Політекономія: предмет,функції, місце в системі економ наук



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Політекономія: предмет,функції, місце в системі економ наук



Політекономія: предмет,функції, місце в системі економ наук

Політекон належить до ряду сусп. наук, вона вивчає ті сусп. відносини і зв’язки, які належать до базових у житті кожної людини. Політек досліджує суттєві зв’язки і відносини,які становлять екон основу сусп. Основою житедіяльності сусп. є вир-во, тобто задоволення кожної в корисних благах і послугах. Таким чином об’єктом дослідження політекон є сусп. вир-во. Предметомполітек виступає сук-сть екон відносин між людьми нерозривному взаємозв’язку з обмеженими продуктивними силами та політичними соц., ідеологічними, культ інститутами сусп. Кінцевою метою вир-ва є задоволення потреб людими у матеріальних благах і послугах. В екон існують 2 фундаментальні закони: 1) виробничі ресурси, які необхідні для вир-ва матеріальних благ є обмеженими; 2) а потреби є безмежними. Отже. Людина намагається як найкраще викор обмежені виробн. Ресурси для найповн задоволення потреб сусп.

Функції політекономії: 1)пізнавальна - щоб розкрити зміст економічних законів, категорій, форми їх прояву і механізм дії. 2)методологічна - застосовується при розробці методів, засобів, наукового інструментарію, необхідних для дослідження всіх економічних наук, тобто політекономія виступає методологічною основою для останніх. 3)Практична безпосередньо загальне обґрунтування необхідності і віднайдення шляхів раціонального господарювання, що найб відповідають інтересам людини, колективу, сусп. 4) прогностична - спроможна надати соціально-економічний прогноз розвитку країни на більш-менш тривалий проміжок часу. 5)Ідеологічна — оскільки висновки екон науки завжди стосуються інтересів різних груп, класів, верств населення, а це зазвичай викор в політичній боротьбі. Під методом розуміють спосіб, шлях,дослідження предмета науки. Методи: 1)Загальнонаукові А)діалектичний – розглядаючи екон явище чи процес діалектика віходить з наступного: воно зароджується розвивається та завмирає; йому притаманна тотожніст, конфліктність та суперечність; на зміну 1 екон процесам та явищам приходять інші; діалектика вбачає в процесі дослідження єдність та боротьбу протилежностей. Б)структурно-функ – це метод спрямований на дослідження структурно-функ властивостей екон системи. В)Формаційний – застосовується при дослідженні соц-ек властивостей екон систедми сусп. 2)спеціальні А)наукової абстракції Б)індукції на дедукції В)математичний Г)статистичний Д)гіпотеза.

Позитивна політична економія намагається формулювати наукове уявлення на основі відкритих економічних законів і категорій, базуючись на об’єктивності; тому вона вільна від суб’єктивних оцінних суджень. Нормативна політична економія виражає оцінне судження певної групи людей щодо економічних законів та економічних категорій, їх практичного використання. Оцінні судження або нормативні твердження виникають на рівні обґрунтування економічної політики.

Система екон законів: їх пізнання і викор. Екон закони ринк екон

Проблема взаємозв’язку і взаємодії екон явищ, процесів, законів — 1 з найскладніших у політекон. Екон закон виражає найсуттєвіші, внутрішні, сталі, причинно-наслідкові, регулярно повторювані зв’язки і залежності між екон явищами і процесами.Екон закони діють не ізольовано один від одного, а в єдиній системі, взаємодіючи між собою. Кла-ція по группам: 1)усезагальнюючі, які властиві будь-якому типу екон сис-ми. 2)особливі кон закони, що виражають такі особливості екон відносин, які є спільними для декількох екон си-м. До них належать закон товарного виробн. і ринку. 3)специфічні екон з., які діють лише в умовах певного екон ладу, напр. капіталістичного чи соціалістичного.

У сукупності всі ці закони формують систему законів екон та закономірності її розвитку.Під механізмом дії екон законів слід розуміти сукупність об’єктивних зв’язків і залежностей між явищами та процесами екон життя в їх саморозвитку й саморусі. Механізм їх використання — це реалізація сукупності умов. Аналізуючи механізм дії економічних законів, важливо звернути увагу на такі основи його функціонування: об’єктивність, системність, суперечливість. До механізму використання екон законів органічною частиною входить процес їх пізнання. Він відбувається за таким логічним ланцюгом: екон закони — екон категорії — інтереси — організаційні господарські форми, тобто від екон сутностей глибшого рівня до економічних сутностей поверхневого рівня.

Екон закони ринкової екон. В екон теорії викор такі поняття, як «закони», «принципи», «теорії» та «моделі». Кінцевою метою вир-ва є задоволення потреб людими у матеріальних благах і послугах. В екон існують 2 фундаментальні закони: 1) виробничі ресурси, які необхідні для вир-ва матеріальних благ є обмеженими; 2) а потреби є безмежними. Отже. людина намагається як найкраще викор обмежені виробн. ресурси для найповн задоволення потреб сусп.
Множинність екон цілей при обмеженості ресурсів створює проблему екон вибору, тобто вибору найкращих альтернативних варіантів їх використання, за яких досягається максим задоволення потреб за існуючих витрат. В екон теорії прийнято вважати, що екон суб’єкти діють раціонально. Раціональними вважаються всі дії, які ведуть до змен витрат чи до зб вигод: споживача — до задоволення своїх потреб, фірми — до прибутку, профспілки — до зб доходів її членів, державу — до підвищення рівня народного добробуту.

Ресурси (праця, капітал, земля) — це потенційні умови виробничої діяльності. Ресурси як елемент реального процесу виробництва є факторами виробництва. Кожне сусп повинно робити вибір для вирішення основних питань: Що виробляти? Яким чином виробити ці види продукції? Хто отримує те, що вироблено? Коли будуть спожиті ті чи інші блага або ресурси?
У перебігу розвитку товарного господарства формується ринок, який пройшов шлях від стародавніх базарів до сучасних організованих ринків з комп’ютерним оснащенням. Ринок — система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів. Це взаємодія продавців і покупців, кожний з яких самостійний у своїх діях. Хар-ми рисами ринку виступають: приватна власність на інвестиційні ресурси; ринковий механізм регулювання макроек діяльності, що базується на вільній конкуренції; наявність великої к-сті покупців і продавців. Важливим для аналізу ринку є принцип «невидимої руки», що був сформ Смітом і у відповідності до якого окрема особистість, прагнучи до власної вигоди, незалежно від її волі і свідомості, направляється на досягнення вигоди й користі для всього суспільства. Для теоретичного аналізу ринку виділяють його модель. Модель вільного (досконалого) ринку є одним з наукових методів вивчення реального ринку. Модель аналізу ринку — це вільний (конкурентний) ринок. Модель ринку охоплює три елементи: попит, пропозицію, ціну, які є центральними проблемами будь-якої дискусії про ринкову систему.

 

Власність: сутність, форми, місце в екон си-мі. Розвит відносин власності в Укр

Власність — це одна з надскладних категорій у політекон. Власність — це ціле, а її елементами є володіння, користування і розпорядження. Зв’язок між цими елементами такий: розпорядження визначається користуванням, користування — володінням, володіння — формами власності. Суб’єкт власності – індивіди, фіз. особи, які в процесі відчуження-привласнення матер благ і послуг можуть вступати між собою у відносини з цього приводу.Об’єктами вл може служити все нац. багацтво, земя її надри, водний і повітряний простір. А також твори інтелектуальної праці. Структура відносин вл включає наявність суб’єктів та об’єктів вл та відносин між ними.

Права власності – це суку юрид норм,які є установленими та викор в господар практиці фіз. та юр особами. Права вл реалізуються в 3 атрибутах: 1)право володіння – необмежена у часі належність об’єкта власності певного суб’єкта, 2)право розпорядження- здійснене власником або делеговане ним ін. особі право розпоряджатися об’єктом власності, 3)право користування – вилучення корисних властивостей об’єкта власності для задоволення потреб.

Типи: не експлуататорська, експлуа. Тип власності хар-є спосіб поєднання робочої сили і засобів виробн.У країнах з ринковою економікою існують два основних види власності: приватна та державна. Приватна власність виступає як індивідуальна, сімейна і своєрідна колективна. Колективна власність може існувати як групова власність господарських об’єднань громадян, власність громадських організацій та об’єднань. Суспільна (державна) власність здебільшого існує в таких формах: загальнодержавна і комунальна.

Партнерська вл є об'єднанням чинників виробництва, фізичних та юридичних осіб з метою спільної господарської діяльності, в якій кожний учасник є власником певної частки капіталу. Акціонерна (корпоративна) вл заснована на володінні акціонерним капіталом, розподіленим на певну кількість акцій. її особливістю є поєднання рис індивідуальної і колективної форм власності.

У 20 ст амер екон Рональд Коуз довів практичну залежність прав власності, які дістали своє вираження у так званій теоремі Коуза: «Якщо права вл чітко виражені і трансакційні витрати =0, то розміщення ресурсів буде залишатися незмінною і ефектив незалежно від змін у розподілі прав вл.»

Жодна з форм власності не може бути ідеальною та універсальною. Кожна з них має свої сфери найефект застосування. Держ власність функціонує успішно у галузях з обмеженими можливостями ринкового стимулювання. Акціонерна і кооперативна форми вл доцільні у випадках, коли необхідна концентрація коштів. Приватна вл викор там, де не потрібно значного акумулювання коштів, а необхідні гроші для ведення господарської діяльності можуть нагромаджуватися індивідуально.

Для Укр, яка розбудовується на засадах ринкової екон, проблемою номер 1 стало реформування відносин власності на засоби виробництва. А сталося це тому, що в Укр, яка в складі СРСР протягом тривалого часу будувала соціалізм, склалася своєрідна структура власності, в якій переважали її суспільні форми. Така структура власності формувалась під впливом вимог концепції побудови соціалізму, яка передбачала, що: а) соціалізм повинен довести свої переваги перед капіталізмом, на зміну якому він приходить, більш високим рівнем п/п; б) високий рівень п/п може забезпечити лише велике виробництво, яке має ряд суттєвих екон переваг перед дрібним виробництвом; в) найб сприятливим середовищем для зростання п/п може бути лише суспільна власність на засоби виробництва, яка відкриває простір для розвитку продуктивних сил.

Надмірне одержавлення власності породило багато негативних наслідків у всіх сферах життєдіяльності суспільства. В екон сфері-це ігнорування особистих інтересів трудівників і відчуження їх від власності; що підривало стимули до високоефек праці; підміна загальнонародних інтересів відомчими, індивідуальними;невиправдано надмірне обмеження ринкового механізму державним регулюванням, що вплинуло в кінці кінців на темпи економічного зростання.

Екон до якої прямує Укр в процесі ринкової трансформації, ґрунтується на співіснуванні різноманітних форм власності: суспільної, приватної, спільної, групової, колективної. У країнах розвинутого капіталізму це здійснюється шляхом переходу від індивідуальної приватної власності до групових, колективних форм, що на сучасному етапі після століть панування приватної індивідуальної власності на засоби виробництва є закономірним, об'єктивно необхідним процесом. Тільки так можна забезпечити високий рівень ефективності виробництва.

 

5 Корпоративна (акціонерна) власність

Власність — це одна з надскладних категорій у політичній економії. Власність — це ціле, а її елементами є володіння, користування і розпорядження. Зв’язок між цими елементами такий: розпорядження визначається користуванням, користування — володінням, володіння — формами власності.З розвитком ринкової екон панівного характеру набула приватна одноосібна власність, яка поступово модифікувалась в акціонерну (корпоративну) власність. Сучасна ринкова економіка ґрунтується на таких основних формах власності: дрібнотоварна, приватна індивідуальна, акціонерна, власність трудових колективів підприємств, державна, інтегрована корпоративна і інтегрована міждержавна. Така розмаїтість форм власності свідчить, що сучасна ринкова економіка - це змішана економіка.

Акціонерна власність. Тут об'єктом власності є не засоби виробництва, а лише цінні папери, які їх представляють. Ці папери дають безумовне право на частину доходу й умовне право на участь в управлінні. Але самі по собі ці папери не дають ніякого права на розпорядження навіть тією часткою майна, що відповідає номінальній чи ринковій ціні цінного папера. Акціонерна форма має особливості в порівнянні з приватною власністю. Одна особливість полягає в тому, що одні приватні власники одержують можливість розпоряджатися не тільки чужою працею і доходом, але і чужою власністю інших учасників. У цьому смислі акціонерна власність своєрідна форма мультиплікативної приватної власності. При цьому величина мультиплікатора є обернено пропорційною до частки, що утворює контрольний пакет акцій. Іншою особливістю акціонерної форми є її асоціативність чи узагальненість ознак форми власності. Акціонерна власність це власність багатьох фіз (і юр) осіб на єдиний процес присвоєння з нерівномірно розподіленими правами. Акціонерна власність має реальні риси асоційованої власності багатьох учасників з делегуванням деяких прав і утворенням структур, що концентрують ці делеговані права. По своєму змісту вона сполучає риси приватної і суспільної власності.

Корпоративна форма як колективно-приватна. Корпорації акціонерні підприємства. Особливість корпоративної форми власності полягає в тому, що вона, з одного боку, зберігає (через володіння акціями окремими особами) все те позитивне, що несе в собі приватна власність, підприємницький інтерес, ініціативу, націленість на накопичення особистого, а звідси й суспільного багатства, право безстрокового успадкування тощо. Серед переваг корпоративної форми власності є і такі, як виробнича гнучкість, здатність акумулювати капітальні ресурси й кошти будь-якої належності. До того ж корпорація є більш демократичною формою власності. Особливе значення має соціально-інтегральна функція корпорації. Корпорація не є застиглою формою власності. Вона еволюціонує. За рахунок кредитних ресурсів корпорації скуповують частину своїх акцій і створюють акціонерний фонд персоналу, з коштів якого формуються акції працівників цієї компанії

Інфраструктура ринку.

Ринок— це обмін що здійснюється відповідно до законів товарного виробн. і обігу. Сутність ринку полягає в тому, що це певна сукупність економічних відносин між різними типами фірм (промисловими, торговельними, індивідуальними, корпораціями) та індивідами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва. Функції: регулююча, стимулююча, розподільча та інтегруюча. Конкуренція та механізм формування ринкових цін впливають на рівень витрат виробництва продукції чи надання послуг. Тим самим вирівнюються прибутки підп.-ств, результатом чого є регулювання пропозіцій. Крім того конкурентна боротьба між суб’єктами стимулює їх до раціон викор екон ресурсів, тим самим реалізується стимулююча функція. Великий попит на товари чи послуги формують ринкову ціну, де забезпечується високий рівень прибутку, унаслідок чого капітал переливаеться в певну сферу діяльності. Це означає що ринок виконує розподільну фун-ю. Інтегруюча ф-я – ринок через систему попиту та пропонування, об’єднує в єдине ціле взаємодію виробників і споживачів, формуючі відподівні інститути.

Інфраструктура — це обов’язковий компонент будь-якої цілісної економічної системи. Щодо ринку як самостійної підсистеми, інфраструктура — це сукупність інститутів, що обслуговують ринок і виконують визначені функції по забезпеченню нормального режиму його функціонування. Інфраструктура покликана забезпечити цивілізований характер діяльності ринкових суб’єктів, її елементи не пов’язані суб’єктами ззовні, а породжені самими ринковими відносинами. Основними елементами інфраструктури сучасного ринку є: біржі (товарні, сировинні), їх організаційно оформлене посередництво; аукціони, ярмарки та інші форми організаційного позабіржового посередництва; кредитна система і комерційні банки; емісійна система та емісійні банки; інформаційні технології і засоби ділової комунікації; податкова система і податкова інспекція; система страхування комерційного господарського ризику і страхові компанії; спеціальні рекламні агентства, інформаційні центри та агентства засобів масової інформації; торговельні палати; митна система; профспілки працюючих за наймом; комерційно-виставкові комплекси; система вищої і середньої економічної освіти; аудиторські компанії. Функції інфраструктури ринку: сприяння учасникам ринкових відносин у реалізації їх інтересів; прискорення оперативності та ефективності роботи ринкових суб’єктів на основі спеціалізації окремих суб’єктів економіки і видів діяльності; організаційне оформлення ринкових відносин; забезпечення форм юридичного й економічного контролю, державного і суспільного регулювання ділової практики.

Інфраструктура формується в конкретній формі ринку. Зокрема для ринку робочої сили характерна така інфраструктура: біржа праці (служба зайнятості); центри підготовки кадрів; фонд зайнятості; комерційні центри підготовки, перепідготовки і працевлаштування; державний фонд сприяння підприємництву; пенсійний фонд; фонди милосердя.

Поряд із службами зайнятості на ринку робочої сили велике значення має Державний фонд зайнятості. Цей фонд використовується для фахового навчання звільнених робітників і безробітних, сприяння в їх працевлаштуванні і виплати допомоги по безробіттю; надання безпроцентної позички безробітним для заняття підприємницькою діяльністю; організації додаткових робочих місць.

Ринок досконалої конкуренції представлений певною кількістю фірм, однорідністю продукції, відсутністю ускладнень входу на ринок і виходу з нього, рівним доступом до всіх видів інформації. Він включає велике число незалежних продавців, що пропонують стандартизований товар, ціна на який визначається співвідношенням попиту і пропозиції.

Існуюча конкуренція може виявитись недосконалою. Під цим розуміється ринок, на якому не виконується хоча б одна з умов чистої конкуренції. За недосконалої конкуренції панують монополії та олігополії.

Інфраструктура ринку.

Політекономія: предмет,функції, місце в системі економ наук

Політекон належить до ряду сусп. наук, вона вивчає ті сусп. відносини і зв’язки, які належать до базових у житті кожної людини. Політек досліджує суттєві зв’язки і відносини,які становлять екон основу сусп. Основою житедіяльності сусп. є вир-во, тобто задоволення кожної в корисних благах і послугах. Таким чином об’єктом дослідження політекон є сусп. вир-во. Предметомполітек виступає сук-сть екон відносин між людьми нерозривному взаємозв’язку з обмеженими продуктивними силами та політичними соц., ідеологічними, культ інститутами сусп. Кінцевою метою вир-ва є задоволення потреб людими у матеріальних благах і послугах. В екон існують 2 фундаментальні закони: 1) виробничі ресурси, які необхідні для вир-ва матеріальних благ є обмеженими; 2) а потреби є безмежними. Отже. Людина намагається як найкраще викор обмежені виробн. Ресурси для найповн задоволення потреб сусп.

Функції політекономії: 1)пізнавальна - щоб розкрити зміст економічних законів, категорій, форми їх прояву і механізм дії. 2)методологічна - застосовується при розробці методів, засобів, наукового інструментарію, необхідних для дослідження всіх економічних наук, тобто політекономія виступає методологічною основою для останніх. 3)Практична безпосередньо загальне обґрунтування необхідності і віднайдення шляхів раціонального господарювання, що найб відповідають інтересам людини, колективу, сусп. 4) прогностична - спроможна надати соціально-економічний прогноз розвитку країни на більш-менш тривалий проміжок часу. 5)Ідеологічна — оскільки висновки екон науки завжди стосуються інтересів різних груп, класів, верств населення, а це зазвичай викор в політичній боротьбі. Під методом розуміють спосіб, шлях,дослідження предмета науки. Методи: 1)Загальнонаукові А)діалектичний – розглядаючи екон явище чи процес діалектика віходить з наступного: воно зароджується розвивається та завмирає; йому притаманна тотожніст, конфліктність та суперечність; на зміну 1 екон процесам та явищам приходять інші; діалектика вбачає в процесі дослідження єдність та боротьбу протилежностей. Б)структурно-функ – це метод спрямований на дослідження структурно-функ властивостей екон системи. В)Формаційний – застосовується при дослідженні соц-ек властивостей екон систедми сусп. 2)спеціальні А)наукової абстракції Б)індукції на дедукції В)математичний Г)статистичний Д)гіпотеза.

Позитивна політична економія намагається формулювати наукове уявлення на основі відкритих економічних законів і категорій, базуючись на об’єктивності; тому вона вільна від суб’єктивних оцінних суджень. Нормативна політична економія виражає оцінне судження певної групи людей щодо економічних законів та економічних категорій, їх практичного використання. Оцінні судження або нормативні твердження виникають на рівні обґрунтування економічної політики.



Последнее изменение этой страницы: 2016-08-15; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.214.224 (0.008 с.)