Нормальний режим роботи холодильної машини

При нормальному режимі роботи холодильної машини підтримується задана температура в охолоджуваному об'ємі, економічно витрачається електроенергія. Випарники мають бути вкриті тонким шаром інею рівномірно; всмоктувальний трубопровід від випарника до компресора — холодний і не вкритий інеєм, за винятком всмоктувальних трубок низькотемпературних прилавків і камер, які вкриваються інеєм. Компресор у всіх випадках не має обмерзати. Рідинний трубопровід (меншого діаметра) повинен мати температуру навколишнього повітря. Робота компресора й електродвигуна — ритмічна, без ривків, сторонніх шумів і стуку.

Знання основних ознак нормального режиму роботи холодильної установки дає змогу своєчасно виявити відхилення і вжити заходів до їх усунення й попередження аварії.

Інвентар роздрібного торгового підприємства

Під торговим інвентарем^*11 розуміють простіші пристрої, пристосування, інструменти і прилади, необхідні для виконання операцій з приймання товарів, перевірки їх якості, підготовки до продажу і продажу покупцям.

*11: {Інвентар (від пізньо-латинського invcnlarium — опис манна) — сукупність різних предметів господарського вжитку і виробничого призначення.}

Види торгового інвентарю

За призначенням в торгово-технологічному процесі інвентар поділяють на такі основні види: інвентар для відкриття тари і пакування; для перевірки якості товарів; для підготовки до продажу продовольчих і непродовольчих товарів; рекламно-виставковий; для надання послуг покупцям при виборі товарів; лічильний; для прибирання і санітарної обробки приміщень магазину; протипожежний.

Інвентар для відкриття тари й пакування. Для відкривання дерев'яної тари використовують: знімач обручів, важіль-цвяходер для виймання ден бочок, бондарний набивач, цвяходер-ножиці, цвяходер-молоток, звичайний молоток, молоток-цвяходер-ножиці. Для відкривання м'якої тари — серпастий ніж з погрубшенням на кінці леза; для відкривання металевої тари — ключ для вивінчування пробок з металевих бочок.

Інвентар для перевірки якості товарів. У продовольчих магазинах це овоскопи-виноскопи для перевірки якості яєць і вина на просвіт, шаблони для. Калібрування лимонів різні щупи для взяття проб масла, сипучих товарів тощо. У непродовольча магазинах застосовують пробники, омметри, тестери, спеціальні стенди для перевірки, наприклад телерадіоапаратури.

Інвентар для підготовки товарів до продажу. При підготовці товарів До продажу в продовольчих магазинах використовуються різні інструменти і пристосування: сокири, пили, сікачі, ножі, ножиці, струни для різання монолітів масла брусками.

Сокири м'ясорубні застосовують для розрубування великих туш м яса. Сокира-тупиця має більш широке і тонке полотно ніж полотно, звичайної сокири, що дозволяє рубати м'ясо з меншим витрачанням фізичної енергії, меншими втратами м'яса і соку.

Пили-ножовки потрібні для розпилювання трубчастих кісток, туш мороженого м'яса.

Сікачі використовують для розрубування кісток м'яса туш, а також для розрубування птиці й дичини.

Ножі для м'ясної і рибної гастрономії мають різну конфігурацію леза, ручки і різні розміри. Полотно гастрономічних ножів для ковбас і шинки поступово звужується до лобної частини, з гострим кінцем. Полотно сирного ножа в лобовій частині закінчується тупим кінцем. Ручка ножа є дещо вище полотна.

Для підготовки до продажу непродовольчих товарів застосовують прасувальні дошки, праски, планшетки для накатування тканин, намотування мережива; щітки для чищення взуття і одягу; ножиці для різання паперу, тканин, металеві і дерев'яні метри тощо.

Рекламно-виставковий інвентар призначений для інформації покупців про товари, що є в продажу, їх показу й оформлення інтер'єру магазину.

Для продовольчих товарів використовуються дерев'яні лотки для ягід і фруктів, металеві лотки (оцинковані, емальовані, з нержавіючої сталі) для оселедців, солених і маринованих овочів і грибів; блюда фарфорові і фаянсові для кулінарних виробів, попередньо нарізаних гастрономічних товарів.

Сипкі товари і кондитерські вироби викладають у скляні бочата різної форми і розмірів, у вази.

Різноманітні пристосування для викладання і показу товарів використовують у непродовольчих магазинах. Це манекени і напівманекени, фігурні підставки для готового плаття, головних уборів, трикотажу; плечики різної форми для швейних виробів; підставки для взуття тощо.

Інвентар для надання послуг покупцям при виборі товарів складається з таких пристосувань: підставок і дзеркал для примірювання взуття, дзеркал для примірювання головних уборів, ювелірних прикрас, кошиків для відбирання товарів у магазинах самообслуговування.

Лічильний інвентар — це мікрокалькулятори, монетниці, губочниці для змочування пальців при підрахунку грошей касиром.

Інвентар для прибирання і санобробки приміщень включає сміттєзбірники, урни для сміття, кошики, совки для сміття, відра, пилососи.

Протипожежний інвентар складається з вуглекислотних і пінних вогнегасників, бочок з водою, ящиків з піском, протипожежних щитів з набором інструментів (багри, сокири, лопати, ломи, відра тощо) для гасіння пожежі.

Добір і визначення потреби в торговому інвентарі здійснюється залежно від типорозміру торговельного підприємства на підставі Приблизних норм технічного оснащення магазинів споживчої кооперації, затверджених Центроспілкою.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Яким вимогам повинно відповідати не механічне обладнання магазинів?

2. Що являє собою система модулів і як вона використовується у визначенні основних розмірів немеханічного обладнання?

3. Які вихідні дані потрібні для розрахунку потреби торгових меблів для магазину?

4. В якому нормативному документі визначені правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі?

5. Які документи потрібно подати у ДПІ для реєстрації ЕККА?

6. Виконання яких функцій забезпечує апарат ЕРА-101?

7. З яких основних вузлів і механізмів складається ЕККА ЕРА-101?

8. За якими ознаками класифікується ваговимірювальне обладнання?

9. У чому полягає принцип дії електронної ваги та з яких вузлів вона складається?

10. Що впливає на добір типу вагів? Як розраховується потреба у вагах?

11. Як поділяються гирі за призначенням?

12. Які ЗВТ допускаються для здійснення торговельних операцій?

13. У чому полягають основні правила користування ЗВТ у сфері торгівлі?

14. Назвіть основні вузли і деталі компресійної холодильної машини.

15. За якими ознаками класифікується торгове холодильне обладнання?

16. Які основні правила експлуатації торгового холодильного обладнання?

17. Що розуміють під торговим інвентарем?

18. На які основні види поділяється інвентар за призначенням у торгово-технологічному процесі?

19. Який інвентар використовують для відкривання тари і пакування?

20. Який інвентар призначений для підготовки товарів до продажу?

21. Як здійснюється добір і визначення потреби в торговому інвентарі?

 

 

РОЗДІЛ 16 ФОРМУВАННЯ АСОРТИМЕНТУ ТА УПРАВЛІННЯ НИМ У МАГАЗИНІ 16.1. Завдання і методи вивчення попиту населення на роздрібних підприємствах Завдання вивчення попиту Для того Щоб виробництво товарів розвивалося відповідно до потреб суспільства, необхідна тісна взаємодія торгівлі з промисловістю і планування виробництва товарів на основі систематичного, всебічного вивчення й прогнозування попиту населення. Як відомо, попит с форма прояву потреби, забезпеченої грошовими коштами. Попит населення, відображаючи рівень розвитку виробничих сил і виробничих відносин, формується і змінюється під впливом багатьох чинників. Найсильніше на формування попиту впливають такі чинники, як величина і розподіл національного доходу, ступінь матеріального добробуту і культурний рівень населення, ціни на товари, географічні і кліматичні умови життя, національні та історичні традиції тощо. Саме тому з мстою впливу на промисловість щодо постійного розширення виробництва товарів, удосконалення асортименту й поліпшення якості товарів відповідно з попитом населення перед працівниками торгівлі стоїть завдання систематичного вивчення і прогнозування попиту населення. Вивчаючи попит населення, працівники торгівлі також активно спрямовують його в бік дальшого розширення потреб, підвищення культурного рівня споживання й оптимізації його структури. Вивчення попиту — це збір, обробка й опали інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень щодо розвитку виробництва товарів народного споживання і комерційних рішень щодо закупівлі й продажу товарів. Основним завданням вивчення попиту є виявлення тенденцій і закономірностей розвитку: - загального обсягу попиту й обсягу попиту на окремі групи і види товарів; - внутрішньо-групової асортиментної структури попиту за розмірами, ростами, кольорами, фасонами і т.д.; - структури попиту на однойменні товари різних підприємств; - структури попиту на однойменні товари, що різняться за видом упаковки й розфасуванням; - у сезонних коливань попиту на окремі товари; - ступеня задоволення попиту на окремі види товарів і їх різновиди, тобто виявлення товарів і їх різновидів, попит на які не задовольняється, і на які пропозиція перевищує попит; - можливостей збільшення попиту на товари, запаси яких значно перевищують нормативи; - вимог покупців до якості й оформлення товару. Робота з вивчення попиту повинна давати таку інформацію, що дозволяє робити правильні прогнози розвитку попиту. Інформація про процеси формування і розвитку попиту населення необхідна всім комерційним працівникам, оскільки на її основі приймається більшість комерційних рішень щодо виробництва і купівлі-продажу товарів. Тому робота з вивчення попиту — це організація зворотного зв'язку між попитом і пропозицією, а в кінцевому рахунку — між виробництвом і споживанням. Вивчення загального обсягу попиту має на меті встановлення правильних пропорцій між виробництвом і споживанням, обсягів виробництва конкретних видів товарів. Вивчення загального обсягу попиту пов'язано з аналізом виробництва товарів, купівельним фондами населення та їх динамікою, рівня структури споживання (сімейних бюджетів) різних категорій населення, закономірностей і тенденцій розвитку товарообігу і товарних ринків. Па основі інформації про основні чинники, що формують попит, розробляються прогнози його розвитку. Ці прогнози є основою для прийняття стратегічних рішень у сфері виробництва товарів. Однак вони не можуть повною мірою віддзеркалити вплив складної системи чинників, що формують попит і, природно, виявляються не ідеально точними. У ході реалізації стратегічних рішень (планів розвитку виробництва і постачання товарів) виникає необхідність вносити корективи в ці рішення, тобто приймати тактичні рішення щодо регулювання постачання і виробництва в ході виконання планів на основі інформації, що надходить по каналах зворотного зв'язку. Окремі торговельні підприємства не охоплюють своїми дослідженнями цілі територіальні ринки (села, міста, району, області), не мають можливості прогнозувати обсяг і загальну структуру попиту населення. На них покладається інше, теж надзвичайно важливе завдання — враховувати, вивчати і прогнозувати асортиментну структуру попиту, тобто визначати в загальному обсязі попиту на будь-який вид чи групу товарів внутрішньо-групові співвідношення на моделі, фасони, розміри та інші ознаки виробів, включаючи й ціни. Вивчення асортиментної структури попиту населення — важлива складова частина торгового процесу, пов'язана з формування товарного асортименту в торговельній мережі, організацією постачання мережі товарами, утворенням і регулюванням товарних запасів, системою замовлень на виробництво і поставку товарів. Вивчення загального обсягу попиту і його асортиментної структури здійснюється в тісному взаємозв'язку. Розрахований обсяг попиту на будь-яку групу товарів тільки тоді буде реальним, коли, правильно встановлена його внутрішня асортиментна структура. З іншого боку, асортиментна структура попиту складається в рамках певного його обсягу. Однак методи вивчення обсягу попиту і його асортиментної структури різні. Якщо при вивченні обсягу попиту в основу кладуть аналіз соціально-економічних чинників його формування, то при вивченні асортиментної структури крім соціально-економічних важливе значення набувають соціально-психологічні чинники. Попит на товари за такими ознаками, як модель, фасон, колір тощо, значною мірою формується під впливом моди, зміни естетичних смаків, громадської думки тощо. Аналіз цих факторів вимагає систематичних, всебічних спостережень і особливих методів обробки результатів. Вивчення асортиментної структури попиту поєднується з активним впливом на формування попиту способом цілеспрямованого підбору і пропозиції товарів, використання реклами. Безумовно, довгостроковий прогноз асортиментної структури попиту практично неможливий. Він буває тільки короткостроковим. Структура попиту за окремими ознаками товарів дуже динамічна. Промисловість і торгівля вимушені рахуватися зі змінами асортиментної структури протягом року по сезонах, кварталах, місяцях. У міру зростання добробуту населення, розширення асортименту товарів, насичення ними ринку динамічність асортиментної структури попиту сильно підвищується. Асортиментна структура попиту міського і сільського населення, а також населення окремих районів держави володіє особливостями викликаними географічними, кліматичними, національними та іншими факторами. Навіть у межах одного міста окремі магазини (великі чи малі, у центрі чи на околиці) мають особливості в структурі попиту населення, що ними обслуговується. Для прийняття управлінських рішень працівникам торгівлі і промисловості потрібна різна інформація про попит і чинники, що його формують, по всьому асортименту товарів. Кожна ланка апарату управління залежно від характеру рішень, що приймаються, висуває особливі вимоги до обсягу, складу і якості інформації, на основі якої приймаються рішення. У торгових організаціях і підприємствах на основі матеріалів вивчення попиту і прогнозів його розвитку вирішуються три основні завдання: 1) організовується поточне постачання магазинів товарами відповідно з попитом; 2) розробляються замовлення на постачання товарів; 3) вносяться необхідні корективи в замовлення в ході їх виконання, проводяться рекламні та інші заходи щодо активізації продажу товарів. Перше завдання потребує вивчення особливостей і обсягів попиту в кожному магазині. Щоб правильно визначити кількість товарів, що замовляються, працівникам магазину треба знати залишки товарів на день складання замовлення, їх середньоденний продаж, частоту завезення товарів. Ці дані потрібно мати по широкій внутрішньо-груповій структурі товарного асортименту. В окремих випадках при визначенні кількості товарів, що замовляються, треба враховувати і вплив чинників, що можуть викликати зміни в попиті на найближчі дні (свята, очікувана зміна контингенту населення, що обслуговується, тощо) Розв'язання другого і частково третього завдань потребує узагальнення матеріалів вивчення попиту в зоні діяльності оптової бази чи виробничого підприємства, а також прогнозування обсягу і структури попиту на перспективний період. Методи вивчення попиту Розрізняють поточний облік попиту і вивчення попиту з метою його короткострокового прогнозування. Взаємозв'язок обох аспектів вивчення попиту проявляється в тому, що матеріали поточного обліку попиту дозволяють виявити тенденції й закономірності в зміні попиту і, таким чином, знайти застосування в прогнозу ванні попиту; з другого боку, висновки прогнозування попиту дають певні орієнтири для оцінки матеріалів поточного обліку. Поточний облік попиту обов'язковий для кожного магазину, бо від нього залежить організація регулярного завезення товарів. При цьому ставляться два практичні завдання: • необхідно, щоб у міру реалізації товарів їх запаси поновлювалися і таким чином попит задовольнявся безперебійно; • якщо покупці пред'являють попит на товари, що відсутні в магазині, ці товари повинні бути замовлені і завезені. Нагромаджені матеріали поточного обліку дають можливість підійти в процесі їх аналізу до вивчення попиту, виявлення тенденцій і напрямків розвитку його структури. Сам же поточний облік являє собою частину оперативної роботи з постачання магазину товарами. Наявність у кожному магазині електронних контрольно-касових апаратів (чи товарно-касових книг) значно полегшує вивчення реалізованого попиту по кожному різновиду товарів і, відповідно, створює сприятливі умови для поточного задоволення попиту. У звичайних умовах працівники магазину на основі даних реалізації і наявності товарних запасів складають заявки на поточне завезення товарів. Якщо який-небудь товар вибуває з продажу до моменту складання заявки, такий товар для пам'яті заносять в окремий список або журнал обліку товарів, що підлягають завезенню. У цей самий журнал включаються товари, що їх запитують покупці, але яких немає в продажу. Періодичні відвідування складів чи баз торговельної організації або постачальників дозволяють з'ясувати можливості додаткового отримання товарів, що є в наявності на базі, але відсутні в магазині. Ефективність контролю за станом асортименту і наявності товарів у магазині значно підвищується при використанні асортиментних переліків, які включають повний перелік товарів, які слід мати в магазині. Завдання безперервного поновлення запасів товарів у міру їх реалізації на основі обліку поточного попиту може бути ефективно вирішено способом автоматизації управління процесами товаропостачання. Точні математичні співвідношення між реалізацією товарів і поповненням їх запасів значно спрощують розв'язання цього завдання і дозволяють широко застосовувати обчислювальну техніку. Прогнозування структури попиту являє собою більш складний процес і базується на аналізі розвитку виробництва, тенденцій і закономірностей споживання і попиту, зміни естетичних смаків, моди, спостережень за кон'юнктурою товарних ринків і використання інших матеріалів інформаційного забезпечення. Сучасні досягнення обчислювальної техніки відкривають перспективи впровадження автоматизованих систем управління торгівлею і насамперед управління формуванням асортименту на основі безперервного всебічного обліку попиту населення і реалізації товарів.

 

16.2. Спеціалізація підприємств і планування товарного асортименту Поняття і класифікація асортименту товарів Стабільність роздрібної торгівлі визначається раціональністю, повнотою і стійкістю асортименту товарів. Від складу й оновлення асортименту безпосередньо залежать зростання товарообігу і швидкість реалізації товарів. Відсутність у торгівлі потрібних товарів, їх вузький, нестабільний чи невідповідний запитам споживачів асортимент породжують незадоволенні" попит, що негативно позначається на ефективності торгівлі. Асортимент — (від фр. assortment) — комплект, сукупність сортів. Однак у сучасній торговельній практиці поняття "асортимент" набуло більш широкого змісту, ніж проста сукупність сортів. Під асортиментом товарів розуміють перелік, номенклатуру товарів, їх різновидів, сортів тощо, об'єднаних або поєднаних за певно/о ознакою. Основні ознаки класифікації асортименту товарів подано на рис. 16.1. Рис. 16.1. Ознаки класифікації асортименту товарів Розрізняють виробничий і торговий асортимент. Виробничим асортиментом називають номенклатуру товарів, що випускаються промисловими і сільськогосподарськими підприємствами чи іншими виробниками. Підприємства, що виробляють товари, спеціалізуються на випуску вузького асортименту товарів, що дозволяє їм упроваджувати передову технологію виробництва, вдосконалювати асортимент товарів, поліпшувати їх якість. У роздрібній торговельній мережі повинен бути представлений торговий (широкий) асортимент товарів, який включає асортимент товарів, що випускаються багатьма підприємствами. Тому виникає необхідність перетворення виробничого асортименту в торговий, тобто підсортування товарів з урахуванням вимог торгівлі. Такс підсортування, або перетворення виробничого асортименту в торговий, здійснюється в різних каналах товаропросування. Так, по товарах простого асортименту, до яких належить більшість продовольчих товарів та деякі непродовольчі товари, перетворення виробничого асортименту в торговий здійснюється безпосередньо в роздрібній торговельній мережі. Однак основна маса товарів складного асортименту підлягає підсортуванню переважно на підприємствах оптової торгівлі. Увесь асортимент товарів народного споживання поділяється на дві товарні галузі', продовольчі і непродовольчі товари, які, своєю чергою, поділяються на товарні групи, до складу яких входять товари, об'єднані за однорідністю сировини (молоко і молочні продукти, м'ясо і м'ясопродукти, тканини, вироби зі шкіри), споживчим призначенням (дієтичні продукти, галантерея, спорттовари) тощо. Товарні групи діляться на товарні підгрупи, в склад яких входять однорідні за ознакою спільності виробничого походження товари. Наприклад, товарна група взуття ділиться на підгрупи шкіряного, текстильного, валяного і гумового взуття; група посуду складається з підгруп металевого, скляного і фарфоро-фаянсового посуду. Кожна підгрупа складається з товарів різних видів. Під видом товару розуміють однакові товари різноманітного призначення (верхній одяг — чоловічий, жіночий, дитячий; меблі — для вітальні, спальні тощо). Усередині кожного виду товари можуть відрізнятися один від другого за особливими ознаками (артикулами, сортами тощо), тобто поділяються на окремі різновиди. З урахуванням поділу товарів на групи, підгрупи та види заведено виділяти груповий і внутрішньо-груповий (розгорнутий) асортимент товарів. Груповий асортимент — це перелік товарних груп, включених у номенклатуру. Внутрішньо-груповий (розгорнутий) асортимент — це деталізація групового асортименту за конкретними видами і різновидами товарів. Ці два поняття, у свою чергу, тісно пов'язані з поняттям ширини і глибини асортименту. При цьому ширина асортименту товарів визначається кількістю товарних груп і найменувань, а глибина — кількістю різновидів товарів. В асортименті продовольчих і непродовольчих товарів розрізняють товари простого і складного асортименту. До товарів простого асортименту відносять товари, що складаються з невеликої кількості видів чи сортів (цукор, овочі, сіль, віконне скло, господарське мило і т. д.). Товари, що в межах одного виду мають свою внутрішню класифікацію за різними ознаками (фасон, розмір, забарвлення тощо), належать до товарів складного асортименту (кондитерські вироби, взуття, одяг тощо). Асортиментна політика підприємств відіграє важливу роль у конкурентній боротьбі між торговельними підприємствами за покупця. Чим більше в продажу товарів різних найменувань, що задовольняють потреби покупців, тим сильніші конкурентні позиції торговельного підприємства на ринку. Торговий асортимент формується на основі попиту і призначення цільових ринків товарів. Попит покупців і асортиментна номенклатура взаємозалежні. Зміни в попиті супроводжуються змінами в асортименті і відбиваються на його збалансованості. Формування асортименту товарів являє собою процес підбору для продажу різних груп товарів, їх видів, та різновидів за всіма ознаками, що їх відрізняють. У процесі підбору для магазинів асортименту товарів керуються деякими загальними принципами. Найважливішим принципом формування асортименту товарів є його відповідність характеру попиту населення району, в якому розміщується даний магазин. Це дозволяє максимально задовольняти попит населення на товари народного споживання. Раціональна побудова асортименту товарів у магазинах передбачає комплексне задоволення попиту населення, яке передбачає групування асортименту товарів у магазині за відповідними споживчими комплексами. Таке групування асортименту дозволяє створити зручності для покупців, полегшує їм процес ознайомлення з пропонованими товарами, скорочує витрати часу на придбання необхідних виробів і сприяє так званим імпульсним купівлям. Важливим принципом формування асортименту магазинів є забезпечення достатньої ширини і глибини товарного асортименту. Під шириною асортименту розуміють кількість товарних груп і підгруп, що входять в асортиментний перелік підприємств, а під глибиною — кількість різновидів товарів по артикулах, фасонах, моделях і інших ознаках. Забезпечення достатніх ширини і глибини асортименту товарів у магазині є важливою умовою більш повного задоволення попиту населення, зростання товарообігу й ефективного використання торгової площі. Ширина і глибина асортименту товарів у магазині залежать від низки факторів, найважливішими з яких с спеціалізація підприємства, розмір його торгової площі, характер розміщення на території населеного пункту, наявність підприємств-конкурентів тощо. Одним з важливих принципів формування асортименту товарів є забезпечення його стійкості. При реалізації товарів повсякденного попиту дотримання цього принципу маг першорядне значення. Стійкий асортимент товарів у магазині обумовлює скорочення затрат часу населення на здійснення купівель, дозволяє з мінімальними витратами організувати технологічний процес. І, нарешті, одним із принципів правильного формування асортименту товарів у магазині с забезпеченим умов рентабельної діяльності даного підприємства. Рентабельна діяльність с необхідною умовою роботи всіх підприємств торгівлі. У зв'язку з цим при побудові асортименту необхідно враховувати витратність реалізації окремих груп товарів, швидкість реалізації товарів тощо.

Стратегії формування асортименту

В умовах переходу економіки від командно-адміністративних до ринкових методів управління народним господарством проблеми формування асортименту товарів у магазинах різко загострилися. Тепер торговельним підприємствам доводиться формувати асортимент товарів в умовах:

- відсутності централізованого виділення фондів товарів;

- звуження асортименту товарів, що випускаються вітчизняною промисловістю;

- невтручання державних органів управління в діяльність торговельних підприємств;

- важкого фінансового стану більшості торговельних підприємств, відсутності в них достатньої кількості обігових коштів для закупівлі товарів, виходу на зовнішні ринки з метою розширення асортименту товарів.

Працюючи в таких умовах, більшість торговельних підприємств не витримує своєї спеціалізації, що утруднює пошук товарів покупцями і призводить до втрат товарообігу та погіршання культури обслуговування покупців.

За даних умов магазини повинні вирішувати проблему, яким шляхом іти: універсалізації (тобто розширення асортименту), чи спеціалізації (поглиблення асортименту). Річ у тім, що немає прямої залежності результатів роботи магазину від розширення асортименту. У цих умовах виникає питання: за яких умов слід віддати перевагу універсалізації, а за яких умов можна йти на вузьку спеціалізацію, шо маг надзвичайне значення для розвитку фірмової торгівлі.

Залежно від фінансових можливостей і ринкової стратегії існує два підходи до вироблення асортиментної політики підприємств. Перший з них передбачає оптимізацію асортименту способом звуження його ширини і зменшення глибини і зосередження торгівлі на найбільш популярних і ходових товарних групах, а в межах товарних груп — на найпопулярніших товарах з високою товарооборотністю. Логіка такого рішення ясна: не варто вкладати кошти і працю в більшу частину товарної групи, яка дає менше половини обороту, а краще направити вивільнені кошти на організацію торгівлі товарами, що швидко обертаються. Даний підхід дозволяє зменшити грошові кошти, вкладені в товарні запаси, і прискорити товарооборотність. Рішення про звуження асортименту цілком логічне, але це зовсім не єдино можлива комерційна логіка, оскільки в даному разі покупець може віддати перевагу іншому магазину, що пропонує більш широкий вибір товарів, тобто поступово магазин може втратити свою ринкову нішу.

Другий підхід полягає в тому, що магазин, навпаки, обов'язково буде торгувати всіма різновидами товарів, яким би незначним попитом не користувалися деякі 1 них. 11с ті роздрібні підприємства, які домінуючою рисою власного ринкового іміджу зробили власне уявлення про надзвичайну ширину і глибину, вичерпність наявного асортименту: "у нас можна купити все, що взагалі де-небудь можна купити". При цьому звичайно мається на увазі, що низька прибутковість чи навіть збитковість реалізації даних товарів покриватиметься за рахунок збільшення маси прибутку від збільшення обсягів пролажу інших товарів, яке може бути досягнуте залученням до магазину ширших кіл покупців.

Ширина і глибина асортименту повинні вибиратися з урахуванням загальних цілей і завдань, що ставлять перед собою роздрібні підприємства, і, природно, вимог покупців.

Проблеми, що належать до збалансованості асортименту, ще значно складніші Тенденція сьогодення — продавати всі товари під одним дахом. Тому часто приходиться замислюватися не про те, чи відповідає даний товар або товарна група загальній цілеспрямованості асортименту, а про те, чи можна ними торгувати рентабельно. Рентабельність торгівлі можна збільшити не тільки виключенням товарів з асортименту, але й додатковим включенням нових товарів. Практика довела, що при побудові асортименту товарів у магазинах з торгівлі продовольчими товарами найбільш раціонально виходити з поділу всієї номенклатури товарів на товарні групи, підгрупи й окремі найменування. При цьому кожне найменування може бути подане різною кількістю йот різновидів залежно від глибини асортименту товарів.

Розширення асортименту приводить до зростання товарообігу, але разом з тим воно сприяє вповільненню оборотності товарів за рахунок збільшення розміру товарних запасів, витрат на закупівлю товарів (і вилученню коштів з обігу), збільшенню сплати процентів за користування банківським кредитом (якщо такс мас місце).

У таких умовах особливу зацікавленість викликає встановлення функціональних залежностей основних показників роботи підприємств від ширини і глибини асортименту товарів.