї професії означає...

2. Стиль – це сукупність мовних засобів, вибір яких зумовлюється...

3. Слова, що називають явища, предмети спеціальних галузей людських знань, називаються...

4. Складні назви кольорів пишуться через дефіс, окрім слова...

5. Цитата є важливим елементом наукової роботи, тому що...

 

Блок ІІІ. Яке з наведених нижче слів пишеться відповідно до правила:

1. Через дефіс пишуться складні іменники, які означають протилежні за змістом поняття.

А. Хліб-сіль

Б.Купівля-продаж

В.Інженер-економіст

 

2. Закінчення –а (–я) мають українські за походженням суфіксальні слова-терміни.

А. сантиметра

Б. відмінка

В. чисельника

 

3. Через дефіс пишуться прикметники, утворені від складних іменників, які пишуться через дефіс.

А Історико-культурний

Б Віце-президентський

В Воєнно-стратегічний

 

4. Через дефіс пишуться прислівники, у яких повторюються основи.

А. По-перше

Б. Зроду-віку

В. Коли-не-коли

 

5. НЕ пишеться окремо з дієприкметниками й прислівниками, які є присудком.

А. Справа не завершена

Б. Не малюючи

В. Не лише

 

Блок IV. Чи є пунктуаційні помилки в реченні:

1. Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, перекласти його з української мови на російську і навпаки чомусь перестали сприйматись як пляма на службовому мундирі (В.Русанівський).

А) помилок немає;

Б) є 1 помилка – слово навпаки потрібно виділити з обох боків комами;

В) є 2 помилки – слово навпаки потрібно виділити комами; перед словом як потрібна кома;

Г) є 1 помилка – кома потрібна перед словом як.

2. Необхідно виховувати культуру мови як запоруку піднесення культури суспільної думки і суспільно корисної праці (В.Русанівський).

а) є 1 помилка – потрібна кома перед словом як;

б) є 1 помилка – зворот як запоруку треба з обох боків виділити комами;

в) помилок немає;

г) є 2 помилки – зворот як запоруку треба виділити комами, а слово “суспільно корисною” написати через дефіс.

КЛАСИФІКАЦІЯ ДОКУМЕНТІВ

1.За найменуванням	А. Мають однакову форму та заповнюються в певній послідовності й за суворо визначеними правилами
2. За призначенням	Б. Оформлені на папері, диску, фотоплівці, магнітній стрічці, перфострічці
3. За ступенем гласності	В. Звичайні безстрокові, термінові, дуже термінові
4. За стадіями створення	Г. Для загального користування, для службового користування, таємні, цілком таємні
5. За носієм інформації	Д. Щодо особового складу, довідково-інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні
6. За рівнем стандартизації	Е. Заява, резюме, звіт, протокол, розписка, доручення, наказ, трудова угода
7. За терміном виконання	Є. Оригінали, копії (відпуски, витяги, дублікати)

Список рекомендованої літератури

 

1. Антисуржик / За ред. О.Сербенської. – Львів: Світ, 1994.

2. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Либідь, 1991.

3. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції й сучасність. – К.: Либідь, 1998.

4. Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: Мова та етика ділової комунікації. – К.: АртЕк, 2002.

5. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. – К.: АртЕк, 1999.

6. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2002.

7. Гриценко Т.Б. Українська мова і культура мовлення. – Вінниця: Нова Книга, 2003.

8. Ділова українська мова: Навч. посіб. / О.Д.Горбул, Л.І.Галузинська, Т.І.Ситнік, С.А.Яременко. – К.: Вид-во тов. “Знання”, КОО, 2006.

9. Домарецький В.А. та ін. Російсько-український термінологічний словник. – К.: УДУХТ, 1994.

10. Золотухін Г.О., Литвиненко Н.П., Місник Н.В. Фахова мова медика. – К.: Здоров'я, 2002.

11. Коваль А.П. Українське ділове спілкування. – К.: Либідь, 1992.

12. Кононенко П.П., Кадомцева Л.О., Мацько Л.І. Українська мова: Посібник для вступників до вузів. – К.: Наукова думка, 1991.

13. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М.Русанівського. – К.: Либідь, 1990.

14. Мостова І. Першокурснику: Поради психолога. – К.: Либідь, 2000.

15. Науменко Н.В. Українська мова (за професійним спрямуванням): Практикум для студентів технологічних спеціальностей: Навч. посіб. – К.: НУХТ, 2005.

16. Непийвода Н.Ф. Мова науково-технічної літератури (функц.-стиліст. аспект). – К.: ТОВ “Міжнар. фін. агенція”, 1997.

17. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К.: Алерта, 2000.

18. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 1994.

19. Плющ Н.П. Формули ввічливості в системі українського мовного етикету // Українська мова і сучасність. – К.: Либідь, 1991.

20. Пономарів О. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 2000.

21. Русанівський В.М. Мова в нашому житті. – К.: Рад. школа, 1989.

22. Сліпушко О. Українська мова й етапи кар'єри ділової людини. – К.: Криниця, 1999.

23. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К.: Вища школа, 1997.

24. Томан І. Мистецтво говорити. – К.: Політвидав України, 1989.

25. Український правопис. – К.: Наукова думка, 1993.

26. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / С.П.Бибик, І.Л.Махно, Л.О.Пустовіт, Г.М.Сюта. – К.: Довіра; УНВЦ “Рідна мова”, 1997.

27. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова. – К.: Либідь, 1993.

28. Шевчук С.В. Ділове мовлення: Модульний курс. – К.: Літера, 2003.

29. Шевчук С.В., Кабиш О.О. Практикум з української ділової мови. – К.: Літера, 2002.

30. Ющук І.П. Практикум із українського правопису. – К.: Освіта, 2000.

 

ВСТУП

 

Мова – явище суспільне, вона живе, розвивається й функціонує в суспільстві, оскільки є засобом спілкування людей. Форма існування мови – мовлення, тобто різноманітне використання мови людьми в усіх сферах громадського й особистого життя.

Сучасна українська літературна мова є однією з важливих форм організації свідомості народу. Вона втілює багатовікове надбання життєвого досвіду мільйонів людей, який виявляється в культурі усного й писемного мовлення в різних сферах суспільного побуту, під час вирішення різноманітних інтелектуальних і практичних завдань, що постають перед кожною людиною.

Нині, в період активної розбудови української державності, до майбутніх фахівців ставляться високі вимоги, які полягають не лише в досконалому знанні фаху, а й у рівні володіння українською мовою, вільному користуванню нею в усіх галузях. Вдумлива робота з навчальними посібниками, словниками, уважне ставлення до кожного слова, щоденні вправи для розвитку мовних навичок – запорука успіху у вивченні української мови професійного спрямування.

Мовна культура є основною ознакою загальної культури людини. Вона істотно впливає на рівень творчого потенціалу фахівця, є вагомим чинником його професійної майстерності; виявом мовної культури у майбутній професійній діяльності стають знання наукового та офіційно-ділового стилю. Вміння спілкуватися мовою професії сприяє засвоєнню спеціальних дисциплін, підвищує ефективність праці, допомагає орієнтуватися у професійній діяльності та ділових контактах.

Пропоновані методичні рекомендації, адресовані студентам усіх спеціальностей денної форми навчання, допоможуть правильно організувати самостійну роботу з підготовки до практичних занять з дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)”. Крім загальних рекомендацій, вони містять також зразки тестових завдань за різними темами курсу.

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Предметом вивчення дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)” є мова фахової галузі, представлена двома функціональними стилями (науковим та офіційно-діловим), вимоги до складання й оформлення наукових і ділових документів.

Мета дисципліни – ознайомити студентів із нормами сучасної української мови в професійному спілкуванні, підвищити загальну та мовну культуру майбутніх спеціалістів харчової промисловості, сформувати практичні навички професійного усного й писемного спілкування, а також виховувати студентів як носіїв української мови.

Завдання дисципліни – допомогти студентам опанувати лексичні, орфоепічні, граматичні й стилістичні норми сучасної української мови, сформувати в них базовий рівень володіння професійною мовою для засвоєння матеріалу галузевих дисциплін, а також навчити їх основ наукової роботи та ведення ділової документації.

У результаті вивчення й засвоєння основних положень дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)” студент повинен:

Знати:

· етапи розвитку української літературної мови, становлення фахової термінології;

· державний стандарт на оформлення ділових документів та вимоги до композиції наукових робіт;

· основні мовні засоби й прийоми нормування наукових текстів і ділової документації.

Уміти:

· володіти нормами літературної мови;

· користуватися всіма її засобами незалежно від умов спілкування, мети й змісту мовлення;

· користуватися фаховими монографічними, навчальними та довідковими виданнями, різними видами словників;

· вести наукові дослідження в обраній галузі;

· складати різні ділові документи.

 

ЗМІСТ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ

“УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)”

 

Заняття №1. Поняття документа. Призначення та класифікація.

1. Науковий стиль. Наукова робота. Призначення та класифікація.

2. Офіційно-діловий стиль. Поняття документа. Класифікація. Вимоги до мови ділових паперів.

 

ФІКСОВАНІ ВИСТУПИ