Об'єкти іноземного інвестування

 

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України, а саме в:

· основні фонди діючих підприємств та об'єктів соціального
призначення (щодо їх реновації, впровадження нових техніки і технологій);

· основні фонди новостворених підприємств (виробничих потужностей) та об'єктів соціального призначення;

· оборотні кошти підприємств та організацій усіх сфер і галузей народного господарства;

· цінні папери;

· цільові грошові вклади;

· науково-технічну продукцію;

· інтелектуальні цінності;

· інші об'єкти власності, в т. ч. майнові права.

Слід, однак, зазначити наявність законодавчих обмежень щодо деяких об'єктів. Так, ст. 13 Конституції України встановлює, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресур­си, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля, що є ос­новним національним багатством, перебуває під особливою охороною держави. Відтак, іноземне інвестування у зазначені об'єкти може здійснюватися лише у формах, не заборонених законодав­ством України та з дотриманням встановленого порядку, тобто з урахуванням відповідних положень Земельного кодексу України (статті 122-139 та ін.), Кодексу України про надра (ст. 4), Водного кодексу України (ст. 6), Лісового кодексу України (ст. 6) та інших нормативно-правових актів.

 

Суб’єкти іноземного інвестування.

 

Обов'язковим учасником правовідносин, пов'язаних з інозем­ним інвестуванням, є іноземний інвестор.

Іноземними інвесторами визнаються суб'єкти - нерезиденти, які проводять інвестиційну діяльність на території України, а саме:

- юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншої, ніж Україна, держави;

- фізичні особи-іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні і не обмежені у дієздатності;

- іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

- інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестори стають учасниками інвестиційних право­відносин лише за умови здійснення ними на території України інвестиційної діяльності (ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування»).

Отже, за українським законодавством особа визнається інозем­ним інвестором за наявності таких умов:

- для фізичної особи-іноземця - постійного місця проживання, а для інших суб'єктів - постійного місця знаходження за межами України;

- здійснення зазначеними особами господарської діяльності, пов'язаної з реалізацією іноземних інвестицій у передбачених за­конодавством формах.

Для іноземних інвесторів на території України відповідно до ст. 7 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» можуть за­проваджуватися такі правові режими для іноземних суб'єктів гос­подарської діяльності:

1) національний режим є загальним правилом (якщо інший пра­вовий режим не встановлено відповідно до закону) і передбачає наявність у іноземних суб'єктів господарювання такого ж обсягу прав та обов'язків, як і у вітчизняних суб'єктів господарської дія­льності (резидентів); цей режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів, пов'язаної з їх інве­стиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

Спеціальними законами можуть встановлюватися певні обме­ження для іноземних інвесторів. Так, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про страхування», страхова діяльність в Україні може здійснюватися виключно страховиками - резидентами України. Відповідно до Закону «Про банки і банківську діяльність» (статті 21-22) створення на території України комерційного банку за істотної (понад 10% статутного капіталу) участі іноземного інвес­тора здійснюється в дозвільному порядку.

Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійс­нюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріо­ритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої госпо­дарської діяльності.

Законами України можуть визначатися території, на яких дія­льність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвес­тиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забез­печення національної безпеки.

Крім того, у певних випадках щодо іноземних інвесторів з окремих країн можуть запроваджуватися навіть дискримінаційні заходи. Так, у разі, коли є відомості про те, що інші держави, мит­ні союзи або економічні угруповання обмежують здійснення за­конних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяль­ності України на своїй території, в т. ч. пов'язаних із здійсненням ними інвестиційної діяльності, органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України) відповідно до їх компетенції мають право за­стосовувати адекватні заходи у відповідь на такі дії (ст. 29 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

До заходів, що зазначені органи можуть застосовувати у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань, належать:

• застосування повної або часткової заборони (повного або
часткового ембарго) на торгівлю;

• позбавлення режиму повного сприяння або пільгового спеціального режиму;

• запровадження спеціального мита;

• запровадження режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій;

• запровадження індикативних цін щодо імпорту та/або експорту товарів;

• інші заходи, передбачені законами та міжнародними договорами.

У спеціальних (вільних) економічних зонах регулювання іноземних інвестицій може мати свою специфіку, що встановлюється законодавством України про спеціальні (вільні) економічні зони».

Однак правовий режим іноземних інвестицій, що встановлюється у таких зонах, не може створювати умови інвестування та здійс­нення господарської діяльності менш сприятливі, ніж встановлені Законом України «Про режим іноземного інвестування».

 

ЛЕКЦІЯ 15-16.

ТЕМА: Банкрутство підприємств.

Навчальна мета: визначити сутність та особливості банкрутства, вивчити законодавство про банкрутство.

Час: 160 хв.

Метод: Лекція

Місце: Навчальна аудиторія

Навчальні питання:

1. 20 хв.

2. 20 хв.

3. 20 хв.

4. 20 хв.

5. 30 хв.

6. 15 хв.

7. Заключна частина – 30 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання)

Матеріально-технічне забезпечення: збірники документів і матеріалів, законодавство.

 

Джерела і література:

1. Конституція України від 28. 06. 1996. р.

2. Господарський кодекс від 16. 01. 2003 р.

3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.

4. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30.06.199 р. // ВВР – 1999 - № 50.

5. Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003р. // ВВР – 2003.

6. Господарське право: Практикум /В.С. Щербина і ін.; - К.: Юрінком Інтер. 2001.

7. Карлін М. І. Правові основи підприємницької діяльності: Навч.посіб. – 2-ге вид., випр. і доповн. – К.: Кондор, 2006. – 368 с.

8. Покропивний С.Ф.; Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – 352 с.

9. Старцев О. В. Підприємницьке право. Підручник. - Київ, Видавництво "Істина", 2005 р.

10. Правові основи підприємницької діяльності (під редакцією Шакуна В. І., Мельника П. В., Поповича В. М.). – К.: Правові джерела, 1997. – 780 с.

ПЛАН

1. Поняття та ознаки банкрутства.

2. Порушення провадження у справі про банкрутство.

3. Сторони у справі про банкрутство.

4. Повноваження державного органу з питань банкрутства.

5. Стадії провадження у справі про банкрутство.

6. Припинення провадження у справі про банкрутство.