Особливості обліку виробничих щапасів

 

Національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 246 від 2.11.99р., визначаються методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та її розкриття в фінансовій звітності.

За цим стандартом запаси – це активи, які:

Ø утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

Ø перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

Ø утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та накдання послуг, а також управління підприємством.

Їх структура відображена на рис.

В бухгалтерському обліку виокремлюють поняття виробничі запаси, під якими розуміють предмети праці, призначені для обробки, переробки або використання в промисловому виробництві чи для господарських потреб, а також засоби праці, які у відповідності до діючих положень включаються до складу оборотних засобів як малоцінні та швидкозношувані предмети.

Далі в тексті розглядатимуться саме ці складові запасів.

 

 

 

В плані рахунків для обліку матеріальних цінностей визначений рахунок 20 “Виробничі запаси”, який має відповідні субрахунки (табл.1).

Таблиця 1.

Структура рахунку 20 “Виробничі запаси”

Номер рахунку	Назва рахунку	Код субрахунку	Назва субрахунку
	Виробничі запаси
			Сировина і матеріали
			Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби
			Паливо
			Тара й тарні матеріали
			Будівельні матеріали
			Матеріали, передані в переробку
			Запасні частини
			Матеріали сільськогосподарського призначення
			Інші матеріали

 

Для великих і середніх підприємств з великою номенклатурою матеріальних цінностей для забезпечення якісного аналітичного обліку на основі діючої в Україні системи класифікації розробляється власний детальний класифікатор, який дозволяє розподілити МЦ за групами, підгрупами (за окремими видами, марками, гатунками, типорозмірами) та окремими номенклатурними номерами, номерами матеріалів. В ньому кожному найменуванню, типорозміру та гатунку присвоюється умовне цифрове позначення – номенклатурний номер (код). Кількість знаків в коді повинна бути мінімальною, але достатньою для того, щоб охопити найважливіші ознаки усього переліку використовуваних матеріалів.

Рахунок 20 “Виробничі запаси” кореспондує таким чином (Пархоменко В.М., Баранцев П.П. “Реформування бухгалтерського обліку в Україні”):

 

Рахунок 20 «Виробничі запаси»
за дебетом з кредитом рахунків	за кредитом з дебетом рахунків
20 «Виробничі запаси» 23 «Виробництво» 24 «Брак у виробництві» 26 «Готова продукція» 27 «Продукція сільгосп. виробництва» 28 «Товари» 37 «Розрахунки з різними дебіторами» 41 «Пайовий капітал» 42 «Додатковий капітал» 46 «Неоплачений капітал» 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» 64 «Розрахунки за податками й платежами» 68 «Розрахунки за іншими операціями» 71 «Інший операційний дохід» 73 «Інші фінансові доходи» 74 «Інші доходи»	15 «Капітальні інвестиції» 20 «Виробничі запаси» 23 «Виробництво» 24 «Брак у виробництві» 28 «Товари» 37 «Розрахунки з різними дебіторами» 39 «Витрати майбутніх періодів» 42 «Додатковий капітал» 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» 80 «Матеріальні витрати» 84 «Інші операційні витрати» 85 «Інші затрати» 91 «Загальновиробничі витрати» 92 «Адміністративні витрати» 93 «Витрати на збут» 94 «Інші витрати операційної діяльності» 99 «Надзвичайні витрати»

Малоцінні та швидкозношувані предмети обліковуються на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” і групуються за видами предметів. Кореспонденція цього рахунку така:

 

Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»
за дебетом з кредитом рахунків	за кредитом з дебетом рахунків
23 «Виробництво» 24 «Брак у виробництві» 26 «Готова продукція» 37 «Розрахунки з різними дебіторами» 41 «Пайовий капітал» 42 «Додатковий капітал» 46 «Неоплачений капітал» 48 «Цільве фінансування і цільові надходження» 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» 64 «Розрахунки за податками й платежами» 68 «Розрахунки за іншими операціями» 71 «Інший операційний дохід» 73 «Інші фінансові доходи» 74 «Інші доходи»	15 «Капітальні інвестиції» 23 «Виробництво» 37 «Розрахунки з різними дебіторами» 39 «Витрати майбутніх періодів» 42 «Додатковий капітал» 80 «Матеріальні витрати» 84 «Інші операційні витрати» 85 «Інші затрати» 91 «Загальновиробничі витрати» 92 «Адміністративні витрати» 93 «Витрати на збут» 94 «Інші витрати операційної діяльності» 99 «Надзвичайні витрати»

Основними задачами обліку виробничих запасів є:

Ø облік надходження матеріальних цінностей на склад.

Ø облік руху матеріальних цінностей на складі.

Ø облік нестач та надлишків матеріальних цінностей в місцях зберігання та експлуатації.

Ø облік руху малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) в експлуатації.

Ø облік переоцінки матеріальних цінностей.

Ø облік наявності і руху дорогоцінних металів і каменів у складі комплектуючих виробів, МШП за місцями зберігання та експлуатації.

Ø облік наявності та руху матеріалів, МШП.

Ø облік витрат матеріальних цінностей зі складу.

Ці задачі регламентується чинними в Україні нормативними документами: Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”; План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал»; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виплавлення помилок і змін у фінансовій звітності»; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»; Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових засобів і документів, розрахунків; Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку; типовий порядок визначення норм запасів товаро-матеріальних цінностей; інші нормативні документи.

Важливу роль в обліку виробничих запасів відіграють методи їх оцінки. В залежності від обраної облікової політики на підприємстві використовуються такі методи як FIFO, LIFO тощо.

Задачі з обліку виробничих запасів тісно взаємозв’язані з задачами інших ділянок обліку та управлінською інформаційною системою підприємства:

Ø позавиробничі витрати; надходження матеріальних цінностей за фактичною вартістю (облік фінансово-розрахункових операцій);

Ø відпуск матеріальних цінностей в порядку реалізації (облік готової продукції та її реалізації);

Ø приход матеріальних цінностей по кореспондуючих рахунках; витрати матеріальних цінностей по кореспондуючих рахунках (облік та складання звітності);

Ø витрати матеріальних цінностей на виробництво (облік витрат на виробництво).