Додаткові та повторні слідчі огляди у справах про статеві злочини

Взагалі, за послідовністю або залежно від часу огляди можна поділити на первинні та повторні. Повторний огляд проводиться заново, коли більш детально досліджуються раніше вже оглянуті об'єкти.

За обсягом визначають основний та додатковий огляди. Додатковий огляд проводиться для обстеження об'єктів, які не були досліджені в процесі первинного огляду[97].

На думку О. В. Коташевського, додатковий огляд проводиться для уточнення якихось деталей, тією самою слідчо-оперативною групою або з більшістю її учасників, інколи частини місця події. Повторний огляд місця події проводять при неякісному первинному або при наявності сумнівів в його повноті і об’єктивності. Найчастіше проводить його слідчо-оперативна група з іншим керівником, в яку учасники первинного огляду включаються для уточнення даних основного огляду[98].

Як правило, при додатковому огляді оглядається не все місце події, а лише окремі його ділянки або предмети. Часто при виявленні трупа на місцевості додатковий огляд проводиться з розширенням границь щодо первісного огляду.

При проведенні додаткового огляду необхідно мати матеріали первинного, у яких чітко позначене місце розташування трупа, слідів, виявлених при первинному огляді, викладена інформація, добута в ході первинного огляду. Додатковий огляд доцільно проводити за участю осіб, які брали участь у первинному огляді[99].

Повторний огляд місця події, як правило, проводиться у випадках, коли первинний огляд був проведений неякісно зі значними недоглядами як процесуального плану, так і фактичного. Однак повторний огляд може бути проведений і у випадках, коли первинний здійснювався в умовах непогоди або в темний час доби. При проведенні повторного огляду необхідно мати матеріали первинного огляду, а також мати в слідчооперативній групі осіб, які брали участь у первинному огляді.

Зволікання слідчого з оглядом може спричинити втрату важливих речових доказів. Іноді обставини справи (негода чи інші несприятливі погодні умови) складаються таким чином, що огляд місця події доцільно провести ще до того, як буде допитаний малолітній потерпілий щоб не втратити важливих доказів та зафіксувати розташування слідів. Коли факт зґвалтування стає відомим через кілька днів, відмовлятися від огляду місця події також не треба. Звичайно, такий огляд має менше підстав на успіх, але він все ж може принести позитивні результати.

Таку ж користь можуть принести повторні огляди. Якщо перший огляд був проведений за несприятливих умов або недоброякісно, то його у всіх випадках доцільно повторити.

Як вже зрозуміло, бажано перед оглядом місця події провести огляд одягу потерпілої, звернувши особливу увагу на колір тканини предметів одягу, чи немає вирваних ниток, нашарувань різних речовин. Так, наприклад, при огляді одягу потерпілої, зокрема головної хустки, була знайдена ділянка, де була висмикнута нитка хустки зеленого кольору, але у зв’язку з тим, що потерпіла знаходилася у шоковому стані слідчому не вдалося її допитати з цього приводу, і стало бути він провів огляд місця події безрезультатно.

В подальшому, коли потерпіла гр-ка Р. отямилася, при її допиті було з'ясовано, що головна хустка зачепилася за гілки, при боротьбі злочинець сильно смикнув хустку і вирвав нитки. Слідчим було вирішено здійснити додатковий огляд місяця події. Додатковим оглядом на місці події було встановлено, що в місці, де сильно прим'ята трава, є невеликий чагарник, на одній з гілок якого була знайдена нитка зеленого кольору. Це місце потерпіла показала і пояснила, де знаходилася її голова і хустка. Експертним дослідженням було встановлено збіг нитки, виявленої на місці події, з нитками тканини головної хустки гр-ки Р.

Ретельний допит потерпілої про всі обставини скоєння злочину сприяє виявленню питання про те, чи відповідає обстановка вчинення злочину її свідченнями, оскільки при хибній заяві обставини, про які показувала потерпіла, можуть не збігатися з обстановкою місця події (велелюдне місце, прохідна кімната, сусіди могли чути крик про допомогу та ін.).

Вважаємо доцільним проведення додаткового огляду місця події, оскільки невстановлені обставини події при проведенні першочергового огляду можуть мати вагоме значення для встановлення істини по справі.

На підтримку цієї думки О. І. Дворкін зазначає, що якщо потерпіла знаходиться в лікувальному закладі, то після поліпшення її стану доцільно провести додатковий огляд місця події, але вже з її участю[100].

Отже, на підставі вищевикладеного, можна сказати, що проведення слідчого огляду у справах про статеві злочини має особливе значення для побудови слідчих версій, які вплинуть на подальше розслідування кримінального провадження у відповідних справах.

 

ВИСНОВКИ

Виокремлення в Особливій частині Кримінального кодексу України 2001 р. розділу IV «Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи», будучи історично і науково обґрунтованим кроком, засвідчує посилення уваги з боку держави до стану сексуальних відносин у суспільстві. Складність проблематики кримінальної відповідальності за розглядувані злочини не в останню чергу зумовлена тим, що у цьому разі йдеться про поведінку в інтимній сфері життя людини як соціально-біологічної істоти. Це, до речі, не в останню чергу загострює проблему латентності розглядуваних злочинів.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи становлять собою велику суспільну небезпеку, характеризуються виключною аморальністю та цинічністю дій винних. Вони, у більшості випадків, пов’язані з посяганням на статеву свободу особи або її статеву недоторканість, такі злочини грубо принижують гідність потерпілої від злочину особи, заподіюють їй глибоку психічну травму, можуть завдати серйозної шкоди її здоров’ю. Ці злочини є надзвичайно небезпечними.

Суспільна небезпека злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи визначається не лише посяганням на статеву свободу або статеву недоторканість особи, а й заподіянням шкоди іншим суспільним відносинам та соціальним цінностям – нормальному фізичному й психічному розвитку дітей і підлітків, здоров'ю, честі і гідності особи тощо.

Статева свобода і статева недоторканість особи виступають родовим об'єктом злочинів, норми про відповідальність за які об'єднані в розділ IV Особливої частини чинного КК України. До злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи віднесено: зґвалтування (ст. 152); насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153); примушування до вступу в статевий зв'язок (ст. 154); статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155); розбещення неповнолітніх (ст. 156).

Найбільш дискусійними залишаються питання щодо визначення понять «статева свобода» та «статева недоторканість», встановлення їх співвідношення між собою, обґрунтування доцільності визнання кожного з цих феноменів об’єктом злочину.

На сьогоднішній день, у кримінально-правовій доктрині існують різні підходи щодо змісту і співвідношення таких категорій, як статева свобода і статева недоторканість особи, законодавчі визначення яких відсутні.

Під статевою свободою слід розуміти право дорослої і психічно нормальної особи самостійно обирати собі партнера для статевих зносин і не допускати у сфері таких зносин будь-якого примусу.

Статева недоторканість – це абсолютна заборона вступати у сексуальні контакти з особою, яка не є носієм статевої свободи, всупереч справжньому волевиявленню такої особи або ігноруючи його.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи нерідко поєднуються з іншими злочинними посяганнями на особу - умисними вбивствами, тілесними ушкодженнями, викраденнями людини тощо.

Злочини, передбачені розділом IV Особливої частини КК 2001 р., залежно від того, чи застосовується під час їх вчинення фізичне та психічне насильство, можуть бути поділені на: 1) насильницькі статеві злочини (статті 152, 153, 154); 2) ненасильницькі статеві злочини (статті 155,156).

Об'єктивна сторона статевих злочинів характеризується активною поведінкою винної особи - це фізичні та (або) інтелектуальні дії сексуальної спрямованості. За законодавчою конструкцією досліджувані злочини здебільшого побудовано як формальні склади.

Суб'єктом статевих злочинів є осудна особа, яка досягла 14-річного (статті 152, 153 КК) або 16-річного віку (статті 154-156 КК). У переважній більшості випадків суб'єкт є спеціальним.

Із суб'єктивної сторони всі злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи характеризуються прямим умислом..

До переліку кримінологічної характеристики статевих злочинів, як сукупності статистично значущих показників, належать: стан, рівень, структура, динаміка, географія, місце і час злочинів.

Згідно з офіційною статистикою, зґвалтування, поряд з іншими сексуальними злочинами, має тенденцію до зниження (понад 40 % за останні 10 років), що не може радувати через їх латентизацію. У зв’язку з цим статеві злочини можна віднести до високолатентних, де частка прихованих — майже 90 %, яким притаманні усі види латентності за способом утворення.

Причинами виникнення штучної латентності є сором жертви, побоювання погіршення соціального статусу, небажання відповідати на безтактні, принизливі запитання слідчого про обставини того, що сталося; через погрози злочинця, що сприймаються як реальні, тощо.

Центральний момент у генезисі злочинної поведінки – це спосіб. Саме спосіб вчинення злочину є тією головною якісною характеристикою діяльності злочинця, яка найтісніше взаємопов’язана з властивостями інших елементів злочинної події.

Найбільш тяжкими злочинами проти статевої свободи і найбільш поширеними серед них є зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи (ст. 152 КК).

Спосіб вчинення зґвалтування визначений у диспозиції ст. 152 КК (із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи), а найбільш поширеним способом приховування цього злочину є маскування насильника, замовчування про себе чи повідомлення неправдивих відомостей, вбивство потерпілої особи, а іноді навпаки, прагнення надати потерпілій особі першу допомогу.

Вибір злочинцем конкретного способу зґвалтування безпосередньо залежить:

- від особистих психофізіологічних якостей ґвалтівника;

- чи вчиняється злочин одноособово або групою осіб;

- був ґвалтівник знайомий з потерпілою особою чи ні.

Спосіб вчинення зґвалтування характерний також і наявним етапом (способом) приховання цього злочину: маскування зовнішності насильника, замовчування чи повідомлення неправдивих відомостей про себе, вбивство потерпілої особи тощо.

Місцем вчинення зґвалтувань найчастіше бувають лісопаркові зони, підсобні приміщення, дахи та підвали багатоповерхових будинків, подекуди автомобілі, квартири, куди потерпіла потрапила внаслідок обману з боку насильника, готелі, пустирі та інші місця, де немає сторонніх. Інколи місця вчинення зґвалтувань у певних осіб є аналогічними або повторюються. Це зумовлюється психічними особливостями злочинця.

Стосовно статевих зносин з особою, яка недосягла статевої зрілості, та розбещення неповнолітніх, то найпоширенішими способами підготовки до цих злочинів є такі дії: 1) вистежування потерпілої особи злочинцем поблизу місць проживання, на шляху з навчання або на навчання, на місцях проведення дозвілля, після цього злочинець супроводжує їх до безлюдних місць, де вчиняє розпусні дії; 2) заманювання потерпілої особи у «тихі» місця шляхом обману, під пристойним приводом, чи пропозицією, що цікавить неповнолітнього; 3) підшукування жертв злочину, які навчаються у вечірній час, займаються увечері у спортивних секціях або перебували удома одні; 4) приготування злочинцем засобів для маскування своєї зовнішності (маски, окуляри, перуки, одяг тощо); 5) підготовка неправдивого алібі, приміром, злочинець мотивовано пояснює, що під час учинення злочину він був в іншому місці - на риболовлі, у лісі, на зустрічі з друзями та ін.; 6) вибір місця й способу вчинення злочину, розроблення плану вчинення злочину, розподіл ролей.

Умовою формування особистості ґвалтівника в більшості випадків є негативні сімейні умови, до яких зазвичай належать алкоголізм або наркоманію батьків, скандали між ними, фізичні покарання підлітка, а також тепличні умови, створювані дітям у деяких сім’ях, відсторонення їх від будь-якої активної діяльності й відповідальності. Усе це призводить до виховання гарячковості, підвищеної збудливості, нестриманості, нездатності подолати життєві труднощі в критичній ситуації. Серед індивідуальних особливостей, що потенційно формують протиправну поведінку, необхідно назвати різні нервово-психічні захворювання (відставання в розумовому розвитку, олігофренія), фізичні недоліки (дефекти мови, зовнішня непривабливість тощо).

Переважна більшість потерпілих від зґвалтувань є особи жіночої статі. Досить часто потерпіла особа і ґвалтівник тією чи іншою мірою знайомі один з одним (приблизно половина зареєстрованих зґвалтувань). Біля третини всіх потерпілих (дорослих й неповнолітніх) перебували в момент статевого посягання в тому чи іншому ступені алкогольного сп'яніння.

Специфічну групу потерпілих складають особи, які страждають тими чи іншими психічними захворюваннями, у тому числі шизофренією, а найчастіше олігофренією. Особливо велика частка таких потерпілих серед 14-15-літніх. Порушення психічного розвитку, інтелектуальна недостатність досить часто пов'язані у неповнолітніх з підвищеною сексуальністю, що значною мірою полегшує здійснення сексуальних посягань, - вони в силу свого хворобливого стану особа не в змозі адекватно оцінювати та перешкоджати статевим посяганням злочинця.

Значну частину потерпілих складають неповнолітні (в тому числі і чоловічої статі), серед яких досить багато виховувалися в несприятливих сімейних умовах (відсутність одного з батьків, матеріальні труднощі, насильство в родині, пияцтво батьків, їх аморальна поведінка тощо).

Шкода, яка спричиняється потерпілій дитині, має моральний та фізичний характер. Під час вчинення таких злочинів здійснюється вплив на психіку і здоров’я потерпілої дитини, такі посягання сприяють розповсюдженню розпусти, жорстокості, агресивності, наркотизації, саморуйнівної поведінки дитини. Посягання водночас спрямовується на статеву свободу чи статеву недоторканність дитини.

Слідова картина злочину - це сукупність відомостей про сліди злочину (матеріальні та ідеальні) та обставини злочину (місце, час і умови). Вона складається з двох елементів: сліди злочину (в їхньому слідознавчому розумінні); обставини злочину (місце, час і умови).

Особливого значення для побудови версій має безпосереднє ознайомлення слідчого з обстановкою злочину за ході огляду місця події та особисте дослідження речових доказів. Огляд місця події в юридичної літературі характеризується як невідкладна слідча дія.

Огляд місця події при розслідуванні статевих злочинів, зокрема при розслідуванні зґвалтування, як правило проводиться відразу після допиту потерпілої особи й за можливості з її участю, оскільки це дасть можливість точніше встановити місце вчинення злочину, виявити сліди, перевірити, чи відповідає обстановка показанням потерпілої особи.

Особливу увагу при цьому приділяють виявленню та опису місця зґвалтування, його розташуванню у напрямі до дороги, житлових будинків тощо. Важливо оцінити, чи збігається обстановка на місці події з отриманими раніше показаннями або поясненнями заявниці, виявити сліди, що вказують на зґвалтування, або речі, що належать злочинцю чи потерпілій (окуляри, ґудзики, хусточка тощо).

У процесі огляду необхідно звернути увагу на можливість наявності на одязі, взутті та тілі насильника ґрунтових забруднень та рослинних часток, взяти їх проби для експертних досліджень. Пошук мікрочасток слід проводити під час огляду місця події (важливо дотримуватися заходів, що запобігають їх втраті, а також забезпечити, щоб ніхто з учасників огляду не зміг залишити на місці події побічних мікрочасток або слідів). При цьому слід підготувати необхідні технічні засоби: лупи, ліхтарі, пінцет, паперові пакети. Здійснювати пошук рекомендується тільки при достатньому освітленні. Предмети доцільно розглядати як у прямому, так і в косопадаючому освітленні, не допускати їх різкого струсу.

Тактика огляду місця події значною мірою визначається тим, які відомості про особу злочинця має слідчий на підставі первинної інформації. Тут можливі три варіанти ситуацій: 1) особа злочинця встановлена; 2) про особу злочинця можна робити висновок лише за деякими ознаками, що потребують додаткової перевірки: 3) особа злочинця не відома.

Якщо потерпіла особа обмовляє певну людину під впливом емоційного стану і є підстави вважати, що цей намір можна змінити, її залучають до огляду місця події, щоб у процесі пошуку доказів, що суперечать поданій заяві, переконати відмовитися від надуманої версії. В обох ситуаціях можна залучати потерпілу особу до огляду тільки деяких об’єктів, окремих ділянок місця події, що слід зазначити в протоколі огляду.

З метою встановлення тілесних пошкоджень, заподіяних у процесі посягання, провадиться обстеження тіла потерпілої особи шляхом освідування.

Освідування потерпілої має на меті зафіксувати наявність крововиливів, укусів, подряпин, слідів крові, сперми, мікрочастинок (волосся, порох, фарба, ґрунт).

Додатковий огляд проводиться для уточнення якихось деталей, тією самою слідчо-оперативною групою або з більшістю її учасників, інколи частини місця події. Повторний огляд місця події проводять при неякісному первинному або при наявності сумнівів в його повноті і об’єктивності. Найчастіше проводить його слідчо-оперативна група з іншим керівником, в яку учасники первинного огляду включаються для уточнення даних основного огляду.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України: затверджена Законом України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР (із змін., внесеними згідно із Законом Країни від 1лютого 2011 № 2952-VI (2952-17) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141; 2011. - № 10. – Ст. 68

2. Кримінальний кодекс України: затверджений Законом України від 05 квітня 2001 року № 2341- III // Відомості Верховної Ради України. - 2001, № 25-26, ст.131

3. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88

4. Сімейний кодекс України: затверджений Законом України від 10.01.2002 № 2947-III // Відомості Верховної Ради України, 2002, № 21-22, ст.135

Спеціальна література:

5. Афанасьев С. А. Криминалистическая характеристика и типовая программа расследования сексуально-садистских убийств: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.09 / С. А. Афанасьев. Санкт-Петербургский государственный университет. - СПб., 1992. - 22 с.

6. Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: матеріали наук.-практ. конф. (Харків, 14 трав. 2015 р.) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Харків: ХНУВС, 2015. – 268 с.

7. Баулін О.В., Лебідь В.І., Матвеев П.С, Пожидаєва М.А. Адвокатський іспит: підготовчий курс / навч. посіб. - К.: Алерта, 2013.-736 с.

8. Батюк О.В., Благута Р.І., Гумін О.М.,за заг. ред. Є.В. Пряхіна Методика розслідування окремих видів злочинів, підслідних органам внутрішніх справ Навчальний посібник. - Львів, 2011. - 323 c.

9. Белогриц-Котляревский Л. С. Учебник русского уголовного права. Общая и Особенная ч. / Л. С. Белогриц-Котляревский. - Киев-Петербург-Харьков: Южно-Русское Книгоиздательство Ф. А. Иогансона, 1904. - 620 с.

10. Блиндер Б. А. Уголовно-правовая охрана свободы и достоинства женщины / Б. А. Блиндер. - Ташкент: Издательство Ташкентского университета, 1970. - 160 с.

11. Грунтов И.О. Принцип личной виновной ответственности, адресованный законодатею, реализуется только, если при описании признаков состава преступления учитываются социальный и психологический элементы содержания вины // Научные основы уголовного права и процессы глобализации: материалы V Российского конгресса уголовного права (27-28 мая 2010 года). - М.: Проспект, 2010. – 328 с.

12. Гусєва О.Н. Педофильная виктимизация и виктимологическая профилактика педофильных преступлений: Автореф. дис.... канд.юрид. наук. - М., 2011. – 20 с.

13. Гусева Ю. А. Социальные основания уголовно-правовой охраны половой свободы и половой неприкосновенности личности / Ю. А. Гусева // Общество и право. - 2008. - № 2. - С. 109-114.

14. Голіна В.В., Головкін Б.М. Кримінологія: Загальна та Особлива частини Навчальний посібник. - Х.: Право, 2014. - 513 c.

15. Гора І.В. Поняття спосіб вчинення злочину та його значення в розкритті та розслідуванні / І.В. Гора // Закон и жизнь. - 2012. -№ 9. - С. 35-39.

16. Глазырин Ф. В. Личность обвиняемого и тактика следствия / Ф. В. Глазырин // Ленинский принцип неотвратимости наказания и задачи советской криминалистики. – Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1972. – С. 73.

17. Дудоров О.О. Кримінально-правова характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи: наук.- практ. пос. / О.О. Дудоров; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ, ім. Е.О. Дідоренка. - Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2011. - 352 с.

18. Дорош Л. В. Статева недоторканість особи та її кримінально-правова охорона / / Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наук, праць. Випуск 14 / Ред. кол.: Ю.В. Баулін (голов, ред.) та ін. - X.: вид-во "Кроссроуд", 2007. – 118 с.

19. Дорош Л.В. Захист прав потерпших від статевих злочинів у контексті судово-правової реформи / / Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. / редкол.: В.І. Борисов та ін. - X.: Право, 2010. - Вип. 19. - С. 282-286

20. Джужа О.М. Запобігання злочинам, що пов'язані із сексуальним насильством: Монографія. - К.: Атіка, 2009. – 240 с.

21. Дьяченко А. П. Уголовно-правовая охрана граждан от преступлений в сфере сексуальных отношений / А. П. Дяченко: дисс.... доктора юрид. наук: спец. 12.00.08 / А. П. Дьяченко; Академия МВД РФ. - Москва, 1993. - 344 с.

22. Еремин A.C. Первоначальный этап расследования изнасилования, сопряженного с причинением вреда здоровью: дисс.... канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / A.C. Еремин; Кубан. гос. ун-т. - Краснодар, 2011,- 202 с.

23. Жижиленко А.А., Оршанский Л.Г. Половые преступления. - Л.: Изд-во "Рабочий суд", 1927. - С. 3-4.

24. Загородников Н. И. Преступления против личности: учебное пособие / Н. И. Загородников, А. Н. Игнатов. - Москва: Высшая школа МООП РСФСР, 1962. - 64 с.

25. Зелинский А. Ф. Криминология: курс лекций / А. Ф. Зелинский. - Х.: Прапор, 1996. - 260 с.

26. Игнатов А. Н. Квалификация половых преступлений / А. Н. Игнатов. - Москва: Юридическая литература, 1974. - 256 с.

27. Іщенко В. М. Протоколи слідчих і судових дій та інші документи як джерела доказів у кримінальному судочинстві: автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / В. М. Іщенко. – Х., 2001. – 20 с.

28. Експрес-інформація про стан злочинності на території України. - К.: ДІАЗ МВС України, 2013. - 123 с.

29. Капитунов А.С. Насильственные половые преступления против несовершеннолетних: Дис.... канд. юрид. наук. - Краснодар, 2006. – 220 с.

30. Кадонцев Ю. В. Методика расследования изнасилований, совершенных лицами молодежного возраста (18 ­ 25 лет): Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.09. ­ Уфа, 2001. – 197 с.

31. Козлюк Л. Г. Кримінологічна характеристика особистості злочинця, який вчинив статевий злочин щодо неповнолітнього: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - К., 2009. – 18 с.

32. Ковальська, В. Ю. Кримінально-правове дослідження потерпілого в злочинах, що посягають на статеву свободу та статеву недоторканість дітей / В. Ю. Ковальська // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер., Юриспруденція. - 2014. - N 10/2 т.2. - С. 155-158.

33. Конева М. А. Уголовно-правовая и криминологическая характеристика насильственных действий сексуального характера при гетеросексуальных и гомосексуальных контактах: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / М. А. Конева; Ставропольский государственный университет. - Ставрополь, 1999. - 21 с.

34. Кримінальне право (Особлива частина): підручник / за ред. О.О. Дудорова, Є. О. Письменського. - [2-ге вид.] - К.: "ВД "Дакор", 2013. - 786 с.

35. Кримінальне право. Особлива частина: підручник: у 2 т. І за ред. 0.0. Дудорова, Є.О. Письменського. - Луганськ: Елтон-2, 2012-. - Т. 1.-2012.-780 с.

36. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: підручник / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, М. Ю. Валуйська та ін.; за заг. ред. В. В. Голіни. – 2-ге вид. перероб. і доп. – Х.: Право, 2009. – 288 с.

37. Криминология / В. Н. Бурлаков, И. В. Волгарева, Б. В. Волженкин и др.; под ред. В. Н. Бурлакова и Н. М. Кропачева. - СПб.: Питер, 2005. - 224 с.

38. Курс кримінології: Загальна частина: підруч.: у 2-х кн. / О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.; за заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 352 с.

39. Криміналістика: за ред. В. Ю. Шепітька. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — 728 с.

40. Криміналістика. Академічний курс: підручник / Т.В.Варфоломеєва, В.Г.Гончаренко, В.І.Бояров [та ін.]. - К.: Юрінком Інтер, 2011. - 504 с.

41. Криминалистика: учебник для вузов / Т. В. Аверьянова, P. C. Белкин., Ю. Г. Корухов, Е. Р. Российская; под ред. заслуженного деятеля науки Российской Федерации, профессора P. C. Белкина. – М: Издательская группа НОРМА-ИНФРА. – М., 1999. – 872 с.

42. Коновалова В.О. Юридична психологія: [підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл.] / В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько. - 2-е вид., перероб. і допов. - X.: Право, 2008. - 240 с.

43. Коташевський, О.В. Посібник для слідчого / О.В. Коташевський. – Рівне: Каліграф, 2005. – 108 с.

44. Криминалистика: [учебник для вузов] / [Т.В. Аверьянова, Р.С. Белкин, Ю.Г. Корухов, Е.Р. Россинская]; под ред. Р.С. Белкина. – М.: Норма – Инфра-М, 2000. – 990 с.

45. Крючкова О.В. Співвідношення поняття "шлюбний вік" з поняттям "неповнолітня особа" у складі злочинів, передбачених ст. сг. 152 та 153 КК України // Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави. Збірник наукових праць, міжнар. науково-практичної конференції. - Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2010. - С. 277-281

46. Люблинский П.И. Преступления в области половых отношений. - М.-Л.: Изд-во Л.Д. Френкель, 1925. – 267 с.

47. Лохвицкий О. В. Курс русского уголовного права / О. В. Лохвицкий. - Санкт-Петербург: Скоропечатная Ю. О. Шрейера, 1871. - 710 с.

48. Лариченко М. О. Детермінанти вчинення статевого злочину / М. О. Лариченко // Юридичний вісник Причорномор’я. - 2007. - № 2. - С. 309-318

49. Лужецька О. Р. Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики вимагання, пов’язаного із застосуванням насильства над потерпілим / О. Р. Лужецька // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України (економіка, право). - 2013. - № 4. - С. 196-201.

50. Лушечкина М.А. О направлениях, задачах и понятии криминалистического изучения личности // Веста. Моск. ун-та: Cep.l 1. Право. -1999. -№ 3. -128 с.

51. Матюшкова Т. П. Психічне насильство при вчиненні статевих злочинів: психологічні та криміналістичні аспекти встановлення факту його застосування / Т. П. Матюшкова, А. І. Тимошенко // Криміналістичний вісник. - 2014. - № 1. - С. 89-94.

52. Матюшкова Т.П. Тактика допиту потерпілих-жінок від насильницьких злочинів: дис.... кандидата юрид. наук: 12.00.09 / Тетяна Петрівна Матюшкова. — Харків, 2006. — 255 с.

53. Матюшкова Т.П. Психічні стани потерпілих-жінок від насильницьких злочинів як основа формування їхніх показань / Т.П. Матюшкова // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. — 2007. — № 37. — С. 104—109.

54. Мультимедійний навчальний посібник «КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА». - [Назва з екрану]. - Режим доступу: http://www.naiau.kiev.ua/books/mnp_krum_pravo_osob/Files/Lekc/T5/T5_P1.html

55. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву І Б.С. Никифоров. - М., I960. -217 с.

56. Осмотр места происшествия: Практическое пособие Под ред. А.И. Дворкина. — М.: Юристъ, 2001. — 336 с.

57. Павлов А. С. Изнасилование: уголовно-правовой и криминологический аспекты: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / А. С. Павлов; Московский государственный лингвистический университет. - Москва, 2009. - 29 с.

58. Пономаренко Є. Обставини, що обтяжують кримінальну відпо-відальність за згвалтування І Є. Пономаренко II Право України. - 2006. -№7,- С. 82-86.

59. Пясковський В.В. Криміналістика: підручник. / В. В. Пясковський, Ю. М. Чорноус, А. В. Іщенко, О. О. Алексеев та ін. - К.: "Центр учбової літератури", 2015. -544 с.

60. Расследование отдельных видов преступлений: учебное пособие под ред. В. И. Комиссарова. – Саратов: Изд-во Саратовской гос. акад. права, 2003. – 232 с.

61. Сенаторов М.В. Потерпілий від злочину в кримінальному праві І М.В. Сенаторов; за наук. ред. д. ю. н., проф. В.І. Борисова. - X.: Право, 2006. - 208 с.

62. Синєокий О. В. Сексуально-садистські вбивства та зґвалтування: порівняльний аналіз кримінолого-криміналістичних характеристик злочинця та потерпілої особи / О. В. Синєокий //Вісник прокуратури. - К., 2002. - № 5. - С. 71-74.

63. Старович 3. Судебная сексология: Пер. с польск. - М.: Юрид. лит., 1991. - С 122.

64. Старушкевич, А. В. Криміналістичний аналіз слідової картини сексуальних вбивств / А.В. Старушкевич // Вісник Київського нац. ун.-ту ім. Т.Шевченка. Юридичні науки. - 2004. - N60/62. - С. 92-98.

65. Тасаков С.В. Нравственные основы уголовно-правовых норм, направленных на охрану личности, ее прав, свобод и законных интересов: Автореф. дис.... д-ра юрид. наук. - Екатеринбург, 2010. – 40 с.

66. Таганцев Н.С. Русское уголовное право: [лекции]: в 2 т. І Н.С. Таганцев. - М., 1902-.-Т.2.- 1902.-655 с.

67. Таубер Л.Я. Жалоба потерпевшего при преступлениях неофициальных/Л.Я. Таубер. -X.: Типография и литографияМ.: Зильберберг и С-вья, 1909. - 403 с.

68. Фон-Лист Ф. Учебник уголовного права. Особенная часть / Ф. Фон-Лист. - Москва: Товарищество типографии А. И. Мамонтова, 1905. - 409 с.

69. Фролов Е.А. Спорные вопросы общего учения об объекте пре-ступления / Е.А. Фролов // Сборник ученых трудов. - Вып. 10. - Свердловск, 1969. - С. 185-225.

70. Христенко В.Е. Психология жертвы: учеб. пособ. / В.Е. Христенко. — Харьков: Кон- сум, 2001. — 256 с.

71. Чмут С.В. Кримінальна відповідальність за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості: дис.... канд. юрид. наук / С.В. Чмут. - Запоріжжя, 2010. - 239 с.

72. Шаргородский М. Д. Ответственность за преступления против личности / М. Д. Шаргородский. - Ленинград: Издательство Ленинградского ун-та, 1953. - 108 с.

73. Юрченко О. Ю. Роль виктимогенной ситуации при совершении тяжких насильственных преступлений / О. Ю. Юрченко //Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб.; відп. ред. В. Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. - Вип. 43 (341 с.) - С. 157-161.

74. Яковлев Я. М. Половые преступления / Я. М. Яковлев. - Душанбе: Издательство «ИРФОН», 1969. - 454 с.

 

Судова практика:

75. Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи: постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 5. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-08

 

[1] Кримінальне право (Особлива частина): підручник / за ред. О.О. Дудорова, Є. О. Письменського. - [2-ге вид.] - К.: "ВД "Дакор", 2013. – С.435

[2] Мультимедійний навчальний посібник «КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА». - [Назва з екрану]. - Режим доступу: http://www.naiau.kiev.ua/books/mnp_krum_pravo_osob/Files/Lekc/T5/T5_P1.html

[3] Дудоров О.О. Кримінально-правова характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи: наук.- практ. пос. / О.О. Дудоров; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ, ім. Е.О. Дідоренка. - Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2011. – С.7

[4] Люблинский П.И. Преступления в области половых отношений. - М.-Л.: Изд-во Л.Д. Френкель, 1925. - С. 27

[5] Грунтов И.О. Принцип личной виновной ответственности, адресованный законодатею, реализуется только, если при описании признаков состава преступления учитываются социальный и психологический элементы содержания вины // Научные основы уголовного права и процессы глобализации: материалы V Российского конгресса уголовного права (27-28 мая 2010 года). - М.: Проспект, 2010. - С. 289

[6] Лохвицкий О. В. Курс русского уголовного права / О. В. Лохвицкий. - Санкт-Петербург: Скоропечатная Ю. О. Шрейера, 1871. – С.580-581; Белогриц-Котляревский Л. С. Учебник русского уголовного права. Общая и Особенная части / Л. С. Белогриц-Котляревский. - Киев-Петербург-Харьков: Южно-Русское Книгоиздательство Ф. А. Иогансона, 1904. – С.504; Фон-Лист Ф. Учебник уголовного права. Особенная часть / Ф. Фон-Лист. - Москва: Товарищество типографии А. И. Мамонтова, 1905. – С.70

[7] Люблинский П. И. Преступления в области половых отношений / П. И. Люблинский. - Ленинград: Издательство Л. Д. Френкель, 1925 – С.21; Яковлев Я. М. Половые преступления / Я. М. Яковлев. - Душанбе: Издательство «ИРФОН», 1969. – С.11; Блиндер Б. А. Уголовно-правовая охрана свободы и достоинства женщины / Б. А. Блиндер. - Ташкент: Издательство Ташкентского университета, 1970. – С.11; Игнатов А. Н. Квалификация половых преступлений / А. Н. Игнатов. - Москва: Юридическая литература, 1974. – С.3

[8] Дьяченко А. П. Уголовно-правовая охрана граждан от преступлений в сфере сексуальных отношений / А. П. Дяченко: дисс.... доктора юрид. наук: спец. 12.00.08 / А. П. Дьяченко; Академия МВД РФ. - Москва, 1993. – С.44; Конева М. А. Уголовно-правовая и криминологическая характеристика насильственных действий сексуального характера при гетеросексуальных и гомосексуальных контактах: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / М. А. Конева; Ставропольский государственный университет. - Ставрополь, 1999. – С.17; Павлов А. С. Изнасилование: уголовно-правовой и криминологический аспекты: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / А. С. Павлов; Московский государственный лингвистический университет. - Москва, 2009. – С.15

[9] Люблинский П. И. Преступления в области половых отношений / П. И. Люблинский. - Ленинград: Издательство Л. Д. Френкель, 1925 – С.21

[10] Яковлев Я. М. Половые преступления / Я. М. Яковлев. - Душанбе: Издательство «ИРФОН», 1969. – С.11; Конева М. А. Уголовно-правовая и криминологическая характеристика насильственных действий сексуального характера при гетеросексуальных и гомосексуальных контактах: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / М. А. Конева; Ставропольский государственный университет. - Ставрополь, 1999. –С.17

[11] Павлов А. С. Изнасилование: уголовно-правовой и криминологический аспекты: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / А. С. Павлов; Московский государственный лингвистический университет. - Москва, 2009. – С.15

[12] Загородников Н. И. Преступления против личности: учебное пособие / Н. И. Загородников, А. Н. Игнатов. - Москва: Высшая школа МООП РСФСР, 1962. – С.49

[13] Шаргородский М. Д. Ответственность за преступления против личности / М. Д. Шаргородский. - Ленинград: Издательство Ленинградского ун-та, 1953. – С.95

[14] Яковлев Я. М. Половые преступления / Я. М. Яковлев. - Душанбе: Издательство «ИРФОН», 1969. – С.15

[15] Гусева Ю. А. Социальные основания уголовно-правовой охраны половой свободы и половой неприкосновенности личности / Ю. А. Гусева // Общество и право. - 2008. - № 2. - С. 109-114.

[16] Капитунов А.С. Насильственные половые преступления против несовершеннолетних: Дис.... канд. юрид. наук. - Краснодар, 2006. - С. 69

[17] Дорош Л. В. Статева недоторканість особи та її кримінально-правова охорона / / Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наук, праць. Випуск 14 / Ред. кол.: Ю.В. Баулін (голов, ред.) та ін. - X.: вид-во "Кроссроуд", 2007. - С. 70

[18] Жижиленко А.А., Оршанский Л.Г. Половые преступления. - Л.: Изд-во "Рабочий суд", 1927. - С. 3-4.

[19] Баулін О.В., Лебідь В.І., Матвеев П.С, Пожидаєва М.А. Адвокатський іспит: підготовчий курс / навч. посіб. - К.: Алерта, 2013.- С.389