Що розуміють під управлінням? Структура системи управління.

Що розуміють під управлінням? Структура системи управління.

Під управлінням розуміють процес формування цілеспрямованої поведінки системи за умов зміни зовнішнього середовища через інформаційний вплив, який здійснюється людиною (групою людей) або приладом.

У системах з управлінням у будь-якому разі можна виділити підсистему управління (СУ) та керовану підсистему, або об’єкт управління (ОУ). Управління ґрунтується на зборі та обробленні інформації, що розглядається як своєрідний ресурс. Тому однією із головних передумов управління є зворотний зв’язок, тобто передання інформації про стан керованої підсистеми та зовнішнього середовища до системи управління, обмін інформацією між цими системами та зовнішнім середовищем.

Схематично систему з управлінням зображено на рис. 18.

Тут X — інформація про стан зовнішнього середовища (зовнішній вплив на об’єкт управління), X′ — інформація про стан зовнішнього середовища, що наявна в СУ, Y — інформація про стан об’єкта управління, Y′ — інформація про стан об’єкта управління, що наявна в СУ, u — командна інформація.

Рис. Загальна схема системи з управлінням

СУ реалізує завдання стабілізації, виконання програми, стеження й оптимізації та забезпечує тим самим або утримання вихідних характеристик та стану системи при зміні зовнішніх впливів у заданих межах, або виконання системою дій щодо зміни її характеристик чи характеристик зовнішнього середовища (перехід на нову траєкторію).

Об’єкт управління в цьому разі виступає як інструмент або засіб, що реалізує основну функцію системи. Система зв’язку забезпечує обмін інформацією між СУ та ОУ.

Під управлінням в роботі з ІС розуміють керування процесами проектування інформаційної системи. У спеціалізованих організаціях управління проектними роботами здійснюється на таких рівнях: 1) керівник організації і його заступники; 2) планово-виробничий відділ; 3) керівники функціональних підрозділів; 4) керівники проектів (головні конструктори); 5) відповідальні виконавці (керівники груп). На кожному рівні управління існує певне уявлення про систему, яка створюється, й сам процес проектування. Воно визначається колом посадових обов’язків і характером функцій, які виконують представники кожного рівня в процесі створення системи. Сам процес управління складається з таких функцій (етапів): прогнозування, планування, облік, контроль, аналіз і регулювання.

2. Які рівні управління ви знаєте і як вони насичені задачами планового, облікового і аналітичного характеру?

Під управлінням розуміють процес формування цілеспрямованої поведінки системи за умов зміни зовнішнього середовища через інформаційний вплив, який здійснюється людиною (групою людей) або приладом. Ступінь (рівень) управління — це сукупність управлінських ланок, які перебувають на відповідному ієрархічному рівні управління і відображають послідовність їх підрозділів знизу доверху.

Існує 3 рівня управління:

1) Вищий рівень;

2) Середній

3) Оперативний

Оперативний рівень характерний для простих працівників. На цьому рівні ведеться облік.

Облік – функція, спрямована на одержання інформації про перебіг роботи підприємства.

Обєктами обліку на цьому рівні є склади та цехи.

Середній рівень характерний для менеджерів, начельників цехів і т.д. Менеджери, начальники цехів та складів звітуються перед вищими органи мами управління.

Вищий рівень характерний для управлінського персоналу (директор, головний бухгалтер). На цьому рівні приймаються управлінські рішення (притаманні такі функції управління як планування, прогнозування та аналіз)

Планування – функція, за допомогою якої в ідеальній формі реалізуються цілі управління.

Аналіз та регулювання – зіставлення фактичних показників із директивними і визначення відхилення, встановлення причин відхилення, пошук способів виправлення ситуації, що склалася, і прийняття управлінських рішень.

Прогнозування – відображення ймовірного твердження про майбутній стан господарських процесів (наприклад, прогнозований розмір прибутку)

Даним рівням управління характерне підтримання системного підходу.

Характерні ознаки системного підходу: одночасне охоплення проектуванням великої кількості задач; типізація та стандартизація рішень; ключова роль баз даних; локальне впровадження; збіль­шення функціональних задач.

Технологія застосування електронного документообігу.

Автоматизовані банки даних (АБД), їх особливості та структура.

Банк даних (БнД) — це автоматизована система, сукупність інформаційних, програмних, технічних засобів і персоналу, що забезпечує зберігання, нагромадження, оновлення, пошук і видачу даних.

Використання принципів бази та банку даних передбачає організацію зберігання інформації у вигляді БД, де всі дані зібрано в єдиному інтегрованому середовищі, і до інформації як важливого ресурсу забезпечено широкий доступ користувачів. Така організація даних усуває цілий ряд проблем:

Ø відпадає потреба в кожній прикладній програмі детально вирішувати питання організації файлів;

Ø усуває багаторазове введення й дублювання одних і тих самих даних;

Ø не виникає проблеми зміни прикладних програм у зв’язку із заміною фізичних пристроїв або зміни структури даних;

Ø підвищує рівень надійності та захищеності інформації;

Ø зменшує надлишок даних.

До складу БнД входять такі складові: сукупність технічного та програмного забезпечення, база даних, СУБД, словник даних, адміністратор БД. Головні складові банку даних — база даних і програмний продукт, який називається системою управління базою даних (СУБД).

Система управління базами даних (СУБД) — це програмні засоби, за допомогою яких можна створювати бази даних, поповнювати їх та працювати з ними.

База даних (БД) — це спеціальним чином організоване зберігання інформаційних ресурсів у вигляді інтегрованої сукупності файлів, що забезпечує зручну взаємодію між ними та швидкий доступ до даних.

 

Технологія баз і банків — провідний напрям організації внутрішньомашинного інформаційного забезпечення. Розвиток технологій баз і банків даних визначається рядом чинників: ростом інформаційних потреб користувачів, вимогами ефективного доступу до інформації, появою видів масової пам’яті, збільшенням її об’ємів, новими засобами та можливостями в галузі комунікації.

База даних — це динамічний об’єкт, який змінює значення зі зміною стану предметної сфери, яка відображається (зовнішніх умов стосовно бази).

Словник метаданих сам по собі є БД і містить інформацію про саму БД, є інструментом адміністратора БД і БнД та відіграє особливу роль. Адміністратор БД (АБД) — особа або група осіб, які відповідають за загальне керування БД. Важливе завдання адміністратора БД — захист даних від злому, несанкціонованого та некомпетентного доступу.

Автоматизовані банки даних (БнД), їхні особливості.

В БнД всі дані зібрано в одному інтегрованому середовищі і до інформації, як найважливішого ресурсу, забезпечено широкий доступ користувачів.

Банк даних (БнД) — це автоматизована система інформаційних, програмних, математичних, технічних, організаційно-методичних засобів, призначених для забезпечення централізованого нагромадження і багатоцільового використання даних.

До складу БнД входять такі складові: сукупність технічного та програмного забезпечення, база даних (БД), система управління базою даних (СУБД), словник метаданих, адміністратор БД. Основним компонентами БнД є: база даних(БД) та програмні засоби - системою управління базою даних (СУБД).

База даних (БД) — це спеціальним чином організоване зберігання інформаційних ресурсів у вигляді інтегрованої сукупності файлів, що забезпечує зручну взаємодію між ними та швидкий доступ до даних.

Система управління базами даних (СУБД) — це програмні засоби, за допомогою яких можна створювати бази даних, поповнювати їх та працювати з ними.

Технологія банків даних— провідний напрям організації внутрішньо машинного інформаційного забезпечення. Розвиток технологій банків даних визначається рядом чинників: ростом інформаційних потреб користувачів, вимогами ефективного доступу до інформації, появою видів масової пам’яті, збільшенням її об’ємів, новими засобами та можливостями в галузі комунікації.

Словник метаданих сам по собі є БД і містить інформацію про саму БД, є інструментом адміністратора БД і БнД та відіграє особливу роль. Адміністратор БД (АБД) — особа або група осіб, які відповідають за загальне керування БД. Важливе завдання адміністратора БД — захист даних від злому, несанкціонованого та некомпетентного доступу.

Важливою умовою ефективного функціонування БнД є забезпечення захисту даних від несанкціонованого доступу чи випадкового знищення збережених даних.

Інформаційні бази даних (БД), їхні особливості.

База даних (БД) — це спеціальним чином організоване зберігання інформаційних ресурсів у вигляді інтегрованої сукупності файлів, що забезпечує зручну взаємодію між ними та швидкий доступ до даних.

База даних — це динамічний об’єкт, який змінює значення зі зміною стану предметної сфери, яка відображається (зовнішніх умов стосовно бази).В основу організації БД покладено принцип єдності, тобто БД повинна бути єдиною. На всіх етапах життєвого циклу БД складається з двох компонентів: структури та даних. На різних рівнях опису БД її структура зображується:

-на інфологічному рівні (сутність — зв’язок);

-на датологічному рівні вона може бути однією з моделей даних — ієрархічною, мережевою, реляційною, об’єктно-орієтованою, об’єктно-реляційною, багатовимірною, змішаною;

-на фізичному рівні (структура файлів даних і допоміжних файлів).

Модель даних – це спосіб визначення логічного подання фізичних даних, які зберігаються для деяких цілей.

Відомі різні типи моделей з яких найпоширеніші:ієрархічна, мережева і реляційна.

Першою моделлю була ієрархічна БД. У ній дані було згруповано двома типами відношень1:1, і 1:N. І подані у вигляді деревоподібних структур.

Другою моделлю була мережева БД. Модель дозволяє уявити зв’язки між реальними об’єктами, що дає змогу моделювати відношення 1:1, 1:N, N:N.

Реляційна модель – це спосіб розгляду даних, тобто приписання для способу представлення даних(за допомогою таблиць) та для способу робіт з такими представленнями (за допомогою оператора). Реляційна модель пов’язана з трьома аспектами даних: структурною, цілісністю, обробкою даних.

Більшість баз даних мають табличну структуру.

Система управління базами даних (СУБД).

Система управління базою даних (СУБД) відіграє центральну роль у функціонуванні банку даних.

СУБД- це програмні засоби, за допомогою яких можна створювати бази даних, поповнювати їх та працювати з ними. Система забезпечує збереження даних, їх конфіденційність, переміщення і зв'язок з іншими програмними засобами.

Основні функції СУБД:безпосереднє управління даними в зовнішній пам*яті; управління буферами оперативної пам*яті, управління трансакціями; журналізація; мови БД.

Системи управління базами даних (СУБД) є набором програмних засобів, необхідних для створення, використання і підтримки баз даних. Система управління базами даних (СУБД) поєднує відомості з різних джерел в одній реляційній базі даних. Створювані форми, запити і звіти дозволяють швидко й ефективно обновляти дані, отримувати відповіді на питання, здійснювати пошук потрібних даних, аналізувати дані, друкувати звіти, діаграми і поштові наклейки. Основне призначення СУБД — створення та підтримка в актуальному стані бази даних, а також зв'язок її з програмами розв'язування економічних завдань (прикладні програми користувачів).

Системи управління даними першого покоління. СУБД першого покоління характерні тим, що кожна група користувачів розробляла своє власне програмне забезпечення по управлінню даними. Наслідками такої сепаратизації стало надмірне дублювання програмних кодів і даних. Системи управління даними другого покоління. Файли взаємопов'язаних даних об'єднуються в бази даних. СУБД створюються для таких досвідчених користувачів, як програмісти. Системи управління даними третього покоління. Можливості СУБД розширились. Створені розвинуті інтерфейси, що забезпечують інтерактивний доступ звичайним користувачам.

Переваги СУБД: - Скорочення надлишку даних; - Без баз даних неможливо уникнути зберігання надлишкових даних; - При наявності центрального контролю баз даних деякі надлишкові дані можна усунути; - Надлишкові дані не можуть бути повністю усунені, оскільки велику роль в СУБД відіграють питання часу і достовірності. У світі існує безліч СУБД. Незважаючи на те, що вони можуть по-різному працювати з різними об'єктами і надають користувачу різні функції й засоби, більшість СУБД спираються на єдиний устояний комплекс основних понять. Це дає нам можливість розглянути одну систему й узагальнити її поняття, прийоми й методи на весь клас СУБД. Найпоширенішими СУБД є Visual FoxPro та Microsoft Access.

Словник метаданих.

Засобами автоматизації формування та використання метаданих являються словники даних (системи словників-довідників даних). Перерахуємо їхні основні функції:

• встановлення зв'язку між користувачами БД;

• здійснення простого та ефективного керування елементами даних при вводі в систему як нових елементів, так і при зміні опису існуючих;

• зменшення надлишковості;

• усунення протиріччя даних;

• централізація керування елементами даних з метою спрощення проектування БД та її розширення.

Для створення ефективного і зручного словника даних необхідно при зборі інформації про дані встановити правила присвоєння елементам імен, добитися однозначного тлумачення різними користувачами призначення джерел і угод по присвоєнню імен, сформулювати прийнятні для усіх користувачів описи елементів даних і виявити синоніми, усунути багатозначність (омонімію, полісемію). Вказаний процес виконується ітеративно і зв'язаний з усуненням конфліктних ситуацій.

В процесі роботи з словником даних є можливість отримати в алфавітному порядку лістинг найменувань типів всіх статей (з зазначенням частоти їх використання в системі, статусу кожної статті та числа структур кожного виду).

Словник даних використовується кінцевими користувачами при роботі з системою на мові запитів, прикладними програмістами - при написанні програм, системними програмістами - в процесі розвитку системи.

З розвитком системи необхідно проводити контроль логічності та повноти даних, які оброблюються в системі. Цей контроль полягає в перевірці за допомогою словника даних відповідності потоків і елементів даних, потоків і джерел даних, процесів обробки та елементів даних.

Особливо важливий словник даних при взаємодії декількох систем обробки даних, при побудові розподілених банків даних, при використанні програм, які виконані в інших організаціях. В останньому випадку словарні статті вилучають з написаних програм, встановлюють синонімічні зв'язки їх зі статтями словника системи і переводять їх в формат, прийнятий в системі.

Зведений синтетичний облік.

Призначення комплексу задач: рознесення за рахунками, субрахунками господарських операцій, складання зведених звітних документів, «Головної книги», «Сальдово-обігової відомості», бухгалтерського балансу.

Вихідна інформація: баланс, сальдо за рахунками на кінець звітного періоду, обороти за дебетом і кредитом рахунків.

Вхідна інформація: сальдо за рахунками на початок звітного періоду, рух засобів на рахунках.

Що розуміють під управлінням? Структура системи управління.

Під управлінням розуміють процес формування цілеспрямованої поведінки системи за умов зміни зовнішнього середовища через інформаційний вплив, який здійснюється людиною (групою людей) або приладом.

У системах з управлінням у будь-якому разі можна виділити підсистему управління (СУ) та керовану підсистему, або об’єкт управління (ОУ). Управління ґрунтується на зборі та обробленні інформації, що розглядається як своєрідний ресурс. Тому однією із головних передумов управління є зворотний зв’язок, тобто передання інформації про стан керованої підсистеми та зовнішнього середовища до системи управління, обмін інформацією між цими системами та зовнішнім середовищем.

Схематично систему з управлінням зображено на рис. 18.

Тут X — інформація про стан зовнішнього середовища (зовнішній вплив на об’єкт управління), X′ — інформація про стан зовнішнього середовища, що наявна в СУ, Y — інформація про стан об’єкта управління, Y′ — інформація про стан об’єкта управління, що наявна в СУ, u — командна інформація.

Рис. Загальна схема системи з управлінням

СУ реалізує завдання стабілізації, виконання програми, стеження й оптимізації та забезпечує тим самим або утримання вихідних характеристик та стану системи при зміні зовнішніх впливів у заданих межах, або виконання системою дій щодо зміни її характеристик чи характеристик зовнішнього середовища (перехід на нову траєкторію).