Поняття, предмет, система та джерела фінансового права

 

1.2.1. Поняття, предмет, метод фінансового права

Успішній відповіді на вказане питання має передувати активна підготовка з використанням текстів лекцій та додаткової літератури з фінансового права. В рамках такої підготовки слід передусім визначитись із значенням тих категорій, які використовуються при визначенні фінансового права, як галузі права. Маються на увазі базові фінансово правові категорії «публічний фонд», «фінанси», «фінансова діяльність держави» та ін. Крім того слід визначитись зі змістом трьох стадій фінансової діяльності держави – формування публічних фондів, розподіл коштів публічних фондів та їх використання, а також методів здійснення фінансової діяльності, які використовуються на кожній стадії.

Порядок викладення матеріалу при відповіді на питання зводиться до розгляду наступних питань.

1. Констатація наявності загальнодержавних (публічних) потреб та інтересів (освіта, оборона, правоохоронна діяльність, соціальний захист населення, ін.), що обумовлюють здійснення державною та органами місцевого самоврядування їх функцій;

2. Визначення належного матеріального забезпечення як основної умови належного функціонування держави та органів місцевого самоврядування;

3. Встановлення зв’язку між наявною потребою держави та органів місцевого самоврядування у матеріальних ресурсах та здійсненням діяльності вказаних органів щодо забезпечення себе такими ресурсами;

4. Окреслення кола суспільних відносин, що виникають в процесі такої діяльності (стадії, етапи фінансової діяльності) та визначення їх як предмету фінансового права;

5. Формулювання визначення фінансового права як сукупності (системи) правових норм зі специфічним предметом правового регулювання;

6. Виходячи з публічного характеру потреб, на матеріальне забезпечення яких спрямована фінансова діяльність держави, необхідно визначити особливості методу правового регулювання фінансово-правових відносин та вказати співвідношення способів правового регулювання (заборона, зобов’язування (предписування), уповноваження), що використовуються при застосуванні такого методу.

 

1.2.2. Система фінансового права

Як відомо, система фінансового права (як галузі права) – це об’єктивно обумовлена внутрішня його побудова, що знаходить своє відображення в об’єднанні та розміщенні фінансово-правових норм у певному взаємозв’язку і послідовності.

Для успішної відповіді на вказане питання необхідно визначити, з яких частин складається фінансове право як галузь права України. Також потрібно визначити критерій віднесення фінансово-правових норм до тієї чи іншої частини фінансового права.

Слід вказати основні фінансово-правові інститути, визначити їх предмет правового регулювання та розкрити їх особливості. Треба мати на увазі, що виділяють три групи інститутів Особливої частини фінансового права. Перша – інститути, що визначають статус окремих публічних фондів (наприклад, інститут державних цільових фондів), друга – інститути, що врегульовують відносини, які виникають в межах окремих стадій фінансової діяльності держави (наприклад, інститут державних доходів регулює відносини, які виникають на стадії формування публічних фондів), і нарешті третя група – інститути, які врегульовують відносини, що стосуються будь-яких фінансово-правових відносин, «пронизують» весь масив фінансово-правових відносин (наприклад, інститут грошового обігу).

 

1.2.3. Джерела фінансового права

Відповідь на вказане навчальне питання повинна ґрунтуватись на знаннях про джерела права отриманих при вивченні курсу «Теорії держави та права». Виходячи з того, що єдиною формою (джерелом) права в Україні є нормативно-правові акти, характеристика джерел фінансового права України (або фінансового законодавства) зводиться до розгляду основних нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини щодо формування, розподілу та використання коштів публічних фондів в Україні.

Слід враховувати, що існує офіційне тлумачення терміну “ законодавство ” у Рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року № 12-рп/98, яким визначено, що терміном “законодавство” охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Таким чином, характеристику джерел фінансового права України рекомендується здійснювати у порядку, що визначається їх юридичною силою, з обов’язковим висвітленням груп нормативно-правових актів, що охоплюються терміном «законодавство». При характеристиці окремих нормативно-правових актів бажано дотримуватись такої схеми:

1. вид нормативно-правового акту та його назва;

2. характеристика предмету правового регулювання (коло суспільних відносин, врегульованих цим актом), що переважно визначений у преамбулі нормативно-правового акту;

3. структура та основні положення, закріплені цим актом

4. зв'язок та співвідношення нормативно-правового акту з іншими нормативно-правовими актами (як такими, що є джерелами фінансового права, так і такими, що є джерелами інших галузей).

Відповідь доцільно розпочати з аналізу окремих статей Конституції України, що закріплюють положення, які є базовими для системи фінансового законодавства (8, 67, 92, 95-98, 116, 119, 138, 143, п.4 Розділу 15 та ін.).

Певної уваги заслуговують міжнародні договори, як джерела фінансового права. Їх характеристика повинна враховувати положення щодо порядку набрання ними чинності за умови їх ратифікації Верховною Радою України[1]

При характеристиці законів України, як джерел фінансового права, слід звертати увагу на їх ієрархію, та співвідношення виходячи з визначення їх як базових (основних) та спеціальних у регулюванні певних фінансово-правових відносин. Наприклад, співвідношення Закону України «Про систему оподаткування» та законів, що визначають правовий механізм окремих податків та зборів. Слід враховувати, що ст. 92 Конституції України закріпила перелік питань, які визначаються виключно законами України, в тому числі й у фінансовій сфері.

Окремої уваги заслуговують кодифіковані закони (наприклад, Бюджетний кодекс та ін.), закони, що визначають статус органів управління державними фінансами (наприклад, Закон України «Про Національний банк України» та ін.).

Наступний рівень нормативно-правового регулювання фінансово-правових відносин є підзаконні нормативно-правові акти.

Відомо, що підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі та у виконання норм законів: деталізують положення законів або визначають механізм їх застосування. Серед джерел фінансового права існують нормативно правові акти, що прийняті органами, наділеними повноваженнями у сфері виконавчої влади (є «підзаконними» відповідно до того, який орган, їх прийняв). В той же час такі акти мають окремі ознаки законів – здатні вперше врегулювати суспільні відносини (встановлюють положення, що попередньо не врегульовані на законодавчому рівні).

Виділяють дві групи таких підзаконних нормативно правових актів виключного характеру. Перша – це укази Президента, прийняті на підставі пункту 4 розділу 15 Конституції (наприклад, Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»)

Друга група підзаконних актів виключного характеру – це декрети Кабінету Міністрів України. (наприклад, Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори»).

Стосовно обох груп підзаконних нормативних актів виключного характеру, які є джерелами фінансового права, при підготовці та відповіді необхідно обов’язково визначити:

1. період, протягом якого відповідні органи були наділені правом їх прийняття,

2. правові підстави отримання зазначеними органами права приймати такі акти;

3. основні нормативно-правові акти зазначеного виду, що можна розглядати як джерела фінансового права та охарактеризувати їх.

Характеристику підзаконних нормативно-правових актів, як джерел фінансового права, слід також здійснювати відповідно до їх юридичної сили, яка визначається відповідно до місця органу, що їх прийняв, у ієрархії органів державної влади. Відповідно до зазначеного принципу слід охарактеризувати підзаконні нормативно-правові акти, які приймають Президент України, Кабінет міністрів України, Міністерство фінансів України та інші органи управління державними фінансами загальної та спеціальної компетенції. Слід враховувати порядок набрання ними чинності та вимоги чинного законодавства щодо обов’язкової реєстрації таких актів, як умови їх нормативності.

Окремої уваги заслуговують нормативно правові акти, які приймаються органами місцевого самоврядування (Рішення Рад народних депутатів) та є джерелами фінансового права.

 

1.1.4. Наука фінансового права.

Відповідь доцільно розпочати наведенням визначення фінансового права як науки.

Слід звернути увагу на особливості науки фінансового права та проаналізувати наслідки таких особливостей. Фінансове право як наука:

· є суспільствознавчою наукою, а тому може піддаватися ідеологічним та політичним деформаціям;

· пов’язана з фінансовою наукою, тому необхідно дослідити взаємозв’язок та взаємну обумовленість положень вказаних наук.

· вивчає такі фінансово-правові відносини, які за своєю природою відносяться до публічних, що мають місце тільки в сфері державних фінансів. В сфері приватних фінансів, де відносини відображають рівноправність їх суб’єктів, правове регулювання забезпечують норми цивільного права.

У відповіді доцільно вказати вчених, які розробляли проблеми фінансового права в різні історичні періоди (дореволюційний час, радянський період, сучасний період) [4, с. 57-61]

Додаткові питання.

1. Визначить групи відносин, які складають предмет фінансового права.

2. Які способи правового регулювання ви знаєте? Які з них притаманні фінансово-правовому методу?

3. Чим відрізняється метод фінансового права від методів правового регулювання інших галузей права.?

4. Які підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють фінансові правовідносини, прирівняні за юридичною силою до законів?

5. Які методи правового регулювання використовуються для регулювання фінансово-правових відносин поряд з основним методом (імперативним)?

6. В чому полягає категоричність фінансових приписів?

7. Поясність взаємозв'язок фінансового права з конституційним та адміністративним правом.

8. Охарактеризуйте Конституцію України як основне джерело фінансового права.

9. Охарактеризуйте функції науки фінансового права?

 

Практичні завдання рекомендовані до вирішення при підготовці:

Завдання 1

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 25 грудня 1999 р. було внесено зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів «Про місцеві податки та збори». Зокрема, було скорочено перелік місцевих податків та зборів та змінено елементи деяких місцевих податків та зборів.

Дайте правову характеристику ситуації. Якими нормативно-правовими актами встановлюються податки та збори? Який порядок введення, зміни та скасування загальнодержавних та місцевих податків в Україні?

 

Завдання 2

Законом України «Про Державний бюджет на 2005 рік» внесено зміни до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» стосовно розмірів ставок єдиного податку.

Дайте правову характеристику ситуації. Яка правова природа зазначеного Указу? На підставі якого нормативного акту та протягом якого періоду Президент мав право приймати Укази з економічних питань не врегульованих законами України? Який порядок внесення змін до таких Указів?

 

Завдання 3.

Стаття 16.п.1. Бюджетного кодексу України Право на здійснення запозичень «Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України»

Визначить суб’єктів та правову природу відносин, які складаються внаслідок цього права на здійснення запозичень.

 

Нормативно-правові акти, рекомендовані для ознайомлення при підготовці:

1-67 (Підлягають оглядовому ознайомленню при підготовці до відповіді на питання 1.1.2.)

 

Семінарське заняття № 3.

На семінарі розглядаються питання, викладені на лекціях за темами: