Місце підприємницького права в системі права.

 

Формування і розвиток підприємницького права та законодавства про підприємництво ставить проблему виявлення природи і місцезнаходження цього утворення у системі права і законодавства України.

Серед учених немає єдності у розумінні суттєвості підприємницького права. Можна виділити дві основні позиції з цього питання, що існують в науці.

Одна з них може бути визначена стисло таким чином: підприємницьке право - самостійна галузь права. ЇЇ відстоює В.В. Лаптев. Основні положення цієї точки зору такі:

підприємницьке право - це господарське право ринкової економіки, що визначає порядок ведення підприємницької діяльності, та регулює відносини, пов'язані з її здійсненням;

підприємницьке право як галузь права характеризується своїми принципами, предметом, суб'єктами і методами регулювання;

підприємницьке право має чотири значення: галузь права, галузь законодавства, наукова дисципліна, предмет викладання (навчальна дисципліна);

підприємницьке право регулює відносини як по горизонталі, так і по вертикалі.

Подібною до цієї позиції є визнання підприємницького права самостійною галуззю права, тобто сукупністю норм, які регулюють підприємницькі відносини, тісно з ними пов'язані інші, у тому числі некомерційні відносини, а також відносини щодо державного регулювання господарювання з метою забезпечення інтересів держави і суспільства.

Основні аргументи вчених, які критикують цю позицію, такі. По-перше, галузь господарського права обґрунтовується під новою назвою - господарсько-підприємницьке право, під яким мається на увазі по суп те саме господарське право, що і раніше; повторюються відомі тези господарсько-правової концепції з використанням сучасної термінології. По-друге, відсутній облік різної правової природи відносин по горизонталі і по вертикалі та засобів їх регулювання (приватноправових та публічноправових).

Перевагою позиції розуміння підприємницького права як самостійної галузі права є її цілісність і комплексність підходу (розуміння підприємницького права не тільки як галузі права, а й в інших важливих значеннях, зокрема як галузі законодавства). Однак наведені на його користь аргументи, передусім, свідчать на користь самостійної галузі законодавства про підприємництво, а не галузі підприємницького права. Адже створення правових умов для розвитку підприємництва, чітке і всебічне визначення в законодавстві підприємницької діяльності, поєднання приватних і публічних інтересів може бути значною мірою досягнуто в комплексному кодифікованому законодавчому акті, що має бути визначальним в галузі законодавства про підприємництво.

Інша основна позиція з питання про природу підприємницького права - це заперечення його самостійності як галузі права. її представниками є, наприклад, В.М. Селіванов, В.Ф. Попондопуло, Е.Г. Плієв та інші вчені.

Основні положення цієї позиції такі:

• підприємницьке право - не самостійна галузь права, а складова (спеціальна) частина цивільного права, що включає сукупність загальних і спеціальних норм приватного (цивільного) права;

• підприємницьке право не має своїх принципів, а ґрунтується на загальних цивільно-правових принципах;

• підприємницьке право регулює тільки відносини по горизонталі, тобто відносини між суб'єктами підприємницької діяльності.

Привабливість цієї позиції полягає у відстоюванні пріоритету приватних начал у підприємництві. Разом з тим не береться до уваги нерозривний зв'язок у сфері підприємницької діяльності двох типів відносин - по вертикалі і по горизонталі.

Здавалося б, представлені дві діаметрально протилежні позиції (саме так вони і сприймаються їх представниками), що не мають нічого подібного. Однак є певні точки дотику цих двох позицій, що зближують їх.

Це, по-перше, визнання підприємницького права науковою дисципліною та навчальною дисципліною. В.В.Лаптєв вважає, що це два значення терміна «підприємницьке право», В.Ф. Попондопуло стверджує, що підприємницьке право може виступати предметом спеціальної юридичної науки і навчальної дисципліни.

Підприємницьке право слід вважати галуззю вторинної структури, яку не можуть характеризувати ті системоутворюючі ознаки, що властиві первинній структурі (традиційному поділу на галузі права), а саме, єдиний предмет і метод регулювання. Так, підприємницьке право регулює два види різнорідних відносин, деякі них складаються у сфері державного регулювання підприємницької діяльності, забезпечення реалізації товарно-грошових відносин щодо реалізації права на підприєм­ницьку діяльність її суб'єктами.

Оскільки підприємницьке право є комплексною галуззю права, то її галузевий правовий режим забезпечує координоване комплексне використання різноманітних первинних галузевих юридичних режимів, що входять до сфери як публічного, так і приватного права. Тому плідність визнання підприємницького права комплексною галуззю права полягає у максимальному використанні низки галузевих юридичних режимів і особливо їхніх напрацювань стосовно відносин у сфері підприємництва, з урахуванням їх специфіки.

Зрозуміло, що одностайному визнанню підприємницького права як комплексної галузі права перешкоджають традиції, які склалися в термінологічному позначенні галузей права. Проте визнання підприємницького права комплексною галуззю (вторинним структурним утворенням) у системі права матиме велике значення для активізації наукових розробок теоретичних проблем у цій галузі і вдосконалення просторого законодавства про підприємництво. В свою чергу, кодифікація законодавства про підприємництво посилить інтеграцію правового матеріалу, розробку загальнотеоретичних положень підприємницького права.

Розглядаючи питання про місце підприємницького права в системі права, не можна не торкнутися питання про співвідношення підприємницького права і цивільного права. При формуванні підприємницького права одним із найважливіших вихідних елементів є приватноправовий інститут договору. Нині інститут контрактного права (у сфері підприємництва) є одним із підрозділів (інститутів) галузі підприємницького права як комплексного правового утворення.

У загальному вигляді співвідношення норм цивільного права (як традиційної галузі) і підприємницького права (як комплексної структури) можна охарактеризувати як співвідношення звичайного і специфічного. У підприємницькому праві є низка специфічних норм, що виходять за межі цивільного права (наприклад, норми, що регулюють державну реєстрацію, ліцензування підприємницької діяльності), оскільки традиційно галузеве регулювання цивільного права розраховане на облік особливостей майнових відносин, але не може враховувати специфіку реалізації підприємницької діяльності у сфері управління. Однак ці самі норми органічно входять у підприємницьке право як комплексне утворення, оскільки воно здійснює регулювання не тільки майнових, а й управлінських відносин у сфері підприємництва.

Співвідношення підприємницького і цивільного права - це співвідношення структурних утворень різноманітних рівнів однієї й тієї самої структури - системи права. Залежно від того, з точки зору яких системотворних ознак ми розглядаємо певну правову норму, ми її можемо віднести до тієї або іншої структури. Як приклад проаналізуємо норми про договір у сфері підприємництва. В галузевій структурі первинного порядку їх місце у системі цивільного права, оскільки вони опосередковують майнові відносини. В комплексній же структурі вторинного порядку їх місце в складі підприємницького права, оскільки їхній зміст визначається специфікою підприємницьких відносин. Таким чином, спеціальні правові норми підприємницького права, з одного боку, становлять зміст цієї комплексної галузі, а з іншого, входять до правового режиму, що забезпечується основною галуззю (наприклад, цивільним або адміністративним правом).

Норми підприємницького права неоднорідні, але єдине цільове спрямування формує їх в єдину правову спільність, відокремлену сукупність правових норм. Оскільки первинним елементом кожного структурного утворення є правова норма, а вона, залежно від обраних системотворних ознак, може бути віднесена до структури права різного порядку, то правові утворення, що сформулювалися за цими ознаками, не виключають одне одного.

Висновки. Підприємницьке право як галузь права – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.

Підприємницьке право як галузь науки - це сукупність наукових знань про підприємницьке право, підприємницьке зако­нодавство та практику його застосування.