Звітність – основна форма спостереження.

Звітність – це така форма статистичного спостереження, при якій статистична інформація надходить до статистичних органів та певних відомств від підприємств, фірм, установ у вигляді звітів про підсумки роботи за встановленими формами.

Статистична звітність складається на основі даних первинного обліку.

Звітність - обов¢язкова.

Усі підприємства, фірми, установи систематично її складають і подають у затверджені терміни. Дані, наведені у звітності, повинні бути достовірними, виключати будь-які виправлення.

За частотою подання звітність поділяють на:

- періодичну (місячну, квартальну, піврічну);

- річну (підсумки за рік).

За терміновістю подання звіти можуть передаватися:

- поштою;

- телетайпом;

- електронною поштою.

За порядком затвердження розрізняють звітність:

- зовнішню;

- внутрішню.

Зовнішню затверджують і збирають органи державної статистики, міністерства і відомства.

Для управління діяльністю в окремих суб¢єктах розробляють внутрішню звітність.

 

Логічний та арифметичний контроль статистичних даних.

Для перевірки повноти і вірогідності, а також виявлення і виправлення помилок матеріалів обстежень проводиться логічний і арифметичний контроль.

Логічний контроль – це зіставлення запитань програми з відповідями. Наприклад, кредитну ставку (%) комерційного банку можна зіставити з обліковою ставкою Національного банку України; вік працівника банку - зі стажем роботи.

Арифметичний контроль – це перерахунок отриманих статистичних даних (перевірка обчислених показників, підсумків).

 

 

12. Програмно-методологічні й організаційні питання статистичного спостереження.

Статистичні спостереження проводяться згідно з планом, який має дві групи питань:

1. Програмно – методологічні питання.

2. Організаційні питання

До першої групи належать:

· Мета спостереження – отримати статистичні дані, які необхідні для дослідження явища чи процесу.

· Об’єкт дослідження – це сукупність явищ, що підлягають обстеженню (усі комерційні банки України)

· Одиниця сукупності – це первинний елемент об’єкта, що є носієм ознак, які підлягають реєстрації (кожний студент під час обстеження успішності)

· Програма спостереження – це перелік запитань, на які слід дістати відповіді в результаті спостереження. Вона складається згідно з метою спостереження.

· Форми, види і способи спостереження.

До організаційних питань спостереження належать:

· Час спостереження – це час, до якого належать дані спостереження. При переписі населення дані належать до певного моменту часу.

· Місце спостереження – пункт, в якому перебуває одиниця спостереження і реєструється дані (банк, квартира).

· Час проведення (період) спостереження – це час протягом якого реєструються дані (10 днів).

· Органи спостереження – Державний Комітет статистики, статистичні відділи міністерств і відомств, спеціальні інститути, агентства, міжнародні організації, відділи підприємств, організацій, установ.

· Комплекс підготовчих робіт.

 

Суть статистичного зведення.

Статистичне зведення – упорядкування, систематизація, наукова обробка даних статистичного спостереження.

Зведення буває просте і складне.

Просте зведення – це підсумовування первинного статистичного матеріалу.

Наприклад, на 1 січня 2003 року кількість населення України становила 4 800,35 тис. чол.

Складне зведення називається групуванням.

Групування – це розподіл одиниць сукупності на групи за істотними ознаками.

За організацією робіт розрізняють централізоване і децентралізоване зведення.

При централізованому зведенні матеріали спостереження збирають, обробляють, систематизують у Держкомстату України.

При децентралізованому зведенні цю роботу виконують на місцях і в Держкомстат надсилають лише зведений матеріал.

Під час зведення матеріалів спостережень необхідно дотримуватись єдиних наукових вимог, які передбачають:

1) всебічний глибокий аналіз суті і природи явища, що дозволяє визначити його типові риси і відмінності;

2) чітке визначення істотних ознак, за якими проводять групування;

3) об‘єктивне, обґрунтоване визначення інтервалів групування, що приводить до утворення однорідних груп, які суттєво відрізняються одна від одної.

 

Основні завдання та види групування.

Метод групування виконує такі дві функції:

1.Розподіляє сукупність на однорідні групи

2.Визначає межі і можливості застосування інших статистичних методів.

У статистиці групування використовують для вирішення таких завдань:

1.Виявлення соціально-економічних типів явищ.

2.Вивчення структури сукупності.

3.Дослідження залежності між ознаками.

Відповідно до цих завдань групування поділяють на такі види:

1) Типологічні

2) Структурні

3) Аналітичні.

За допомогою типологічного групування виділяють найбільш характерні в соціально-економічному плані типи явищ. Їх застосовують при розподіл підприємств за формами власності, за категоріями господарств, розподілі населення за суспільними групами.

Структурні групування характеризують склад однорідної сукупності за певними ознаками.

Аналітичне групування проводять за двома і більше ознаками. Одна з них відображає причину, інша – наслідок.

Аналітичне групування проводять за факторною ознакою і в кожній групі визначається середня величина результативної ознаки, а результативна ознака поділяється на підгрупи.

 

Принципи формування груп.

У кожному конкретному дослідженні вирішуються три питання:

1) що взяти за основу групування (вибір ознаки групування);

2) визначення числа груп і розміру інтервалу;

3) визначення показників, які повинні характеризувати групу.

Основою групування може бути будь-яка атрибутивна чи кількісна ознака. Таку ознаку називають групувальною. Ознак може бути одна, дві і більше.

Якщо одна ознака – це просте групування.

Якщо дві і більше – це складне (комбінаційне) групування.

Атрибутивна ознака – це словесне вираження (стать, сімейний стан, форма власності і т.д.).

Кількісна (варіаційна) ознака – це ознака, що виражається числом (вік, заробітна плата і т. д.)

Кількісна ознака може бути дискретною або неперервною.

Під дискретною слід розуміти таку ознаку, яка не може бути виражена дробовим числом. Наприклад, кількість членів домогосподарства.

Неперервна ознака – це ознака, яка може бути виражена дробовим числом. Наприклад, розмір заробітної плати.

Якщо групування проводять за варіаційною ознакою, постає питання щодо кількості груп і величини інтервалів групування. Чим більша різниця між максимальним і мінімальним значенням ознаки (варіаційний розмах), тим на більше груп поділяють сукупність. Кількість груп також залежить від чисельності досліджуваної сукупності. Якщо сукупність невелика, то не можна її поділяти на велику кількість груп, тому що характеристики цих груп можуть бути недостатньо типовими.

Кількість груп і величина інтервалу між собою пов¢язані: чим більше створено груп, тим менше інтервал, і навпаки. Інтервали бувають рівні і нерівні.

Рівні інтервали застосовують тоді, коли ознака змінюється більш-менш рівномірно у певних межах. Величина рівних інтервалів визначається за формулою:

х_max – найбільше значення ознаки;

x_min - найменше значення ознаки;

n – число груп.