Характеристика договору страхування.

 

Надання послуг щодо страхування зазвичай здійснюється на підставі договору страхування.

За договором страхування страховик зобов'язується у разі на­стання страхового випадку здійснити страхову виплату страхува­льникові або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші

Характерні риси цього договору:

1) сторони договору: страховик (суб'єкт страхової діяльності) та страхувальник (особа, якій надаються страхові послуги);

2) форма договору - письмова, модифікацією якої у сфері страхування може бути страхове свідоцтво (поліс, сертифікат);

3) договори страхування укладаються відповідно до правил стра­хування (розробляються страховиком для кожного виду страхуван­ня окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування);

4) порядок укладання договору: страхувальник подає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або
іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан,
підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику;

5) договір страхування набирає чинності з моменту внесення
першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування;

6) предмет договору - майнові інтереси, які не суперечать за­кону і пов'язані з: володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

 

Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами.

 

Посередницька діяльність щодо випуску та обігу цінних папе­рів також є різновидом фінансової діяльності у сфері господарю­вання, яка характеризується такими ознаками:

А) є підприємницькою діяльністю;

Б) регулюється:

кодексами: ГК України (параграф 3 «Посередництво у здійс­ненні операцій з цінними паперами. Фондова біржа» глави 35); ЦК України (глава 63 «Послуги. Загальні положення», глава 68 «Доручення», глава 69 «Комісія», глава 70 «Управління майном»);

законами України: від 2006 р. «Про цінні папери і фондовий ринок»; від 30.10.1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»; від 10.12.1997 р. «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних па­перів в Україні»; від 12.07.2001 р. «Про фінансові послуги та дер­жавне регулювання ринків фінансових послуг»;

підзаконними нормативно-правовими актами, серед яких; Правила здійснення торговцями цінними паперами комерційної та
комісійної діяльності по цінних паперах, затверджені наказом Дер­жавної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.12.1996 р.
№ 331; Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів, затверджені Державним комітетом з питань регуляторної політики та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 14.03.2001 р. № 49/60 та ін.;

здійснюється суб'єктами господарювання зі специфічним статусом торговців цінними паперами, для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності або яким така діяльність дозволена законом; торговці цінними паперами можуть створювати фондові біржі, діяльність яких спрямовується виключ­но на організацію укладання угод купівлі-продажу та їх похідних;

Різновидами посередницької діяльності, що здійснюється тор­говцями цінними паперами, є:

- виконання за дорученням, від імені та за рахунок емітента обов'язків по організації передплати на цінні папери або їх реалі­зації іншим способом;

- купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок ін­шої особи;

- купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок;

- діяльність з управління цінними паперами тощо.

 

Державне регулювання посередницької діяльності на ринку цінних паперів.

 

I. Мета державного регулювання: реалізація єдиної державної
політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних;
створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасни­ками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням ін­тересів суспільства; одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на фор­мування цін на ринку цінних паперів; забезпечення рівних можли­востей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів; захист прав учасників фондового ринку; дотри­мання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства; запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовіс­ної конкуренції на ринку цінних паперів; контроль за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.

II. Форми державного регулювання:

- нормативне регулювання: прийняття актів законодавства з
питань діяльності учасників ринку цінних паперів, в т. ч. встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів;

- управління діяльністю торговців цінними паперами – це окремі, визначені законом, управлінські повноваження:

а) видача спе­ціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльнос­ті на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою
діяльністю;

б) заборона та зупинення на певний термін (до одно­го року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством; в) реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів та ін.;

в) контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів щодо дотриманням ими вимог законодавства у цій сфері; створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють про­фесійну діяльність на ринку цінних паперів.

III. Спеціально уповноважений орган на ринку цінних паперів - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), яка підпорядкована Президентові України і підзвітна Верховній Раді України; діє згідно із Законом України від 30.10.1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» і Указом Президента України від 14.02.1997 р. № 142/97, яким було затвер­джене Положення про ДКЦПФР.

 

ЛЕКЦІЯ 12.

ТЕМА: Вільні економічні зони.

Навчальна мета: визначити види вільних економічних зон та режимів господарської діяльності.

Час: 80 хв.

Метод: Лекція

Місце: Навчальна аудиторія

Навчальні питання:

1. 20 хв.

2. 10 хв.

3. 20 хв.

4. 20 хв.

5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання)

Матеріально-технічне забезпечення: збірники документів і матеріалів, законодавство.

 

Джерела і література:

1. Конституція України від 28. 06. 1996. р.

2. Господарський кодекс від 16. 01. 2003 р.

3. Карлін М. І. Правові основи підприємницької діяльності: Навч.посіб. – 2-ге вид., випр. і доповн. – К.: Кондор, 2006. – 368 с.

4. Покропивний С.Ф.; Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – 352 с.

5. Старцев О. В. Підприємницьке право. Підручник. - Київ, Видавництво "Істина", 2005 р.

6. Правові основи підприємницької діяльності (під редакцією Шакуна В. І., Мельника П. В., Поповича В. М.). – К.: Правові джерела, 1997. – 780 с.

7. Щербина В. С. Господарське право України: навчальний посібник. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

 

ПЛАН

1. Поняття спеціальної (вільної) економічної зони

2. Типи спеціальних (вільних) економічних зон.

3. Інші види спеціальних режимів господарської діяльності.

4. Спеціальний режим господарювання в окремих галузях народного господарства.