Організація і керівництво рухливими іграми в різних вікових групах

Під дошкільним віком розуміється період розвитку дитини від 2 до 7 років. У ці роки відбувається подальший фізичний розвиток й удосконалення інтелектуальних можливостей дитини. Рухи її стають вільними, вона добре розмовляє, світ її відчуттів, переживань і уявлень стає багатше і різноманітніше.

З дітьми дошкільного віку проводять три види рухливих ігор: сюжетні ігри, ігрові вправи (несюжетні ігри), та ігри з елементами спорту (городки, настільний теніс, бадмінтон, баскетбол, футбол, хокей).

В основу сюжетних ігор покладено життєвий досвід дитини, її уявлення про навколишній світ (дії людей, тварин, птахів). Рухи, які виконують діти під час гри, тісно пов’язані з її сюжетом. Наприклад: зайці стрибають, мисливці полюють, птахи літають та інше. Більшість сюжетних ігор колективні, і діти привчаються в них погоджувати свої дії з діями інших гравців, не вередувати, діяти організовано, як вимагають правила.

Для ігрових вправ (несюжетних ігор) характерна конкретність рухових завдань відповідно до вікових особливостей і фізичної підготовки дітей. Якщо в сюжетних іграх основну увагу гравців спрямовують на створення образів, досягнення певної мети і точне виконання правил, що часто приводить до ігнорування чіткості рухів, то під час ігрових вправ дошкільнята повинні бездоганно виконувати основні рухи (влучити м’ячем у ціль, пролізти в обруч та інше). Такі вправи застосовують здебільше для вдосконалення у дітей конкретних рухів. Дозування вправ у цих іграх, на відміну від сюжетних, визначають конкретніше, що також є однією з позитивних сторін.

Оскільки ігрові вправи та сюжетні ігри застосовують в усіх вікових групах, організація і проведення має багато спільного.

Проведення ігор з елементами спорту вимагає чіткого пояснення правил, які обумовлюють процес змагань між окремими дітьми або командами. Обов’язковим є оволодіння кожною дитиною руховими навичками (технікою рухів), які визначають результат змагань.

За ступенем фізичного навантаження ігри бувають великої, середньої і малої рухливості.

До ігор великої рухливості відносять ті, в яких бере участь одночасно вся група дітей. Їх зміст становлять інтенсивні рухи: стрибки, біг у поєднання з метанням, подолання перешкод та інше.

Ігри середньої рухливості передбачають активну участь усієї групи дітей. Характер рухової діяльності учасників відносно спокійний (метання предметів у ціль, ходьба в поєднанні з підлазінням під дугу, переступання через предмети тощо).

Під час ігор малої рухливості не всі діти виконують рухи одночасно. Іноді активною є лише частини з них, інші перебувають у статичній позиції і спостерігають за діями тих, хто грає. Рухи, які становлять зміст гри,виконують у повільному темпі.

Вимоги до вибору гри:

- визначити мету;

- врахувати вікові можливості дітей;

- врахувати їх інтереси та фізичну підготовленість;

- місце і час проведення, а також погодні умови.

Залежно від підготовленості дітей правила гри можна спрощувати або ускладнювати. Повторення деяких рухливих ігор проводиться з деякими ускладненнями правил.

Планування ігор у дошкільних закладах повинно відповідати вимогам програми з фізичного виховання дітей дошкільного віку з урахуванням вікових особливостей дітей.

Визначаючи гру, слід враховувати її місце в режимі дня і дотримуватися певної послідовності в діяльності дітей. Навесні, влітку та восени до сніданку краще проводити нетривалі ігри середньої або малої рухливості. У цей час діти здебільше граються маленькими групами, а вихователь здійснює тільки загальне керівництво.

На заняттях з фізичної культури плануються ігри великої рухливості. Вони входять в основну частину, проводяться з усією групою, мають навчальний характер, бо діти вдосконалюють, а іноді, особливо в молодших групах, розучують нові рухи. У заключній частині – ігри малої рухливості, щоб зменшити фізичне навантаження і привести організм дітей у відносно спокійний стан.

На прогулянках, за годину до денного сну та після сну проводяться ігри будь-якої рухливості. Особлива увага – добір ігор у холодну пору року та несприятливу погоду. У цей час краще проводити ігри з нескладними рухами. Влітку ігри з швидким бігом і стрибками краще давати на початку денної прогулянки або після полудня, коли знизиться температура повітря. Перед сном проводити ігри великої рухливості не рекомендується, бо діти збуджуються і не можуть швидко заснути.

З дітьми всіх вікових груп під час ранкової та післяобідньої прогулянок проводиться не менше 5-4 рухливих ігор.

Проведення рухливих ігор з дітьми різних вікових груп має свою специфіку, яка залежить від анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей дошкільнят.

Завдання вихователя – збагатити руховий досвід дошкільнят, удосконалити набуті ними рухові навички.

 

 

Перша молодша група (3 рік життя)

Для дітей молодших груп підбирають ігри з нескладним змістом. Правил у грі – одне, два. Невелика кількість ролей. Ігри добираються з обов'язковим чергуванням руху і відпочинку, проводяться весело й жваво.

Спочатку ведучим має бути вихователь. Він регулює рухи дітей, щоб вони занадто не збуджувались і не втомлювались. Цікаво проведена вихователем роль ведучого створює бадьору, емоційну атмосферу, сприяє залученню всіх вихованців до гри. Поступово, коли діти другої молодшої групи засвоять правила гри та звикнуть до організованих дій, їх можна залучити до виконання ролі ведучого.

Молодші дошкільнята в колективних іграх виконують оді і ті самі рухи (ходять, бігають, стрибають тощо). У них ще не має зацікавленості в результатах гри, їх приваблює сам процес руху. Цю особливість вихователь і повинен враховувати при плануванні роботи з дітьми.

Проведення рухливих ігор умовно виділяють три періоди в плануванні та організації рухливих ігор з дітьми молодшого дошкільного віку.

Завдання першого періоду (вересень – жовтень) – привчити малят гратися разом (невеликими групами), використовуючи різноманітні іграшки, м'ячі, обручі. Одночасно можна починати проводити і колективні рухливі ігри по 10-12 дітей. Ігри прості за змістом і характером рухів. Діти виконують цікаві та нескладні завдання: підбігти до вихователя "Добіжить до мене", наздогнати м'яч "Дожени м'яч", знайти предмет "Знайди прапорець" тощо. У цих іграх кожна дитина діє в своєму темпі. Її рухи не пов'язані з рухами інших дітей. Після одного-двох повторень вони повністю оволодівають правилами гри.

Другий період листопад – квітень – підвищити активність дошкільнят, привчити їх пристосовуватися до сезонних явищ. Добирають ігри, в яких діти можуть рухатися без особливих труднощів навіть у теплому одязі. Ігри з ходьбою і бігом по всьому майданчику "Поїзд", "Знайди свій будинок"; з катанням м’ячів і кульок "Влуч у ворітця" проводяться в приміщенні. Рухливі ігри поступово ускладнюються.

Третій період (літній) – збагатити руховий досвід дошкільнят, удосконалити набуті ними рухові навички. Вводять нові ігри, а вивчені раніш проводять в ускладненому варіанті. Наприклад у грі "Трамвай" діти проходять не по рівному майданчику, а між предметами, кубиками, які поставлені на землі.

Діти цього віку особливо сприймають образи гри, тому їм радять пострибати як "зайчики", пройти тихо як "мишка".

Тривалість гри 5 – 8 хвилин, кількість повторень 3 – 5 разів.

 

Ігри з ходьбою та бігом

«До ляльок у гості»

Діти сидять на стільцях які розставлені вздовж стіни кімнати. Вихователь говорить, що вони підуть до ляльок у гості і запитує: «Де ляльки живуть?». Діти показують на ляльковий куточок. Вихователь говорить: «Підемо, діти, погуляємо, але нікуди по дорозі заходити не будемо, прямо до ляльок підемо». Діти встають і, неспішно, разом з вихователем, йдуть відвідати ляльок. Вони вітаються з ними, розмовляють. Коли вихователь каже: «Вже пізно, пора додому, підемо тихесенько!», діти повертаються на свої місця.

Методичні вказівки. Перед початком гри, декілька ляльок треба розташувати у іншому місці кімнати. При повторенні гри, відвідують цих ляльок.

«По стежці»

Вихователь проводить на підлозі дві паралельні лінії (або кладе дві скакалки) завдовжки до 3 м на відстані 25-30 см. Він розповідає, що діти підуть гуляти по лісу. Йти потрібно обережно, по вузькій довгій стежці. Діти йдуть повільно, один за одним, між накресленими лініями. Потім повертаються.

Методичні вказівки. Вихователь стежить, аби діти не наступали на лінії, не заважали один одному, не наштовхувалися на попереднього гравця.

«Наздоженіть мене!»

Діти сидять на стільцях або лавах на одній стороні майданчику або кімнати. «Наздоженіть мене!» – каже вихователь і біжить до протилежної сторони майданчика. Діти біжать за вихователем та прагнуть зловити його. Вихователь зупиняється, коли діти підбігають до нього він говорить: «Тікайте, тікайте, наздожену!». Діти біжать на свої місця.

Методичні вказівки. Вихователь не повинен швидко бігти від дітей. Коли діти підбіжать до вихователя, варто похвалити їх, сказати, що вони добре бігають.

 

«Пузир»

Діти разом з вихователем беруться за руки і утворюють невелике коло, стаючи, щільно один до одного. На слова «Роздувайся пузир, роздувайся, залишайся такій, та не лопайся!» діти відходять назад, тримаються за руки до тих пір, поки вихователь не скаже: «Лопнув пузир!». Діти відпускають руки.

 

Ігри з м’ячем

«Наздожени м'яч»

Діти грають на майданчику, хто із ким хоче. Вихователь кличе декількох дітей, пропонує їм побігати за м'ячем і пограти із ним. Вихователь по черзі називає імена дітей та розкочує м'ячі у різних напрямках. Кожна дитина біжить за м'ячем, ловить його і приносить вихователеві. Вихователь знову кидає м'ячі, але вже в іншому напрямку.

Методичні вказівки. Можна розсипати відразу всі м'ячі, аби діти одночасно побігли за ними. Замість м'яча можна використовувати обручі або м'які мішечки.

«М'яч у колі»

Діти сидять на підлозі по колу і перекочують м'яч двома руками один одному.

Методичні вказівки. Вихователь стоїть зовні кола і стежить за грою. Пояснює, що м'яч потрібно відштовхувати не однією, а двома руками. Показує, як це краще робити, подає дітям м'яч, якщо він викотиться за межі кола.

 

«Прокоти м'яч»

Діти сідають на підлогу по колу (ноги нарізно або «калачиком»), вихователь стоїть в центрі кола з м'ячем у руках. Він котить м'яч кожній дитині по черзі. Діти ловлять м'яч і котять його вихователеві.

Методичні вказівки. Коли діти освоять ці рухи, замість вихователя в центрі кола може знаходиться дитина.

 

«Лови м'яч»

Діти стають по колу. Вихователь у центрі, в руках у нього великий м'яч (діаметром 18-20 см). Вихователь говорить: «Оля, лови м'яч!», і кидає м'яч дитині. Та ловить м'яч і кидає його вихователеві.

Методичні вказівки. Вихователь стежить, аби діти енергійно кидали м'яч двома руками знизу, а ловили його злегка витягнувши руки вперед і захвачували його кистями, не притискали до грудей.

 

«Цілься вірніше»

Діти стоять по колу, в руці у кожного маленький м'ячик. В центрі кола ящик або великий кошик (відстань 1,5-2 м). По сигналу вихователя діти замахуються і кидають м'ячик у кошик. Потім підходять до кошика, беруть по одному м'ячику, повертаються на свої місця і знову кидають у ціль.

Методичні вказівки. У грі одночасно беруть участь не більше 8-10 дітей. Якщо дитина не потрапила м'ячем в ціль, вона підіймає лише свій м'ячик. При метанні у ціль більшість дітей кидають предмет однією рукою від плеча. Дітям слід показати і спосіб метання однією рукою знизу, тому що цим способом їм легко попадати точно у ціль. При метанні м'яча у ціль, дітям цього віку понад усе подобаються ігрові вправи, в яких м’яч попадає в дійсну, а не в умовну ціль. Краще всього якщо предмет може в ній затримуватися (кошик, сітка).

«Мій веселий дзвінкий м'яч»

Діти сидять на стільцях. Вихователь стає перед ними на деякій відстані і показує вправу з м'ячем. Він показує як легко і високо стрибає м'яч, якщо відбивати його рукою. При цьому вихователь каже:

Мій веселий дзвінкий м'яч

Ти куди помчав у скач?

Жовтий, синій, блакитний

Не здогнатись за тобою.

Потім він викликає 2-3 дітей і пропонує їм пострибати разом з м'ячем. Вихователь знову показує вправи з м'ячем, які супроводжує читанням віршів. Закінчивши вірш, він говорить: «Зараз наздожену!». Діти перестають стрибати і тікають від вихователя, який вдає, що ловить дітей.

Методичні вказівки. При повторенні гри вихователь викликає велику кількість дітей. При закінченні гри, можна запропонувати всім дітям одночасно бути м'ячиками. Вихователь повинен вимовляти текст в досить швидкому темпі, відповідному стрибкам дітей. Якщо діти не зможуть відтворити рухи м'яча, їм треба показати як стрибає м'яч.