Тактика проведення слідчого огляду у справах про статеві злочини на першопочатковому етапі розслідування

 

Перед тим як охарактеризувати тактику проведення слідчого огляду у справах про статеві злочини на першопочатковому етапі розслідування, слід звернути увагу на встановлення типового переліку обставин події та здійснення першочергових слідчих (розшукових) дій та інших заходів.

Так, після прийому заяви слідчому необхідно невідкладно розпочати кримінальне провадження, оскільки зволікання може спричинити зникнення ряду слідів злочину та втрати інших обставин, які в подальшому не зможуть використовуватись як докази, наприклад, сперма, тілесні ушкодження, що свідчать по статеві зносини і їх насильницький характер. На початковому етапі розслідування обов'язково приймаються заходи, що забезпечують збереження одягу і білизни потерпілої особи, вказаної нею підозрюваної особи з усіма наявними на них слідами, терміново проводиться судово-медична експертиза обох цих осіб з метою фіксації слідів статевого акту (насильницьких дій сексуального характеру) і тілесних ушкоджень, що свідчать про боротьбу і самооборону.

Після порушення кримінального провадження, на початковому етапі розслідування, можуть виникнути такі найбільш типові слідчі ситуації[85]:

а) коли потерпіла особа чи її представник під час звернення до правоохоронних органів вказує на особу, що вчинила злочин (жертва злочину чи її представник знайома з особою, що вчинила злочин, зустрічалася раніше з ним, знає його, очевидно, у випадках учинення злочину батаками, опікунами чи піклувальниками чи особою, на яку покладено обов’язок виховання малолітнього);

б) потерпіла особа не знайома з злочинцем, але запам’ятала його зовнішність і зможе його упізнати;

в) потерпіла особа не знайома зі злочинцем і внаслідок вжитих ним заходів маскування не запам’ятала його зовнішності і розпізнати його не зможе;

г) злочинець затриманий під час учинення злочину чи безпосередньо після його вчинення[86].

Інша група типових слідчих ситуацій відноситься до вчинення зґвалтування групою осіб:

а) у разі зґвалтування групою осіб потерпіла особа знає одного з учасників злочину, а інших - ні;

б) один з учасників зґвалтування, вчиненого групою осіб, залишившись віч-на-віч з потерпілою особою, відмовився від вчинення злочину, виявив почуття жалю, турботи, намагався надати допомогу;

в) потерпіла особа добровільно погодилась на статеву близькість зі знайомим, але він, скориставшись цим, привів її туди, де чекала група осіб, які й вчинили групове зґвалтування.

При розслідуванні зґвалтувань необхідно встановити наступний типовий перелік обставин події:

- потерпіла особа від зґвалтування;

- в якому стані знаходилася потерпіла особа;

- чим був обумовлений безпорадний стан потерпілої особи, у чому це конкретно виявилось (фізичні вади, розлад нервової системи, інший хворобливий або непритомний стан);

- чи не має потерпіла особа ознаки, наявність яких є кваліфікуючими обставинами;

- де і коли вчинений злочин;

- яке насильство було застосовано відносно потерпілої особи;

- у чому виявилось фізичне насильство (спричинення тілесних ушкоджень, больові прийоми тощо);

- чи був реальним опір, який чинила потерпіла особа;

- яка була форма та зміст психічного насильства (погрози, приниження тощо);

- чи є обтяжуючі вину обставини і в чому вони виражені;

- які дії для підготовки до вчинення злочину та його приховання здійснив злочинець;

- хто вчинив злочин;

- чи не володіє особа ознаками, обтяжуючими відповідальність;

- якщо зґвалтування вчинене групою, то необхідно встановити ступінь вини кожного і їх роль у скоєному злочині;

- які причини та умови сприяли вчиненню зґвалтування.

На нашу думку, досить цікавим моментом на першопочатковому етапі розслідування статевих злочинів є встановлення обставини, яка полягає у вчиненні психічного насильства над потерпілим.

Як зазначає Т. П. Матюшкова, труднощі виникають під час доказування факту застосування психічного насильства, особливо, коли воно не супроводжувалося фізичним насильством та мало прихований характер. Вчена зазначає, що у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 5 «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» [87] терміна «психічне насильство» не зазначено. У пункті 4 цього документа йдеться про погрозу застосування фізичного насильства. Такий спосіб подолання чи запобігання опору потерпілої особи передбачає залякування щодо застосування фізичного насильства до неї і (або) до іншої особи, доля якої потерпілій особі не байдужа (родича, близької людини), із застосуванням висловлювань, жестів, демонстрації зброї або предметів, які можна використати для нанесення тілесних ушкоджень і предметів, що імітують зброю і які потерпіла особа сприймає за справжню зброю, чи інших дій. Таким чином, законодавство закріплює другорядне значення психічного насильства.

Натомість окремі дослідники, навпаки, розглядають фізичне насильство як продовження психічного (побоювання отримати ще тяжчі ушкодження, ніж вже отримані)[88]. Про це свідчать результати аналізу слідчої та судової практики, які дозволяють стверджувати, що психічне насильство супроводжує фізичне у переважній більшості випадків (наприклад, під час вчинення зґвалтувань — у 94,5 % випадків; при задоволенні статевої пристрасті неприродним способом — у 85 % випадків)[89]. Так, примушування до вступу в статевий зв’язок (у природний або неприродний спосіб) всупереч волі потерпілої особи може супроводжуватися як тиском на неї з використанням її матеріальної чи службової залежності від винної особи (частина перша ст. 154 КК України), так і погрозою знищення, пошкодження, вилучення майна потерпілої особи чи її близьких родичів або розголошення відомостей, що ганьблять її чи близьких родичів (частина друга ст. 154 КК України)[90].

І хоча така погроза формально не підпадає під визначення погрози щодо застосування фізичного насильства, викладеного у пункті 4 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, вона має визнаватися психічним насильством, адже, по-перше, спрямована на подолання волі жертви, а по-друге, може призвести її до емоційного напруження, стресу, нервової хвороби тощо.

Слідчі повинні враховувати, що будь-який психічний вплив здійснюється свідомістю і волею суб’єкта, тобто шляхом застосування його психічних сил (у цьому випадку — злочинця). Характер сприйняття цього впливу (тобто особливості відображення психічного насильства) залежить від психіки потерпілої особи, і саме її психологічні властивості та психологічна оцінка нею негативного впливу є визначальним чинником для емоційно-стресової реакції організму, яка може тривати навіть після припинення дії стресового чинника. Водночас слідчі не завжди можуть належно оцінити психічний стан допитуваних і його вплив на сприйняття, мислення, пам’ять, поведінку, інші життєво важливі функції потерпілої особи[91].

З огляду на зазначене, слід у певних ситуаціях проводити слідчі (розшукові) заходи, спрямовані на встановлення факту застосування психічного насильства стосовно потерпілої особи, в тому числі залучати психолога до допиту потерпілої особи та призначати психологічні експертизи.

У системі першочергових слідчих (розшукових) дій та інших заходів слід виділити наступні:

- допит потерпілої особи;

- огляд місця події;

- тимчасове вилучення та огляд одягу потерпілої особи і підозрюваного;

- проведення судово-медичної експертизи потерпілої особи (в окремих випадках, якщо для виявлення на її тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет не потрібно використання спеціальних судово-медичних знань - проводиться освідування потерпілої особи);

- проведення судово-медичної експертизи підозрюваної особи (або, за аналогією з попередньою дією, проводиться освідування підозрюваної особи);

- проведення інших експертиз (дактилоскопічної, трасологічної, одорологічної, експертизи матеріалів, речовин та виробів тощо)

Якщо на початковому етапі розслідування у слідства немає інформації про особу злочинця, то можуть бути вивчені аналогічні нерозкриті злочини, що дозволяють доповнити перелік ознак, прикмет невідомого ґвалтівника та висувати версії про вчинення цих злочинів однією особою.

Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, то слідчий, прокурор згідно ст. 281 КПК України оголошує його розшук[92]. Здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оперативним підрозділам.

Час, послідовність, спрямованість, сукупність слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та оперативно-розшукових дій обумовлені вихідними даними конкретної слідчої ситуації.

Більш детально зупинимося на проведенні слідчого огляду у справах про статеві злочини.

Особливого значення для побудови версій має безпосереднє ознайомлення слідчого з обстановкою злочину за ході огляду місця події та особисте дослідження речових доказів. Огляд місця події в юридичної літературі характеризується як невідкладна слідча дія.

За даними проведених Ю. В.Кадонцевим досліджень, огляд місця події у справі про зґвалтування, скоєних дорослими (від 18 до 25 років), проводився у 70,7% випадків. У результаті огляду місця події вдавалося знайти сліди злочину у 62% випадків. Проте, спочатку розслідування огляд місця події часто вже не проводиться, що є однією з основних причин призупинення і припинення справ про зґвалтування, винесення із них виправдувальних вироків[93].

Основним змістом слідчого огляду є чуттєве сприйняття властивостей, ознак об'єктів, що оглядаються, їх стану та зв'язку між ними. Це означає, що слідчий у процесі проведення цієї слідчої дії використовує в основному методи чуттєво-раціонального пізнання: спостереження, порівняння, аналіз, синтез об'єктів та їх властивостей. Застосування названих методів ґрунтується на діяльності органів чуття.

Під час огляду слідчий може залучити до його проведення спеціалістів, які допомагають йому у виявленні, фіксації та вилученні джерел інформації про подію, яка розслідується. При цьому і слідчий, і спеціаліст можуть використовувати інструментальні методи, пов'язані із застосуванням спеціальних технічних засобів (наприклад дактилоскопічні порошки для виявлення невидимих слідів рук або розчин люміналу, інших речовин для виявлення слідів крові тощо). Однак таке використання технічних засобів має допоміжний характер і не є основним змістом слідчого огляду - основні джерела інформації виявляються і досліджуються переважно за допомогою органів чуттів людини: зору, дотику, нюху.

У криміналістиці традиційно, залежно від об'єкта, передбачаються такі види огляду: 1) огляд місця події; 2) огляд трупа (зовнішній огляд трупа на місці його виявлення); 3) огляд предметів; 4) огляд тварин; 5) огляд документів; б) огляд ділянок місцевості та приміщень (що не є місцем події); 7) огляд тіла живої особи (освідування) [94].

Огляд місця події при розслідуванні статевих злочинів, зокрема при розслідуванні зґвалтування, як правило проводиться відразу після допиту потерпілої особи й за можливості з її участю, оскільки це дасть можливість точніше встановити місце вчинення злочину, виявити сліди, перевірити, чи відповідає обстановка показанням потерпілої особи.

Особливу увагу при цьому приділяють виявленню та опису місця зґвалтування, його розташуванню у напрямі до дороги, житлових будинків тощо. Важливо оцінити, чи збігається обстановка на місці події з отриманими раніше показаннями або поясненнями заявниці, виявити сліди, що вказують на зґвалтування, або речі, що належать злочинцю чи потерпілій (окуляри, ґудзики, хусточка тощо).

У процесі огляду необхідно звернути увагу на можливість наявності на одязі, взутті та тілі насильника ґрунтових забруднень та рослинних часток, взяти їх проби для експертних досліджень. Пошук мікрочасток слід проводити під час огляду місця події (важливо дотримуватися заходів, що запобігають їх втраті, а також забезпечити, щоб ніхто з учасників огляду не зміг залишити на місці події побічних мікрочасток або слідів). При цьому слід підготувати необхідні технічні засоби: лупи, ліхтарі, пінцет, паперові пакети. Здійснювати пошук рекомендується тільки при достатньому освітленні. Предмети доцільно розглядати як у прямому, так і в косопадаючому освітленні, не допускати їх різкого струсу.

Показуючи на місці події напрямок переміщення обох під час боротьби й після злочину, потерпіла особа може згадати деталі події, про які вона забула й не повідомила на допиті. Рішення не залучати потерпілу особу до участі в огляді приймається в ситуації, коли є підстави висунути версію про заздалегідь продуманий намір обмовити невинного. У цьому разі результати огляду допоможуть перевірити її показання. Інакше вона може скористатися ними для створення неправдивих доказів насильства.

Результати огляду зафіксовують сліди статевого акту (наявність сперми, крові, речей), сліди боротьби, якщо такі мали місце (зламані гілки, вирвана трава, пошкоджені меблі, викинуті предмети туалету і їхні частини), сліди перебування на місці події потерпілої особи й злочинця. Особлива увага приділяється пошуку слідів ніг, рук, ліктів, колін, інших частин тіла обох осіб, загублених і залишених предметів, недопалків та ін.). У процесі проведення цієї слідчої дії дозволено також проводити виїмку предметів, які були знаряддями вчинення злочину, містять сліди вчинення злочину тощо.

Тактика огляду місця події значною мірою визначається тим, які відомості про особу злочинця має слідчий на підставі первинної інформації. Тут можливі три варіанти ситуацій: 1) особа злочинця встановлена; 2) про особу злочинця можна робити висновок лише за деякими ознаками, що потребують додаткової перевірки: 3) особа злочинця не відома. Якщо до огляду місця події відома особа підозрювана у вчиненні злочинів вказаної категорії, то виникає низка питань, на які слідчий повинен одержати відповіді: чи відповідає показанням потерпілої особи матеріальна обстановка місця події; чи можливо вчинити насильницький статевий акт у конкретній обстановці чи добровільно; чи є ознаки вчинення статевого акту на місці події чи вчинення розпусних дій; чи є ознаки інсценування злочину. Якщо злочинець невідомий, то в ході огляду необхідно виявити сліди, ще належать злочинцю: сліди рук, ніг, одягу та ін.; сліди виділень організму (сперма, кров, слина); предмети та речі, залишені злочинцем (головний убір, носова хустка, запонки та ін.); ознаки, що свідчать про насильницький характер статевого акту (пошкоджені меблі, розкидана постіль та ін.).

Якщо потерпіла особа обмовляє певну людину під впливом емоційного стану і є підстави вважати, що цей намір можна змінити, її залучають до огляду місця події, щоб у процесі пошуку доказів, що суперечать поданій заяві, переконати відмовитися від надуманої версії. В обох ситуаціях можна залучати потерпілу особу до огляду тільки деяких об’єктів, окремих ділянок місця події, що слід зазначити в протоколі огляду.

На думку О. В. Батюк, особливе значення у процесі огляду місця події мають сліди (об’єкти) біологічного походження. Вони широко використовуються як джерела розшукової та доказової інформації. Робота з біологічними зразками потребує значних витрат часу, знання специфічних правил вилучення цих зразків та їх зберігання. Загальною особливістю слідів біологічного походження є здатність до руйнування під впливом часу та навколишнього середовища (світло, тепло тощо). Процес руйнування (у т.ч. гниття) проходить доволі швидко та порушує цілісність самого об’єкта, його клітин (клітини) і навіть молекул (наприклад, білків та ДНК), роблячи об’єкт непридатним до аналізу.

Пошук та процесуальне закріплення слідів біологічного походження, як і більшість інших, здійснюється під час проведення відповідних слідчих дій, зокрема огляду місця події. Головною умовою їх пошуку є невідкладність проведення слідчих дій, що пов’язано зі схильністю об’єктів до швидкого руйнування. Крім цього, сліди біологічного походження, як правило, малопомітні, з часом змінюють свій вигляд (наприклад, колір плям крові), тому для їх пошуку необхідна участь відповідного спеціаліста і використання низки технічних засобів[95].

З метою встановлення тілесних пошкоджень, заподіяних у процесі посягання, провадиться обстеження тіла потерпілої особи шляхом освідування.

Згідно до ст. 241 КПК України слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу[96].

Освідування потерпілої має на меті зафіксувати наявність крововиливів, укусів, подряпин, слідів крові, сперми, мікрочастинок (волосся, порох, фарба, ґрунт).

Відповідно до ч. 2 ст. 241 КПК України освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов’язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню.

Також, при проведенні освідування потерпілої фіксуються й вилучаються наявні на тілі потерпілої сліди сперми, крові, слини, волосся, а також мікрочастинки з одягу злочинця та місця події. За допомогою судмедексперта або лікаря-гінеколога провадиться вилучення зразків для досліджень (вміст зовнішнього вічка матки, піхви, човноподібної ямки тощо) з метою виявлення сперми злочинця, зразків мікрофлори піхви. Належна упаковка цих матеріалів, опечатування пакетів і оформлення направлення здійснюється середнім медичним працівником у присутності і під наглядом експерта. Також провадиться вилучення мікроволокон і мікрочастинок, які під час статевого акту могли бути занесені з одягу злочинця. У потерпілої особи зістригаються нігті й вилучається піднігтьовий вміст із метою виявлення епітеліальних клітин, крові, слини, уламків волосся, а також мікроволокон і мікрокрочастинок з одягу злочинця.

Щодо слідів біологічного походження, то слідчому, особливо якщо йдеться про вилучення біологічних об’єктів, необхідно пам’ятати про існування процесуальних гарантій захисту честі і гідності особи, що підлягає освідуванню. До них, як вже було зазначено, належать такі положення: освідування, якщо воно пов’язане з оголенням особи, проводиться в присутності понятих (в разі якщо на розсуд слідчого останні беруть участь в освідуванні) однієї статі з особою, яку оглядають; присутність слідчого під час освідування людини іншої статі, якщо воно пов’язано з оголенням, виключається. Крім того, відомчими документами МОЗ України передбачено, що проведення експертизи та освідування осіб жіночої статі експертом-чоловіком повинно здійснюватись у присутності середнього медичного працівника.