Принцип народного суверенітету

. Вперше був закріплений в конституції Франції 1789 року, доктринально він був розроблений Жаном Боденом. Сутність – вся повнота влади належить народу, закріплений зараз в більшості конституцій. В КУ передбачений ст.3. В окремих країнах, які пройшли період тоталітаризму, принцип народного суверенітету відображається також в закріплені права на опір нелегітимної влади. Право на повстання закріплено в Конституції США. На сьогодні право на опір закріплено в основному законі ФРН, конституції Словаччині та ін.

Принцип передбачає, що народ здійснює керівництво державою через інститут виборів та референдумів. Таким чином народ делегує право приймати рішення представницькому органу – парламенту.

Слід також виокремити поняття суверенітету парламенту, яке використовується в Великобританії, це поняття означає, що юридичний суверенітет належить парламенту, а політичний виборцям, які його обирають. У Великій Британії з огляду на його суверенітет парламент може приймати,змінювати та скасовувати будь-які закони.

Принцип правової держави

Принципи

- Формально-правовий підхід(в Німеччині) – закон повинен реалізовуватися незалежно від його змістовних характеристик

- Матеріально-правовий – реалізація та застосування повинна відбуватися крізь призму прав людини, тобто закон, який порушує права людини не може бути застосований. (Англія).

Цей підхід часто ототожнюється з принципом Верховенства права. Цей принцип був розроблений Альбертом ван Дайсі, він включає такі елементи: рівність перед законом, юридична можливість гарантування прав людини через інститут судового захисту, мінімальне втручання держави в сферу приватного життя. Відповідно до цього принципу позитивне право забов’язує державу як і будь-якого громадянина, поняття правової держави тісно пов’язане з категорією громадянського суспільства

Конституційно-правові інститути

Конституційно-правовий інститут - це сукупність конст норм, які регулюють певне колоиоднорідних, однопорядкових сусп відносин.

Інститутам конст права притаманні такі ознаки:

-єдність нормативного матеріалу;

-цілісність і завершеність регулювання чітко визначеного виду сусп відносин;

-однорідність сусп відносин;

- єдність заг положень, принципів, конструкцій;

-автономність існування нормативного матеріалу;

-функціональна спрямованімть норм в межах інституту;

- зовнішнє відособлене закріплення інститутів права.

Критерії класифікації:

-сфера впливу;

- За предметом прав регулюв; цілеспрямовпність правоаого регулювання;

-спосіб реалізації конст-прав норм;

- за механізмом дії конст-прав норм;

-за функціями: предметні - спрямованя на регулювання конкретних видів сусп відносин, функціональні - які обслкговують всю систему предметних інститутів; за галузевою -внутрішньогалузеві (містять норми конст права виключно) міжгалузеві

Конституційно-правові норми

Норми конституційного права - це формальні визначені, всиановлені чи санкц народом, державою субектами місц самоврядуваня загальнообовязкове правило поведінки або діяльності субєктів конст права або умови перебування цих субєктів у певному стані. До загальних видовох ознак:

-загальнообовязковий характер;

-регулятивний характер; мають формально-визначений характер;

-загальний характер;

- охорончється лержавою, в разі поруш - відповід.

До спеціальних ознак: публічний характер; пріоритетне значення норм конституційного права; норми здіийснюють юридичне регламенувпння сусп відносин юридичного харакиеру в сфері функ державної влади; імперативний характер; інтегративний характер; прямий характер дії конст норм; норми мають вищу юрсилу; особлива система гарантій іх реалізацій; норми конст права мають особливий характер структури.

До основних критеріїв класифікаціі відносять: предмет правового регулювпння; метод правового регулювання; за юридичною силою; за призначенням у механізмі правового рег (матеріальні і процесуальні) та інші Конституційно-правові відносини-відносини, врегульвані конституційно правовими нормами, що виникають між субектами конст права згідно з приписом конст прав норм. Особливості: мають специфічний щміст, повязані з реалізацію владних повновпжень, реаліз особливим субектним складом, особливий механізм реалізації субектом своїх прав

Джерела конст. Права

Це НПА, в якому містяться КП норми. Загальні ознаки:

o Ці джерела виникають ц межах повноважень відповідних суб’єктів правотворчості

o Вони мають відповідати нормативним положенням актів, що видані суб’єктами правотворчості вищого рівня

o НПА набуває загальнообов’язкової сили за умови його оприлюднення або іншого доведення до відома виконавців.

Спеціальні ознаки:

• За сутністю джерела КП відображають волю народу і політику держави.

• За змістом джерела КП мають загальнообов’язковий характер і є основою для формування джерел інших галузей права

• За формою вираження джерел КП відображають існуючі КП норми

• За суб’єктами правотворчості конституційні джерела можуть бути встановлені або санкціоновані виключно Українським народом, державою або суб’єктами місцевого самоврядування

1. За сутністю:

• Джерела, що є результатом прямого волевиявлення Українського народу(референдум), їх ще називають первинні джерела

• Ті джерела, що є волевиявленням органів державної влади та суб’єктів місцевого самоврядування(похідні джерела)

2. За юридичною силою:

• Конституційні акти (КУ, акти всеукраїнського референдуму про внесення змін до КУ, ЗУ про внесення змін до КУ)

• Законодавчі акти. Відповідно до рішення КСУ від 09.07 97 №12-РП/98 терміном законодавство охоплюються закони, чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких дана ВРУ, Укази ПУ, декрети та постанови КМУ

Однак в даній класифікації ми будемо розуміти лише ЗУ. Перелік питань,що визначаються та встановлюються ЗУ передбачений у ст..92 КУ

3. За механізмом правотворчості:

• Формалізовані – джерела, які є результатом цілеспрямованого правотворчого процесу вищих органів державної влади (конституція, закони, статути автономних органів, регламенти палат парламенту, рішення органів Конституційного контролю, судові прецеденти, акти глави держави та виконавчої влади)

• Неформалізовані – практична діяльність вищих органів держави (конституційні звичаї, конституційні угоди)

Закони,. Регламенти палат парлпменту - акти, що врег питання внутр організаціі дільності парламенту,. Статути автономних утворень, Судові претенденти, конст звичаі

Формалізовані джерела

Формалізовані – джерела, які є результатом цілеспрямованого правотворчого процесу вищих органів державної влади (конституція, закони, статути автономних органів, регламенти палат парламенту, рішення органів Конституційного контролю, судові прецеденти, акти глави держави та виконавчої влади)

Неформалізовані джерела

Неформалізован і – практична діяльність вищих органів держави.

До неформ конст угоди і конст звичаї

Закони як джерела

Закони:

1. Конституційні. Цей термін використовується в 3 значеннях:

• які вносять зміни в текст самої конституції(при цьому ці зміни можуть або безпосередньо включатися(інкорпоруватися) в текст конституції або ж бути частиною конституції). За своєю юридичною силою та порядком прийняття такі закони не відрізняються від самої конституції.

• В країнах де відсутня конституція як єдиний НПА конституційні закони становлять власне конституцію(наприклад в Швеції немає єдиного кодифікованого акту, фактично конституція цієї держави складається з 3 актів: Закон про форму правління, акт про престолонаслідування, акт про свободу друку. Ці закони приймаються за окремою процедурою та мають вищу юридичну силу.

• Конституційні закони – закони прийняття яких передбачено самою конституцією (Росія). У цьому випадку за юридичною силою конституційні закони є нижчими ніж конституція, але вищими за звичайні закони.

2. Органічні закони. Вперше це поняття з’явилося в конституції Франції 1958 року. Це такі закони, що приймаються на основі бланкетних норм самої конституції. Необхідність прийняття обумовлена тим, що конституція не може детально врегулювати весь спектр відносин, що входять до предмету КП. Вони за своєю юридичною силою не відрізняються від інших законів, але приймаються за більш ускладненою процедурою.(наприклад, у Франції органічні закони обов’язково підлягають перевірці на основі конституції спеціальною радою перед підписання та оприлюднення президентом.)

3. Звичайні закони – ті які регулюють конституційно-правові відносини